справа № 0670/10230/11
категорія 8.2.6
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2012 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Семенюк М.М.,
при секретарі - Корольовій О.С., Чайці О.С., Лисайчуку А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Коростишівський спиртовий комбінат"
до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції
про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000102340, № 0000112340 від 26.04.2011 р., № 0000422340 від 01.07.2011 р.,
встановив:
Державного підприємства "Коростишівський спиртовий комбінат" звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції №0000102340, №0000112340 від 26.04.2011 року та №0000422340 від 01.07.2011 року.
В обґрунтування позову зазначає, що податковим органом безпідставно зроблено висновок про те, що позивачем занижено валові доходи на суму непогашеної заборгованості, яка залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності перед ЗАТ "Трипільська пакувальна фабрика", оскільки господарським судом Житомирської області порушено провадження по справі про банкрутство ДП "Коростишівський спиртовий комбінат" та вказана заборгованість включена до реєстру вимог кредиторів в порядку черговості.
Вказав на те, що нарахування штрафу по податковому повідомленні-рішенні є безпідставним, оскільки ухвалою суду у справі по банкрутству було введено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Крім того зазначив, що є помилковим твердження Коростишівської МДПІ щодо завищення суми податкового кредиту по податковим накладним отриманим від ТОВ "Племзавод Тростянець" та ТОВ "ВАН", оскільки у позивача є в наявності всі необхідні первинні документи (податкові накладні), та він жодним чином не має впливати на правоздатність цих контрагентів.
Що стосується відсутності товарно-транспортних накладних, які на думку податкового органу, мають бути надані на підтвердження виконання договору купівлі-продажу укладеного з ПП "ОПТ ТОРГ", зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачається обов"язковість надання таких накладних для підтвердження віднесення сум до податкового кредиту.
Зазначив також, що твердження відповідача про те, що операції з продажу спирту здійснюються через посередників, в даному випадку ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" з метою штучного формування податкового кредиту і не мають реального товарного характеру, суперечить вимогам чинного законодавства, а визнання податковим органом договору комісії нікчемним є протиправним.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на те, що перевіркою позивача встановлено заниження податкових зобов"язань з податку на прибуток в сумі 639025,00грн., заниження валового доходу за 2010 рік в сумі 2556100,00грн., завищення податкового кредиту суми податку на додану вартість, які не пов"язані з господарською діяльністю позивача та відповідно, нараховані штрафні санкції, отже, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами перевірки законними та такими, що винесені у відповідності до вимог законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Як встановлено судом, у період з 09.03.2011 року по 05.04.2011 року посадовими особами Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції проведено планову виїзну перевірку ДП "Коростишівський спиртовий комбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року, про що складено акт №138/01-13/23/00374634 від 12.04.2011 року.
Перевіркою позивача встановлено наступні порушення:
1. п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.1.25, п.4.1 ст.4, абз. "а" п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12, п.6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого встановлено зменшення від"ємного значення об"єкту оподаткування, а саме:
- за 2008 рік в сумі 5421372,00грн.;
- за 2009 рік в сумі 2395413,00грн., в тому числі І квартал 2009 року - 206597,00грн. (збільшення збитків); півріччя 2009 року - 1950554,00грн. (зменшення збитків); 9 місяців 2009 року - 1983253,00грн. (зменшення збитків), 2009 рік - 2395413,00грн. (зменшення збитків);
та заниження податкового зобов"язання з податку на прибуток в сумі 639025,00грн., в тому числі: І квартал 2010 року - 97075,00грн.; півріччя 2010 року - 929575,00грн.; 3 квартали 2010 року - 629575,00грн.; 2010 рік - 639025,00грн.
2. п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.5, п.п.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 665615,00грн., в тому числі:
- квітень 2008 року - 44333,00грн.;
- червень 2008 року - 115220,00грн.;
- липень 2008 року - 17667,00грн.;
- серпень 2008 року - 21146,00грн.;
- грудень 2010 року - 467249,72грн.
згідно до частини 1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, зазначені угоди мають ознаки нікчемності.
