Справа № 2а-1959/08
Україна
Харківський окружний адміністративний суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2008 року м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Перцової Т.С.
при секретарі - Ульященко Л.М.
за участю представників сторін :
позивача - Сидорук Т.П. (дов. № 186/07 від 03.12.2007 р.)
відповідача - Межової К.П. (дор. № 11445/10/10-026 від 28.08.2007р.), Самохіна О.Ю. (дор. № 4799/10/10-017 від 09.04.2008р.)
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом АТЗТ „Харківська бісквітна фабрика” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові про скасування податкових повідомлень рішень № 0000330842/0 від 23.08.2007 року, № 0000330842/1 від 29.10.2007 року, яким АТЗТ „ХБФ” визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 11 132,10 грн., з яких : 10 602,00 грн. - основний платіж; 530,10 грн. - штрафні (фінансові) санкції,-
встановив:
19 грудня 2007 року позивач, АТЗТ "Харківська бісквітна фабрика" (надалі АТЗТ "ХБФ") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000330842/0 від 23.08.2007 року, яким АТЗТ "ХБФ" визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 11 132,10 грн., з яких: 10 602,00 грн. - оснований платіж; 530,10 грн. - штрафні (фінансові) санкції та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000330842/1 від 29.10.2007 року, яким АТЗТ "ХБФ" визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 11 132,10 грн., з яких: 10 602,00 грн. - оснований платіж; 530,10 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що придбані ним послуги у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. та у ТОВ "Метро Кеш енд Кері України", здійснені в межах виконання зобов'язань за дійсними договорами і безпосередньо пов'язані із його господарською діяльністю, як підприємства-виробника.
В позові вказує, що у зв'язку з придбанням послуг, до податкового кредиту квітня місяця 2007 року, АТЗТ "ХБФ" віднесено суму по податку на додану вартість у розмірі 10 602,00 грн. Позивач посилається на наявність у платника податку усіх необхідних первинних документів, які містять обов'язкові реквізити, передбачені чинним законодавством України. Вважає, що заниження сум ПДВ не відбулося, а відповідно спірні податкові повідомлення - рішення є незаконними на його думку.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові та її представники у судовому засіданні з позовними вимогами не згодні, просять у позові відмовити, оскільки вважають оскаржувані податкові повідомлення - рішення такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган посилається на те, що придбані позивачем послуги, відносно інформаційних та маркетингових досліджень, не відносяться до господарської діяльності АТЗТ "ХБФ", а відповідно, сума ПДВ у розмірі 10 602,00 грн. не може бути віднесена до складу податкового кредиту квітня місяця 2007 року. Вважає, що оскільки неможливо зробити висновок про позитивний результат, який фактично отримує АТЗТ "ХБФ" від використання послуг, при веденні своєї господарської діяльності, порушено п.п.7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Також, на думку податкового органу, первинні документи, не містять змісту та обсягу господарської операції, що є порушенням ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні". Підсумовуючи викладене, відповідач та його представники в судовому засіданні просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити з таких підстав.
Судом встановлено, що АТЗТ "ХБФ" подала до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові податкову декларацію по ПДВ за квітень 2007 (вх. від 21.05.2007 № 6747) та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань по ПДВ за квітень 2007 (вх. від 11.06.2007 № 7231), де від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту становить 178 790,00 грн.
Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно декларації по податку на додану вартість за травень 2007 року (вх. № 7739 від 20.06.2007 року) залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 178 790,00 грн, включено до складу податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 23 декларації).
Сума ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахування залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду становить 337 грн. (рядок 27 декларації).
Порушення правомірності відображення сум податкового кредиту квітня місяця 2007 року, встановлені актом перевірки відповідача № 2024/42-051/00377265 від 17.07.2007 року.
15.08.2007 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові проведено позапланову невиїзну перевірку декларації по ПДВ за травень 2007 року АТЗТ "ХБФ", відповідно до результатів виїзної позапланової перевірки з питання достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування по ПДВ за квітень 2007 року (акт № 2024/42-051/00377265 від 17.07.2007 року).
За результатами перевірки складено акт № 2314/42-051/00377265 від 15.08.2007 року, яким, враховуючи висновки зазначені в акті перевірки № 2024/42-051/00377265 від 17.07.2007 року, встановлено порушення вимог п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п.7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме заниження сум ПДВ на суму 10 602,00 грн. за травень 2007 року.
На підставі вказаного акту перевірки, начальником СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові 23.08.2007 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000330842/0, яким АТЗТ "ХБФ" визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 11 132,10 грн., з яких: 10 602,00 грн. - оснований платіж; 530,10 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Після розгляду первинної скарги, яка залишена без задоволення, 02.11.2007 року, через засоби поштового зв'язку, позивач отримав податкове повідомлення - рішення № 0000330842/1 від 29.10.2007 року, яким повторно визначена сума податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 11 132,10 грн., з яких: 10 602,00 грн. - оснований платіж; 530,10 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Повторна скарга АТЗТ "ХБФ" залишена без розгляду, згідно рішення № 4719/10/25-103 від 06.12.2007 року, яке отримано позивачем - 11.12.2007 року.
