ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
08 лютого 2012 року 18:53 № 2а-16140/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Шарпакової В.В., суддів Качура І.А., Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг"
до Державної служби інтелектуальної власності
провизнання дії протиправними, зобов'язання вчинити дії
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Всеукраїнське об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної служби інтелектуальної власності України (далі по тексту – відповідач) та просить суд скасувати Попередження Державної служби інтелектуальної власності України про необхідність дотримання вимог законодавства від 23 вересня 2011 року № 16-7/6937.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-16140/11/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 22 листопада 2011 року, яке відкладалось на 06 грудня 2011 року та на 27 грудня 2011 року, у зв’язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 30 січня 2012 року, яке відкладалось на 08 лютого 2012 року.
У судовому засіданні 08 лютого 2012 року представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування позовної заяви зазначили, що законодавством України визнаються майнові права виконавців, виробників фонограм та відеограм дозволяти дії з використання своїх, відповідно, неопублікованих або опублікованих без комерційної мети виконань, фонограм та відеограм шляхом публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації. Також законодавством визначені відповідні функції організацій колективного управління з управління зазначеними правами, зокрема, шляхом укладення договорів з користувачами прав, з подальшим збором, розподілом і виплатою винагороди належним виконавцям, виробникам фонограм і відеограм.
Таким чином, враховуючи відсутність майнових прав у виконавців, виробників фонограми, (відеограм) стосовно дозволу чи заборони іншим особам публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації записаних виконань, фонограм і відеограм, опублікованих без комерційної мети, суб’єкти не можуть доручити зазначені права організації колективного управління, що на думку представників позивачів, є доказом обґрунтування неправомірності оскаржуваного Попередження Державної служби інтелектуальної власності України про необхідність дотримання вимог законодавства від 23 вересня 2011 року № 16-7/6937.
Представник відповідача у судовому засіданні 08 лютого 2012 року позовну заяву не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у задовольнянні позовних вимог. Мотивуючи заперечення зазначив, що під час перевірки державними інспекторами з питань інтелектуальної власності суб’єкта господарювання – розважальний комплекс (ТОВ „Динамо-Люкс Інтертеймент»), вилучено договір про виплату винагороди за використання творів, виконань, фонограм і відеограм, опублікованих без комерційної мети, способами публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації укладений між Всеукраїнським об’єднанням суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»та зазначеним суб’єктом господарювання.
Враховуючи той факт, що законодавством України не передбачається виключного права виконавців, виробників фонограм (відеограм) дозволяти чи забороняти іншим особам публічне виконання, публічний показ, публічну демонстрацію записаних виконань, фонограм і відеограм, опублікованих без комерційної мети, суб’єкти не можуть доручити зазначені права організації колективного управління згідно частини першої статті 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права». В свою чергу, організація колективного управління не має права збирати, розподіляти та виплачувати винагороду за дані види використання об’єктів суміжних прав.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Всеукраїнське об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг» (ідентифікаційний код 19016073) відповідно до свідоцтва про облік організації колективного управління № 1/2003 від 08 липня 2003 року та свідоцтва про реєстрацію об’єднання громадян від 29 травня 2002 року № 1793, копії яких містяться в матеріалах справи, є всеукраїнською громадською організацією, сферою діяльності якої є управління всіма категоріями майнових прав суб’єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм.
Відповідно до Статуту Всеукраїнського об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг», затвердженого установчими зборами громадської організації Всеукраїнське об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг» (протокол № 1 від 30 серпня 2001 року) та рішенням Правління (Протокол № 10 від 23 травня 2003 року) основною метою діяльності Об’єднання є представництво та захист різноманітних прав та законних інтересів своїх членів, сприяння іншим діячам культури, мистецтва та науки в управлінні на колективній основі майновими правами авторів та інших осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права.
Згідно з Листом Державного департаменту інтелектуальної власності від 26 жовтня 2004 року № 16-15/4592 відповідно до частини другої статті 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права» збирання винагороди за використання фонограм і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Державним департаментом інтелектуальної власності уповноваженими організаціями колективного управління, серед яких перебуває Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг» (свідоцтво від 31 липня 2003 року № 1).
При цьому, зазначено, що збір винагороди за використання з комерційною метою фонограм здійснюється незалежно від використання фонограм вітчизняного або закордонного виробництва, а також зафіксованих у них виконань національних або закордонних виконавців.
Зібрані кошти уповноваженою організацією розподіляються між іншими організаціями колективного управління, які є на обліку в Державному департаменті інтелектуальної власності. Одержана від уповноваженої організації винагорода розподіляється відповідною організацією колективного управління у таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків, виробникам фонограм - 50 відсотків (частина друга статті 43 Закону).
