Харківський окружний адміністративний суд

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 Харків  

 15 березня 2012 р.                                                                                 № 2-а- 16955/11/2070  

Харківський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого - судді -  Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,

за участю представників сторін: позивач -  Малахова Ю.А., відповідач - Федоренко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський регіональний центр інвестицій" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський регіональний центр інвестицій" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005942305 про збільшення суми грошового зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 155 250,00 грн., з яких 124 200,00 грн. - за основним платежем, 31 050,00 грн. –за штрафними санкціями. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на ведення  господарських правовідносин з контрагентами, щодо яких виявлено порушення, з урахуванням норм Цивільного Кодексу України та інших актів цивільного законодавства та з метою отримання прибутку, а також зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на помилковому застосуванню податкового законодавства України, донарахування є безпідставним та відповідно підлягає скасуванню.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач послався на їх необґрунтованість та безпідставність.

Представники сторін у судовому засіданні 15.03.2012 року підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський регіональний центр інвестицій» пройшло державну реєстрацію в установленому законом порядку (код 25179773), зареєстровано платником податку на додану вартість, про що 11.11.2003 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова видане відповідне Свідоцтво № 28312449 НБ № 282000, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова з 13.11.1997 року № 6328.

Відповідно до довідки Серія АЄ № 537965 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський регіональний центр інвестицій»за КВЕД є консультування з питань інформатизації (72.10.0), дослідження кон’юктури ринку та виявлення суспільної думки (74.13.0), дослідження і розробки в галузі технічних наук (73.10.2), діяльність у сфері інжинірингу (74.20.1), створення програмного забезпечення (72.20.0), оптова торгівля комп’ютерами, периферійними пристроями та програмним забезпеченням (51.84.0), консультування з питань комерційної діяльності та управління (74.14.0).

Відповідно до Статуту ТОВ «Харківський регіональний центр інвестицій», затвердженого учасниками Товариства, Протокол № 1 від 30.01.2008 року, зареєстрованого 05.02.2008 року за № 14801050002001514, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський регіональний центр інвестицій»- це юридична особа, створена у результаті перереєстрації шляхом перетворення Акціонерного товариства «Харківський регіональний центр інвестицій та постприватизаційної підтримки»та є повним правонаступником всіх прав та обов’язків Акціонерного товариства «Харківський регіональний центр інвестицій та постприватизаційної підтримки».

Мета та предмет діяльності Товариства визначені у розділі 3 Статуту.

Судом встановлено, що на підставі наказу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 17.11.2011 року № 2400, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового Кодексу України фахівцями податкового органу 18.11.2011 року було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань відносин з платниками податків ТОВ «Сатур-СЮ»та ТОВ «Самай-10»за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 рік, за результатами якої складено акт перевірки від 18.11.2011 року № 5427/2305/25179773.

З посиланням на зазначений акт контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2011 року № 0005942305, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у загальній сумі 155 205,00 грн., з яких за основним платежем –124 200,00 грн., за штрафними санкціями –31 050,00 грн.

Як з’ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті від 18.11.2011 року № 5427/2305/25179773 висновок суб’єкта владних повноважень про порушення позивачем:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 124 200,00 грн., у т.ч. за серпень 2011 року на суму ПДВ –124 200,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така   сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу).

При  від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні  звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до  цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до  складу  податкового  кредиту  наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Стосовно взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сатур-СЮ»суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 15.06.2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Сатур-СЮ»(Підрядник) був укладений договір № 15/06/11-01 на виконання підрядних робіт, відповідно до умов якого Підрядник в рамках даного договору виконує слідуючи послуги: розробка загального стиля презентаційних матеріалів для повнокольорового друку і виготовлення електронних дизайн-макетів виставкового стенду для виставки «Енергетика в промисловості України-2011», форуму «Топливно-енергетичний комплекс України: сьогодення і майбутнє», яке відбудеться в Міжнародному виставочному центрі (м. Київ, пр. Броварський, 15) з 20.09.2011 року по 22.09.2011 рік.

Згідно п. 1.1 Договору загальна вартість робіт з ПДВ складає 227 600,00 грн., з яких ПДВ –37 933,33 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору оплата за надані послуги здійснюється по факту виконаних робіт шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок протягом 5 банківських днів з моменту пред’явлення рахунку за виконані послуги.

