Справа №2-429/07

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

29 серпня 2007 року              Бердянський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді - Крамаренко А.І.

при секретарі - Корнієнко Н.І.

за участю:  позивача - ОСОБА_1,  

представника позивача -ОСОБА_2,   

відповідачів   -   ОСОБА_3,    ОСОБА_4 ,   

представника відповідачів - ОСОБА_5

 

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_6,  ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди,  зустрічним позовом ОСОБА_6 до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати,  компенсації за роботу у вихідні дні,  компенсації за невикористану щорічну відпустку та моральної шкоди,  позовом ОСОБА_4 до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати,  середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,  компенсації за роботу у вихідні дні,  компенсації за невикористану щорічну відпустку та моральної шкоди,

 

ВСТАНОВИВ:

 

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6,  ОСОБА_4  про стягнення матеріальної шкоди.

Не визнаючи заявлений позов, ОСОБА_6 подала зустрічний позов до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати,  компенсації за роботу у вихідні дні,  компенсації за невикористану щорічну відпустку та моральної шкоди; ОСОБА_4  подала зустрічний позов до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати,  середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,  компенсації за роботу у вихідні дні,  компенсації за невикористану щорічну відпустку та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив,  що він з лютого 2000 року займається підприємницькою діяльністю. Відповідно до укладеного з ОСОБА_6 трудового договору №463 від 2 березня 2006 року,  а також трудового договору №546,  укладеного з ОСОБА_4  4 березня   2006   року,    відповідачі   працювали   продавцями   в   магазині

 

2

"Продукты от Петровича",  що розташований по АДРЕСА_1. Згідно з договорами про повну матеріальну відповідальність,  укладеними з відповідачами 12 лютого 2006 року,  останні взяли на себе повну матеріальну відповідальність за збереження товарно-матеріальних цінностей.

15 травня 2006 року трудові договори №463 від 02.03.2006 року та №546 від 04.03.2006 року були розірвані за  ст. 38 КЗпП України.

Але відповідно до Акту звірки товарно-матеріальних цінностей від 26.05.2006 року,  нестача товару в магазині "Продукты от Петровича" склала 575 грн. 89 коп.,  яка,  на його думку,  виникла з вини ОСОБА_6 та ОСОБА_4

В зв'язку з цим він звернувся до суду з позовом і просить стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_4  завдану матеріальну шкоду у сумі 575 грн. 89 коп.

ОСОБА_6 в обґрунтування зустрічних вимог зазначила,  що вона відповідно до трудового договору №463 від 02.03.2006 року працювала продавцем в магазині "Продукты от Петровича",  що розташований по АДРЕСА_1.

15.05.2006 року вона звільнилась з роботи за власним бажанням згідно  ст. 38 КЗпП України.

У день звільнення приватний підприємець ОСОБА_1 не провів належних розрахунків по виплаті заробітної плати,  компенсації за невикористану щорічну відпустку та компенсації за роботу у вихідні та святкові дні,  чим порушив  ст. 116 КЗпП України.

Сума заборгованості з заробітної плати на день звільнення склала 487 грн.

Крім того,  в зв'язку з невиплатою відповідачем заробітної плати,  їй було завдано моральну шкоду,  яка полягає у тяжких моральних переживаннях,  пов'язаних із скрутним матеріальним становищем.  Завдану моральну шкоду вона оцінює в 1000 грн.

ОСОБА_6 просить стягнути з ПП ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати в сумі 487 грн.,  компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 72 грн. 71 коп.,  компенсацію за роботу у вихідні та святкові дні та у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

ОСОБА_4  в обґрунтування зустрічних вимог зазначила,  що вона відповідно до трудового договору №546 від 04.03.2006 року працювала продавцем в магазині "Продукты от Петровича",  що розташований по АДРЕСА_1.

15.05.2006 року вона звільнилась з роботи за власним бажанням згідно  ст. 38 КЗпП України.

