ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
16 лютого 2012 року № 2а-18434/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Шарпакової В.В., суддів Келеберди В.І., Качура І.А. розглянувши в порядку письмовго провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
третя особаКредитна спілка "Тринадцята зарплатня"
провизнання бездільності протиправною, стягнення коштів у розмірі 14 200,0 грн
На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом розглянуто справу у письмовому провадженні.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі по тексту – відповідач) в якій просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України при не застосуванні до Кредитної спілки “Тринадцята зарплатня” заходів впливу у вигляді відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації; 2) стягнути з казначейського рахунку державного бюджету на користь позивача у відшкодування завданої шкоди суму вкладу 10 000, 00 грн. та 4200, 00 грн. нарахованих відсотків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-18434/11/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 19 січня 2012 року.
У попередньому судовому засіданні 19 січня 2012 року позивачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Кредитну спілку “Тринадцята зарплатня”.
Представник відповідача у попереднє судове засідання не з’явився.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Кредитну спілку “Тринадцята зарплатня”, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 08 лютого 2012 року.
19 січня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшло клопотання позивача про розгляд адміністративної справи без її участі.
У судовому засіданні 08 лютого 2012 року позивач не з’явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судові засіданні не з’явився, у поданих заперечення просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав їх необґрунтованості. Мотивуючи заперечення, зазначив, що Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України в порядку нагляду за діяльністю Кредитної спілки «Тринадцята зарплатня»протягом 2009 та 2010 років було проведено ряд перевірок (інспекцій) діяльності, в ході яких виявлені численні порушення вимог законодавства про фінансові послуги. За результатами розгляду актів про порушення, актів інспекції до Кредитної спілки «Тринадцята зарплатня»протягом 2009 та 2010 років відповідачем було застосовано 19 заходів впливу, серед яких Розпорядження про усунення виявлених порушень законодавства про фінансові послуги та постанови про накладення штрафу.
Третя особа в наданих письмових поясненнях підтримала позовні вимоги, оскільки члени спілки неодноразово звертались до відповідача вжити заходів з метою уникнення ситуації неповернення спілкою сум вкладів, проте відповідач не відреагував належним чином.
Враховуючи заяву позивача про розгляд справи без її участі та неявку представника відповідача у судове засідання та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд вирішив розглянути адміністративну справу № 2а-18434/11/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
З матеріалів справи вбачається, що 02 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та Кредитною спілкою «Тринадцята зарплатня» було укладено договір цільового внеску № 2575 (копія міститься в матеріалах справи), відповідно до змісту якого член Спілки вносить, а Спілка приймає грошові кошти Члена Спілки в готівковій або безготівковій формі на цільовий внесок у додатковий капітал Спілки у сумі 10 000, 00 грн. Спілка за рахунок цільових внесків Членів Спілки надає кредити членам Спілки – позичальникам, для купівлі-продажу земельних ділянок під поруку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінгз Кепітал».
На підставі вищезазначеного Цільового внеску, 22 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та Кредитною спілкою «Тринадцята зарплатня» було укладено Договір № 2698-КС комісійної винагороди на суму 10 000, 00 грн., у відповідності до якого Спілка по закінченню строку Кредитного договору зобов’язалася повернути суму вкладу та нараховані відсотки. На підтвердження внесення грошових коштів у сумі 10000 (десять тисяч) гривень Спілка видала квитанцію № 2575 від 22 листопада 2007 року, копія якої міститься в матеріалах справи.
Проте, Кредитною спілкою «Тринадцята зарплатня»зобов’язань щодо повернення суми владу не виконано, відсотків не виплачено.
У зв’язку з неповерненням суми вкладу та відсотків 01 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та Кредитною спілкою «Тринадцята зарплатня» було укладено додатковий договір до Договору про партнерство та спільну діяльність № 2698-КА від 22 листопада 2007 року (копія міститься в матеріалах справи).
З наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що починаючи з IV кварталу 2008 року Кредитна спілка «Тринадцята зарплатня» припинила виконувати свої зобов’язання перед вкладниками.