Зазначений договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 30.09.2011 року (п. 3.2 Договору).

15.06.2011 року між Сторонами Договору був підписаний Протокол погодження вартості робіт (Додатком № 1 до Договору № 15/06/11-1 від 15.06.2011 року), з якого вбачається, що Сторони домовилися про те, що вартість надання послуг, визначених п. 1.1 Договору складає 227 600,00 грн., в т.ч. ПДВ –37 933,33 грн.

Судом встановлено, що на підставі договору № 15/06/11-1 від 15.06.2011 року про надання послуг ТОВ «Сатур-СЮ»на адресу позивача була виписана податкова накладна № 3113 від 31.08.2011 року на суму 225000,00 грн., в т.ч. ПДВ –37500,00 грн. (номенклатура послуг продавця –розробка загального стилю презентаційних матеріалів для повно кольорового друку, виготовлення електронних дизайн-макетів на території «Енергетика в промисловості України-2011», форум «Топливно-енергетичний комплекс України: сьогодення та майбутнє», яка відбудеться у Міжнародному виставковому центрі (м. Київ, пр. Броварський, 15) з 20.09.2011 року по 22.09.2011 рік).

Факт виконання послуг, передбачених п. 1.1 Договору, підтверджується підписаним 31.08.2011 року Сторонами Договору Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору № 15/06/11-1 від 15.06.2011 року про виконання робіт, вартість яких склала 187 500,00 грн., ПДВ –37 500,00 грн., загальна вартість робіт –225 000,00 грн.

Розрахунки між ТОВ «Сатур-СЮ»та позивачем проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Сатур-СЮ», що підтверджується платіжними дорученнями № 86 від 20.09.2011 року на суму 45 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –7500,00 грн., № 81 від 14.09.2011 року на суму 20000,00 грн., в т.ч. ПДВ –3333,33 грн., № 78 від 12.09.2011 року на суму 80000,00 грн.,  в т.ч. ПДВ –13333,33 грн., № 76 від 09.09.2011 року на суму 80000,00 грн., в т.ч. ПДВ –13333,33 грн., на загальну вартість 225 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –37 500,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

15.06.2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Сатур-СЮ»(Підрядник) був укладений договір № 15/06/11-02 на виконання підрядних робіт, відповідно до умов якого Підрядник в рамках даного договору виконує слідуючи послуги: розробка і виготовлення електронного макету в 3D-МАХ експозиції на території виставки «Енергетика в промисловості України-2011», форуму «Топливно-енергетичний комплекс України: сьогодення і майбутнє», яке відбудеться в Міжнародному виставочному центрі (м. Київ, пр. Броварський, 15) з 20.09.2011 року по 22.09.2011 рік.

Згідно п. 1.1 Договору загальна вартість робіт з ПДВ складає 80 200,00 грн., з яких ПДВ –13 366,67 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору оплата за надані послуги здійснюється по факту виконаних робіт шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок протягом 5 банківських днів з моменту пред’явлення рахунку за виконані послуги.

Зазначений договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 30.09.2011 року (п. 3.2 Договору).

Судом встановлено, що на підставі договору № 15/06/11-2 від 15.06.2011 року про надання послуг ТОВ «Сатур-СЮ»на адресу позивача була виписана податкова накладна № 3111 від 31.08.2011 року на суму 80 200,00 грн., в т.ч. ПДВ –13 366,67 грн. (номенклатура послуг продавця –розробка і виготовлення електронного макету в 3D-МАХ експозиції на території виставки «Енергетика в промисловості України-2011», форуму «Топливно-енергетичний комплекс України: сьогодення і майбутнє», яке відбудеться в Міжнародному виставочному центрі (м. Київ, пр. Броварський, 15) з 20.09.2011 року по 22.09.2011 рік).

Факт виконання послуг, передбачених п. 1.1 Договору, підтверджується підписаним 31.08.2011 року Сторонами Договору Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору № 15/06/11-2 від 15.06.2011 року про виконання робіт, вартість яких склала 66 833,33 грн., ПДВ –13 366,67 грн., загальна вартість робіт –80 200,00 грн.

