ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

13 травня 2008 р.

№ 37/371

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

Разводової С.С. (доповідач по справі),

суддів

Дунаєвської Н.Г., Самусенко С.С.,

розглянувши касаційну скаргу АЕК "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на	рішення господарського суду м. Києва від 15.10.07р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.08р.

у справі

№ 37/371

за позовом

АЕК "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до	Київського національного лінгвістичного університету

про	стягнення 443783,63 грн.

За участю представників сторін

від позивача    Полоз І.В., Жеков Г.І. дов-ті від 18.12.07р. № У07/7945, від 13.06.08р. № У07/3661,

від відповідача Худякова Н.Б., Аракелян А.А. дов. від 08.05.08р. № 425/01

В С Т А Н О В И В:

У липні 2007 року Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” звернулася до господарського суду з позовною заявою до Київського національного лінгвістичного університету  про  стягнення 443 783,63 грн.                                                       

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.10.2007 року у справі       № 37/371 (суддя Кондратова І.Д.) позов задоволено частково, стягнуто з Київського національного лінгвістичного університету на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” 2 026,02 грн. інфляційних витрат, 682,80 грн. пені, 63,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 1,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2008 року у справі № 37/371 (судді: Коваленко В.М., Вербицька О.В. Гарник Л.Л.) рішення господарського суду м. Києва від 15.10.2007 року залишено без змін з тих же підстав.

 Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” звернулося до  Вищого  господарського  суду України з касаційною  скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 15.10.2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2008 року у справі № 37/371 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення та невірне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

 Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши  правильність  застосування  судами  норм матеріального  та процесуального  права,  колегія  суддів  Вищого господарського  суду  України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з  наступних  підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.11.2000 року АЕК “Київенерго” в особі СВП “Енергозбут Київенерго” (Енергопостачальна організація) уклало з Київським національним лінгвістичним університетом (Абонент) договір № 530379 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого Енергопостачальна організація зобов’язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а Абонент зобов’язався своєчасно оплачувати в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді.

  Згідно п. 2.1 договору, при виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором, сторони договору зобов’язались керуватись тарифами, затвердженими Київською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством.

Відповідно до п. 1 додатку № 3 до договору, розрахунки з Абонентом за відпущену теплову енергію Енергопостачальною організацією проводяться згідно з Тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.2004 року № 2249 за кожну відпущену Гігакалорію без урахування ПДВ.

         

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору від 01.11.2000 року № 530379, за період з 01.02.2007 року по 01.06.2007 року у Київського національного лінгвістичного університету виникла заборгованність перед АЕК “Київенерго” в особі СВП “Енергозбут Київенерго” в сумі 420 228,16 грн

Згідно уточнень позовних вимог від 27.09.2007 року № 05/1-113, АЕК “Київенерго” в особі СВП “Енергозбут Київенерго” просило стягнути з Київського національного лінгвістичного університету 411 209,54 грн.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2.2.3 договору, при зміні тарифів Енергопостачальна організація зобов’язана повідомляти Абонента у п’ятиденний термін з моменту отримання Розпорядження держадміністрації м. Києва про їх зміну.

Суди встановили, що під час дії договору від 01.11.2000 року, розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року № 1575 в редакції від 15.12.207 року № 1786, від 31.01.2007 року № 86, від 12.02.2007 року № 142 та від 30.05.2007 року № 643 було змінено тарифи на теплову енергію.

Позивач на підтвердження виконання вказаного пункту договору надав копії повідомлень про зміну тарифів на теплову енергію від 26.06.2007 року, 03.01.2007 року, 11.12.2006 року, 26.02.2007 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову підставно вказав, що з даних повідомлень видно кому саме вони адресовані, чи були вони отримані адресатом та чи були вони направлені саме в межах п’ятиденного строку з дня отримання Розпорядження Київської міської державної адміністрації.

За таких обставин суд попередньої інстанції правомірно не прийняв до уваги вказані повідомлення як докази належного повідомлення Київського національного лінгвістичного університету про зміну тарифів, відповідно до п. 2.2.3 договору.

На підставі викладеного суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, щодо незастосування до спірних відносин тарифів, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року № 1575 в редакції від 15.12.207 року № 1786, від 31.01.2007 року № 86, від 12.02.2007 року № 142 та від 30.05.2007 року № 643.

Крім того, чинним законодавством України (у тому числі Указом Президента України від 03.10.1992 року № 493/92 “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”) не передбачено державної реєстрації актів органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, то суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано не погодився з висновком суду першої інстанції, який у своєму рішенні зазначив, що Розпорядження Київської міської державної адміністрації підлягають обов’язковій державній реєстрації.

До спірних правовідносин слід застосовувати тарифи затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.2004 року № 2249 за кожну відпущену Гігакалорію без урахування ПДВ, які для житлово-експлуатаційних організацій встановлені в розмірі 65,30 грн. за 1 Гкал., а також для бюджетних організацій –у розмірі 77,68 гри. за 1 Гкал.

З висновків попередніх судів видно, що позивачем було надано послуг на суму 287 606,09 гри., а відповідач за надані послуги сплатив 733 414,44 гри., тобто у відповідача за договором від 01.11.2000 року існувала переплата в розмірі 445 808,65 грн.

Таким чином судова колегія погоджується з твердженням суду попередньої інстанції, що відповідач виконав умови договору від 01.11.2000 року в повному обсязі, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного борі у в розмірі 354 681,58 грн. є необґрунтованими та правомірно не були задоволені судами попередніх інстанцій.

            Згідно ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судами, за період з січня 2007 року по травень 2007 року відповідачем прострочено строк виконання зобов’язання за договором від 01.11.2000 року. За період прострочення інфляційні витрати склали 2 026,02 грн., 3 % річних –682,80 грн.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, який обчислюється від суми прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки розмір пені обмежується законом, а в договорі сторони встановили пеню в розмірі 0,5% заборгованості за кожен день прострочення, яка більша ніж та, що передбачена Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, то пеня нараховується в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення.

Таким чином, розмір пені за період існування заборгованості відповідача з 01.01.2007 року по 01.06.2007 року за договором від 01.11.2000 року становить 3 641,60 грн.

Всім цим і іншим доказам по  справі в їх сукупності суд другої інстанції, у порядку виконання припису ст. 43 ГПК України, дав належне юридичне обґрунтування і прийшов до правильного висновку  про залишення рішення місцевого господарського суду без змін.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, відповідає нормам матеріального і процесуального права і підстав для її зміни або скасування не має.

 На підставі викладеного та керуючись  ст. ст.1115, 1117 ,  1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -       

 

                                    П О С Т А Н О В И В:    

1.           Касаційну скаргу АЕК "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" залишити без задоволення.

    2.    Рішення господарського суду м. Києва від 15.10.07р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.08р.   по справі № 37/371 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                          С.С. Разводова

Судді                                                                                                Н.Г. Дунаєвська

                                                                                                          С.С. Самусенко