23 вересня 2011 року Державною служби інтелектуальної власності України винесено Всеукраїнському об’єднанню суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг» Попередження про необхідність дотримання вимог законодавства № 16-7/6927-С, з вимогою про припинення порушення законодавства у сфері суміжних прав.
Позивач вважає таке рішення Державної служби інтелектуальної власності України незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг", виходячи з наступних мотивів.
В оскаржуваному Попередженні про необхідність дотримання вимог законодавства Державної служби інтелектуальної власності України від 23 вересня 2011 року № 16-7/6927-С зазначено, що під час перевірки державними інспекторами з питань інтелектуальної власності суб’єкта господарювання – розважальний комплекс (ТОВ „Динамо-Люкс Інтертеймент»), вилучено Договір про виплату винагороди за використання творів, виконань, фонограм і відеограм, опублікованих без комерційної мети, способами публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації від 01 квітня 2011 року № 11/11/11-ПД (далі по тексту – Договір від 01 квітня 2011 року № 11/11/11-ПД) укладений між Всеукраїнським об’єднанням суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг» та зазначеним суб’єктом господарювання.
Згідно із пунктом 1.1 Договору від 01 квітня 2011 року № 11/11/11-ПД предметом Договору є організація згідно статей 48, 49 Закону України «Про авторське право та суміжні права» та пункту 2.3.2. Статут Всеукраїнського об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг» надання Платникові невиключного дозволу на виконання та/або публічний показ, та/або публічну демонстрацію на території України репертуару організації, збирання від Платника винагороди за таке використання, здійснення її розподілу і виплату володільцям права згідно Закону, а також здійснення контролю за правомірним використанням репертуару Організації згідно положень цього Договору.
Відповідно до пункту 2.1 Договору від 01 квітня 2011 року № 11/11/11-ПД репертуар Організації –це сукупність творів, а також записаних виконань, фонограм і відеограм, опублікованих без комерційної мети, за які Організація має право збирати винагороду.
Представником відповідача зазначено у судовому засіданні, що Всеукраїнське об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг» у Договорі від 01 квітня 2011 року № 11/11/11-ПД визначає себе як організацію колективного управління, що має право збирати винагороду за публічне виконання та/або публічний показ та/або публічну демонстрацію творів, записаних виконань, відеограм, опублікованих без комерційної мети відповідно статей 48, 49 Закону України «Про авторське право і суміжні прав».
На думку відповідача, з якою погоджується колегія суддів, таке визначення кола прав Всеукраїнським об’єднанням суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг» суперечить чинному законодавству, з огляду на наступне.
Зі змісту пункту 1 Договору від 01 квітня 2011 року № 11/11/11-ПД вбачається, що збирання винагороди, у частині суміжних прав, здійснюється за використання виконань, фонограм і відеограм, опублікованих без комерційної мети, способами публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації.
Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року № 3792-XII (далі по тексту – Закон № 3792-XII) виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону № 3792-XII майновим правом виконавців є їх виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам: публічне сповіщення своїх незафіксованих виконань (прямий ефір); фіксацію у фонограмах чи відеограмах своїх раніше незафіксованих виконань; відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх виконань, зафіксованих без їх згоди у фонограмі чи відеограмі, чи за їх згодою, але якщо відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та, на яку вони дали свою згоду; розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, шляхом першого продажу або іншої передачі права власності у разі, коли вони при першій фіксації виконання не дали дозволу виробнику фонограми (виробнику відеограми) на її подальше відтворення; комерційний прокат, майновий найм своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, якщо при фіксації не було їх згоди на комерційний прокат і майновий найм, навіть після розповсюдження виконань, здійсненого виробником фонограми (відеограми) або за його дозволом; розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах чи відеограмах, через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором, якщо при першій фіксації виконання не було їх згоди на такий вид розповсюдження.
При цьому, статтею 40 цього Закону встановлено, що до майнових прав виробників фонограм і виробників відеограм належить їх виключне право на використання своїх фонограм, відеограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам: відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом; розповсюдження серед публіки фонограм, відеограм та їх примірників шляхом першого продажу або іншої передачі права власності; комерційний прокат фонограм, відеограм і їх примірників, навіть після їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограми чи відеограми або за їх дозволом; публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором; будь-яку видозміну своїх фонограм, відеограм; ввезення на митну територію України фонограм, відеограм та їх примірників з метою їх поширення серед публіки.
Згідно з частиною першою статті 43 Закону № 3792-XII допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників: а)публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника; б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір; в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).
