Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
05 березня 2012 р. № 2-а- 104/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Лук'яненко М.О.,
при секретарі судового засідання Тарасюк Ю.М.,
за участю представників сторін:
позивача - Демського В.Ю.,
відповідача - Шляхти В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКОРНА" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення №0001932330 від 26.12.2011 року про визначення товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКОРНА" суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 3493,00 грн. (в т.ч. 3492,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні санкцій).
В обґрунтовування позову позивач посилався на п. 198.6 ст. 198 та п.201.11 ст. 201 Податкового кодексу України та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова з податку на додану вартість на суму 3493,00 грн., прийняте відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав, просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, позиція яких повністю збігається з викладеною в судовому засіданні, де зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку із чим просить у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕКОРНА" (далі за текстом ТОВ "ЛЕКОРНА") зареєстроване 25.02.2010 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 25.02.2010 року №14801020000046128 (а.с.29).
Згідно арк. 2 акту перевірки на податковий облік Відповідача як платника податків взято в органах Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова (далі за текстом ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова) з 26.02.2010 року за №15 (а. с. 10).
ТОВ "ЛЕКОРНА" є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100275718 (а. с. 30).
Фахівцями податкової інспекції було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ЛЕКОРНА" з питань взаємовідносин з ТОВ "Бізнес - Консалтінг Плюс" (код ЄДРПОУ 37093546) щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та правомірності відображення в обліку, повноти нарахування ПДВ за період квітень 2011 року.
За результатами перевірки складено акт №2460/23-30/36987468 від 16.12.2011 року (а. с. 9-18).
На підставі даного Акту було прийнято податкове повідомлення –рішення №0001932330 від 26.12.2011 року (а. с. 8).
ТОВ "ЛЕКОРНА" не погодившись з актом перевірки оскаржило його до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова (а. с. 19-21).
Начальником ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова було надано відповідь на заперечення Відповідача, в яких зазначено, що висновки акту перервірки є правомірними, а дані наведені ТОВ "ЛЕКОРНА" в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період - не є дійсними (а. с. 22-23).
Під час перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова встановлено такі порушення з боку позивача:
- ст.ст. 198, 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, внаслідок чого занижено ПДВ за квітень 2011 року у сумі 3492 грн..
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб’єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень суб’єкта владних повноважень, викладених в акті перевірки, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.
З огляду на акт перевірки, судом встановлено, що в перевіряємий період контрагентом позивача був ТОВ "Бізнес - Консалтінг Плюс" (код ЄДРПОУ 37093546).
Між ТОВ "ЛЕКОРНА" та ТОВ "Бізнес - Консалтінг Плюс" було укладено договір поставки №21/11 від 19.04.2011 року (а. с. 24).
Згідно з умовами зазначеного договору Постачальник - ТОВ "Бізнес - Консалтінг Плюс" - зобов'язується поставити і передати у власність обладнання, а Замовник ТОВ "ЛЕКОРНА" - зобов'язується прийняти та оплатити товар.
В рамках виконання зобов’язань за договором від 19.04.2011 року ТОВ "Бізнес - Консалтінг Плюс" доставив товар ТОВ "ЛЕКОРНА", що підтверджується наступними документами: видатковою накладною №0000021/04 від 22.04.2011 року на загальну суму 20950,08 грн., в т.ч. ПДВ 17459,00 грн. (а. с. 26), податковою накладною №101 від 22.04.2011 року на загальну суму 20950,80 грн., в т.ч. ПДВ 3491,80 грн. (а. с. 27).
Дійсність та реальність здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом ТОВ "Бізнес - Консалтінг Плюс" підтверджується довіреностями на отримання товару від контрагента Позивача (а. с. 67-68), товарно - транспортною накладною №2204/2 від 22.04.2011 року (а. с. 72), актами прийому - передачі товару (а. с. 79-83).
Зберігався придбаний товар на складі, орендованому позивачем відповідно до договору оренди від 01.02.2011 року (а. с. 39-40).
Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено придбання у ТОВ "Бізнес - Консалтінг Плюс" товару та використання його в своїй господарській діяльності.
Про це свідчать і надані суду первинні документи, які за своєю формою та змістом повністю відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які могли б згідно ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995року за №168/704) спричинити втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів, не містять.
Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між Позивачем і Відповідачем та його контрагентом при укладенні, виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач суду не подав.
Судом встановлено, що факт придбання Позивачем товару у квітні 2011 року у ТОВ "Бізнес - Консалтінг Плюс" здійснювався саме в межах господарської діяльності, що підтверджено первинними документами. Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам.
Крім того, суд також зауважує, що вказана податкова накладна містять усі обов’язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.
З 01.01.2011 року вступив в силу Податковий кодекс України, в якому порядок формування податкового кредиту передбачений ст. 198 ПК України.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Також, Постановою Верховного суду України від 09.09.2008 року по справі №08/158 зазначено, що у Законі N168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.
Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
На час складення податкових накладних ТОВ "Бізнес - Консалтінг Плюс" рахувалось в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, було зареєстроване за адресами, вказаними на виданих податкових накладних, було зареєстроване та стояло на обліку як платники податку на додану вартість.
За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями та їх контрагентами, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.
З приводу викладеного в акті судження суб’єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).
З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.
Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.
З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.
Додатково суд бере до уваги, що згідно зі змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб’єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова.
За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентами.
Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб’єкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб’єктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку про недоведеність факту порушення позивачем ст. ст.198, 200 Податкового кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКОРНА" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001932330 від 26 грудня 2011 року про визначення ТОВ "Лекорна" суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 3493,00 грн., з яких 3492,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні санкції.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Суддя М.О. Лук'яненко
Повний текст постанови виготовлено 07 березня 2012 року.