Розрахунки між ТОВ «Сатур-СЮ»та позивачем проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Сатур-СЮ», що підтверджується платіжними дорученнями № 87 від 20.09.2011 року на суму 50 200,00 грн., в т.ч. ПДВ –8366,67 грн., № 82 від 14.09.2011 року на суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ –5000,00 грн., на загальну суму 80 200,00 грн., в т.ч. ПДВ –13367,67 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

15.06.2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Сатур-СЮ»(Підрядник) був укладений договір № 15/06/11-03 на виконання підрядних робіт, відповідно до умов якого Підрядник в рамках даного договору виконує слідуючи послуги: ескізне проектування експозиції на території виставки «Енергетика в промисловості України-2011», форуму «Топливно-енергетичний комплекс України: сьогодення і майбутнє», яке відбудеться в Міжнародному виставочному центрі (м. Київ, пр. Броварський, 15) з 20.09.2011 року по 22.09.2011 рік.

Згідно п. 1.1 Договору загальна вартість робіт з ПДВ складає 76 300,00 грн., з яких ПДВ –12 716,67 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору оплата за надані послуги здійснюється по факту виконаних робіт шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок протягом 5 банківських днів з моменту пред’явлення рахунку за виконані послуги.

Зазначений договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 30.09.2011 року (п. 3.2 Договору).

15.06.2011 року між Сторонами Договору був підписаний Протокол погодження вартості робіт (Додатком № 1 до Договору № 15/06/11-3 від 15.06.2011 року), з якого вбачається, що Сторони домовилися про те, що вартість надання послуг, визначених п. 1.1 Договору складає 76 300,00 грн., в т.ч. ПДВ –12 716,67 грн.

Судом встановлено, що на підставі договору № 15/06/11-3 від 15.06.2011 року про надання послуг ТОВ «Сатур-СЮ»на адресу позивача була виписана податкова накладна № 3112 від 31.08.2011 року на суму 74 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –12 333,33 грн. (номенклатура послуг продавця –ескізне проектування експозиції на території виставки «Енергетика в промисловості України-2011», форуму «Топливно-енергетичний комплекс України: сьогодення і майбутнє», яке відбудеться в Міжнародному виставочному центрі (м. Київ, пр. Броварський, 15) з 20.09.2011 року по 22.09.2011 рік).

Факт виконання послуг, передбачених п. 1.1 Договору, підтверджується підписаним 31.08.2011 року Сторонами Договору Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору № 15/06/11-3 від 15.06.2011 року про виконання робіт, вартість яких склала 61 666,67 грн., ПДВ –12 333,33 грн., загальна вартість робіт –74 000,00 грн.

Розрахунки між ТОВ «Сатур-СЮ»та позивачем проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Сатур-СЮ», що підтверджується платіжними дорученнями № 89 від 21.09.2011 року на суму 49 200,00 грн., в т.ч. ПДВ –8200,00 грн., № 88 від 20.09.2011 року на суму 24 800,00 грн., в т.ч. ПДВ –4133,33 грн., на загальну суму 74 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –12 333,33 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Станом на 01.10.2011 року заборгованість між позивачем та ТОВ «Сатур-СЮ»відсутня.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, яка відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, яка відповідає даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за відповідний період, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Видані ТОВ «Сатур-СЮ»за серпень 2011 року на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам п. 201. ст. 201 Податкового Кодексу України.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Самай-10»суд зазначає наступне.

01.01.2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Самай-10»(Підрядник) був укладений договір № 01/01/11 на виконання підрядних робіт, відповідно до умов якого Підрядник в рамках даного договору виконує слідуючи послуги: технічне проектування, розробка і оформлення експозиції на території виставки «Енергетика в промисловості України-2011», в рамках 9 Міжнароддного форуму «Топливно-енергетичний комплекс України: сьогодення і майбутнє», який відбудеться з 20.09.2011 року по 22.09.2011 рік в Міжнародному виставочному центрі в м. Києві.

Згідно п. 1.1 Договору загальна вартість робіт складає 369 200,00 грн., з яких ПДВ – 61 533,33 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору оплата за надані послуги здійснюється по факту виконаних робіт шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок протягом 5 банківських днів з моменту пред’явлення рахунку за виконані послуги.

Зазначений договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 30.09.2011 року (п. 3.2 Договору).

