Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
28 лютого 2012 р. № 2-а- 15611/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Горшкової О.О., при секретарі судового засідання Міщенко А.П., за участю представників сторін: представник позивача – ОСОБА_1, представник 1 відповідача - не з'явився, представник 2 відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехінженірінг" про визнання договору недійсним, стягнення коштів, отриманих за нікчемними договорами,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Лозівська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехінженірінг", в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд стягнути з відповідача 1 в дохід державного бюджету кошти в сумі 383078,34 грн., які були отримані за договором поставки товару, стягнути з відповідача 2 в дохід державного бюджету кошти в сумі 383078,34 грн. В обґрунтування позову зазначає про встановлення податковим органом фактів порушення відповідачами вимог законодавства в частині п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, а також ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, що свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства. Позивач вважає, що у зв'язку з вказаними вимогами порушення чинного законодавства, доцільним є застосування ст.ст. 207, 208 ГК України в частині відшкодування в дохід державного бюджету коштів у сумі 766156,68 грн., отриманих відповідачами за господарськими зобов'язаннями, які є недійсними.
Представник позивача у судовому засіданні 28.02.2012 року підтримав свою правову позицію по справі.
Представники відповідачів 1, 2, яких відповідно до ст. 35 КАС України було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 28.02.2012 року не з’явилися, причини неявки суду не повідомили, письмових заперечень проти позову не надали. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами без участі вказаних учасників судового процесу.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.
Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебуває в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом НОМЕР_1, зареєстрована платником податку на додану вартість, про що 04.03.2010 року Лозівською ОДПІ видане відповідне Свідоцтво НОМЕР_2.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2011 року Лозівською ОДПІ проводилась документальна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) за період з 18.02.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої було складено акт від 19.07.2011 року НОМЕР_4, для підписання якого ФОП ОСОБА_2 була запрошена до Лозівської ОДПІ листом від 13.07.2011 року №6079/10/17-212, проте на дату закінчення перевірки відповідач 1 для ознайомлення та підписання акту до податкового органу не з’явилася, про що позивачем було складено акт неявки суб’єкта господарювання від 19.07.2011 НОМЕР_3.
В ході перевірки органами податкової було встановлено наступні порушення:
- п. 4.1, п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року за № 889-IV (із змінами та доповненнями), в результаті завищено валовий дохід по податку з доходів фізичних осіб у сумі - 2941116,00 грн.;
- п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п. 5.2, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року за № 889-IV (із змінами та доповненнями), в результаті завищено валові витрати по деклараціям з доходів фізичних осіб за 2010 рік у сумі - 2934866,00 грн.;
- п. 4.1 ст. 4, пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97--ВР (із змінами та доповнення), в результаті завищено податкові зобов'язання по деклараціях з ПДВ за 2010 рік на суму ПДВ - 57861,00 грн.;
- пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), в результаті завищено податковий кредит по деклараціях з ПДВ за 2010 рік - 564633,00 грн.;
- ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених відповідачем 1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготехінженеринг", як наслідок є нікчемними;
- п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-IV від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями, п.6 ст. 128 Господарського кодексу України; п.3.1 ст. 3 Порядку ведення обліку доходів та витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, затвердженого наказом ДПАУ 16.10.2003 року за № 490, зареєстрованого в Мінюсті 29.10.2003 року за № 988/8309;
- п.п.3.1.3 п.3.1, п.п.3.2.3 п.3.2 ст. 3, п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4, п.п.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-IV від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями, за даними перевірки донараховано 900,00 грн.
Як вбачається з акту перевірки, в період з 25.02.2010 року по 31.12.2010 року ФОП ОСОБА_2 займалась посередництвом в торгівлі товарами широкого асортименту на загальній системі оподаткування, контрагентом якої в перевіряємий період, зокрема, було ТОВ «Енерготехінженіринг», з яким перша перебувала у господарських відносинах у листопаді та грудні 2011 року.
В ході перевірки встановлено, що відповідачем 1 надана податкові декларації з ПДВ за листопад та грудень 2010 року з додатками № 5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), відповідно до яких ФОП ОСОБА_2 було придбано у ТОВ «Енерготехінженірінг»ТМЦ на загальну суму 383078,40 грн., в т. ч. ПДВ на суму 63846,40 грн.
При перевірці Лозівською ОДПІ були використані наступні документи: свідоцтво про державну реєстрацію ФОП, декларації платника податку за перевіряємий період, матеріали справи приватного підприємця, дані автоматизованого робочого місця "ПОДАТКИ", протокол допиту свідка від 07.04.2011 року, пояснення платника від 17.06.2011 року, акти відсутності за місцем реєстрації. Згідно пояснень від 17.06.2011 року ФОП ОСОБА_2- громадянка ОСОБА_2 в лютому 2010 року зареєструвалась як підприємець за проханням ОСОБА_3, в подальшому оригінали документів про реєстрацію підприємницької діяльності за винагороду в сумі 3000,00 грн. передано ОСОБА_4. Також ФО-П ОСОБА_2 були відкриті рахунки в установі Індекс-Банку, якими користувався ОСОБА_4. За поясненнями ОСОБА_2 фінансово-господарська діяльність нею не здійснювалась, довіреність на здійснення діяльності нікому не надавалась, звітність, накладні, рахунки-фактури та інші документи не підписувались. Дане підтверджується і протоколом допиту ОСОБА_2, який надійшов до ОДПІ 05.05.2011 року листом Київського РВ УМВС у Харківській області.
