ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"24" жовтня 2006 р. | Справа № 12/263-06-6387 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Журавльова О.О.,
суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Друзенко К.В.
за участю представників сторін у судовому засіданні:
від позивача: Дашковська А.В. за довіреністю від 20.06.2006р. б/н
від відповідачів: від Одеської залізниці –Слюсар М.М. за довіреністю від 15.09.2005р. №407 ; від ДП „Ровенькиантрацит” – не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Котовський цукровий завод”
на рішення господарського суду Одеської області
від 23 серпня 2006 року
у справі №12/263-06-6387
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Котовський цукровий завод”
до відповідачів: 1)Державного підприємства „Одеська залізниця”;
2)Державного підприємства „Ровенькиантрацит”
про стягнення 1520грн., -
В С Т А Н О В И В:
ВАТ „Котовський цукровий завод” звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до ДП Одеської залізниці про стягнення вартості нестачі вугілля в сумі 1520грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.06.2006р. суд за власною ініціативою залучив до справи іншого відповідача-вантажовідправника Державного підприємства „Ровенькиантрацит”.
Рішенням господарського суду Одеської області від 23.08.2006р. у справі №12/263-06-6387 (суддя Юдова В.З.) позов ВАТ „Котовський цукровий завод” задоволений частково.
З ДП Одеської залізниці та ДП „Ровенькиантрацит” на користь ВАТ „Котовський цукровий завод” стягнуто з кожного по 628 грн. 90 коп. основного боргу, 51грн. державного мита, 59грн. за ІТЗ судового процесу.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що збитки від втрати вугілля покладаються в рівних долях на відповідачів, оскільки вантажовідправник в порушення вимог ст.32 Статуту залізниці України та Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу не вжив заходів по збереженню вантажу, а виявлені поглиблення вантажу над люками не виключають виїмку вугілля при транспортуванні, що свідчить про незбереження вантажу залізницею під час перевезення.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ВАТ „Котовський цукровий завод” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з ДП Одеської залізниці вартість нестачі вугілля в сумі 1504,80грн. ДП „Ровенькиантрацит” повністю звільнити від відповідальності, з мотивів, викладених у апеляційній скарзі.
ДП „Ровенькиантрацит” про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, але у судове засідання не з’явився, відзив на апеляційну скаргу не надав, а тому апеляційну скаргу розглянуто за його відсутністю.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представників від позивача та Одеської залізниці оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників від позивача та Одеської залізниці, апеляційним господарським судом встановлено:
Із матеріалів справи вбачається, що у вагоні відкритого типу №62188578 по залізничній накладній №52648955 від 16.02.2006р. вантажовідправником - ДП „Ровенькиантрацит” зі станції відправлення „Фащівка” Донецької залізниці на адресу ВАТ „Котовський цукровий завод” було направлено навалом вугілля марки Антрацит АС 25-50 мм. в кількості 69т.
При цьому ДП „Ровенькиантрацит” здійснило завантаження своїми силами і засобами, про що зазначено у накладній. (а.с.39).
Під час перевезення вантажу 18.02.2006р. на станції Знаменка складений акт загальної форми №686, відповідно до якого по прибуттю і огляду поїзда з оглядової вишки в вагоні №62188578 були виявлені поглиблення. Течі вантажу не має. Люки закриті щільно. Вагон зданий під охорону і відчеплений для зважування.
18.02.2006р. на станції Знамянка складено акт загальної форми №690, в якому зазначено, вантаж у вагоні №62188578 завантажений навалом нижче бортів, розмір завантаження відносно висоти бортів не вказано. Фактично вантаж завантажений нижче бортів 300мм. На поверхні вантажу над люками маються поглиблення, довжиною 2000мм на ширину вагона, глибиною 100мм над з люком зліва довжиною 1500мм, шириною 1300мм, глибиною 400мм над 5 люком, зліва довжиною 1500мм, шириною 1000мм, глибиною 300мм, над 7 люком ліворуч довжиною 1500мм, шириною 1000мм, глибиною 200мм, над 7 люком праворуч довжиною 1500мм, шириною 800мм, глибиною 200мм. Течі вантажу не має. Захисне маркування відсутнє. Каток не застосовувався. Вагон зданий під охорону і відчеплений для зважування.
На підставі вищезазначених актів загальної форми був складений комерційний акт №041486*163/4 від 19.02.2006р. У комерційному акті (розділи Г, Д) встановлено, що при перевірці виявилась погрузка вантажа пагорбом, нижче бортів 300мм. По документам значиться вантаж завантажений навалом, нижче бортів, розмір завантаження відносно висоти бортів не вказано. На поверхні вантажу маються поглиблення над 1,2 люками довжиною 2500мм, шириною на всю ширину вагона, глибиною 400мм, ліворуч по ходу поїзда над 3 люком довжиною 1500мм, шириною 1300мм, глибиною 400мм, над 5 люком довжиною 1500мм, шириною 1000мм, глибиною 300мм, над 7 люком довжиною 1500мм, шириною 1000мм, глибиною 200мм, праворуч по ходу поїзда над 7 люком довжиною 1500мм, шириною 800мм, глибиною 200мм. Течі вантажу не має. Люки закриті щільно. Захисне маркування відсутнє. При зважуванні встановлено нестачу вантажу в кількості 4000кг.