Як пояснив представник третьої особи, в травні 2010 року ГУБОЗ МВС України був заарештований попередній голова спілки – ОСОБА_2, в зв’язку з чим група членів спілки просила Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України взяти участь у загальних зборах членів спілки та призначити тимчасового адміністратора.
02 червня 2010 року загальними зборами членів спілки обраний новий склад спостережної ради з причин недовіри її попередньому складу та голові ради – Легенький Анатолій Олександрович.
З письмових пояснень представника Кредитної спілки «Тринадцята зарплатня» вбачається, що за фактом втрати та привласнення документів, а також перешкоджання законній діяльності Спілки, до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві були направлені відповідні заяви: від 13 жовтня 2010 року – вих. № 289 (вх. № 16653 від 15 жовтня 2010 року) та від 13 жовтня 2010 року - вих. № 290 (вх. № 16654 від 15 жовтня 2010 року).
В матеріалах справи міститься копія листа Кредитної спілки «Тринадцята зарплатня» від 26 липня 2010 року, адресованого голові Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України із повідомленням про результати перевірки наявності документації внутрішньою комісією Спілки, якою засвідчена відсутність документації.
В судовому засіданні позивач та представник третьої особи зазначили, що члени спілки та сама спілка звертались до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України з повідомленнями про фінансовий стан спілки та незаконну діяльність керівництва, проте вчасного реагування не було, що призвело до неможливості повернути спілкою вклади її членам.
Ознайомившись із матеріалам справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, колегія суддів не погоджується із такою позицією позивача та зазначає наступне.
Указом Президента України № 292/2003 від 04 квітня 2003 року затверджено Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, яким визначено, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Комісія) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Комісія є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством (далі по тексту – Положення № 292/2003).
В пункті 3 Положення № 292/2003 серед основних завдань Комісії визначено, зокрема, здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і додержанням законодавства в цій сфері; захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання порушенням законодавства на ринках фінансових послуг та їх припинення.
Комісія здійснює захист прав споживачів фінансових послуг в межах наданих їй повноважень та способами, передбаченими законодавством.
Пунктом 4 Положення № 292/2003 визначені функції, які виконує Комісія відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції, зокрема: здійснює згідно із законами України державне регулювання і нагляд за діяльністю страхових компаній та страхових брокерів, установ накопичувального пенсійного забезпечення, довірчих товариств, кредитних спілок, лізингових та факторингових компаній, кредитно-гарантійних установ, ломбардів, інших учасників ринків фінансових послуг (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їх діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів) (підпункт 3 пункту 4); здійснює реєстрацію фінансових установ та веде Державний реєстр фінансових установ (підпункт 4 пункту 4); установлює порядок та умови застосування заходів впливу згідно з законом (підпункт 45 пункту 4); надсилає фінансовим установам і саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження щодо усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів (підпункт 46 пункту 4); надсилає матеріали в правоохоронні органи стосовно фактів правопорушень, які стали відомі під час проведення перевірок (підпункт 47 пункту 4).
Відповідно до підпункту 12 пункту 5 Положення № 292/2003 Комісія має право в межах своїх повноважень застосовувати до фінансових установ, які не додержуються законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, такі заходи впливу: зобов'язати порушника вжити заходів до усунення порушення; вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи; накладати штрафи відповідно до закону; тимчасово зупиняти дію або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг; відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати її тимчасову адміністрацію; затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи; порушувати питання про ліквідацію фінансової установи;
Згідно пункту 6 Положення № 292/2003 до виключної компетенції Комісії як колегіального органу належить, зокрема: прийняття рішень про відсторонення керівництва від управління фінансовою установою у разі недодержання законів та інших нормативно-правових актів України, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, призначення тимчасової адміністрації та її керівника належить до виключної компетенції Комісії як колегіального органу (підпункт 6 пункту 6 цього Положення). схвалення рішень директорів департаментів Комісії про включення фінансових установ до Державного реєстру фінансових установ або виключення з нього, а також видачу, зупинення або анулювання ліцензій на надання фінансових послуг (підпункт 8 пункту 6 цього Положення); здійснення функції, визначеної п.п. 45 п. 4 Положення, а саме – встановлення порядку та умов застосування заходів впливу згідно з чинним законодавством (підпункт 17 пункту 6 цього Положення).
