ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

17.10.06                                                                                           Справа  № 5/343-13/55А

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Бонк Т.Б.

суддів                                                                                Марко Р.І.

                                                                                Бойко С.М.

розглянув           апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі ДПІ у Галицькому районі м. Львова) від 28.04.2006р. №9403/10-008

на постанову           Господарського суду Львівсьої області від 12.04.2006р.

у справі           № 5/343-13/55А

за позовом           Закритого акціонерного товариства «Львівській ізоляторний завод»(далі ЗАТ «Львівській ізоляторний завод»), м.Львів

до                             ДПІ у Галицькому районі м. Львова, м.Львів

про           визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 07.07.2005року №0010681830/0/1-533, №0010671830/0/1-534, №0010591830/0/1-535

за участю представників:          

від позивача           –          Хом’як В.З.- представник;

від відповідача           - не з’явився;

Постановою Господарського суду Львівської області від 12.04.2006р. у справі №5/343-13/55А, суддя Л.Станько, позовні вимоги задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 07.07.2005 року №0010681830/0/1-533, №0010671830/0/1-534, №0010591830/0/1-535.

Постанова місцевого господарського суду мотивована, зокрема, положеннями норм п.п.4.2.2 п.4.2. ст..4, «б» п.п.5.3.1, п.п.5.3.2. п.5.3. ст.5, п.п.6.2.1, 6.2.2., 6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000р.(із змінами і доповненнями) (далі Закон України № 2181-III ), а також тим, що позивачем своєчасно надіслано, відповідачу, податкові декларації.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Галицькому районі м. Львова подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 12.04.2006 року №5/343-13/55А та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Зокрема, вважає, що постанова місцевого суду прийнята з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, а саме п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами».

ЗАТ «Львівській ізоляторний завод», подало заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області у даній справі без змін. Позивач, зокрема зазначає, що постанова законна та обґрунтована, досліджені всі обставини, що мають значення для справи.  

Представник скаржника явки повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний господарський суд встановив наступне.

ЗАТ «Львівській ізоляторний завод»подано до ДПІ у Галицькому районі м. Львова податковий розрахунок земельного податку від 28.01.2005 року ( вхідний номер №2163905 від 28.01.2005 року), згідно якого нараховано податку на поточний рік у сумі 308353 грн. та від 30.01.2004 року відповідно до якого нараховано податку на поточний рік у сумі 308353 грн. (згідно відтиску штемпеля канцелярії державної податкової інспекції №1777647 від 30.01.2004р.)

ДПІ у Галицькому районі м. Львова винесені податкові повідомлення-рішення від 07.07.2005 року :

№0010681830/0/1-533 (а.с.10), яким встановлено що на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” за затримку на 183 календарних днів граничного строку узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 77580 грн. зобов’язано сплатити штраф у розмірі 50 відсотків у сумі тридцять вісім тисяч вісімсот дев’яносто гривень.

№0010671830/0/1-534 (а.с.9), яким встановлено, що на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” за затримку на 63 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 25696грн., зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20 відсотків у сумі 5139 грн.

№0010591830/0/1-535. (а.с.8) яким встановлено, що на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” за затримку на 28 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 51392грн., зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10 відсотків у сумі 5139 грн.

Як зазначено у преамбулі Закону N 2181-III, він є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 вищезазначеного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.6.2.1. ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з п. 1.9,п.1.10 Закону України №21811 податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом; податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу;

Згідно з п.6.1. ст. 6 Закону України №2181 у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Згідно з п.п.2.5 п.2 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за № 268/5459, з наступними змінами та доповненнями, податкове повідомлення-рішення (далі - податкове повідомлення) - це рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обов'язку платника податків.

Відповідно до п.10 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 року N110 зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 р. за N 268/5459 факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті. Такий акт підписується посадовими особами контролюючого органу та підприємства.

Згідно з п.11 вищезазначеної Інструкції податкове повідомлення-рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за розглядом матеріалів перевірки приймає керівник органу державної податкової служби або його заступник за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (із змінами та доповненнями), протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта перевірки або вручення його поштою платнику податків (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків щодо акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З приписів вищезазначеної Інструкції, вбачається, що податкове повідомлення-рішення приймається за результатами перевірки платника податків та оформляється актом перевірки.

В матеріалах справи відсутній акт перевірки ЗАТ «Львівський ізоляторний завод».

Згідно із ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному , повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували правомірність і підставність прийняття оспорених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 79, 86, 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський

УХВАЛИВ:

          Постанову Господарського суду Львівської області від 12.04.2006 року у справі №5/343-13/55А залишити без змін, апеляційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м.Львова –без задоволення.

Дана ухвала набирає законної сили і може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 КАС України.

Матеріали справи повернути до Господарського суду Львівської області.

           Головуючий-суддя                                                                                   Бонк Т. Б.

                                  суддя                                                                                    Марко Р.І.

                                  суддя                                                                                    Бойко С.М.