Оскаржуваним судовим рішенням частково задоволений позов ВАТ „Котовський цукровий завод”, з мотивів, наведених в описовій частині постанови.
Дійсно, згідно ст.314 ГК України, ст.23 Закону України „Про залізничний транспорт”, ст.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Але, як вище встановлено апеляційним господарським судом, вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника - ДП „Ровенькиантрацит”, без ознак втрати під час перевезення.
Більш того, в судовому засіданні представник Одеської залізниці пояснив, що органом дізнання за фактом нестачі вантажу в вагоні №62188578 в порушені кримінальної справи за п.2 ст.6 КПК України відмовлено за відсутністю складу злочину.
Таким чином матеріалами справи встановлено, що вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, без ознак втрати під час перевезення, а тому зафіксовані в комерційному акті поглиблення вантажу над люками не можуть доводити втрату або доступ до вантажу під час перевезення.
Оскільки вимогами пункту „а” ст.111 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення, то апеляційний господарський суд вважає, що підстави для стягнення з Одеської залізниці вартості нестачі вугілля відсутні.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність вини залізниці у нестачі вантажу, а отже і відсутність підстав для стягнення з неї вартості нестачі вантажу.
Між тим, апеляційний господарський суд вважає, що відповідальність за недостачу вантажу повинен нести відправник –ДП „Ровенькиантрацит” з наступних підстав.
Відповідно до вимог частини 3 статті 32 Статуту залізниць України, відправник зобов’язаний підготувати вантаж з урахування його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Як свідчить накладна на перевезення вантажу, вантажовідправник розмістив і закріпив вантаж згідно з параграфами 3.5. гл.І р.1, положеннями яких передбачено рівномірне навантаження вантажу.
Разом з тим, положеннями ч.3 п.5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001р., з подальшими змінами та доповненнями, встановлено, що при навантаженні вантажів у вагони відкритого типу поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої, а п.6 названих правил встановлено, що з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Між тим, як вище встановлено апеляційним господарським судом, захисне маркування на поверхні вантажу відсутнє, а також поверхня вантажу не розрівняна.
Встановлені обставини свідчать про те, що вантажовідправник допустив порушення ч.3 ст.32 Статуту залізниць України щодо підготовки ватажу з урахуванням його схоронності під час транспортування.
Крім цього, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції частково задовольняючи позов правильно врахував положення п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Мінтрансу України від 21 листопада 2000р. за №644 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000р. за №862/5083, згідно якого маса вантажу на станції призначення визначається з урахуванням норм природної втрати і граничного розходження у визначені маси нетто, що для вугілля встановлено у розмірі 1 відсотка.
Таким чином вартість недостачі вугілля з урахуванням природної втрати під час перевезення складає 3310кг(4000кг-690кг) вартістю 1257,80грн.(3310кг х 380грн), а не 1520грн. як вважає позивач у справі.
Доводи скаржника стосовно того, що суд першої інстанції незаконно та безпідставно залучив до участі у справі іншого відповідача ДП „Ровенькиантрацит”-(відправник вантажу) є необґрунтованими, оскільки згідно ст. 105 Статуту залізниць України матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами несуть залізниця, вантажовідправник, вантажоодержувач.
З урахуванням викладеного, висновки, викладені в оскаржуваному судовому рішенні щодо наявності вини залізниці не відповідають обставинам справи, а тому це рішення слід змінити і прийняти нове рішення, яким позов ВАТ „Котовський цукровий завод” задовольнити частково, вартість нестачі вантажу стягнути з ДП „Ровенькиантрацит”, ДП „Одеська залізниця” від відповідальності звільнити.
На підставі ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на ДП „Ровенькиантрацит”.
Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Котовський цукровий завод” залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Одеської області від 23 серпня 2006року у справі №12/263-06-6387 змінити, виклавши резолютивну частину судового рішення в наступній редакції:
„Позов Відкритого акціонерного товариства „Котовський цукровий завод” –задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства „Ровенькиантрацит” (94730, Луганська область, м. Ровеньки, вул.Комуністична,6, р/р 26008301230607 в Ровеньківському відділенні ПІБ, МФО 304502, код ОКПО 32320704) на користь Відкритого акціонерного товариства „Котовський цукровий завод”(66303, Одеська область, м. Котовськ, вул. Бочковича, буд.101, код ЄДРПОУ 00372782) вартість нестачі вугілля в сумі 1257(одна тисяча двісті п’ятдесят сім) 80коп, державне мито в сумі 102(сто дві)грн., витрати по сплаті ІТЗ судового процесу в сумі 97 (дев’яносто сім) грн. 64 коп.
Державне підприємство „Одеська залізниця” від відповідальності звільнити.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості нестачі вугілля в сумі 262грн. 20коп. відмовити.”
3.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
4.Визнати таким, що втратили чинність накази господарського суду Одеської області від 07.09.2006р. на виконання рішення №12/263-06-6387 від 23.08.2006р.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя | О.О. Журавльов |
Судді | В.М. Тофан |
М.В. Михайлов |