ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 р. Справа № 70560/11

          Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді                                          Сапіги В.П.,

суддів                                                     Хобор Р.Б., Яворського І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Гусятинському  районі Тернопільської області на  постанову Гусятинського  районного суду Тернопільської області від 17.02.2011 р. по справі за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

04.02.2011 р. позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області про поновлення строку для звернення до суду, визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання його провести нарахування  та виплату соціальної допомоги до пенсії за період з листопада 2007 року  та продовжувати надалі нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії.

Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 07.02.2011 року поновлено позивачу строк звернення до суду з позовом.

          Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 17.02.2011 р. адміністративний позов задоволено частково.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області провести перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1  щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни в розмірі, встановленому ст. 6 ЗУ  «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.11.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 17.02.2011 року  включно з врахуванням вже проведених виплат.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції при винесенні постанови порушено норми матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності п. 3 ч. 1 до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Суд апеляційної інстанції вважає підставними заявлені позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 2010 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Окрім того у 2011 році до 23.07.2011 року положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не були зупинені чи обмежені іншими нормативно-правовими актами України.

Отже, нарахування та виплата у 2010 році та до 23.07.2011 року дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні були здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.  

У відповідності до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом лише 04.02.2011 року, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не є поважними, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст. 99 КАС України.

Згідно вимог ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, тому суд приходить до висновку, що адміністративний позов в частині задоволення позовних вимог за період з листопада 2007 року по 03.08.2010 року слід залишити без розгляду, в частині періоду з 04.08.2010 року по 17.02.2011 року підлягає задоволенню.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Гусятинському  районі Тернопільської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі суд апеляційної інстанції не вбачає.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріально та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись  ст.ст. 160, 195, 183-2, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.205,  ст.207, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області задовольнити частково, постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 17.02.2011 року у справі № 2а-654/11 скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті на користь ОСОБА_1  підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1  підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 04.08.2010 року по 17.02.2011 року, з врахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Адміністративний позов ОСОБА_1  в частині вимог за період з  листопада 2007 року по 03 серпня 2010 року залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі,  є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                                                                                    В.П. Сапіга

Судді:                                                                                                            І.О. Яворський

                                                                                                                      Р.Б. Хобор