25 жовтня 2006 року                                                                        м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

Позивачка звернулася до суду із зазначеними вимогами, мотивуючи їх тим, що у 2002 році її сусідка ОСОБА_2 без попередження і її згоди переставила паркан між їх земельними ділянками. після чого виявилося, що розмір її земельної ділянки не відповідає документам. Посилаючись на те, що внаслідок неправомірних дій відповідачки розмір її земельної ділянки не відповідає документам, позивачка просила суд встановити межу між її будинком по АДРЕСА_1і будинком НОМЕР_1, 8² співвласниками якого є відповідачки.

У зустрічному позові ОСОБА_2 посилаючись на те, що розмір її земельної ділянки відповідає правовстановлюючим документам, вона вже тривалий час користується нею, просила суд залишити існуючі межі.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 березня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 16 червня 2004 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.  Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

У касаційній скарзі позивачка просить скасувати ухвалені в справі рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

          Касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 відхилити. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 16 червня 2004 року залишити без змін.

           Ухвала оскарженню не підлягає.