ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
16 січня 2012 року № 2а-9543/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
ОСОБА_2
до
третя особа Київської міської ради
Акціонерне товариство Холдингова компанія «Київміськбуд»
Дочірнє підприємство по експлуатації та ремонту житлового фонду та
об’єктів соціально-побутового призначення «ЕКОС»
Акціонерна компанія «Київенерго»
про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії
На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом розглянуто справу у письмовому провадженні.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1, ОСОБА_2 (далі по тексту позивачі) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради (далі по тексту - відповідач), треті особи – Акціонерне товариство Холдингова компанія “Київміськбуд”, Дочірнє підприємство по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення “ЕКОС”, Акціонерна компанія “Київенерго”, про визнання безпідставною та протиправною відмову органу приватизації (власника житла) – Київської міської ради у приватизації позивачам житлового приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_1 та зобов’язання органу приватизації – Київську міську раду прийняти рішення про надання позивачам дозволу на здійснення приватизації квартири АДРЕСА_1.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-9543/11/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 21 липня 2011 року.
Попередні судові засідання неодноразово відкладались у зв’язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.
У попередньому судовому засіданні 19 жовтня 2011 року позивач та його представник підтримали позовну заяву та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача та третіх осіб заперечували проти позову з посиланням на необґрунтованість позовних вимог, просили суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 01 листопада 2011 року.
Судові засідання неодноразово відкладались у зв’язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.
У судовому засіданні 19 грудня 2011 року позивачі підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування зазначили, що зареєстровані та є мешканцями квартири № АДРЕСА_1 з 1979 та з 1980 року. Але, на неодноразові звернення до відповідача та третіх осіб з проханням прийняти рішення про безоплатну передачу позивачам у власність зазначену квартиру в порядку приватизації отримували відмову з посиланням на проведення реконструкції жилого будинку, яка на їх думку є протиправною.
Представник відповідача у судовому засіданні 19 грудня 2011 року проти позову заперечував, з посиланням на безпідставність позовних вимог, просив суд відмовити у їх задоволенні. Мотивуючи заперечення представник відповідача зазначив, що 23 липня 2011 року та 30 червня 2011 року позивачі звернулись до Київської міської ради із заявою про надання дозволу на здійснення приватизації квартири № АДРЕСА_1, відповідь на які надана листами Акціонерного товариства Холдингова компанія «Київміськбуд»від 23 серпня 2011 року № 6391/0/2-11, від 17 серпня 2011 року № 6227/0/-11 та від 04 серпня 2011 року № 5913/0/2-11 за дорученням Київської міської ради. У листах позивачів повідомлено, що відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26 червня 1998 року № 1341 «Про реконструкцію окремих будинків»та змінами внесеними розпорядженням КМДА від 11 червня 2004 року № 1038, будинок готельного типу в АДРЕСА_1 підлягав реконструкції яка повинна була бути проведена протягом 1998 по 2010 роки, з попереднім переселенням мешканців, які постійно проживають та зареєстровані до моменту виходу вищезгаданих Розпоряджень. На даний час ДП «ЕКОС» та АТ ХК «Київміськбуд» проводить роботу по реконструкції об’єктів, визначених Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.
Мотивуючи заперечення проти позову, представник Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення «ЕКОС»підтримав заперечення відповідача та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник третьої особи, Акціонерного товариства Холдингова компанія «Київміськбуд»проти позовних вимог заперечував, та просив суд відмовити у їх задоволенні.
Враховуючи неявку представників Акціонерного товариства Холдингова компанія «Київміськбуд» та Акціонерної компанії «Київенерго» у судове засідання та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд вирішив розглянути адміністративну справу № 2а-9543/11/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ордеру № 565, виданого виконавчим комітетом Московської районної ради депутатів трудящих 20 березня 1979 року згідно рішення Московської райради від 26 лютого 1979 року № 113, ОСОБА_1 надано право зайняття службового жилого приміщення, а саме: квартири № АДРЕСА_1.
Позивачами зазначено та не спростовано сторонами, що в квартирі № АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (довідка від 5 лютого 2011 року № 734).
Судом встановлено, що позивачі неодноразово впродовж 2006-2011 років звертались до Київської міської ради, Акціонерного товариства Холдингової компанії «Київміськбуд», Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення «ЕКОС», Київської міської районної у місті Києві державної адміністрації із заявою про надання права на приватизацію квартири № АДРЕСА_1, у відповідь на які, позивачам неодноразово повідомлялось, що відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26 червня 1998 року № 1341 «Про реконструкцію окремих будинків»та змінами внесеними розпорядженням КМДА від 11 червня 2004 року № 1038, будинок готельного типу в АДРЕСА_1 підлягав реконструкції, яка повинна була бути проведена протягом 1998 по 2010 роки, з попереднім переселенням мешканців, які постійно проживають та зареєстровані до моменту виходу вищезгаданих Розпоряджень. На даний час ДП «ЕКОС» та АТ ХК «Київміськбуд» проводить роботу по реконструкції об’єктів, визначених Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації (листи від 15 вересня 2006 року № 1521, № 168 від 09 лютого 2007 року, № 2462/0/2-08 від 26 травня 2008 року, № 6-П-184 від 05 січня 2011 року, № 622 від 24 лютого 2011 року, № 1749/0/2-11 від 10 березня 2011 року).
