Справа №  2-1039/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

11 січня 2012 року                                                                                  м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі :

        головуючого –судді  Завальнюк О.О.

       при секретарі –Яришевій Н.В.

       за участю позивача- Рижикова О.Г.

       за участю відповідачів- ОСОБА_4, ОСОБА_1

       за участю представників сторін- ОСОБА_9, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання правочину удаваним, визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на автомобіль,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до відповідачів з зазначеним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 10 січня 2006 року він придбав у подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1, відповідачів по справі, транспортний засіб тип легковий сідан,марки ВАЗ 21013, рік випуску 1985, світло-біжовий колір, номер кузову VIN НОМЕР_2, об»єм двигуна 1200 куб.см., державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно до вказаного договору купівлі-продажу який було складено 10 січня 2006 року в простій письмовій формі ОСОБА_4, як продавець, зобов»язується передати покупцю ОСОБА_3 вищевказаний транспортний засіб, а покупець зобов»язується сплатити продавцю грошові кошти у розмірі 6 000 грн. Позивач вважає, що ними було виконано всі вимоги договору купівлі-продажу, а саме: продавець ОСОБА_4 разом зі своєю дружиною ОСОБА_1 в день підписання договору купівлі-продажу транспортного засобу 10.01.2006 року за місцем проживання та реєстрації в АДРЕСА_1, на підставі акту прийому-передачі від 10.01.2006 року. який підписано обома сторонами, передав покупцю ОСОБА_3 транспортний засіб. Покупець ОСОБА_3 грошові кошти сплатив в повному обсязі, гроші прийнято продавцями особисто у присутності свідків ОСОБА_6 ОСОБА_7, що підтверджується письмовою розпискою наданою відповідачами.

Того ж дня,10.01.2006 року в нотаріальній конторі відповідач ОСОБА_4 надав позивачу ОСОБА_3 генеральну довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Синельниківського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8 та зареєстровану в реєстрі №12 відповідно до якої відповідач ОСОБА_4 за попередньою домовленістю, уповноважив позивача ОСОБА_3 розпоряджатися (продавати, обміняти) належним  ОСОБА_4 автомобілем марки ВАЗ 21013.

15.01.2009 року, після закінчення дії генеральної довіреності від 10.01.2006 року було оформлено другу генеральну довіреність, яка була також посвідчена приватним нотаріусом Синельниківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрована в реєстрі під №29, відповідно до якої відповідач ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_3  розпоряджатися від його імені (продати, обміняти, здати в (найм) оренду, позичку) належним ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого Новомосковським МРЕВ ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 16 грудня 2003 року реєстраційний номер НОМЕР_1.

Позивач вважає, що оскільки ним та відповідачем ОСОБА_4 власником транспортного засобу, було укладено письмовий договір купівлі-продажу транспортного засобу від 10.01.2006 року, повністю виконані умови договору щодо сплати вартості автомобіля, однак нотаріальне посвідчення договору не було проведено з вини відповідача, він змушений звернутися з даним позовом до суду. Крім цього, позивачу стало відомо, що у провадженні Синельниківського міськрайонного суду перебуває цивільна справа за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виділ частки із спільного майна подружжя, одним з яких є  спірний транспортний засіб автомобіль ВАЗ 21013. Відповідно до довідки №198 консультативно-автоекспертного бюро ТОВ «Виконавчо-експертного підприємства «Стандарт-Сервіс»від 01.06.2011 року середня ринкова вартість транспортного засобу автомобіля ВАЗ 21013 становить 10 760 грн. 31 коп.

Позивач просить визнати генеральну довіреність від 10.01.2006 року посвідчену приватним нотаріусом Синельниківського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8 та зареєстровану в реєстрі під №12 удаваним правочином та застосувати до нього правила щодо правочину купівлі-продажу транспортного засобу, визнати договір купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля ВАЗ 21013 1985 року випуску, укладений 10.01.2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4-дійсним, визнати за ним ОСОБА_3 право власності на даний транспортний засіб.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав, при цьому дав суду пояснення аналогічно обставинам викладеним вище, доповнивши, що  не звертався до нотаріуса для посвідчення договору купівлі-продажу так як це було дорого.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_9 позовні вимоги визнали  повністю, та дали суду пояснення аналогічно викладеному вище. При цьому відповідач ОСОБА_4 доповнив,що не звертався до нотаріуса для посвідчення договору купівлі-продажу так як це було дорого.

