Справа № 2а/1570/4880/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 року                                                                                                       м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Соколенко О.М.

при секретарі –Кулішенко Є.С.

за участю:  представника позивача –ОСОБА_1 (за довіреністю);                

                   представника відповідача –ОСОБА_2 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Одеси про стягнення 18700 грн.         74 коп.,-

                                                            ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Одеси про стягнення суми витрат з виплати та доставки пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території колишнього СРСР за період з травня 2004 року по травень 2011 року на загальну суму 167676 грн. 23 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не прийнято до заліку суму витрат, здійснених управлінням Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси на виплату пенсій громадян, які отримали каліцтво, на підприємствах, розташованих на території колишнього СРСР та не включено зазначені витрати до актів щомісячної звірки, що призвело до неможливості відшкодування на централізованому рівні цих витрат Пенсійному фонду України Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України, а саме: не було включено до списків частина пенсіонерів, зазначених в актах щомісячної звірки на відшкодування фактичних витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Також, позивач вказує, що відповідачем не прийняті до заліку особи, які отримали виробничу травму на виробництві або професійне захворювання на території Росії та Казахстану, та яким призначена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві. Позивач зазначає, що у зв'язку з не включенням відповідачем до списків частини пенсіонерів, зазначених в актах щомісячної звірки, залишились невідшкодованими Пенсійному фонду України витрати на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з травня 2004 року по травень   2011 року у сумі 167676 грн. 23 коп.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив про відсутність  підстав для задоволення позову, оскільки у Фонду відсутні будь-які документи, що підтверджують право працівників, які отримали травми за межами території України на страхові виплати-пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, які трапилися з потерпілими на території СНД, а тому за відсутності особових справ зазначених осіб не має правових підстав для прийняття до заліку витрат Пенсійного фонду України, пов’язаних з виплатою  пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, які трапились б з потерпілими на території СНД. Також, відповідач вказує на те, що потерпілі, документи яких не передані до Фонду продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. Окрім того, представник відповідача зазначив, що чинним законодавством на Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не покладений обов’язок відшкодовувати державну адресну допомогу. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення даної позовної заяви.

У судовому засіданні 12.01.2012 року адміністративний позов управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Одеси про стягнення суми витрат з виплати та доставки пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території колишнього СРСР за період з травня 2004 року по грудень 2010 року - залишено без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги про стягнення суми у розмірі 18700 грн. 74 коп. підтримала, посилаючись на обставини,  викладені в позовній заяві та просила суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими  та задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що за період з січня 2011 року по травень 2011 року включно, згідно списків осіб, яким призначена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку  на виробництві, що не були прийняті до заліку Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України такими особами були: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (Т. 1, а.с.106-110, Т.2, а.с.23).

Судом також встановлено, що за період з січня 2011 року по травень 2011 року, згідно довідок УПФУ у Київському районі м. Одеси, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,  ОСОБА_6, ОСОБА_7, які перебували на обліку в УПФУ у Київському районі  м. Одеси отримали пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання (Т.1, а.с.113-114,118-125,134-156).

Разом з тим, як встановлено судом, управлінням Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси було направлено відповідачу відповідні акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з січня 2011 року по травень 2011 року (Т.1, а.с.239-243).

В свою чергу, відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Одеси при складанні та узгодженні актів звірки, зокрема, з січня по травень 2011 року, не прийнято до заліку витрати управління пенсійного фонду України у Київському районі  м. Одеси по виплаті та доставці пенсій вказаним вище особам, яким заподіяно каліцтво на території колишньої Російської РФСР, що підтверджується вищезазначеними списками осіб, яким призначена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку  на виробництві, що не були прийняті до заліку Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та актами щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до статті 15 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-Х1V «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(далі- Закон № 1105) страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Фонд соціального страхування від нещасних випадків є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також емблему, яка затверджується його правлінням. Фонд соціального страхування від нещасних випадків набуває прав юридичної особи з дня реєстрації статуту у спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади.

Статтею 46 вказаного Закону визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок: внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

          Отже, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві не є державним органом і не відповідає за зобов'язаннями держави.

 Судом встановлено, що між сторонами не існує спору щодо виплачених управлінням Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси протягом періоду з січня по травень 2011 року сум пенсії та державної адресної допомоги зазначеним вище особам, а також щодо правильності їх нарахування, тому ці обставини не досліджуються судом. Натомість, спір між сторонами виник з приводу того, чи повинні пенсійні виплати  (в тому числі, державна адресна допомога) особі, яка отримала трудове каліцтво на підприємстві, розташованому на території іншої держави, відшкодовуватися Пенсійному Фонду України за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

           Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, передбачений статтею 21 Закону України  № 1105.

Відповідно до статті 21 вказаного Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Постановою Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» (далі - Постанова) встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму. Зазначені норми діють з 01 квітня 2008 року.

Пунктом 1 вказаної Постанови визначено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

Згідно з п. 4 вказаної Постанови, виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюються за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Відповідно до ч.8 статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-ІV, пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

При цьому, до страхових виплат, передбачених Законом № 1105, державна адресна допомога та підвищення до пенсії, що визначені Постановою КМУ № 265, не включаються.

Отже, суд приходить до висновку, що дія зазначеної постанови не розповсюджується на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає обов'язки саме органів Пенсійного фонду України.

З аналізу вищезазначених норм чинного законодавства вбачається, що державна адресна допомога, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від  26.03.2008 року №265, не передбачена у переліку соціальних послуг та виплат, які згідно зі статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Також відсутня щомісячна державна допомога серед переліку виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, згідно пункту 4 Порядку.

Суд зазначає, що державна адресна допомога не включається до основного розміру пенсії, так як безпосередньо Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 визначено, що вона є додатковою доплатою до пенсії.

Тобто, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру поряд з іншими видами виплат, у тому числі, цільової допомоги на прожиття.

Вирішуючи питання чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно врахувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Відповідно ст. 46 Закону №1105 кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок  Державного бюджету України, не включаються  до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку  на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги

Отже, виходячи з пріоритетності норм Закону над підзаконними нормативно-правовими актами, беручи до уваги статус Фонду соціального страхування від нещасних випадків як некомерційної самоврядної організації, яка за рахунок своїх коштів здійснює страхові виплати у разі настання страхового випадку, суд приходить до висновку про те, що обов’язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати державну адресну допомогу не встановлений законом.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі,  та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку,  що позовні вимоги необґрунтовані та не відповідають чинному законодавству, а отже задоволенню не підлягають.  

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 158 –163,167 КАС України, суд, -

                                                    ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Одеси про стягнення суми витрат з виплати та доставки пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території колишнього СРСР за період з січня 2011 року по травень 2011 року на загальну суму 18700 грн. 74 коп. – відмовити повністю. 

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний  адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.     

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.  

          Повний текст постанови складений та підписаний суддею 20 лютого 2012 року.

Суддя                                                                                                            О.М. Соколенко

 .