Також повідомлено, що розглядається питання внесення змін в частині подовження терміну щодо проведення робіт по реконструкції, на визначених об’єктах, зокрема в будинку по пров. Жуковського, 14 в м. Києві, тому питання про надання дозволу на приватизацію квартири № АДРЕСА_1 може бути вирішено після закінчення реконструкції.
На думку позивачів така відмова Київської міської ради у приватизації квартири № АДРЕСА_1 є протиправною та необґрунтованою.
Ознайомившись із матеріалам справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі по тексту – Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Пунктом 30 статті 26 цього Закону встановлено, що до компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Відповідно до статті 122 Житлового кодексу України на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення.
Народному депутату України спеціальний ордер видається Управлінням справами Верховної Ради України.
Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР.
Як вже зазначалось вище, позивачі проживають у квартирі № АДРЕСА_1 на підставі ордеру № 565, виданого виконавчим комітетом Московської районної ради депутатів трудящих 20 березня 1979 року згідно рішення Московської райради від 26 лютого 1979 року № 113, копія якого міститься в матеріалах справи.
Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 109/17404 (далі по тексту – Положення № 396) визначає порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків (далі - квартири (будинки)), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - кімнати у комунальних квартирах), які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.
Відповідно до пунктів 13 та 14 цього Положення приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (далі - орган приватизації).
Передача квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, які на момент набрання чинності Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" перебували у комунальній власності, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Передача жилих приміщень в гуртожитках, які на момент набрання чинності Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" перебували у державній власності, у власність громадян здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (після передачі/прийняття гуртожитку у власність відповідної територіальної громади). При цьому орган місцевого самоврядування відповідно до статті 5 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" має прийняти рішення щодо залишення цілісного майнового комплексу (будівлі, будинку) у статусі "гуртожиток" та дозволити приватизацію його жилих та нежилих приміщень.
Громадяни, які проживають у гуртожитках, що перебувають у власності підприємств, установ, організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації, набувають право на приватизацію займаних жилих приміщень після передачі таких гуртожитків у комунальну власність та за умови, що вони фактично проживають у таких гуртожитках правомірно і тривалий час (не менше п'яти років).
З аналізу вищезазначеного вбачається, що Київська міська рада – як орган місцевого самоврядування наділена повноваженнями щодо прийняття рішення про передачу жилих приміщень в гуртожитках, які на момент набрання чинності Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" перебували у державній власності, у власність громадян.
Суд погоджується із доводами позивачів щодо неправомірності дій Київської міської ради, що виявились у відмові наданні дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 з огляду на наступне.
01 листопада 2011 року на адресу Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) направлено судовий запит із проханням надати інформацію щодо особи, на балансі якої знаходиться будинок № АДРЕСА_1.
У відповідь на судовий запит від 01 листопада 2011 року, направлено лист від 15 листопада 2011 року № 042/4/90-13055, яким повідомлено що за даними бази даних обліку нежитлового та житлового фонду міста Києва який ведеться Головним управління комунальної власності м. Києва будівля № АДРЕСА_1 не перебуває, а обліковується на балансі Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення «ЕКОС» та Акціонерного товариства Холдингова компанія «Київміськбуд».
Крім цього, в матеріалах справи міститься довідка від 22 листопада 2011 року № 4877 про те, що балансоутримувачем будинку № АДРЕСА_1 з 1998 року є Житлове управління «Південне» Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення «ЕКОС» Акціонерного товариства Холдингова компанія «Київміськбуд», яке є структурним підрозділом Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення «ЕКОС» Акціонерного товариства Холдингова компанія «Київміськбуд» без права юридичної особи.
Таким чином, судом встановлено, що Дочірнє підприємство по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення «ЕКОС» Акціонерного товариства Холдингова компанія «Київміськбуд» є юридичною особо, яка за договором з власником утримує на балансі будинок № АДРЕСА_1, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Вищезазначені обставини не спростовані предстваниками відповідача та третіх осіб у судовому засіданні.
Відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26 червня 1998 року № 1341 «Про реконструкцію окремих будинків» та змінами внесеними розпорядженням КМДА від 11 червня 2004 року № 1038, будинок готельного типу в АДРЕСА_1 підлягає реконструкції яка повинна була бути проведена протягом 1998 по 2010 роки, з попереднім переселенням мешканців, які постійно проживають та зареєстровані до моменту виходу вищезгаданих Розпоряджень.
У судовому засіданні 19 грудня 2011 року представником Київської міської ради зазначено, що на даний час Дочірньє підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення «ЕКОС» Акціонерного товариства Холдингова компанія «Київміськбуд», що є балансоутримувачем будинку № АДРЕСА_1, проводить роботу по реконструкції об’єктів, визначених Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26 червня 1998 року № 1341 «Про реконструкцію окремих будинків» та змінами внесеними розпорядженням КМДА від 11 червня 2004 року № 1038.
