Справа № 2-1376/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2012 року                                                                                 м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого –судді Завальнюк О.О.

при секретарі –Ноздріній Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Органу приватизації Синельниківської селекційно-дослідної станції, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Комунальне підприємство «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації»про визнання розпорядження про передачу квартири в приватну спільну сумісну власність та свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до відповідачів з зазначеним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що він з вересня 1983 року по жовтень 2001 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2. Від спільного життя мають двох дітей: дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У квітні 1988 року на підставі рішення засідання цехкому профспілки Елітно-сіменного господарства, сім»ї позивача була надана однокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 24 кв.м.

В зв»язку з тим, що згадане житло не задовольняло житлово-побутові потреби сім»ї з 4-х осіб, у встановленому порядку було здійснено обмін квартири АДРЕСА_1 на 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_3 в тому ж самому населеному пункті.

З 2000 року відносини з ОСОБА_2 ускладнилися, сім»я фактично розпалася, спільне господарство вже не велося і в жовтні 2001 року шлюб було розірвано.

Дочка ОСОБА_4 вийшла заміж та стала проживати окремо.

В травні 2005 року колишня дружина позивача ОСОБА_5 разом з сином за власною ініціативою виїхали з квартири на інше постійне місце проживання, хоча залишилися зареєстрованими у АДРЕСА_3.

Позивач вказав, що у зв»язку з не проживанням ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_3, він звернувся до суду з позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою. Розгляд справи тривав впродовж 2006-2009 років. В процесі розгляду справи, ОСОБА_2 пояснювала, що у серпні 2006 року вона, користуючись паспортом позивача, подала до органу приватизації заяву стосовно приватизації квартири АДРЕСА_3. Про те, що відповідач ОСОБА_2, без його згоди оформить приватизацію квартири, позивач навіть не мав думки.

Про приватизацію квартири позивачу стало відомо лише в жовтні 2006 року. З цього приводу він звертався до різних органів з заявою про скасування приватизації, як незаконної. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 16 липня 2009 року в позові про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими що втратили право користування спірним житлом позивачу ОСОБА_1 було відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2009 року рішення суду залишено без змін. Основним аргументом для відмови у позові було те, що спірна квартира знаходиться у спільній сумісній власності позивача, колишньої дружини та сина. З цього часу, з листопада 2009 року позивачу стало відомо про порушення його законних інтересів щодо володіння квартирою. Тому в 2009 році позивач звернувся до Синельниківського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Орган приватизації Синельниківської селекційно-дослідної станції, Синельниківське МБТІ про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним. Рішенням суду від 29.12.2010 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено, оскільки дане свідоцтво було видано на підставі розпорядження органу приватизації №380 від 10.08.2006 року, яке на даний час не скасовано.

Позивач вказав, що фактично пропустив строк звернення до суду з зазначеним позовом з поважних причин, оскільки є людиною юридично не обізнаною. Є інвалідом 3 групи, страдає на гіпертонічну хворобу, переніс 06.12. 2004 року інфаркт міокарда, а 09.12.2004 року гіпертонічний інсульт. У 2005 році визнаний інвалідом 2 групи, а з 2006 року є інвалідом 3 групи. Кожне судове засідання приносить хвилювання та підвищення тиску, що не дає у повній мірі розуміти, що відбувається в судовому засіданні насправді. З 2006 року позивач постійно хворів та знаходився на лікуванні, що підтверджує документально.

Позивач вважає, що розпорядження органу приватизації Синельниківської селекційно-дослідної станції №380 від 10 серпня 2006 року, яким квартира АДРЕСА_3 передана йому, колишній дружині та синові у спільну сумісну власність є незаконним, так як згоди на приватизацію житла він не давав. Свого підпису в заяві про приватизацію квартири не ставив. Відсутність в заяві на приватизацію квартири підпису позивача ОСОБА_1 підтверджується рішенням Синельниківського міськрайсуду від 29 грудня 2010 року в якому чітко вказано, що в заяві на приватизацію від 10 серпня 2006 року відсутній його підпис, що відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України є обставиною встановленою судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили і не доказується при розгляді інших справ.

Позивач просить визнати причину пропуску строку поважною, поновити встановлений законом строк для звернення до суду з зазначеним цивільним позовом. Визнати недійсним розпорядження органу приватизації Синельниківської селекційно-дослідної станції № 380 від 10 серпня 2006 року про передачу квартири АДРЕСА_3 в приватну спільну сумісну власність. Визнати недійсним свідоцтво про право спільної сумісної власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №646753 від 19 вересня 2006 року на квартиру АДРЕСА_3 зареєстрованому у КП «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації»за № 16095659.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав свої позовні вимоги, просить їх задовольнити.

