Категорія №10.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2012 року Справа № 2а/1270/1206/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Яковлева Д.О.,
при секретарі: Житній Ю.С.,
в присутності сторін: від позивача – не з’явися,
від відповідача – не з’явився,
від 3 особи – Осовська Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Алчевського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2, третя особа - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення суми матеріального забезпечення в розмірі 526,91 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
02 лютого 2012 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Алчевського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2, третя особа - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення суми матеріального забезпечення в розмірі 526,91 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідач, перебуваючи на обліку в Алчевському міському центрі зайнятості та отримуючи допомогу по безробіттю, не повідомив позивача про обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, зокрема, про те, що він виконував роботу на підставі цивільно-правового договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», за що у 4 кварталі 2009 року отримав винагороду, чим порушив вимоги ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». За таких обставин, відповідач незаконно отримав допомогу по безробіттю у розмірі 526,91 грн., яку в добровільному порядку не повертає, що стало підставою для звернення позивача до суду із зазначеним адміністративним позовом.
В судове засідання представник позивача не прибув, до суду надав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, та зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не прибув, до суду надав клопотання про розгляд справи без його участі, в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи у судовому засіданні заперечував проти позову, пояснив суду, що ОСОБА_2 з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у період перебування на обліку в центрі зайнятості було укладено договір про банківське обслуговування з ціллю користування банківськими послугами, на підставі якого відповідачу була оформлена соціальна карта для отримання виплати по безробіттю.
Крім того, відповідач жодного разу не надавав Банку послуг та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ніяких виплат за виконання ОСОБА_2 будь-яких робіт не здійснював.
Заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
16 червня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Алчевського міського центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю.
Наказом Алчевського міського центру зайнятості від 23.06.2009 № НТ090623 ОСОБА_2 з 23.06.2009 надано статус безробітного та відповідно до вимог п.п.1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» призначено виплату допомоги по безробіттю з 23.06.2009 по 17.06.2010 (а.с.10).
За період перебування на обліку ОСОБА_2 згідно наказів Алчевського міського центру зайнятості призначалась виплата допомоги по безробіттю, виплата матеріальної допомоги у період професійного навчання (а.с.10, 10 – зворотній бік).
Наказом Алчевського міського центру зайнятості від 13.10.2009 № НТ091013 ОСОБА_2 припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а також знято з обліку як безробітного відповідно до абзацу 2 пп.1 п.20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №219 (у зв’язку з працевлаштуванням за направленням ДСЗ) (а.с.10 –зворотній бік).
Згідно довідки Алчевського міського центру зайнятості від 15.11.2011 № 02/2, відповідач отримав допомогу по безробіттю за період з 01.10.2009 по 12.10.2009 на загальну суму 526,91 грн. (а.с.21).
14 листопада 2011 року Алчевським міським центром зайнятості проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення застрахованої особи ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за результатами якого складено акт від 14.11.2011 №185.
Розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Алчевському міського центру зайнятості в якості безробітної з 23.06.2009 по 13.10.2009, та отримував допомогу з 04.07.2009 по 12.10.2009. На неодноразові запити до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» банком були надані стандартні відповіді про те, що ОСОБА_2 не перебував в трудових відносинах з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та отримував винагороду за надання банківських послуг (а.с. 15-16).
На підставі вказаних даних, в акті розслідування від 14.11.2011 №185 зроблено висновок про те, що дохід, отриманий ОСОБА_2 в 4 кварталі 2009 року вплинув на розмір наданої допомоги по безробіттю (а.с.15 – зворотній бік).
На підставі зазначеного акту, 16 листопада 2011 року директором Алчевського міського центру зайнятості видано наказ №97, згідно якого було вирішено направити гр. ОСОБА_2 пропозицію добровільно компенсувати Алчевському міського центру зайнятості зайво виплачене матеріальне забезпечення в сумі 526,91 грн., відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с. 19).
Зазначений наказ 18.11.2011, супровідним листом від 17.11.2011 за вих. №02/2-2793 направлено на адресу ОСОБА_2 для виконання та отриманий останнім 26.11.2011, проте, в добровільному порядку кошти в сумі 526,91 грн. відповідачем не були сплачені (а.с. 22, 23).
При вирішенні спору по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог п. 1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики №307 від 20.11.2000 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 за №915/5136 (далі –Порядок №307), допомога по безробіттю надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» №803-XII від 01.03.1991 (далі – Закон №803), безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №803, зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону №803, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема: а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб; б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю тощо.
В силу вимог п. 5.5 Порядку №307, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).
Відповідно до п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007 (далі – Порядок №219), громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата і номер наказу, дата державної реєстрації фізичної особи - підприємця, дата укладення цивільно-правового договору.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п.6.14 Порядку №307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Судом встановлено, що між відповідачем і ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір про банківське обслуговування з ціллю користування банківськими послугами.