На підставі висновків перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0000102340 від 26.04.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток в розмірі 639025,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 159756,00грн., №0000112340 від 26.04.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на суму 665616,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 116813,00грн. та №0000422340 від 01.07.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов"язання за штрафними (фінансовими) санкціями з податку на додану вартість в розмірі 49591,00грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, однак скарги були залишені без задоволення, а рішення без змін. За наслідками розгляду первинної скарги відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011 року № 0000422340, яким було донараховано грошове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 49591,00 грн.
Як вбачається з акту перевірки, підприємством не збільшено валові доходи на суму непогашеної заборгованості, яка залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, в результаті чого занижено валовий дохід по рядку 02.3 Декларації про прибуток за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року в сумі 2584815,00 грн., в т.ч. ЗАТ "Трипільська пакувальна фабрика" в сумі 2130000,00 грн. (договір №22-05 від 22.05.2006 року, додаткова угода № 1 від 30.08.2006 року, додаткова угода набуває сили з 30.06.2006 року і діє до 21.05.2007 року).
Порядок формування валових витрат і валових доходів підприємства та правовідносини позивача зі сплати податку на прибуток були регламентовані діючим на той момент Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року №283/97 (надалі –Закон №283/97), із змінами та доповненнями, а з 01.01.2011 року –Податковим кодексом України (надалі –Кодекс).
Відповідно до норми підпункту 1.22.1 статті 1 Закону №283/97 безповоротна фінансова допомога –це:
сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;
сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;
сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;
Пунктом 1.25 визначено, що безнадійна заборгованість –це, серед іншого, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.
Пунктом 4.1 статті 4 Закону №283/97 визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Валовий доход включає:
4.1.1. Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
4.1.2. Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.
4.1.3. Доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.
4.1.4. Доходи від спільної діяльності та у вигляді процентів, роялті, володіння борговими вимогами, доходів від здійснення операцій лізингу (оренди), а також дивідендів (крім тих, які не підлягають включенню до валового доходу відповідно до підпункту 7.8.6 пункту 7.8 статті 7 цього Закону).
4.1.5. Доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді.
4.1.6. Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:
сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»;
сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов’язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.
Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону №283/97, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №283/97 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №283/97 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до пункту 11.2.1 статті 11 Закону №283/97 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно підпункту 11.2.2 у разі коли платник податку придбаває товари (роботи, послуги) з використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків, датою збільшення валових витрат вважається дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека).
Відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону №283/97 датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Підпунктом 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 вказаного Закону визначено, що платник податку – покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:
а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;
б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Строки, визначені абзацом «а» цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.
Строки, визначені абзацом «б» цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні.
Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами «а» або «б» цього підпункту.
Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.
Таким чином, враховуючи, що в судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що позивач на момент прийняття податкового повідомлення-рішення №0000102340 від 26.04.2011 року мав заборгованість перед іншими особами в сумі 2584815,00 грн., в т.ч. перед ЗАТ "Трипільська пакувальна фабрика" в сумі 2130000,00 грн., яка залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, суд вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення є правомірним.
Крім того перевіркою встановлено завищення задекларованих суб"єктом господарювання показників податкового кредиту в сумі 198367,00 грн., тобто платником віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які не пов"язано з господарською діяльністю, а саме:
- ТОВ Племзавод "Тростянець" - п/н № 36 від 26.04.2008 року на суму 266000,00 грн.. в тому числі ПДВ 44333,33 грн. (попередня оплата, платника визнано банкрутом),
- ТОВ "ВАН" - п/н № 1034/3 від 24.06.2008 року на суму 691320,00 грн., в тому числі ПДВ 115220,01 грн. (предоплата); п/н № 1075/1 від 02.07.2008 року на суму 106002,00 грн., в тому числі ПДВ 17667,00 грн. (предоплата); п/н № 1274/1 від 12.08.2008 року на суму 126878,00 грн., в тому числі ПДВ 21146,33 грн. (предоплата). Платника припинено, але не знято з обліку; анульовано свідоцтво платника ПДВ за ініціативою податкового органу.