Відповідач  ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, при цьому суду пояснила, що автомобіль ВАЗ 21013 є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_4, так як його було придбано під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а саме у 2003 році, правовстановлюючі документи було оформлено на чоловіка ОСОБА_4 У 2006 році її чоловік ОСОБА_4 видав генеральну довіреність від свого імені на ім.»я ОСОБА_3 Автомобіль було йому передано, але під час передачі грошей її чоловікові ОСОБА_4 покупцем ОСОБА_3 та складання договору купівлі-продажу автомобіля вона не була присутньою, своєї згоди на продаж автомобіля не давала і грошей від  ОСОБА_4 або ж ОСОБА_3 не отримувала, свого підпису на жодному документі не ставила, тому вважає, що ніякого договору купівлі-продажу не було, автомобіль є їх спільною сумісною власністю і вона має законне право на отримання половини грошей  вартості автомобіля ВАЗ 21013.

Представник відповідача ОСОБА_1- адвокат ОСОБА_2 також не визнав позовні вимоги ОСОБА_3, зазначив що вважає, що  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не зверталися до нотаріуса для посвідчення договору купівлі-продажу аби уникнути зайвих грошових витрат пов»язаних зі сплатою податків.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що ОСОБА_3 чоловік з яким вона перебуває у фактичних шлюбних відносинах. Відповідачі по справі - є друзями ОСОБА_3 Вона, як цивільна дружина ОСОБА_3 надала свою згоду на покупку автомобіля у сім»ї ОСОБА_4. Вона з ОСОБА_3 після укладання договору їздили до дому до сім»ї ОСОБА_4, щоб відсвяткувати придбання автомобіля. ОСОБА_1 була присутньою того дня і не заперечувала проти укладення угоди купівлі-продажу автомобіля.  

Свідок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснили, що були присутніми  10 січня 2006 року при складанні письмового договору між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо купівлі-продажу автомобіля марки ВАЗ 21013. ОСОБА_4 був продавцем, ОСОБА_3- покупцем.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, вивчивши та оцінивши у сукупності матеріали справи, повно та всебічно з»ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст.212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб згідно зі ст1 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню на таких підставах.

У судовому засіданні встановлені факти, обставини та правовідносини, які регулюються ЦК України.

Як вбачається із копії свідоцтва серії НОМЕР_4 про шлюб, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Синельниківському району Синельниківського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області  гр.ОСОБА_11 уклав шлюб з гр.ОСОБА_4 Вікторією Вікторівною 08 жовтня 2011 року про що зроблено відповідний актовий запис за №19. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу «ОСОБА_1».

Згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого Новомосковським МРЕВ ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 16 грудня 2003 року ОСОБА_4, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, є  власником автомобіля марки ВАЗ 21013, рік випуску 1985, світло-бежевого кольору (а.с.10).

Згідно до Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 10 січня 2006 року, продавець ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з однієї сторони та покупець ОСОБА_3, з другої сторони перебуваючи в здоровому розумі та ясній пам»яті, уклали Договір предметом якого є автомобіль марки ВАЗ 21013 1985 року випуску, колір світло-бежевий, який належить ОСОБА_4 на  підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданий Новомосковським МРЕВ ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 16 грудня 2003 року. Згідно до п.2.1  Договору автомобіль продано за 6000 гривень, які отримав продавець від покупця. Згідно до п.4.4. покупець зобов»язаний у десятиденний строк з дня підписання договору здійснити реєстрацію автомобіля в органах ДАІ. Договір підписано продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_3 у присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.14-16).

Згідно до розписки від 10 січня 2006 року ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_1 отримали гроші в сумі шість тисяч гривень за автомобіль ВАЗ 21013 1985 року випуску номерний знак НОМЕР_1 від гр.ОСОБА_3. Передача грошей здійснена у присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Розписка підписана та складена ОСОБА_4 та підписана свідками.  Підпис ОСОБА_1 не значиться. (а.с.17).

Згідно акту прийому-передачі до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 10.01.2006 року вбачається, що ОСОБА_4, ОСОБА_4 Вікторія Вікторівна (продавці) і ОСОБА_3 (покупець) склали акт про те, що продавець передав, а покупець прийняв автомобіль марки ВАЗ 21013, у присутності свідка ОСОБА_6. Підпис ОСОБА_1 в акті не значиться. (а.с.13).  

Відповідно довіреності від 10 січня 2006 року посвідченої приватним нотаріусом Синельниківського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8, ОСОБА_4 діючи вільно, свідомо і добровільно, без впливу обману, без будь-якого примусу, уповноважив ОСОБА_3 розпоряджатися від його імені (продавати, обміняти) належним йому автомобілем марки ВАЗ 21013, 1985 року випуску д/н НОМЕР_1. Довіреність видана строком на три роки з правом передоручення повноважень третім особам, з правом використання транспортного засобу за кордоном. (а.с.11).

