ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122
УХВАЛА
20.05.2008 | Справа №2-31/4277-2008А |
Господарський суд Автономної республіки Крим у складі
судді Привалової А.В.
при секретарі – Лауман Ю.С.
за участю представників сторін :
від позивача – Філімонов Ф.О., дов. №7 від 24.07.2007 р., головний спеціаліст-юрисконсульт від відповідача – не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом – Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополь АРК, (95013, м.Сімферополь, вул..Дм.Ульянова, 6)
до відповідача – Кримського республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус», (95034, м.Сімферополь, вул..Київська, б.78)
про стягнення 161 821,68 грн.
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АРК звернулось з позовними вимогами до Кримського республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус» про стягнення заборгованості із відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, зазначених на пільгових умовах у розмірі 161 821,68 грн. В правове обґрунтування своїх вимог позивач посилається на п.2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що даний спір на його думку є публічно-правовим і просить позов задовольнити з підстав, вказаних у позові.
Відповідач в судове засідання не з’явився, заперечень на позовні вимоги не представив, про причини неявки суд не повідомив. Про день, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю через неналежність даного спору до компетенції адміністративного суду з наступних підстав.
Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивачем в адміністративній справі може бути суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Однак, такий суб’єкт владних повноважень може бути позивачем у адміністративній справі лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, до переліку яких віднесено також випадки, встановлені іншими законами.
Пункт 4 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає право суб’єкта владних повноважень звертатись із адміністративним позовом до фізичної чи юридичної особи лише у випадках, прямо передбачених законом.
З наведеного випливає, що оскільки на Пенсійний фонд України та його органи покладено виконання владних управлінських функцій, то право на звернення до адміністративного суду із вимогами до особи має бути прямо зазначено у законі.
При цьому суд виходить з того, що адміністративна процесуальна правосуб’єктність є однією із передумов реалізації права на звернення до суду. Отже Закон має прямо передбачити право суб’єкта владних повноважень на звернення до адміністративного суду з відповідною вимогою до особи.
Правовідносини за даним позовом регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, пункт 2 «Прикінцевих положень» якого передбачає, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату для фактичних витрат на виплату і доставку пенсій певним категоріям осіб. При цьому Закон не визначає порядок примусового стягнення цієї плати.
Таким чином право органів Пенсійного фонду України звертатись до суду із позовом про стягнення заборгованості із відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій законом не передбачене.
Крім того, із змісту позову вбачається, що спір між управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АРК та Кримським республіканським виробничим підприємством «Кримтролейбус» полягає у стягненні заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, які за своєю правовою природою не відносяться до обов’язкових платежів (податків і зборів), а є платежем по відшкодуванню витрат.
Тобто, даний спір не стосується сфери публічно-правових відносин, не носить публічно-правового характеру і тому відповідно до ст..17 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до компетенції адміністративного суду.
Такої ж думки додержується й Вищий адміністративний суд України у своєї ухвалі у справі №к-14063/06.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Тому відповідно до пункту 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у даній справі має бути закрито.
Відповідно до п.6 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчи господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України не передбачають права переходу з одного виду судочинства на іншій в межах розгляду однієї адміністративній справи, а також беручи до уваги що позивач не заявляє клопотання про продовження розгляду справи в порядку господарського судочинства, у суду відсутні підстави для розгляду цієї справи й в порядку господарського судочинства.
Згідно із пунктом 1 частини 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України України провадження у справі підлягає закриттю, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Таким чином викладені вище обставини є достатніми підставами для закриття провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.17, 50, п.1 ч.1 ст.157, ст..ст.160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
УХВАЛИВ:
Закрити провадження у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя до відповідача – Кримського республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус» про стягнення 161 821,68 грн. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на доставку і виплату пільгових пенсій.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня постановлення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Роз’яснити позивачу, що розгляд справ за такими позовними вимогами віднесено до юрисдикції господарського суду, тому він вправі пред’явити такий позов в порядку господарського судочинства.
Ухвалу направити рекомендованою кореспонденцією на адресу сторін та прокурора.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.