ФО-П ОСОБА_2 документи для проведення перевірки не надані у зв'язку з їх відсутністю, не були надані документи і до суду під час розгляду справи. Відсутність документів, підтверджуючих фактичне здійснення господарський операцій за договором поставки, невиконання умов договору поставки вказує на те, що дані операції фактично не відбувалися.
Як вбачається з акту перевірки, у ФОП ОСОБА_2 відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, транспортні засоби (згідно даних БТІ власного нерухомого, майна не має, власного рухомого майна не має, розрахунки за формою 1-ДФ не подавались - праця найманих осіб не використовувалась) - вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.
Враховуючи, що у ФОП ОСОБА_2 відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі потужності, транспортні засоби, правочини укладені між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Енерготехінженірінг»не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.
Відсутність реального наслідку по угоді між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Енерготехінженірінг»підтверджується і висновками акту ДПІ у м. Дніпродзержинськ щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Енерготехінженірінг»(ЄДРПОУ 20198122) № 2914/142/23-4/20198122 від 23.05.2011 року, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з вересня 2010 року по січень 2011 року, які були направлені на адресу Лозівської ОДПІ листом від 27.05.2011 року №2064/7/23-408 та використані Лозівською ОДПІ під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.02.2010 року по 31.12.2010 рок.
Судом встановлено, що ТОВ «Енерготехінженірінг»перебуває в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 20198122, має статус юридичної особи, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Дніпродзержинськ, на момент перебування у господарських відносинах з відповідачем 1 зареєстровано платником податку на додану вартість, про що 14.05.2007 року ДПІ у м. Дніпродзержинськ видане відповідне Свідоцтво № 100041572, яке анульовано 14.03.2011 року.
В ході перевірки ТОВ «Енерготехінженірінг»органами податкової було встановлено:
- порушення п.1.3 ст.1, п.3.1 ст.З, п. 6.4. ст.6, п.п7.2.1, п.н.7 2.3, п.п.7.2.4 п.7.2, п.7.3. ст. 7, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7.4, я.п. 7.5.1 п. 7.5, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) за період з вересня по грудень 2010 року;
- порушення п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст 186, п. 187.1 ст 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ за січень 2011 року;
- порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Енерготехінженірінг»при придбанні та наступному продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України –правочини визнано –«нікчемними», по ланцюгу за період з вересня по січень 2011 року;
- відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.09.2010 року по 31.01.2011 року, які підпадають під визначення норм та вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, чим порушено наступні норми Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за Ш68/97-ВР (зі змінами та доповненнями): п.1.3 ст.1, п. 6.4. ст.6, п.п7.2.1, п.п.7.2.3, я.п.7.2.4 п.7.2, п.7.3. ст. 7, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, ст.7 та норми Податкового кодексу України від 02 грудня 1010 року №2755-УГ. п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 –правочини визнано - «нікчемними».
Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З огляду на акт перевірки ФОП ОСОБА_2, судом вбачається, що здійсненням своєї господарської діяльності платник податків податковими накладними не підтвердила, в результаті чого податковим органом було зафіксовано завищення податкового кредиту платником податків по деклараціях з ПДВ за 2010 рік на суму 576861,00 грн.
Відповідно до вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року за № 889-IV (із змінами та доповненнями) право платника податку на податковий кредит передбачено ст. 5 цього Закону, а саме: п.п.5.1.1 п.5.1 - платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року; п.5.2 - в разі документального підтвердження витрат, які включаються до складу податкового кредиту; п.5.3 - перелік витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту. Платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року.
В ході розгляду справи, суду не було надано доказів на підтвердження понесених витрат ФОП ОСОБА_2 при придбанні та продажі товару, в результаті чого, суд погоджується з висновками акту з приводу завищення останньою валових витрат по деклараціям з доходів фізичних осіб за 2010 рік у сумі - 2941116,00 грн.
Згідно актів перевірок відповідачів, судом вбачається, що документи, які підтверджують факт поставки товару (сертифікати якості товару, акти приймання продукції, товарно - транспортні накладні, документи, які підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товару, довіреності на отримання ТМЦ) для перевірки не надано, що свідчить про відсутність факту передачі товарів від продавця до покупця.
Статтею 2 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Згідно зі статтею 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до п.2 ст. 3 вищевказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Відповідно до ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (656 Цивільного кодексу України). За ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст. 664 Цивільного кодексу України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до п.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має здійснюватися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Даний правочин направлений на надання податкової вигоди ФОП ОСОБА_2, тобто по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави у вигляді податків, суперечить інтересам держави і суспільства, та вважається таким, що порушує публічний порядок.
Згідно п. 19 ст.2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).
Відповідно до ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.
Згідно ч.2 ст.9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.
Таким чином, несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.
Згідно із частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України від 01.12.1990 року № 509 "Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами та доповненнями) державна податкова інспекція, може подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення в доход держави коштів, які одержані за правочинами, посилаючись на їх нікчемність.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехінженірінг»про стягнення коштів отриманих за нікчемними договорами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехінженірінг»про визнання договору недійсним, стягнення коштів, отриманих за нікчемними договорами –задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в дохід державного бюджету кошти в сумі 383078 (триста вісімдесят три тисячі сімдесят вісім) грн. 34 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехінженірінг»(51921, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Арсенічева, 137, кв. 8, код ЄДРПОУ 20198122) в дохід державного бюджету кошти в сумі 383078 (триста вісімдесят три тисячі сімдесят вісім) грн. 34 коп.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 03.03.2012 року.
Суддя Горшкова О.О.