Як вбачається із довіреності від 15 січня 2009 року посвідченої приватним нотаріусом Синельниківського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8, ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_3 розпоряджатися від його імені (продавати, обміняти,, здати в (найм) оренду, позичку) належним йому на праві приватної власності автомобілем  марки ВАЗ 21013,1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.12)

Відповідно до ст.237 ЦК України, представництво є правовідношення в якому одна сторона (представник) зобов»язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє . В силу ст. 239 ЦК України правочин вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов»язки особи, яку він представляє. В силу ст. 244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

В порядку ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

            У відповідності до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

             Згідно зі  ст..204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним

            В судовому засіданні  встановлено та не заперечується сторонами, що правочин, договір купівлі-продажу транспортного засобу було  укладено сторонами у письмовій формі, що відповідає вимогам ст.207 ЦК України.

Норма ч.2 ст. 220 ЦК України, на яку посилається позивач,  щодо можливості визнання дійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного між ним та відповідачами, не поширюється на зазначений спірний об'єкт, оскільки такий правочин не підлягає обов»язковому нотаріальному посвідченню. Договір укладений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках прямо передбачених законом, або за взаємною згодою сторін.

Так, п.3. ч.1 статті 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочин між фізичними особами на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. У даному випадку спірний автомобіль проданий ОСОБА_4 ОСОБА_3 за грошову суму в 6000 гривень, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян

Статтею 657 ЦК України передбачена обов»язковість письмової форми укладення договору купівлі-продажу,  нотаріальне посвідчення та державна реєстрація лише щодо нерухомого майна, що не є предметом даного спору.

Договір купівлі-продажу від 10.01.2006 року на який посилається позивач має відповідати вимогам вищезазначених норм закону та згідно до положень Закону України «Про податок з фізичних осіб»  і підлягає оподаткуванню на користь держави.

Доводи позивача ОСОБА_3 про те, що розписка про отримання грошей ОСОБА_4 та письмовий договір купівлі-продажу транспортного засобу від 10 січня 2006 року  свідчать про те, що позивач ОСОБА_3 став власником автомобіля  є необґрунтованими і не відповідають діючому законодавству.

Оглянувши розписку від 10 січня 2006 року, суд дійшов висновку, що вона не є підставою для визнання довіреності від 10 січня 2006 року посвідченої приватним нотаріусом Синельниківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 удаваною угодою.

Факт отримання коштів ОСОБА_4 в сумі 6000 гривень за спірний автомобіль не свідчить про намір його як власника автомобіля, укласти договір купівлі-продажу цього автомобіля з позивачем, оскільки довіреність не є правовим оформленням переходу права власності на спірний автомобіль, право власності залишається за довірителем, тобто власником,  а тому доводи позивача ОСОБА_3 щодо визнання довіреності удаваною угодою є безпідставними.

Крім того, у відповідності до вимог  ч.1 ст.60 Сімейного кодексу України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Згідно з положенням ч.1 ст.64 Сімейного кодексу України при укладенні договорів один із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Відповідно до вимог ч.3 ст.65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Відповідно до ч.2 ст.65 СК України дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її згоди, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи і має невисоку вартість (ст.31 ЦК України).

Як встановлено в судовому засіданні предметом договору купівлі-продажу є автомобіль ВАЗ 21013, тобто, майно що відноситься до категорії цінного майна. Відповідач  ОСОБА_1 на час укладання письмового договору купівлі-продажу від 10.01.2006 року перебувала у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_4 і мала надати свою письмову згоду на продаж цінного майна- автомобіля ВАЗ 21013, її чоловіком ОСОБА_4, як співвласника майна, що в даному випадку, не мало місце, тому договір  купівлі-продажу автомобіля від 10 січня 2006 року укладений між сторонами з порушенням прав та законних інтересів  співвласника  майна ОСОБА_1

Відповідно до статті 369 Цивільного кодексу України, розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Таким чином, установивши дійсні обставини справи, суд приходить до обгрунтованого висновку що позовні вимоги позивачем не доведені, не обґрунтовані, а тому підстав для їх задоволення немає.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.237,239,244,655,657 ЦК України, ст.ст. 60-65 СК України ст.ст.10,11, 60 212-215 ЦПК України, суд ,-  

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання правочину удаваним, визнання Договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на автомобіль- відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної  скарги    до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не не були присутні у судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення- протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

            Суддя:


О. О. Завальнюк