До того ж перевіркою встановлено що:
- позивачем отримано від ПП "ОПТ ТОРГ" в грудні 2010 року за договором № 11/2 від 01.11.2010 року товар без усіх належним чином підтверджуючих документів, а саме: відсутні товарно-транспортні накладні, однак до суми податкового кредиту за грудень 2010 року включена сума 175100,00 грн. за цими операціями; враховуючи те, що у ПП "ОПТ ТОРГ" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, товарно-транспортні накладні, згідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1.2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, зазначена угода має ознаки нікчемності;
- в грудні 2010 року позивачем відповідно до договору комісії на продаж спирту № 27-к/в від 29.09.2010 року з ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (комісіонер), сплатив останньому комісійну винагороду на суму 1752898,34 грн., в тому числі ПДВ 292149,72 грн., та включив цю суму до податкового кредиту за грудень 2010 року; враховуючи те, що у ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, згідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1.2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, зазначена угода має ознаки нікчемності.
Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Як вбачається з пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість позивач може мати за наслідками реально вчинених господарських операцій з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів чи руху коштів на поточному рахунку платника податків. В операціях з ТОВ Племзавод "Тростянець" та ТОВ "ВАН" отримання товару не було. Крім того, як вбачається з рішення про результати розгляду первинної скарги (а.с. 67-75) та не спростовано позивачем, податкові накладні, видані останньому ТОВ Племзавод "Тростянець" та ТОВ "ВАН", оформлені з порушеннями вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме не містять опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг), їх кількості (обсяг, об"єм), та в зв"язку з цим не можуть бути підставою для віднесення до податкового кредиту зазначеного в них податку на додану вартість.
Враховуючи наведене, суд вважає, що податкове повідомлення рішення №0000112340 від 26.04.2011 року в частині збільшення позивачу суми грошового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 198367,00 грн. є правомірним.
04.08.2009 року Господарським судом Житомирської області було винесено ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Коростишівський спиртовий комбінат" і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до статей 1 та 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.
З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання, і є похідними від основного зобов'язання.
З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за не виконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.
Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань по сплаті податку на прибуток у розмірі 198367,00 грн. настав у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджується, а тому податкове повідомлення-рішення №0000422340 від 01.07.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов"язання за штрафними (фінансовими) санкціями з податку на додану вартість в розмірі 49591,00грн. є правомірним.
Що стосується формування позивачем податкового кредиту за операціями з ПП "ОПТ ТОРГ" та ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" в розмірі 467249,00 грн., то суд вважає, що позивач в даному випадку діяв у відповідності до вимог закону.
Нормами Закону України "Про податов на додану вартість" визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.
Так, правильність оформлення податкових накладних по взаємовідносинах між позивачем та ПП "ОПТ ТОРГ", ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" відповідачем під сумнів не ставиться.
Що до тверджень відповідача, що договори за договором № 11/2 від 01.11.2010 року з ПП "ОПТ ТОРГ" та №47 від 03.05.2011 року з ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" є нікчемними, то суд не погоджується з даним висновком.
Статтею 627 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Висновки стосовно нікчемності правочину, викладені у Акті перевірки, є безпідставними, так як не базуються на нормах чинного законодавства. Статтею 204 ЦК України закріплений принцип презумпції правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 2 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 228 Цивільного Кодексу України передбачено, що нікчемним є правочин який порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним, і лише в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
В ході судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідність змісту вказаних договорів вимогам цивільного законодавства, а тому суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо безпідставного віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, вказаного в податкових накладних, виписаних постачальником, а тому вважає, що податкове повідомлення-рішення від 26.04.2011 року № 0000112340 в частині визначення податкових зобов"язань з податку на додану вартість за основним платежем - 467249,00 грн. та за штрафними санкціями - 116813,00 грн. є неправомірним і підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції від 26.04.2011 року № 0000112340 в частині визначення податкових зобов"язань з податку на додану вартість за основним платежем - 467249,00 грн. та за штрафними санкціями - 116813,00 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: М.М. Семенюк
Повний текст постанови виготовлено: 12 березня 2012 р.