ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
12 січня 2012 року № 2а-14570/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В. розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження
за позовом ОСОБА_1
до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна
про визнання відмови протипавною, зобов'язання вчинити дії
На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом розглянуто справу у письмовому провадженні.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далів по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Гаражно-будівельного кооперативу “Автолюбитель-2”(далі по тексту – третя особа) та просить суд: визнати протиправною відмову відповідача в реєстрації права власності на гаражний бокс № АДРЕСА_1, у гаражно-будівельному кооперативі “Автолюбитель-2”; зобов’язати відповідача вчинити дії по проведенню державної реєстрації права власності та зареєструвати гаражний бокс № АДРЕСА_1, у гаражно-будівельному кооперативі “Автолюбитель-2”, як об’єкт нерухомого майна, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-14570/11/2670, та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 08 листопада 2011 року.
У попередньому судовому засіданні 08 листопада 2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги, представники відповідача та третьої особи не з’явилися, хоча про дату, час та місце попереднього судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 18 листопада 2011 року, яке відкладалось на 22 грудня 2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2011 року позивачу поновлено строк звернення до адміністративного суду.
Крім цього, представником позивача у судовому засіданні заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині визнання протиправною відмову відповідача в реєстрації права власності на гаражний бокс № АДРЕСА_1, у гаражно-будівельному кооперативі “Автолюбитель-2”.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2011 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині визнання протиправною відмову відповідача в реєстрації права власності на гаражний бокс № АДРЕСА_1, у гаражно-будівельному кооперативі “Автолюбитель-2” залишено без розгляду.
У судовому засіданні 22 грудня 2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, в обґрунтування яких зазначив, що позивач на підставі договору купівлі – продажу від 02 червня 1993 року є власником гаражного боксу № 72 загальною площею 16,5 кв.м. розташованого за адресою: Київ, вул. Перспективна, 9, у гаражно-будівельному кооперативі «Автолюбитель-2». Для реєстрації права власності у встановленому Законом порядку, позивач неодноразово зверталась до відповідача із проханням провести реєстрацію об’єкта нерухомого майна, але жодних дій направлених на здійснення реєстраційних дій вчинено не було.
Представник відповідача у судові засіданні не з’явився, заперечень проти позову та клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача не подав, хоча про дату, час ті місце судових засідань був повідомлений належним чином.
31 жовтня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшов лист Гаражно-будівельного кооперативу «Автолюбитель-2»№ 1-ос від 25 жовтня 2011 року, в якому третя особа визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та просить провести розгляд адміністративної справи без участі представника Гаражно-будівельного кооперативу «Автолюбитель-2».
Враховуючи неявку представників відповідача, Гаражно-будівельного кооперативу «Автолюбитель-2»та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд вирішив розглянути адміністративну справу № 2а-14570/11/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 згідно з Договором купівлі-продажу № 1 від 02 червня 1993 року, копія якого міститься в матеріалах справи, придбала гаражний бокс № АДРЕСА_1, у гаражно-будівельному кооперативі “Автолюбитель-2”.
Відповідно до Членської книги № 72, ОСОБА_1 є членом Гаражно-будівельному кооперативу “Автолюбитель-2” .
Вищезазначені обставини підтверджуються також, копіями Довідок Гаражно-будівельного кооперативу “Автолюбитель-2” від 26 жовтня 2009 року № 10-Б та від 16 серпня 2011 року № 1-ПР, копії яких додані до матеріалів справи.
Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 зверталась із заявою до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна із вимогою зареєструвати право власності на об’єкт нерухомового майна гаражний бокс № АДРЕСА_1.