01.01.2011 року між Сторонами Договору був підписаний Протокол погодження вартості робіт (Додаток № 1 до Договору № 01/01/11 від 01.01.2011 року), з якого вбачається, що Сторони домовилися про те, що вартість надання послуг, визначених п. 1.1 Договору складає 369 200,00 грн., в т.ч. ПДВ –61 533,33 грн.

Судом встановлено, що на підставі договору № № 01/01/11 від 01.01.2011 року про надання послуг ТОВ «Самай-10»на адресу позивача були виписані податкові накладні № 1418 від 14.08.2011 року на суму 46 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –7 666,67 грн., № 1305 від 13.08.2011 року на суму 80 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –13 333,33 грн., № 1207 від 12.08.2011 року на суму 80 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –13 333,33 грн., № 1107 від 11.08.2011 року на суму 80 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –13 333,33 грн., № 1010 від 10.08.2011 року на суму 80 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –13 333,33 грн. на загальну суму 366 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –61 000,00 грн. (номенклатура послуг продавця –технічне проектування, розробка і оформлення експозиції на території виставки «Енергетика в промисловості України-2011», в рамках 9 Міжнародного форуму «Топливно-енергетичний комплекс України: сьогодення і майбутнє», який відбудеться з 20.09.2011 року по 22.09.2011 рік в Міжнародному виставочному центрі в м. Києві).

Факт виконання послуг, передбачених п. 1.1 Договору, підтверджується підписаним 14.08.2011 року, 13.08.2011 року, 12.08.2011 року, 11.08.2011 року, 10.08.2011 року Сторонами Договору Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору № 01/01/11 від 01.01.2011 року про виконання робіт, вартість яких склала 46 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –7 666,68 грн., 80 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –13 333,33 грн., 80 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –13 333,33 грн., 80 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –13 333,33 грн., 80 000 грн., в т.ч. ПДВ –13 333,33 грн. відповідно.

Розрахунки між ТОВ «Самай-10»та позивачем проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Самай-10», що підтверджується платіжними дорученнями № 761 від 14.09.2011 року на суму 16 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –2 666,67 грн., № 738 від 05.09.2011 року на суму 30 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –5 000,00 грн., № 734 від 30.08.2011 року на суму 80 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –13 333,33 грн., № 725 від 29.08.2011 року на суму 80 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –13 333,33 грн., № 721 від 26.08.2011 року на суму 80 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –13 333, 33 грн., № 723 від 25.08.2011 року на суму 80 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –13 333,33 грн., на загальну суму  366 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –61 000,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Станом на 01.10.2011 року заборгованість відсутня.

Далі, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає за необхідне встановити можливості позивача використання отриманих ним послуг у власній господарській діяльності чи з метою отримання прибутку, як так, виходячи зі змісту господарської операції, останні є невід’ємною ланкою у господарському ланцюгу та дослідити відповідні первинні документи.

На вимогу суду, представником позивача були надані до суду документи, якими позивач підтверджує факт використання отриманих ним послуг (наданих робіт) з метою отримання прибутку, що в свою чергу, підтверджує факт здійснення господарської операції.