Представник відповідача органу приватизації Синельниківської селекційно-дослідної станції в судове засідання не з»явився, але директор станції надав суду листа за №179 від 05.12.2011 року, яким просить суд розгядати справу без участі їх представника, з рішенням суду будуть згодні.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився. Хоча про дату слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила суду, що приватизація квартири в 2006 році проводилася за згодою всіх членів сім»ї які проживали та були зареєстровані в АДРЕСА_3. Пояснення позивача є неправдивими, просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Представник третьої особи КП «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації»в останнє судове засідання не з»явився, але начальник підприємства Волосянко А.М. надав суду письмову заяву № 378 від 14.12.2011 року про розгляд справи без участі їх представника, позовні вимоги залишити на розсуд суду. На попередньому судовому засіданні довірена особа підприємства ОСОБА_7 давала суду пояснення та ставила вирішення даного спору на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши та оцінивши у сукупності матеріали справи, повно та всебічно з»ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст.212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб згідно зі ст1 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню на таких підставах.

У судовому засіданні встановлені факти, обставини та правовідносини, які регулюються ЦК України.

Як вбачається із копії Розпорядження керівника органу приватизації Синельниківської селекційно-дослідної станції № 380 від 10 серпня 2006 року, вирішено безоплатно передати квартиру АДРЕСА_3 в приватну спільну сумісну власність мешканця квартири, на підставі заяви ОСОБА_2 (а.с.91).

Як вбачається із копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Синельниківською селекційно-дослідною станцією 19.09.2006 року квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі розпорядження від 10.08.2006 року номер 380 (а.с.44).

Згідно ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями. Установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), кімнат у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

У відповідності до вимог п.5 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян. Затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 року № 56, передача займаних квартир (будинків) здійснюється у приватну та спільну власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім»ї з обов»язковим визначенням уповноваженого власника квартири.

Згідно до рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним відмовлено. Рішення суду набрало чинності 03 лютого 2011 року. (а.с.129)

Як вбачається із копії рішення Синельниківського міськрайонного суду від 13 серпня 2010 року виділено в натурі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 3/5 частини квартири розташованої за адресою : АДРЕСА_3 загальною вартістю 5873 грн. 10 коп. За ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнано право спільної сумісної власності на 3/5 частини зазначеної квартири. Рішення суду набрало чинності 26 серпня 2010 року (а.с.119).

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивач раніше вже звертався до суду з позовом про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним. Вищезазначені рішення Синельниківського міськрайонного суду та апеляційної інстанції ОСОБА_1 не оскаржував.

У відповідності до вимог ст. 257 ЦК України до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність яка встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач дізнався про порушення свого права значно раніше, на одному із судових засідань по справі за власним позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання такими що втратили право користування квартирою АДРЕСА_3 яке розглядалося Синельниківським міськрайонним судом протягом 2006-2009 років. Даний факт позивач ОСОБА_1 виклав в позовній заяві. Рішенням суду від 16 липня 2009 року у задоволенні вимог ОСОБА_1 було відмовлено. Ухвалою апеляційного суду в Дніпропетровській області від 09.11.2009 року рішення суду залишено без змін. Рішення набрало чинності. 09.11.2009 року. (а.с.49). Посилання позивача на те, що він дізнався про порушення свого права лише в листопаді 2009 року після розгляду вищевказаної справи, є безпідставними. Посилання позивача на причину пропуску строку позовної давності в зв»язку з незадовільним станом здоров»я у період з 2006 року по 2009 рік суд не може прийняти за поважну, оскільки позивач хворів в 2004-2005 роках та тривалий час перебував на стаціонарних лікуваннях, але у період з 2007 року по 2009 рік, позивач мав можливість звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки хоча і хворів, але періоди лікування були короткочасними, в більшій частині, профілактичні, що підтверджується документально.

Згідно з ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності,порушене право підлягає захисту.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності для звернення до суду, без поважних причин, а тому підстав для його поновлення, суд не вбачає.

Відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог і заперечень.

Таким чином, установивши дійсні обставини справи, суд приходить до обгрунтованого висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені, не обґрунтовані, а тому підстав для їх задоволення немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.257, 267 ЦК України, ст.ст.5,8 Закону України «Про приватизацію державно-житлового фонду», ст.ст.10,11, 60, 212-215 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Органу приватизації Синельниківської селекційно-дослідної станції, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Комунальне підприємство «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації»- про визнання розпорядження про передачу квартири в приватну спільну сумісну власність та свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення- протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. О. Завальнюк