КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-1895/11                                                  Головуючий у 1-й інстанції:  Чередніченко Н.П.        

Суддя-доповідач:  Файдюк В.В.

У  Х  В  А  Л  А

Іменем України

"21" лютого 2012 р.                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                       Файдюка В.В.,

суддів:                                                                            Маслія В.І., Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 24 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

                                                       В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 15.04.2011 року звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до УПФУ в Голосіївському районі м. Києва про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни починаючи з 01.01.2009 року по теперішній час та в подальшому.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 травня 2011 року адміністративний позов в частині перерахунку пенсії за період з 01.01.2009 року по 15.10.2010 року залишено без розгляду.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 травня 2011 року позовні вимоги за період з 15.10.2010 року по 24 травня 2011 року задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Згідно ст. 183-2 КАС України, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни має розраховуватися з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення.

Згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”особам, що належать до соціальної категорії громадян “діти війни”,  відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (ч. 1 ст. 28 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).

В свою чергу, чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого даною правовою нормою, мінімального розміру пенсії за віком.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України “Про державний бюджет України” на відповідний рік.

Законом України “Про державний бюджет України на 2010 рік” збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року – 695,00 грн., з 01.04.2010 року – 706,00 грн., з 01.07.2010 року – 709,00 грн..

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ч.1 ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,-  

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі       м. Києва –залишити без задоволення.

Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 24 травня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                                       Файдюк В.В.

Судді:                                                                                              Маслій В.І.
                                                                                                              Чаку Є.В.