РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2012 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.
суддів Горблянського Я.Д., Меленко О.Є.
секретаря Балагури М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ТзОВ «Гарант-ІФ» до ОСОБА_1, ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» про відшкодування майнової шкоди за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» на рішення Тлумацького районного суду від 27 грудня 2011 року,-
встановила :
У липні 2011 року ТзОВ «Гарант-ІФ» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1, ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» про відшкодування майнової шкоди.
Позовні вимоги мотивував тим, що 04.03.2011 року в с. Тарновиця, Тисменицького району, Івано-Франківської області ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки ВАЗ-2103, д. н. з НОМЕР_1, допустив зіткнення із належним ТзОВ «Гарант-ІФ» автобусом марки I-VAN д.н.з. AТ 1963АА, в результаті чого останній отримав механічні пошкодження.
Згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АА/1486624 від 10.01.2011 р. автомобіль ВАЗ-2103 застраховано ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут». А тому 04.03.2011 року ТзОВ «Гарант-ІФ» повідомив страхову компанію про дану подію, а 17.03.2011 року подав письмову заяву з пакетом необхідних документів про виплату страхового відшкодування.
Винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, згідно постанови Тлумацького районного суду від 20.04.2011 року визнано ОСОБА_1
10.05.2011 року ТзОВ «Гарант-ІФ» надав ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» рахунки-фактури та акт на виконання ремонтних робіт автобуса, з яких вбачається, що вартість запчастин та відновлювальних робіт становить 5006 грн. 00 коп.
Однак, ТзОВ «Гарант-ІФ» не отримало від відповідачів відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Тому просив стягнути з відповідачів майнову шкоду.
Рішенням Тлумацького районного суду від 27 листопада 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» на користь ТзОВ «Гарант-ІФ» 2318 грн. 15 коп. майнової шкоди, 171 грн. 00 коп. судових витрат та 2000 грн. 00 коп. за надання юридичної допомоги. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На дане рішення суду ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги звіт про оцінку вартості матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок пошкодження транспортного засобу, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автобуса з врахуванням зносу та з нарахуванням ПДВ становить 3225 грн. 97 коп. Висновок суду щодо неналежної кваліфікації та повноважень оцінювача ОСОБА_2 на визначення розміру збитків, завданих в результаті страхового випадку, є необґрунтованим. Відповідачем представлено суду свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, сертифікат суб’єкта оціночної діяльності, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача, що повністю підтверджують повноваження ОСОБА_2 здійснювати оцінку матеріального збитку. Крім того, така оцінка ним проведена у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 року№142/5/292.
Також, судом не враховано, що відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» надання послуг із страхування не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість. Тому при виплаті страхових платежів безпосередньо потерпілим, податок на додану вартість не нараховується і окремим рядком не виділяється. Вирахування суми ПДВ було здійснено, оскільки страхове відшкодування спрямовувалося потерпілій особі, а не ремонтному підприємству. Також позивачем при зверненні за страховим відшкодуванням не надано документи, що підтверджують оплату податку на додану вартість в ціні відновлювальних робіт транспортного засобу. За таких обставин сума податку на додану вартість не є шкодою (збитками) і не підлягала стягненню.
Крім того, судом безпідставно стягнуто витрати на правову допомогу. Відповідно до
вимог ЦПК України такі витрати мають бути пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права. Тоді як ОСОБА_3 представляв інтереси позивача згідно доручення.
З цих підстав просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Частково задовольняючи позовні вимоги ТзОВ «Гарант-ІФ» суд першої інстанції виходив з того, що стягненню на його користь підлягає недоплачена сума страхового відшкодування виходячи із реальних збитків 5006 грн. 46 коп., в т. ч. і з врахуванням суми податку на додану вартість, а також понесені судові витрати, зокрема витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.
В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи скарги підтримав з наведених в ній мотивів.
Представник ТзОВ «Гарант-ІФ» доводів скарги не визнав посилаючись на обґрунтованість висновків суду.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є таким, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановлене судом рішення не відповідає вказаним вимогам виходячи з наступного.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 04.03.2011 року в с. Тарновиця, Тисменицького району, Івано-Франківської області з вини ОСОБА_1, було пошкоджено належний ТзОВ «Гарант-ІФ» автобус марки I-VAN д.н.з. AТ 1963АА.