З відповіді ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 30.12.2011 № 30.1.0.0/2-111222/1192 на запит Луганського обласного центру зайнятості, вбачається, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не мало трудових відносин з ОСОБА_2 Крім того, зазначено, що банком запроваджено нову систему та затверджені Правила, відповідно до яких визначено випадки, за яких банком виплачується премія клієнту за послугу із залучення нових клієнтів. Зазначені правила не можуть класифікуватися як трудовий договір, або інший договір цивільно-правового характеру, предметом якого б було надання банку обов’язкової трудової функції. Оскільки банком виплачується премія клієнту за послугу із залучення нових клієнтів на платіжну карту, то відносини між клієнтом і банком регулюються Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 №2121 (а.с.29-30).
ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначає, що грошові кошти виплачені клієнту у рамках Акції, що проводилась банком. До участі в Акції були запорошені дієздатні повнолітні громадяни України, держателі платіжних карток емітованих ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Виплати, які проводились в рамках Акції не є виплатами за виконану працю за трудовим договором або оплатою за надання послуг у рамках цивільно-правового договору про надання послуг (а.с.29-30).
З Витягу із запиту-відповіді Державної податкової адміністрації України вбачається, що у 4 кварталі 2009 року нарахування доходів ОСОБА_2 відсутнє (а.с. 12).
Вирішуючи спір по суті, суд вважає за необхідне зазначити, що момент підписання клієнтом банку договору про банківське обслуговування, до якого включені умови винагороди за залучення нових клієнтів, не може вважатися моментом укладення цивільно-правової угоди в розумінні п. 5.5 Порядку №307 та п. 20 Порядку №219, оскільки не містить істотних умов, за якими клієнту перераховується виплата, а погодження з умовами банківського договору обслуговування не є акцептом клієнтом умов, за якими банком перераховується виплата. У даному випадку, акцептуванням клієнтом умов, за якими банком перераховується виплата, є момент фактичного виконання клієнтом банку зазначених умов, а отже, відносини між банком та клієнтом за цим договором не є триваючими, та не впливають на зміст основного договору –договору про банківське обслуговування.
Отже, залучення нових клієнтів в рамках договору банківського обслуговування має разовий характер виплат та відсутність у відповідача при укладанні договору банківського обслуговування мети на отримання прибутку (грошової винагороди) від діяльності із залучення до банку додаткових клієнтів.
За змістом п. 5.5 Порядку №307, п. 20 Порядку №219, саме наявність зазначеної мети при укладенні договору на виконання робіт (надання послуг), який до того ж має відповідати всім ознакам цивільно-правового договору за правилами Цивільного кодексу України, може прирівнювати діяльність безробітного з виконання робіт (надання послуг) до працевлаштування, і тому є підставою для зняття його з обліку та повернення виплачених коштів.
Крім того, суд погоджується з позицією ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», згідно якої відносини клієнта з банком за договором банківського обслуговування не можуть прирівнюватися до цивільно-правової угоди з виконання робіт (надання послуг), оскільки такий договір має інший предмет регулювання та не містить істотних умов, за якими клієнту перераховується виплата (винагорода), що є обов’язковим для будь-якої цивільно-правової угоди у відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України.
Натомість, підписання особою договору банківського обслуговування, в тому числі, з включеними до договору умовами отримання винагороди в разі залучення нового клієнта банку, не свідчить про укладення між банком та клієнтом цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами клієнта робіт (надання послуг) з метою отримання прибутку. Крім того, зазначені умови про винагороду за залучення додаткових клієнтів, включені банком до договору про банківське обслуговування, жодним чином не впливають на зміст основного договору –договору про банківське обслуговування, і його виконання сторонами не залежить від цих додаткових умов.
Оскільки за даними ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_2 не отримував винагороду (кошти) за залучення нових клієнтів за договором банківського обслуговування, що підтверджується витягом з карткового рахунку відповідача за період з 03.09.2009 по 12.10.2009 (а.с.59-61), данні якого співпадають з даними щодо нарахувань проведених позивачем ОСОБА_2 за період з 04.07.2009 по 12.10.2009 (а.с.46), тому суд вважає, що відсутні підстави для розгляду питання щодо повернення суми матеріального забезпечення у розмірі 526,91 грн.
Згідно приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна надати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
За викладених обставин, суд вважає, що позивач не надав належних доказів в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, не довів обов’язкової обставини, без встановлення якої не може бути заявлена вимога про стягнення виплачених коштів, а саме, моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю відповідачу, та не надав доказів укладення відповідачем цивільно-правової угоди про виконання останнім робіт (надання послуг).
Позивач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірність і законність вчинених ним дій.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 94 КАС України, а також те, що позивач від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 12 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 19 березня 2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Алчевського міського центру робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття – відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 19 березня 2012 року.
Суддя Д.О. Яковлев