У день звільнення приватний підприємець ОСОБА_1 не провів належних розрахунків по виплаті заробітної плати,  компенсації за невикористану щорічну відпустку та компенсації за роботу у вихідні та святкові дні,  чим порушив  ст. 116 КЗпП України.

 

3

Сума заборгованості з заробітної плати на день звільнення склала 487 грн.,  середній заробіток за час затримки розрахунку складає 1400 грн.

Крім того,  в зв'язку з невиплатою відповідачем заробітної плати,  їй було завдано моральну шкоду,  яка полягає у тяжких моральних переживаннях,  пов'язаних із скрутним матеріальним становищем.  Завдану моральну шкоду вона оцінює в 1000 грн.

ОСОБА_4  просить стягнути з ПП ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати в сумі 487 грн.,  середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 1400 грн.,  компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 72 грн. 71 коп.,  компенсацію за роботу у вихідні та святкові дні та у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали позовні вимоги,  просять позов задовольнити. Зустрічні позови визнали в частині стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку,  в решті зустрічних позовних вимог просять відмовити.

ОСОБА_6,  ОСОБА_4  та їх представник первісний позов не визнали,  свої позовні вимоги підтримали.

Свідок ОСОБА_7  пояснила,  що вона працює бухгалтером у ПП ОСОБА_1 Була присутня при проведенні інвентаризації товару в магазині "Продукты от Петровича" після звільнення ОСОБА_6 і ОСОБА_4  Інвентаризація проводилась відповідно бухгалтерських документів та наявного товару. При прийомі на роботу ОСОБА_6 та ОСОБА_4  описи інвентаризації наявного в магазині товару не складались.

Заслухавши учасників судового засідання,  дослідивши матеріали справи,  суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1  ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб ,  які беруть участь у справі. А згідно ч.3  ст. Ю ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,  крім випадків встановлених ЦПК України.

Згідно ч.1  ст. 61 ЦПК України обставини,  визнані сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі,  не підлягають доказуванню.

Сторонами в судовому засіданні визнані наступні факти:ОСОБА_6 та ОСОБА_4  працювали в одній зміні в магазині "Продукти от Петровича",  що належить ПП ОСОБА_1 і розташований по АДРЕСА_1,  з 02.03.2006 року по 15.05.2006 року та з 04.03.2006 року по 15.05.2006 року відповідно. Встановлений графік роботи в магазині був 7 днів робочих,  7 днів вихідних. При прийняті на роботу ОСОБА_6 та ОСОБА_4  інвентаризаційні описи наявних

 

4

в магазині товарно-матеріальних цінностей не складались,  а 12.02.2006 року з останніми були укладені договори про повну матеріальну відповідальність.

Відповідно до акту звірки товарно-матеріальних цінностей від 26.05.2006 року нестача в магазині "Продукты от Петровича" склала 575 грн. 89 коп.

Виявлений факт нестачі товарно-матеріальних цінностей ОСОБА_6 та ОСОБА_4  оспорюється,  оскільки з 15.05.2006 року по 26.05.2006 року магазин працював у звичайному режимі.

Загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству,  установі,  організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків передбачені ст. 130 КЗпП України і передбачають наявність винних протиправних дій (бездіяльності) працівника.

Судом встановлено,  щоОСОБА_6 і ОСОБА_4  працювали в одній зміні в магазині "Продукты от Петровича",  що належить ПП ОСОБА_1

Відповідно до  ст. 135-2 КЗпП при спільному виконанні працівниками окремих видів робот,  зв'язаних із зберіганням,  обробкою,  продажем (відпуском),  перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей,  коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність ,  може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність. Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством,  установою,  організацією і всіма членами колективу (бригади). Перелік робіт ,  при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність ,  умови її застосування,  а також типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність розробляється за участю профспілкових об'єднань України та затверджується Міністерством праці України.

З наданих до суду документів,  видно що договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність між ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_6,  ОСОБА_4  не укладався.

