КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-997/11                                                  Головуючий у 1-й інстанції:  Винниченко Л. М.     

Суддя-доповідач:  Кузьменко В. В.

У  Х  В  А  Л  А

Іменем України

"01" березня 2012 р.                                                                                                 м. Київ

колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                                     головуючого –  судді Кузьменко В. В.,

                                     суддів                      Шурка О. І., Степанюка А. Г.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району в м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними дій та зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м. Києва та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 12.05.2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування і несплати пенсії у повному розмірі, та зобов'язання зробити перерахунок доплати до пенсії відповідно ст. 51 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 вказаного Закону.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.05.2011 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язано здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії відповідно до ст. 51 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 16.08.2010 року та допомоги на оздоровлення за 2010 рік.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.  

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без  змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що на користь позивача необхідно здійснити перерахунок пенсії за період з 16.08.2010 року, тобто, в межах шестимісячного строку звернення до суду та допомогу на оздоровлення за 2010 рік.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач віднесений до 2 категорії осіб, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в відповідача та отримує пенсію згідно з Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У відповідності до ст. 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесених до категорії 2, додаткова пенсія, заподіяна за шкоду здоров’ю, визначається у розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, передбаченому з врахуванням вищевказаної статі.

Проте, ці виплати здійснюються відповідачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту  окремих категоріям громадян».

Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Зі змісту ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Крім того, згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Так, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України, не виконав взяті державою зобов’язання та порушив права позивача.

Отже, доводи апеляційних скарг та апелянтів спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, через що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м. Києва та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 12.05.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району в м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними дій та зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії –залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 12.05.2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                                                   В. В. Кузьменко

Судді:                                                                      О. І. Шурко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 01.03.2012 року.

Головуючий суддя                                                                       Кузьменко В. В.

Судді:                                                                                              Степанюк А.Г.
                                                                                                              Шурко О.І.