Частинами другою і третьою статті 43 названого Закону встановлено, що збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Одержана від уповноваженої організації винагорода розподіляється відповідною організацією колективного управління у таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків, виробникам фонограм (відеограм) - 50 відсотків. Розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 71 затверджено Розмір винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядок її виплати. Цим нормативним актом визначено й процедуру нарахування та виплати винагороди (роялті) виробникам фонограм, виробникам відеограм і виконавцям за комерційне використання без їх згоди опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм та їх примірників, а також зафіксованих у них виконань.
Пунктом 2, 3 розділу II зазначеної постанови Кабінету Міністрів України (у редакції, чинній на час розгляду судовими інстанціями цієї справи) встановлено, що комерційним використанням опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань є пряме чи опосередковане використання зазначених об'єктів суміжних прав шляхом: публічного виконання фонограми або її примірника чи публічної демонстрації відеограми або її примірника; публічного сповіщення (публічного повторного сповіщення) зафіксованого у фонограмі або відеограмі та їх примірниках виконання шляхом передачі в ефір; публічного сповіщення (публічного повторного сповіщення) зафіксованого у фонограмі або відеограмі та їх примірниках виконання за допомогою проводів (через кабель).
До юридичних і фізичних осіб, які здійснюють комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань (далі - суб'єкти комерційного використання), належать, зокрема, суб'єкти господарювання, що є власниками театрів (зокрема театрів-студій, аматорських самодіяльних театрів), цирків, клубів, концертних і кіноконцертних залів та інших закладів культури, кінотеатрів і відеосалонів, казино, нічних клубів та інших грально-розважальних закладів, виставкових залів та інших подібних закладів, барів, кафе, ресторанів та інших підприємств громадського харчування, пансіонатів, будинків відпочинку, санаторіїв, готелів, дискотек, танцювальних і концертних майданчиків, парків, стадіонів, спортивних залів та інших спортивно-оздоровчих закладів, підприємств та організацій торгівлі, побутового обслуговування, пасажирського транспорту тощо, крім тих, які перебувають у державній або комунальній власності.
Суд звертає увагу, що Договір про виплату винагороди за використання творів, виконань, фонограм і відеограм, опублікованих без комерційної мети, способами публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації від 01 квітня 2011 року № 11/11/11-ПД укладений між Всеукраїнським об’єднанням суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг» та суб’єктом господарювання – розважальним комплексом ТОВ «Динамо-Люкс Інтертеймент», який відповідно до пункту 3 розділу II Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 71 відноситься до суб'єктів комерційного використання.
У частині першій та другій статті 47 Закону № 3792-XII зазначено, що суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління; організації колективного управління створюються суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом.
Відповідно до частини 1 статті 48 Закону № 3792-XII організація колективного управління після її державної реєстрації зобов'язана протягом 30 днів стати на облік в Установі. Про облік організацій колективного управління Установа здійснює публікацію у своєму офіційному бюлетені.
Організації колективного управління діють на основі статутів, що затверджуються в установленому порядку і в межах повноважень, одержаних від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
За змістом частини першої статті 49 Закону № 3792-XII організації колективного управління від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень укладають договори про використання прав, переданих в управління.
Таким чином, суд погоджується із змістом Попередження про необхідність дотримання вимог законодавства Державної служби інтелектуальної власності України від 23 вересня 2011 року № 16-7/6927-С в частині того, що законодавством України не передбачається виключне права виконавців, виробників фонограм (відеограм) дозволяти чи забороняти іншим особам публічне виконання, публічний показ, публічну демонстрацію писаних виконань, фонограм і відеограм, опублікованих без комерційної мети.
Згідно з частиною 3 статті 48 Закону № 3792-XII повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.
Враховуючи відсутність майнових прав у виконавців, виробників фонограм (відеограм) стосовно дозволу чи заборони іншим особам публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації записаних виконань, фонограм і відеограм, опублікованих без комерційної мети, суб’єкти не можуть доручити зазначені права організації колективного управління згідно частини першої статті 47 Закону. В свою чергу, організація колективного управління не має права збирати, розподіляти та виплачувати винагороду за дані види використання об’єктів суміжних прав.
Колегія суддів звертає увагу, що у постанові Вищого господарського суду України від 25 січня 2011 року у справі № 54/203 за позовом ТОВ "Воля-Кабель" до Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг", м. Київ (далі - об'єднання "Оберіг") про визнання недійсним договору та стягнення 3000 грн. зазначено аналогічну думку з цього приводу, в якому зазначено, що Законом України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що лише для збирання винагороди (роялті) за використання фонограм і відеограм, опублікованих з комерційною метою та контролю за їх правомірним використанням Установою (центральним орган виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності) визначаються уповноважені організації колективного управління.