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 157 від 03 лютого 2010 року (далі по тексту – Положення № 157) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Згідно підпункту 5 пункту 4 Положення № 157 комісія, відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції, здійснює відповідно до законодавства державне регулювання та нагляд за діяльністю фінансових установ (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства та державних цільових фондів).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про кредитні спілки»від 20 грудня 2001 року № 2908-III (далі по тексту – Закон № 2908-III) державне регулювання і нагляд за діяльністю кредитних спілок здійснює Уповноважений орган згідно з законодавством України про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, інші державні органи відповідно до їх компетенції.
Згідно пункту 1 частини 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 17 липня 2001 року № 2664-III до фінансових установ належать, зокрема, кредитні спілки.
Вичерпний перелік заходів впливу, які може застосовувати Держфінпослуг за порушення вчинені на ринках фінансових послуг передбачено статтею 40 Закону № 2664-III, згідно положень якого Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України може застосовувати такі заходи впливу, як зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення, вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи, тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг, відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію, затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи, порушувати питання про ліквідацію установи.
В матеріалах справи міститься копія відповіді Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 07 листопада 2011 року № 7287/4012 на колективне звернення, в тому числі, ОСОБА_1, до Міністерства соціальної політики України від 20 жовтня 2011 року № 10394/0/14-11/028-1 (вх. від 24 жовтня 2011 року № М-06213) щодо врегулювання відносин з Кредитною спілкою «Тринадцята зарплатня», якою повідомлено заявників, що з 25 листопада 2010 року Кредитна спілка «Тринадцята зарплатня» не підпадає у наглядову компетенцію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.
Крім цього, зазначено, що листом від 04 листопада 2010 року № 31-24020-07-20/30142 Міністерство фінансів України повідомлено Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, що неприйнятним є відволікання коштів державного бюджету та/або збільшення державного боргу для фінансування споживчих потреб фізичних осіб, а споживче акредитування кредитних спілок за рахунок коштів Державного бюджету не є функцією держави.
Представником третьої особи надано копії листів від 21 травня 2011 року, 24 червня 2010 року, 29 червня 2010 року, 26 липня 2010 року адресовані голові Держфінпослуг, в яких повідомлялось про проведення загальних зборів членів спілки, про обрання нового правління, чинення опору попереднім правлінням спілки та з проханням втрутитись з метою вирішення конфлікту між попереднім та новообраним керівництвом спілки, також акт про результати перевірки наявності документації Кредитної спілки «Тринадцята зарплатня» від 30 червня 2010 року.
Як вбачається з наданих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України доказів вжиття заходів впливу 20 січня 2009 року членом комісії за результатами перевірки прийнято розпорядження № 63/10/3, яким зобов’язано спілку усунути порушення частини 7 статті 10 Закону України «Про кредитні спілки»в частині невиконання спілкою зобов'язань перед членами щодо повернення вкладів.
На підставі висновків акту інспекції, 19.06.2009р. членом комісії прийнято розпорядження №392/10/4, яким зобов’язано спілку усунути порушення частини 7 статті 10 Закону України «Про кредитні спілки» в частині невиконання спілкою зобов'язань перед членами щодо повернення вкладів, частини 2 статті 23 Закону в частині невиконання вимог щодо забезпечення члену спілки права одержати належні йому внески та ін.
Аналогічні вимоги до спілки викладені у розпорядженнях Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 3/42/3 від 22 липня 2009 року, № 559 від 06 серпня 2009 року, № 35/42/3 від 08 вересня 2009 року (копії містяться в матеріалах справи).
Також, постановою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 808/42/3 від 17 вересня 2009 року на спілку накладено штраф за невиконання вимог розпорядження (копія міститься в матеріалах справи).
