УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

              25 жовтня 2006 року                                          м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого                                                Гуменюка В.І.,

суддів:                                                           Григор′євої Л.І.,

                                                                       Костенка А.В.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградського обласного управління ВАТ “Державний Ощадний банк України” про стягнення заборгованості по виплаті заощаджень,

в с т а н о в и л а:

      ОСОБА_1 звернувся із позовом до Кіровоградського обласного управління ВАТ “Державний Ощадний банк України” про стягнення заборгованості по виплаті заощаджень, посилаючись на те, що в квітні 1992 року він вніс до вказаного Ощадбанку на строковий вклад на вісім років  10000 крб. Після закінчення строку вкладу відповідач запропонував йому отримати 2 грн. 34 коп. Позивач вважав нарахування неправильними та  просив  стягнути з відповідача на його користь 20879 грн. 47 коп. вкладу з відсотками.

      Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від                       14 листопада 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 28 січня 2004 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст.335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права  і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

 Рішення суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.  Підстав для їх скасування не встановлено.

Керуючись ст. 332, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від             28 січня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                В.І.  Гуменюк

          Судді:                                                                            Л.І. Григор′єва

                                                                                                 А.В. Костенко