Так, в матеріалах справи містяться договори № 13-17/310 від 22.07.2011 року, № Р-17/01/11/311 від 22.07.2011 року, № 16/1 від 11.08.2011 року, № 15/3907/11 від 11.08.2011 року, № 35/07/11 від 25.07.2011 року, № 18х від 01.09.2011 року, № 19х від 01.09.2011 року, № Р-12/07/11 від 25.07.2011 року,  № 13-12 від 29.07.2011 року, № 10/392 від 05.08.2011 року, № 10/429 від 16.08.2011 року, № 1499-11 від 29.08.2011 року, № 1500-11 від 29.08.2011 року, № Р-08 від 25.07.2011 року, № В-08 від 29.07.2011 року, № Р-09 від 25.07.2011 року, № В-09 від 29.07.2011 року, № 11/07/11 від 25.07.2011 року, № 12 від 29.07.2011 року, № 0555/1 від 11.08.2011 року, № 0556/1 від 11.08.2011 року, № Р-04/07/11 від 25.07.2011 року, № В-04 від 29.07.2011 року, № В-05 від 29.07.2011 року, № Р-05 від 25.07.2011 року, № 1167 від 15.08.2011 року, № 1168 від 15.08.2011 року, № 19/11-433 від 10.08.2011 року, № 19/11-432 від 10.08.2011 року, № 290/07/11 від 25.07.2011 року, № 291/11 від 29.07.2011 року, укладених позивачем (Виконавець за договірними умовами) та ПАТ ЕК «Чернівціобленерго», ПАТ «Центренерго», ПАТ «Хмельницькобленерго», ПАТ «Укргідроенерго», ПАТ «Миколаївобленерго», ПАТ «Крименерго», ПАТ «Київенерго», ВАТ «Запоряжжяобленерго», ПАТ «Західенерго», ПАТ «Закарпаттяобленерго», ПАТ «Донецькобленерго», ПАТ «Донбасенерго», ПАТ «Енергетична компанія «Дніпрообленерго», ПАТ «Дніпроенерго», ПАТ «Волиньобленерго», ПАТ «Вінницяобленерго»(Замовники за договірними зобов’язаннями), відповідно до умов яких позивач зобов’язався виконати роботи з виготовлення облаштування стенду, з розробки проекту і дизайну експозиції та загального стилю презентаційних матеріалів Замовників, та надати послуги із супроводу експозиції на загальному виставковому стенді НАК  «Енергетична компанія України»на 9 Міжнародному форумі «Паливно-енергетичний комплекс України: сьогодення та майбутнє», який відбудеться 20-22 вересня 2011 року в Міжнародному виставковому центрі (м. Київ).

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надані до суду копії Кошторисів, які є невід’ємними додатками до договорів та акти виконаних робіт, підписаних сторонами, що відповідає умовам вище перелічених договорів та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), якими сторони договорів підтвердили факт виконання позивачем робіт на суму, визначену договорами.

Стосовно відсутності доказів перерахування Замовниками на розрахунковий рахунок позивача, який за договірними умовами є Виконавцем, коштів в якості оплати за виконані ним роботи, суд зазначає, що даний факт, а також договірні правовідносини в цілому, відповідачем не оспорюються, під час проведення перевірки не досліджувалися, а тому судом достеменно не розглядаються. Крім того, матеріали справи містять підписані сторонами договорів акти здачі-прийняття-робіт (надання послуг), яким сторони засвідчили факт виконання робіт та претензій одна до одної не мають.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.          Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Статтею 71 КАС України встановлений обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Таким чином, з урахуванням положень Цивільного Кодексу України щодо умов, порядку укладення та виконання договорів, беручи до уваги вивчені судом документи, які наявні в матеріалах справи, та надавши їм оцінку за правилами ст. 86 КАС України, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з акту перевірки позивача від 18.11.2011 року № 5427/2305/25179773 під час перевірки податковим органом були використані:

акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.10.2011 року № 85/18/37364400 ТОВ «Сатур-СЮ»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2011 року, який надійшов до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова листом № 6413/7/18-009 від 26.10.2011 року від Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова;

акт документальної позапланової виїзної перевірки від 31.10.2011 року № 2-58/18-011/37365252 ТОВ «Самай-10»за серпень 2011 року, висновки яких стали підставою для відповідача вважати про порушення позивачем вимог податкового законодавства про завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Сатур СЮ»та ТОВ «Самай-10».

Так, в ході перевірки підприємства ТОВ «Сатур СЮ»було встановлено, що на підприємстві відсутні власні основні фонди, виробничі активи, транспортні засоби для ведення фінансово-господарської діяльності, відсутній рух активів, зобов’язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, постачальник товарів не зареєстрований як платник ПДВ на момент вчинення відповідної господарської діяльності, угоди ТОВ ТБ «Радегаст-Харків», з яким ТОВ «Сатур СЮ»мав взаємовідносини у серпні 2011 року, носять фіктивний характер та мають ознаки нікчемності, що було встановлено актом перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, який надійшов до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова засобами електронного зв’язку, що на думку податкового органу суперечить меті господарської діяльності підприємства та створює обставини, за яких ТОВ «Сатур СЮ»не мало намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності та іншої економічної діяльності.

В ході перевірки підприємства ТОВ «Самай 10»було встановлено, що господарська діяльність ТОВ «Самай 10»в серпні 2011 року має наступні ознаки нереальності здійснення: відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою, наявність в штаті тільки керівних посад, відсутні основні фонди, неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю товарів у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності до ринку; угоди ТОВ «Кубера Плюс», який був основним постачальником ТОВ «Самай 10»у серпні 2011 року за результатами перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва визнані такими, що мають ознаки нікчемності.