У зв’язку зі зверненнями громадян, Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України складено акт порушення Кредитною спілкою «Тринадцята зарплатня» № 1084 від 12 жовтня 2009 року на підставі якого було прийнято розпорядження № 161/42/3 від 02 листопада 2009 року, яким було зобов’язано усунути порушення частини 7 статті 10 Закону України «Про кредитні спілки» в частині невиконання спілкою зобов'язань перед членами щодо повернення вкладів, частини 5 статті 3 та частини 2 статті 23 Закону в частині невиконання вимог щодо забезпечення члену спілки права одержати належні йому внески та ін.
Аналогічні акти про порушення були складені за скаргами членів спілки № 1475/43/2 від 25 листопада 2009 року, № 1603/43/1 від 09 грудня 2009 року, № 2/43/2 від 05 січня 2010 року, № 1438/42/5 від 13 січня 2010 року, № 59/43/1 від 31 березня 2010 року, № 66/43/1 від 28 квітня 2010 року, № 71/43/1 від 19 травня 2010 року, № 73/43/1 від 31 травня 2010 року, № 102/43/1 від 31 серпня 2010 року, № 113/43/1 від 29 вересня 2010 року, № 134/43/1 від 22 жовтня 2010 року, № 133/43/1 від 22 жовтня 2010 року (копії містяться в матеріалах справи).
За результатами перевірок були прийняті розпорядження, якими Кредитна спілка «Тринадцята зарплатня» була зобов’язана усунути порушення щодо невиплати членам внесків та невиконання укладених із членами договорів: № КС - 432/09-104 від 18 грудня 2009 року, № КС-431/09-117 від 24 грудня 2009 року, № КС - 431/10-28 від 28 січня 2010 року, № КС - 432/10-37 від 04 лютого 2010 року, № КС - 431/10-132 від 23 квітня 2010 року, № КС - 431/10-150 від 19 травня 2010 року, № КС - 431/10-168 від 16 червня 2010 року, № 431/10-208 від 26 липня 2010 року (копії містяться в матеріалах справи).
Також, 18 грудня 2009 року Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України прийнято постанову № КС - 432/09-103 про застосування до Кредитної спілки «Тринадцята зарплатня» штрафу за невиконання вимог законодавства про фінансові послуги.
Крім цього, рішенням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 36/КС від 09 лютого 2010 року тимчасово зупинено дію ліцензії на провадження діяльності по залученню внесків членів Крединої спілкт «Тринадцята зарплатня».
Розпорядженням відповідача № 481 від 17 червня 2010 року схвалено рішення члена комісії про анулювання ліцензії на провадження діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки виданої Кредитній спілці «Тринадцята зарплатня».
Приписами пункту 1 Розділу VIII Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг № 41 від 28 серпня 2003 року встановлено, що підставами для виключення інформації про фінансову установу з Реєстру та анулювання Свідоцтва є заява про виключення інформації про фінансову установу з Державного реєстру фінансових установ у зв'язку з припиненням надання фінансових послуг, припинення юридичної особи, крім перетворення, виявлення недостовірної інформації в поданих заявником документах, що передбачені пунктом 1 розділу IV цього Положення, інші підстави, передбачені нормативно-правовими актами для окремих видів фінансових установ.
Відповідно до пункту 34 Розділу V Положення про внесення інформації про кредитні спілки до Державного реєстру фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 1099 від 22 червня 2004 року, систематичне невиконання заходів впливу є підставою для виключення інформації про кредитну спілку з Державного реєстру фінансових установ.
Рішенням № 85-КС від 15 листопада 2010 року виключено інформацію про Кредитчну спілку «Тринадцята зарплатня» з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.
Розпорядженням № 895 від 25 листопада 2010 року схвалено рішення члена комісії щодо виключення інформації про Кредитну спілку «Тринадцята зарплатня» з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.
Крім цього, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України листами №7050/43-05 від 04 счервня 2010 року, № 8084/43-5 від 23 червня 2010 року повідомляла про вжиті нею наступні заходи: проведення позапланової інспекції діяльності фінансової установи; повідомлення МВС, СБУ та Генеральну прокуратуру щодо наявності в діях посадових осіб спілки ознак злочинів, передбачених ст. 191 Кримінального кодексу України (листи); листом лист № 1071/35-2 від 01 червня 2010 року ДПА України про діяльність найбільш проблемних спілок, серед яких КС “Тринадцята зарплатня”.