Зокрема, в матеріалах справи міститься копія замовлення позивача ГЖ-2009 № 13156 від 19 листопада 2009 року, яке подано до відповідача для вчинення дій з реєстрації права власності, відповідь на яке надано позивачу листом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна від 27 квітня 2011 року № 48989 КВ-2011, в якому повідомлено, що відповідно до чинного законодавства України, яке діяло на момент подання замовлення ГЖ-2009 № 13156 від 19 листопада 2009 року, для проведення державної реєстрації гаражного боксу у гаражно-будівельному кооперативі «Автолюбитель-2» вам необхідно подати нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу гаражного боксу.
Ознайомившись із матеріалам справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, суд не погоджується із доводами позивача з огляду на наступне.
Представник позивача зазначає, що позивач у листопаді 2009 року зверталась із замовленням ГЖ-2009 № 13156 до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна про проведення державної реєстрації права власності, відповідь на яке отримала листом відповідача від 27 квітня 2011 року № 48989 КВ-2011.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 5 березня 2009 року N 1066-VI) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно; речові права на чуже нерухоме майно: право володіння; право користування (сервітут); право постійного користування земельною ділянкою; право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право користування нерухомим майном строком більш як один рік.
Відповідно до статті 44 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР повинні укладатись у письмовій формі.
Нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу (стаття 47 цього ж Кодексу).
Статтею 224 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
При цьому, з аналізу розділу II глави 20 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
В матеріалах справи відсутній доказ нотаріального засвідчення договору купівлі-продажу № 1 від 02 червня 1993 року, що не спростовано представником позивача у судових засіданнях.
Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»встановлено перелік документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно, серед яких зазначено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна, надання якого було обов’язковою умовою для проведення реєстрації нерухомого майна станом на момент звернення позивача до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна.
Представником позивача не надано суду доказів на підтвердження звернення до відповідача із заявою про реєстрацію право власності на об’єкт нерухомого майна правоволодільця, разом з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу.
Крім цього, суд звертає увагу, що в адміністративному позові зазначено та підтверджено представником позивача у судовому засіданні, що ОСОБА_1 подано заяву до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна від 19 листопада 2009 року ГЖ-2009 № 13156 про проведення інвентаризації для здійснення державної реєстрації права власності, а не проведення реєстрації права власності.
Відповідно до пункту 2.5. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року N 6/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за N 157/6445, якщо заява про реєстрацію прав власності на нерухоме майно подається не пізніше як через дванадцять місяців після виникнення цього права, то об'єкт не підлягає повторній технічній інвентаризації. Якщо строк подачі заяви порушено, то реєстрації прав власності повинна передувати технічна інвентаризація об'єктів.
Відповідно частини 1 статті Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо, зокрема, подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Суд зазначає, що відповідачем правомірно відмовлено ОСОБА_1 у проведення інвентаризації для реєстрації права власності на підставі замовлення від 19 листопада 2009 року ГЖ-2009 № 13156 та доданих до неї матеріалів, оскільки відповідачем встановлена відсутність нотаріального засвідченого договору купівлі-продажу, як це встановлено частиною 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».
При цьому, відповідно частини 2 цієї статті встановлено, що відмова в державній реєстрації прав із підстав, зазначених в абзаці четвертому частини першої цієї статті, не позбавляє особу права повторно звернутися із заявою за умови усунення підстав для відмови у державній реєстрації прав.
Представником позивача не надано суду доказу потворного звернення до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна із потворною заявою про проведення інвентаризації для здійснення державної реєстрації права власності з наданням нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу від № 1 від 02 червня 1993 року.
При цьому, позивачем не надано суду доказу звернення до відповідача в порядку визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»в редакції із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 11 лютого 2010 року N 1878-VI, яким передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Із системного аналізу статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Водночас, згідно статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Тобто, позивачем не надано належних обґрунтувань наявності порушення її прав чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, доказів на підтвердження її повторного звернення до відповідача із аналогічними вимогами та отримання відмови у проведенні державної реєстрації права власності, що на думку суду є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Оцінивши докази, які є у справі, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позивачем не доведено наявності порушення його прав, свобод та інтересів , а тому з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї ж встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.