Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
13 березня 2012 р. № 2-а- 16900/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,
за участю представників сторін: позивач - Бадалов О.Р, відповідач - Кучеренко О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Підприємства виробничої конмплектації Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпостач" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просив визнати незаконними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ПВК TOB «Регіонпостач»за період травень-липень 2011 року, на підставі яких було складено акт від 02.12.2011 р. №5748/2305/30138957; визнати дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо невинесення податкового повідомлення рішення за наслідками перевірки за період травень-липень 2011 року незаконними.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування яких зазначив наступне. Відповідно до вимог п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган повинен надіслслати платнику податків податкове повідомлення-рішення. В порушення зазначених норм податкового законодавства, відповідач податкове повідомлення-рішення на адресу позивача не надіслав.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на відповідність вчинених дій вимогам діючого законодавства.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач, ПВК ТОВ "Регіонпостач", пройшов процедуру державної реєстрації, відтак набув правового статусу суб’єкта господарювання. Як платник податків, зборів (обов’язкових платежів) обліковується ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова. Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.
ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було проведено позапланову виїзну перевірку ПВК ТОВ "Регіонпостач" з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Промспец консалтінг»за травень -липень 2011 року.
Результати перевірки оформлені актом від 02.12.2011 р. №5748/2305/30138957 (а.с. 9-21).
В Акті перевірки від 02.12.2011 р. №5748/2305/30138957 контролюючим органом зроблено висновок про порушення ПВК ТОВ "Регіонпостач" вимог ст. 4 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 14.1.27. п. п. 14.1.36 ст.14 п. 135.2 ст. 135 п. 138.8 ст. 138, п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення доходу за період 2-3 квартал 2011 року на загальну суму 191619,1 грн. та витрат на загальну суму 204517 грн.; ст.187 п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 193 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань за період травень-липень 2011 року на загальну суму 38323,82 грн., а саме за травень 12131,94 грн., за червень 7328,43 грн., за липень 18863,43 грн., та завищення податкового кредиту на загальну суму 40903,4 грн., а саме за травень 12501,06 грн., за червень 10029,29 грн., за липень 18373,05 грн.
Перевіряючи дії відповідача по проведенню перевірки та складенню вказаного вище акту на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.
Як вбачається з наявних у справі документів, 01.10.2010 року між TOB «Промспец консалтінг»(Постачальник) і ПВК ТОВ "Регіонпостач" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу за № 1/10с (а.с. 27-28).
На підставі договору № 1/10с від 01.10.2010 з TOB «Промспец консалтінг»позивачем придбано сантехнічну арматуру та матеріали на загальну суму 245420,42 грн., у тому числі ПДВ - 40903,40 грн. Розрахунки здійснено у безготівковій формі згідно банківських виписок на загальну суму 245420,42 грн., у тому числі ПДВ складає 40903,40 грн., на поставлений товар отримано податкові накладні.
На виконання умов договору ТОВ «Промспец консалтинг»були виписані податкові накладні за № 69 від 04.05.11р. на суму 75006,36 грн., № 40 від 01.06.11р. на суму 60175,06 грн., № 4 від 01.07.11р. на суму 110238,30 грн., а також сторонами складено видаткові накладні за № 2009 від 04.05.11р., № 2808 від 01.06.2011 р., № 3576 від 01.07.2011 р. (а.с. 29-33). Докази сплати підтверджуються залученими до матеріалів справи виписками з банку (а.с. 38-39).
Суд зазначає, що в подальшому придбані сантехнічна арматура та матеріали були реалізовані позивачем ТОВ «Тавмант»і ТОВ «Вуглепоставка».
Подальше використання товарно-матеріальних цінностей підтверджується наданими договорами купівлі-продажу, податковими, видатковими накладними та виписками по банківському рахунку (а.с. 40-70).
В ході розгляду справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ «Промспец консалтинг»до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами, фактичного понесення витрат у спірних правовідносинах ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.
Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вивчивши зміст акту перевірки від від 02.12.2011 р. №5748/2305/30138957, суд відзначає, що єдиним мотивом відображення порушення позивачем податкового законодавства є судження податкового органу, ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова, де на обліку знаходиться контрагент позивача - ТОВ «Промспец консалтинг»про нікчемність всіх без виключення правочинів, котрі були укладені згаданим суб’єктом господарювання.
Суд зауважує, що відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (затверджено наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1003, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2011р. за №70/18808; далі за текстом –Порядок №1003), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом –Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень –рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов’язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Суд, оцінивши зібрані по справі докази за правилами наведеної норми процесуального закону не знаходить висновки складених ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова актів перевірок діяльності ТОВ «Промспец консалтинг»достатніми і переконливими доказами неможливості проведення господарської діяльності ТОВ «Втеріс».
До суду відповідачем не подано жодних доказів незаконності отримання контрагентами позивача ліцензій на здійснення господарської діяльності в сфері будівництва. Жодних доказів встановлення компетентним суб’єктом права, яким у спірних правовідносинах щодо будівельної діяльності є органи державної архітектурно-будівельної інспекції, фактів невідповідності контрагентів позивача організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам відповідачем до суду не подано. Відповідачем до суду також не подано жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність в дійсності об’єктів, на яких здійснювались спірні господарські операції або відсутність результатів таких господарських операцій.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Судом дослідженні усі первинні документи, які складені залежно від певного виду господарської операції, установлена податкова правосуб’єктність учасників господарських операцій, досліджено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов’язань за переліченим вище договором. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи податкових накладних не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом –Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Приєднані до справи копії виписки банку засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції суб’єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб –через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ «Промспец консалтинг»(що могло б мати місце в разі пов’язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.
Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.
В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним суб’єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності ПВК ТОВ "Регіонпостач", що викладені в акті від 11.11.11р. за №3469/23-212/34333673.
Наявні у справі документи також не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ «Промспец консалтинг»взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.
Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.
Оскільки висновки ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова про порушення ПВК ТОВ "Регіонпостач" вимог Податкового кодексу України ґрунтуються виключно на судженні про неможливість контрагента позивача здійснювати господарську діяльність у спірних правочинах, а обґрунтованість та правомірність згаданого судження не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи, то суд зауважує, що висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень закону мають характер припущень.
Окремо суд вважає за потрібне відмітити, що за приписами п. 58.1 ст. 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
Між тим, з матеріалів справи слідує, що за результатами проведеної перевірки, контролюючим органом було встановлено завищення доходу позивачем, у зв’язку з чим відображено порушення, яке полягає у завищенні податкового кредиту, але в порушення вимог ст..58 ПК України ДПІ у Дзержинському районі не складено тане вручено позивачу податкові повідомлення-рішення.
Таким чином, суд відмічає, що дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова щодо невинесення податкового повідомлення - рішення за наслідками перевірки за період травень -липень 2011 року є незаконними, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
В той же час вимоги адміністративного позову щодо визнання незаконними дій ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ПВК TOB «Регіонпостач»за період травень-липень 2011 року задоволенню не підлягають, оскільки контролюючим органом не приймалось відповідне рішення, а відтак не нарахувались податкові зобов’язання та податковий кредит з податку на додану вартість.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 20, 73 Податкового кодексу України, Постановою КМУ "Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" від 27.12.2010р. № 1232, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, 162, ст. 163 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Підприємства виробничої конмплектації Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпостач" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними - задовольнити частково.
Визнати дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова щодо невинесення податкового повідомлення - рішення за наслідками перевірки за період травень -
липень 2011 року незаконними.
В іншій частині у задоволенні позову Підприємства виробничої конмплектації Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпостач" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними –відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства виробничої конмплектації Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпостач" (61204, м. Харків, просп. Л.Свободи. 48/34, код 30138957) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 14 (чотирнадцять)грн. 11 коп.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст виготовлено 16.03.2012 року.
Суддя Горшкова О.О.