Також, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України в межах своєї компетенції зверталась до Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України в м. Києві.
З наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України у відповідності до наданих законодавством повноважень застосовувались до КС “Тринадцята зарплатня” заходи впливу по усуненню порушень, щодо невиплати членам спілки сум по вкладах та невиконання договорів.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку , що позивачем не доведено факту бездіяльності відповідача при незастосуванні до Кредитної спілки «Тринадцята зарплатня»заходів впливу.
Щодо покликань позивача, на незастосування відповідачем заходів впливу у вигляді відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації, суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.
Згідно статтею 39 Закону № 2664-III у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.
Відповідно до частини 1 статті 46 цього Закону № 2664-III Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має право призначити тимчасову адміністрацію фінансової установи, діяльність якої ліцензується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
На підставі викладеного, суд робить висновок, що законодавством передбачено випадки, коли Держфінпослуг має саме право застосовувати такий захід впливу і розпоряджається цим повноваженням на власний розсуд, а тому позовні вимоги в цій частині необґрунтовані.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2908-III кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.
Статтею 2 цього ж Закону визначено, діяльність кредитної спілки ґрунтується на принципах добровільності вступу та свободи виходу з кредитної спілки, рівноправності членів кредитної спілки, самоврядування та гласності.
Згідно статті 7 Закону № 2908-III кредитна спілка діє на основі статуту, що не суперечить законодавству України. Зокрема у статуті кредитної спілки обов'язково зазначається порядок покриття можливих збитків кредитної спілки.
Положенням статті 11 Закону № 2908-III встановлено, що члени кредитної спілки мають право брати участь в управлінні справами кредитної спілки, обирати та бути обраними до її органів управління та одержувати інформацію про діяльність кредитної спілки, ознайомлюватися з річними балансами, фінансовими звітами, протоколами засідань органів управління кредитної спілки та іншими документами щодо діяльності кредитної спілки.
Отже, позивач, як член кредитної спілки мав можливість брати участь у загальних зборах та вирішувати відповідні питання.
Відповідно до положень частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова (матеріальна) шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 статті 45 Закону № 2664-III визначено, що шкода, заподіяна учасникам ринку фінансових послуг неправомірними діями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, при здійсненні ним своїх повноважень, підлягає відшкодуванню в повному обсязі за рахунок держави відповідно до закону.
Отже, обов’язковими умовами відшкодування шкоди з державного бюджету згідно вказаних статей є неправомірність дій органу та наявність причинно-наслідкового зв’язку між такими діями та завданою шкодою.
Розглянувши матеріали справи, судом не було виявлено в діях відповідача порушень вимог чинного законодавства. Крім того, позивачем не доведено, а судом не встановлено наявності причинно-наслідкового зв’язку між вжитими (не вжитими) відповідачем заходами впливу на фінансову установу та завданими позивачу збитками.
Як зазначалось вище, позивач перебував із Кредитною спілкою «Тринадцята зарплатня»у договірних відносинах.
Так, з позовної заяви та пояснень позивача вбачається, що вимога про відшкодування шкоди з державного бюджету обґрунтована порушенням Кредитною спілкою «Тринадцята зарплатня»взятих на себе договірних зобов’язань щодо повернення суми вкладу та нарахованих на неї процентів.
Згідно п. 3.3 договорів про внесення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок вкладник має право: вимагати від спілки виконання своїх зобов’язань згідно з предметом та умовами договору; достроково в односторонньому порядку вимагати розірвання цього договору, попередньо повідомивши спілку в порядку та з врахуванням наслідків, передбачених договором; по закінченню строку дії цього договору отримати всі належні йому суми грошових коштів відповідно до умов договору.
Позивач не перебував із відповідачем у договірних відносинах, відповідач не приймав рішень та не вчиняв дій, які б порушували права позивача, у зв’язку із чим суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення шкоди слід відмовити.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позивачем не доведено протиправність дій відповідача та не підтверджено позовні вимоги, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 –163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Шарпакова В.В.
Судді: Келеберда В.І.
Качур І.А.