Положення договорів б/н від 12.02.2006 року про повну індивідуальну матеріальну відповідальність,  укладених між ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_6,  ОСОБА_4,  щодо матеріальної відповідальності останніх,  суд до уваги не приймає на підставі  ст. ст. 9,  130,  134,  135-1 КЗпП України,  оскільки,  у даному випадку порушуються права та законні інтереси працівників щодо гарантії встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду,  лише в межах і в порядку,  передбачених законодавством.

 

5

Крім того,  дані договори укладені 12.02.2006 року тобто значно раніше ніж виникли трудові відносини (02.03.2006 року та 04.03.2006 року) між сторонами і дані розбіжності позивачем не обгрунтовані та не усунуті.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ПП ОСОБА_1 до ОСОБА_6,  ОСОБА_4  про стягнення матеріальної шкоди.

Відповідно до  ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум,  що належать йому від підприємства,  установи,  організації,  провадиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум,  належних працівникові при звільнені власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен виплатити не оспорювану ним суму.

Сума компенсації за невикористану щорічну відпустку,  що підлягала виплаті при звільнені ОСОБА_6 та ОСОБА_4,  визнана в судовому засіданні ОСОБА_1 та його представником і складає на користь кожної 72 грн. 71 коп.

Сума заборгованості із заробітної плати,  що підлягала виплаті при звільнені ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ; складає на користь кожної 487 грн.,  що підтверджується розрахунком ОСОБА_6,  ОСОБА_4; актом №118 від 21 червня 2006 року перевірки управлінням праці та соціального захисту населення Бердянського міськвиконкому ПП ОСОБА_1 з питання дотримання трудового законодавства; приписом прокурора м.  Бердянська №10/373 від 27.06.2006 року.

Відповідно до ч. 1  ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки,  встановлені  ст. 116 цього Кодексу,  при відсутності спору про їх розмір підприємство,  установа ,  організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

ч.2  ст. 117 КЗпП України встановлено,  що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі,  коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково,  то розмір відшкодування за час затримки визначає орган,  який виносить рішення по суті спору.

Суд приймає до уваги наявність спору про розмір належних ОСОБА_6 та ОСОБА_4 сум при звільнені; пояснення ОСОБА_8,  дані на ім'я прокурора м.  Бердянська 26.06.2006 року та в судовому засіданні щодо видачі заробітної плати продавцям по зошиту приходу та витрат  магазину;   відсутність   відповідних   відомостей   про   отримання

 

6

працівниками заробітної плати; наявність нестачі та неналежне ведення обліку товарно-матеріальних цінностей   в магазині.

На підставі викладеного та керуючись принципом розумності та справедливості суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_4  в задоволені її позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Не підлягає задоволенню й вимога ОСОБА_6 та ОСОБА_4  про стягнення компенсації за роботу у вихідні та світкові дні,  оскільки в даній частині вимоги не обґрунтовані,  не зазначено в які саме дні вони працювали,  не надано розрахунку компенсації,  яку просять стягнути з ПП ОСОБА_1

Крім того,  судом при розгляді справи було встановлено,  що в магазині "Продукти от Петровича" встановлений графік роботи - 7 днів робочих,  7 днів вихідних.

Відповідно до  ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим   ним   органом моральної   шкоди   працівнику

провадиться у разі,  якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань,  втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

ОСОБА_4  таОСОБА_6 не надали суду доказів завдання їм моральної шкоди та обгрунтування її розміру,  в зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги в цій частині не доведеними і такими ,  що не підлягають задоволенню.

Керуючись  ст.  ст. 10,  11,  15,  57 - 64,  212- 215 ЦПК ,   ст.  ст. 9,  21,  115, 116, 117, 130-137, 237-1 КЗпП України,  суд

 

ВИРІШИВ:

 

В задоволені позову приватного підприємця ОСОБА_1 відмовити.

Позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 на Користь ОСОБА_6 заборгованість з заробітної плати в сумі 487 грн.,  компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 72 грн. 71 коп.,  а всього 559 грн. 71 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 на Користь ОСОБА_4 заборгованість з заробітної плати в сумі 487 грн.,  компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 72 грн. 71 коп.,  а всього 559 грн. 71 коп.

 

7

В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.