25 жовтня 2006 року                                                                        м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) “Волга” про стягнення оплати за виконану за угодою роботу та зустрічним позовом  ОСББ “Волга” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання угоди недійсною,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

Позивач звернувся до суду із зазначеними вимогами, мотивуючи їх тим, що 18 квітня 2001 року між ним та відповідачем було укладено угоду, за умовами якої він зобов'язувався виконати наступні роботи: забезпечити укладення договору з НВП “Югтепломір” на поставку теплового лічильника, організувати роботу з підготовки приміщення тепловузла під монтаж теплового лічильника, забезпечити його прийняття в експлуатацію інспекцією “Миколаївоблтеплоенерго” по акту та технічну експлуатацію в наступний опалювальний сезон. Факт виконання ним вказаного обсягу робіт підтверджується актом. Посилаючись на те, що відповідач відмовляється сплатити йому вартість виконаних робіт у сумі 42 970 грн., як передбачено  даною угодою, позивач просив суд задовольнити заявлені вимоги.

ОСББ “Волга” звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що умови зазначеної угоди не були затверджені загальними зборами членів об'єднання, у той час, як згідно із ст. 10 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” та положень статуту даного об'єднання вирішення питань, що стосуються витрачання коштів об'єднання, віднесені до виключної  компетенції загальних зборів. Посилаючись на те, що дії відповідачки ОСОБА_2 є неправомірними, ОСББ “Волга” просило визнати оспорювану угоду недійсною, зобов'язати ОСОБА_2 передати йому технічну документацію на тепловий лічильник і стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати зі сплати держмита.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 березня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 22 червня 2004 року, ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено, зустрічний позов ОСББ “Волга” задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1  просить скасувати ухвалені в справі рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

          Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 22 червня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.