Категорія №10.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2012 року Справа № 2а/1270/1438/2012
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в м. Луганську в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, -
ВСТАНОВИВ:
13 лютого 2012 року до суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, в обґрунтування якого зазначено наступне.
Відповідач зареєстрований в УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області.
Відповідачем здано звіт до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області за 2010 рік 29.11.2011. Розмір несплачених страхових внесків в 2010 році складає 1732,80 грн., нараховані внески до 01.01.2011, але станом на 01.01.2011 строк сплати даних платежів не настав, так як звіт подається страхувальником до органів ПФУ один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним.
Згідно ч. 3 ст. 106 Закону №1058 УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області на адресу відповідача була направлена вимога №Ф-681/1 від 07.12.2011, з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач вимогу не отримав, конверт повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Однак, до цього часу в добровільному порядку борг не погашено.
Оскільки відповідач ухиляється від сплати заборгованості до ПФУ, то згідно ст.ст. 23, 106 Закону №1058 управлінням ПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області має право стягнути суму заборгованості у судовому порядку.
На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача недоїмку по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у сумі 1732,80 грн.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з пунктом 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року. Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
До набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” діяв порядок, передбачений Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. №1058.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 17.06.1994 зареєстрована Виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області, як фізична особа-підприємець, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 23830170000001689 (а.с.7, 10).
Відповідач відповідно до статей 14, 15 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. №1058 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Для вищезазначених страхувальників - календарний місяць.
Відповідно до статті 106 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин):
- суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій;
- територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату;
- протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій;
- страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку;
- у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки;
- строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Відповідно до матеріалів справи, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість зі сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 1732,80 грн., яка підтверджується розрахунком суми позову, звітом про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України (а.с.6, 9).
У зв’язку з тим, що сума страхових внесків не була сплачена, згідно ч. 3 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу від 07.12.2011 №Ф/681/1 на суму 1732,80 грн. (а.с. 8).
Відповідачу направлено вимогу листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, конверт повернувся на адресу позивача з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 8).
Відповідач заборгованість не сплатив, вимогу про сплату заборгованості у судовому порядку не оскаржив.
Відповідно до частини 12 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов’язаннями із сплати страхових внесків зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 93400, АДРЕСА_1) недоїмку по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхуванні у сумі 1732,80 грн. (одна тисяча сімсот тридцять дві грн. 80 коп.) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (р/р 25605301738, в ЛОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 304665, код 21792459).
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною і підлягає негайному виконанню.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяК.Є. Петросян