Підтвердити товарність та реальність здійснення господарської операції по вище зазначеному ланцюгу постачання у податкового органу не виявилося можливості, у зв’язку з чим податковий орган прийшов до висновку, що всі первинні документи протирічать вимогам податкового законодавства.

          Судом встановлено, що ТОВ «Самай 10»пройшло в установленому законом порядку державну реєстрацію юридичної особи, перебуває в Єдиному державному реєстрі за кодом 37365252, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова з 12.10.2010 року № 19818, має свідоцтво платника податку на додану вартість, про що свідчить Свідоцтво  №100306576, видане Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова 21.10.2010 року.

ТОВ «Сатур СЮ»перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців за кодом 37364400, має свідоцтво платника податку на додану вартість № 100315740, видане Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова 22.12.2010 року.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підприємство, яке є стороною договору, на час здійснення господарської операцій з придбання товару (робіт, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем (виконавцем), який зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність порушника.

Виходячи з положень ст. ст. 80, 89, 91, 92 Цивільного кодексу України, ст. ст. 55, 58, 59, 79, 91 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", позивач та ТОВ «Сатур СЮ», ТОВ «Самай 10»є окремими суб'єктами господарювання, а відтак - окремими платниками податків.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником, у зв’язку з чим питання сплати податків поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від сплати податкових зобов’язань інших осіб. Сама по собі несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

З аналізу норм Податкового Кодексу України вбачається, що підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначене законодавство не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначене само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства і до моменту його виключення з державного реєстру.

Ні акти перевірки контрагентів позивача, ні рішення податкових органів не містить таких посилань, а й не доводить умислу  позивача на порушення публічного порядку,  не містить посилання і  на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів Державною податковою інспекцією до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб’єктів не покладається обов’язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, який несе самостійну відповідальність за порушення правил поведінки податкового обліку.

Крім того, суд враховує практику Верховного Суду України, з якої слідує, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні (постанова ВСУ № 09/05 від 13.01.2009 року, постанова ВСУ № 1-/21 від 02.03.2010 року).

В ході розгляду справи відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим визначення позивачем податкового кредиту) контрагенти позивача, були включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У п. 1.3 ст. 1 Закону N 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Статтею 71 КАС України встановлений обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Враховуючи вимоги КАС та аналізуючи документи, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що по господарських операціях позивач свої зобов’язання за договорами виконав,  розрахунки  за  надані послуги здійснені безготівковим шляхом, витрати з придбання товару (послуг) правомірно віднесені до складу податкового кредиту, що підтверджується наданими позивачем до суду копіями відповідних договорів, накладних та інших підтверджуючих цей факт документів, документи по господарських операціях оформлені відповідно до вимог закону.

Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями, у тому числі видаткові накладні і податкові накладні, були виписані у зв'язку з реальним виконанням вказаних правочинів, ці документи були належним чином оформлені, а відомості, що містилися у них, достовірні.

Зокрема, органи державної податкової служби згідно чинного законодавства не наділені правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні та визначати підстави невключення будь-яких сум до податкового кредиту.

З огляду на викладене, вищезазначені доводи відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладені з позивачем договори схвалені з боку ТОВ «Сату СЮ», ТОВ «Самай 10»шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнані, а податкові накладні, надані позивачем, виписані зазначеними підприємствами по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та його контрагентами в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 155 205,00 грн., з яких за основним платежем –124 200,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –31 050 грн.), а також висновків акта перевірки щодо порушення позивачем вимог п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 , п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200, п. п. 201.1, 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).  

Керуючись ст. ст. 4, 7, 11, 24, 69-71, 86, ч. 1 ст. 158, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -        

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський регіональний центр інвестицій" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0005942305 про збільшення суми горошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 155 250 грн. 00ь коп., з яких 124 200 грн. - за основним платежем, 31 050 грн. 00 коп. - штрафна санкція.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський регіональний центр інвестицій"(61072, м. Харків, вул. Тобольська, 42-а офіс 405, код 35179773) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі  29 (двадцять девять) грн. 55 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 19.03.2012 року.

          Суддя                                                                                              Горшкова О.О.