Слід зазначити, що суд неодноразово витребовував у відповідача докази на підтвердження здійснення реконструкції у будинку готельного типу № АДРЕСА_1, а саме: розпорядження Київської міської державної адміністрації про внесення змін до Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26 червня 1998 року № 1341 «Про реконструкцію окремих будинків» шляхом продовження строку проведення реконструкційних робіт, оскільки реконструкція підлягала проведенню у 2008-2010 роках, але представниками відповідача та третіх осіб зазначено, що таке розпорядження про продовження строку проведення реконструкції відсутне, а отже і на думку суду підтвердження проведення реконструкції у будинку № АДРЕСА_1 у 2011 році відсутнє.
Відповідно до пункту 5 статті 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 04 вересня 2008 року № 500-VI після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади згідно з цим Законом місцева рада приймає на сесії в межах своєї компетенції відповідне рішення щодо подальшого його використання, а саме: а) залишити цілісний майновий комплекс у статусі "гуртожиток" та дозволити приватизацію його житлових і нежитлових приміщень. У цьому випадку здійснюється приватизація приміщень гуртожитку його законними мешканцями згідно з цим Законом; надати цілісному майновому комплексу статус "соціальне житло" та не дозволяти приватизацію його жилих приміщень. У цьому випадку приватизація житлових приміщень гуртожитку не здійснюється (у тому числі й у випадках, передбачених цим Законом), а колишнім законним мешканцям гуртожитку, за їх згодою, надається відповідне соціальне або інше житло; в) перепрофілювати гуртожиток та використовувати цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку за іншим призначенням. У цьому випадку рада одночасно приймає рішення щодо забезпечення законних мешканців такого гуртожитку іншим житлом згідно із законодавством; г) знести цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку та вжити заходів щодо будівництва на звільненій земельній ділянці соціального житла або продажу земельної ділянки на аукціоні згідно із земельним законодавством. У цьому випадку рада одночасно приймає рішення щодо забезпечення законних мешканців такого гуртожитку іншим житлом згідно із законодавством; ґ) знести колишній гуртожиток (відповідний цілісний майновий комплекс) та вивільнити земельну ділянку з наступним її продажем на аукціоні. У цьому випадку особи, на яких поширюється дія цього Закону, підлягають переселенню в інше придатне для проживання людей житло, що належить на праві власності або на праві користування відповідній місцевій раді. Таким особам, за їх згодою, виконавчим органом місцевої ради може бути видана грошова компенсація за взяття ними (їх сім'ями) житла в оренду на певний строк (але не більше одного року). Розмір і порядок видачі зазначеної компенсації визначає кожна місцева рада самостійно відповідно до вимог чинного законодавства та виходячи із власних можливостей;
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, з аналізу вищезазначеного вбачається, що Київська міська рада, як власник будинку № АДРЕСА_1, повинна була прийняти на сесії в межах своєї компетенції відповідне рішення щодо подальшого його використання.
Суд зазначає, що зазначеного рішення відповідачем прийнято не було, а доказів на спростування даного твердження представниками відповідача та третіх осіб також надано суду не було.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-XII (далі по тексту – Закон № 2482-XII) до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
З огляду на викладене, суд не погоджується із посиланням відповідача на статтю 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», якою встановлено, що приватизація квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, включених до плану реконструкції поточного року, здійснюється після її проведення власником (володільцем) будинку (гуртожитку) як на підставу для відмови у наданні дозволу на приватизацію квартири № АДРЕСА_1 оскільки, представником відповідача не доведена та не надано підтвердження включення будинку № АДРЕСА_1 в план реконструкції поточного року.
Відповідно до статті 58 Житлового кодексу України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в житлове приміщення.
Як вже зазначалось, ОСОБА_1 отримав ордер № 565 від 20 березня 1979 року на право зайняття службового жилого приміщення, на підставі якого набув право користування ним.
Відповідно до статті 58 Житлового кодексу Української РСР (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР.
Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР.
Статтею 59 Житлового кодексу Української РСР (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
У судовому засіданні представниками відповідача та третіх осіб не надано доказів скасування ордеру № 565, виданого виконавчим комітетом Московської районної ради депутатів трудящих 20 березня 1979 року згідно рішення Московської райради від 26 лютого 1979 року № 113, ОСОБА_1 надано право зайняття службового жилого приміщення, а саме: квартири № АДРЕСА_1, а тому в суду не виникає сумнівів з приводу його дійсності.
Оцінивши докази, які є у справі, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позивачами доведено наявність порушення їх прав, свобод та інтересів, а тому з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї ж встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову Київської міської ради у приватизації житлового приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_1.
3. Зобов’язати Київську міську раду прийняти рішення про надання дозволу на здійснення приватизації квартири № АДРЕСА_1 у встановлений строк.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.