Автомобіль ВАЗ-2103, д. н. з НОМЕР_1, за участі якого сталося зіткнення, був застрахований ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут», що підтверджується полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АА/1486624 від 10.01.2011 р.( а.с.82).
З матеріалів справи вбачається, що у встановленому законом порядку ТзОВ «Гарант-ІФ» 04.03.2011 року повідомив страхову компанію про дану подію, а 17.03.2011 року подав письмову заяву з пакетом необхідних документів про виплату страхового відшкодування (а.с.7,8-9).
10.05.2011 року ТзОВ «Гарант-ІФ» надав ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» рахунки-фактури та акт на виконання ремонтних робіт автобуса, з яких вбачається, що вартість запчастин та відновлювальних робіт становить 5006 грн. 00 коп. (а.с.10-13).
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22, ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик при настанні страхового випадку відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи відповідно до лімітів відповідальності страховика. При цьому відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування.
Постановляючи рішення суд на підтвердження розміру матеріального збитку при настанні вказаного вище страхового випадку, послався на рахунки-фактуру та акти на виконання ремонтних робіт. Однак, дані документи не є належним засобом доказування, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 щодо підтвердження розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку.
При вирішенні спору поза увагою суду залишились вимоги ст. 25 Закону України "Про страхування", за якими виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу № 21/11 вартість відновлювального ремонту ТЗ з врахуванням зносу та з податком на додану вартість становить 3225,97 грн. Зокрема, 2178,31 грн. – матеріальна шкода, 510 грн. – франшиза, 537,66 грн. – податок в розмірі 20% на додану вартість. Ці обставини також підтверджуються і страховим актом №322ГОР/11 від 10.06.2011 та відповідним розрахунком суми страхового відшкодування (а.с. 51-59).
В судовому засіданні з’ясовано, що 08.07.2011 року ТзОВ «Гарант-ІФ» перераховано 2178 грн. 31 коп. (а.с.50). Також, на користь позивача відповідачем ОСОБА_1 сплачено франшизу в розмірі 510 грн. 00 коп. (а.с.83).
За таких обставин невідшкодованою залишилась сума ПДВ в розмірі 537,66 грн. А тому в цій частині позовні вимоги ТзОВ «Гарант-ІФ» підлягають до задоволення.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.196 Податкового кодексу не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.
Згідно зі ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.
Статтею 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Збиток у вигляді ПДВ виникає виключно при ремонті автомобіля у платника зазначеного податку. При ремонті транспортного засобу у особи, що не є платником ПДВ збиток у вигляді ПДВ не виникає і тому не може автоматично включатися до складу витрат, пов’язаних із відновлювальним ремонтом.
ТзОВ «Гарант-ІФ» було надано ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» документи, які підтверджували надання йому послуг з ремонту автомобіля та придбання ним запасних частин і відповідної сплати ПДВ.
Таким чином, вимога ТзОВ «Гарант-ІФ» про стягнення недоплаченого страхового
відшкодування, а саме суми, яка необхідна для сплати податку на додану вартість, ґрунтується на вимогах закону.
Неправильним є також і висновок суду щодо розподілу судових витрат, зокрема в частині витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з ч.1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 приймав участь у справі як представник ТзОВ «Гарант-ІФ» відповідно до ст. ст. 40-42 ЦПК України на підставі довіреності, а не як особа, що надає правову допомогу.
За таких обставин колегія суддів вважає, що позивач не має права на відшкодування витрат, понесених у зв'язку з участю у розгляді справи її представника, оскільки ЦПК України не відносить їх до судових витрат.
З врахуванням наведених обставин рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не може залишатися в силі і підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Розподіл судових витрат на сторін слід покласти відповідно до ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 307,309,313-314,316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» задовольнити частково.
Рішення Тлумацького районного суду від 27 грудня 2011 року в частині задоволення позову ТзОВ «Гарант-ІФ» до ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ТзОВ «Гарант-ІФ» до ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» про відшкодування майнової шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-ІФ» 537,66 грн. матеріальної шкоди, 171 грн. судових витрат, а всього 708,66 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Г.П. Мелінишин
Судді: Я.Д. Горблянський
О.Є. Меленко
__________________________________________________________________________________________________________________
Справа №2/0916/410/2011 Головуючий у 1 інстанції Бондаренко Г.Ю.
Провадження №22ц/0990/462/2012 Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
Категорія 30