Таким чином, збір, розподіл та виплата винагороди Всеукраїнським об’єднанням суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг» за публічне виконання, публічний показ, публічну демонстрацію записаних виконань, фонограм і відеограм, опублікованих без комерційної мети, є порушенням законодавства України у сфері суміжних прав.
Відповідно до пункту 2 Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 21 травня 2003 року № 311, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 червня 2003 року за № 436/7757 (далі по тексту – Порядок № 311) встановлено, що облік організацій колективного управління та нагляд за їх діяльністю здійснює Державна служба інтелектуальної власності України (далі - Державна служба).
Пунктом 10 Порядку № 311 встановлено, що за порушення вимог законодавства України у сфері авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі цього Порядку, рішенням Державної служби до організації колективного управління застосовується, зокрема, попередження.
Попередження Державної служби надається організації колективного управління у формі письмового повідомлення із зазначенням порушень. Організація, яка отримала попередження, зобов'язана в установлений в попередженні строк усунути вказані порушення, про що письмово повідомити Державну службу.
Колегія суддів звертає увагу, що у судовому засіданні встановлено, що позивачем виконано обов’язок усунення вказаних у попередженні порушень, а саме: на виконання оскаржуваного Попередження про необхідність дотримання вимог законодавства Державної служби інтелектуальної власності України від 23 вересня 2011 року № 16-7/6927-С припинено дію Договору про виплату винагороди за використання творів, виконань, фонограм і відеограм, опублікованих без комерційної мети, способами публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації від 01 квітня 2011 року № 11/11/11-ПД шляхом підписання 30 червня 2011 року Угоди про припинення Договору від 01 квітня 2011 року № 11/11/11-ПД між Товариством з обмеженою відповідальністю «Динамо-Люкс Інтертеймент» та Всеукраїнським об’єднанням суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг».
При цьому, на думку представників позивача відповідачем порушено визначений законодавством порядок застосування попереджень.
Суд не погоджується із такими посиланнями представників позивача та зазначає наступне.
Відповідно до Положення про Державну службу інтелектуальної власності України,затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 436/2011 (далі по тексту – Положення № 436/2011) Державна служба інтелектуальної власності України (далі - Державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності. При цьому, у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра.
Відповідно до підпункту 14 пункту 4 Положення № 436/2011Державна служба відповідно до покладених на неї завдань забезпечує облік організацій колективного управління, визначає уповноважені організації колективного управління, здійснює аналіз їх діяльності, знімає з обліку організації колективного управління, виключає з реєстрів організації колективного управління та уповноважені організації колективного управління, анулює відповідні свідоцтва.
При цьому, статтею 4 Закону № 3792-XII зокрема, встановлено, що установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони авторського права і суміжних прав, здійснює свої повноваження у межах, що передбачені законом, і виконує такі функції: реалізує моніторинг застосування і дотримання національного законодавства і міжнародних договорів у сфері авторського права і суміжних прав; веде облік організацій колективного управління після їх реєстрації, здійснює нагляд за діяльністю цих організацій і надає їм методичну допомогу; здійснює контроль за виконанням цього Закону у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; тощо.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, та те, що Порядок обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю чітко визначає форму та спосіб застосування до організацій санкцій, зокрема у вигляді попередження, суд вважає твердження представників позивача про винесення оскаржуваного попередження з порушенням способу та порядку діяльності є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо посилання позивача як на підставу неправомірності оскаржуваного попередження підпис першого заступника голови Державної служби інтелектуальної власності України на оскаржуваному Попередженні, суд критично ставиться та зазначає, що за загальними правилами обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником, тому суд не бере до уваги це твердження позивача.
Крім цього, як вже зазначалось, позивачем виконано вимогу щодо припинення порушення законодавства, а саме припинено дію Договору про виплату винагороди за використання творів, виконань, фонограм і відеограм, опублікованих без комерційної мети, способами публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації від 01 квітня 2011 року № 11/11/11-ПД, тому суд критично ставиться до зазначених представниками позивача підстав для скасування оскаржуваного Попередження, яке вже виконано Всеукраїнським об’єднанням суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг».
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Із системного аналізу статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позивачем не доведено протиправність дій відповідача та не підтверджено позовні вимоги, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Всеукраїнського об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 –163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову Всеукраїнського об’єднання суб’єктів авторських і суміжних прав «Оберіг» відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Шарпакова В.В.
Судді: Келеберда В.І.
Качур І.А.