АТЗТ "ХБФ" є спеціалізованим підприємством кондитерської галузі України.
Згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрована виконавчим комітетом Харківської міської ради 16.08.1995 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 480 120 0000 003454.
З 01.09.2000року АТЗТ "ХБФ" взято на податковий облік у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові. Також позивач є платником податку на додану вартість, про що свідчить копія свідоцтва про реєстрацію платника податків на додану вартість № 30006671 від 08.09.2000 року, яка міститься в матеріалах справи.
Згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області, основними видами господарської діяльності АТЗТ "ХБФ" є виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання (код за КВЕД 15.82.0), виробництво какао, шоколаду та цукристих кондитерських виробів (код за КВЕД 15.84.0), та оптова торгівля шоколадними та кондитерськими виробами (код КВЕД 15.84.0).
У 2007 році, з метою збільшення обсягів продажу та розширення ринку збуту продукції, що виготовляється позивачем, на підприємстві видано наказ № 2 від 03.01.2007 року (а.с. 192), яким затверджено План маркетингових заходів на 2007 рік (а.с. 193,194), направлений на збільшення обсягів реалізації продукції та План заходів по розширенню ринків збуту та збільшення представленості продукції Торгової Марки "Бісквіт-Шоколад" на 2007 рік (а.с.195-197).
Вказані документи, зокрема План маркетингових заходів на 2007 рік, містить положення про укладання договорів маркетингових досліджень, організаційно-консультаційних та рекламних послуг, з іншими сторонніми організаціями. План заходів по розширенню ринків збуту та збільшення представленості продукції Торгової Марки "Бісквіт-Шоколад" на 2007 рік, передбачає отримання інформації по представленості продукції, від регіональних представників та торгівельних мереж супермаркетів, на постійній основі.
Наведені документи є доказами того, що витрати по придбанню АТЗТ "ХБФ" маркетингових, інформаційних та інших послуг, зокрема у квітні 2007 року, пов'язані із господарською діяльністю позивача, оскільки ці послуги, придбані ним на підставі дійсних договорів, укладання яких передбачено вказаними вище Планами.
Судом встановлено, що правовідношення між АТЗТ "ХБФ" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. підтверджуються договором № б/н від 03.01.2007 року, який діє до 31.12.2007 року.
Згідно п.1.1 даного договору АТЗТ "ХБФ" - "Замовник" замовляє, а ФОП ОСОБА_1. - "Виконавець" надає організаційно - консультаційні послуги, пов'язані з організацією та контролем за просуванням продукції Замовника у Кримському регіоні на умовах, передбачених дійсним Договором, з використанням ТМЦ, що належать Замовнику.
Положення вказаного договору є дійними, оскільки він не визнаний недійсним, у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (виконати роботу, надати послугу тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
З метою виконання зобов'язань за договором (п.3.1 договору), АТЗТ "ХБФ" отримало від ФОП ОСОБА_1. організаційно - консультаційні послуги у сфері маркетингу на суму 28 815,60 грн., у т. ч. ПДВ - 4 802,60 грн., що підтверджується Актом здачі-прийому виконаних робіт № 4 від 30.04.2007р.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що витрати на організаційно-консультаційні послуги здійснені позивачем у зв'язку з проведенням ним господарської діяльності, а саме з метою виконання своїх зобов'язань за договором № б/н від 03.01.2007 року, що підтверджується Актом здачі-прийому виконаних робіт № 4 від 30.04.2007р.
Більш детальний перелік організаційно - консультаційних послуг в сфері маркетингу, визначено у Звіті регіонального представника АТЗТ "ХБФ" по автономній республіці Крим - ФОП Бесараб О. І., який містить відомості про здійснену ним роботу у квітні місяці 2007 року, що проводилася в межах умов договору № б/н від 03.01.2007 року. Зокрема здійснені заходи, направлені на виконання плану щодо забезпечення збільшення обсягів реалізації продукції у вигляді організації та проведення дегустації сендвичей "Софі" в супермаркеті АС "Ален" м. Севастополь. Також проведена інша робота, яка відображена у Звіті регіонального представника АТЗТ "ХБФ" по автономній республіці Крим (а.с.105) та у документі "Расходка на бензин за квітень 2007 року".
Відповідач вказує на те, що Звіт регіонального представника та "Расходка на бензин за квітень 2007 року" не містить більш детального змісту та обсягу господарської операції.
Проте, суд не погоджується із таким висновком відповідача, з огляду на таке.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Тобто, законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є акт приймання-передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг). Таким документом в даному випадку є Акт здачі-прийому виконаних робіт № 4 від 30.04.2007 року, який містить всі необхідні реквізити, передбачені 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема містить зміст господарської операції, а саме: організаційно-консультаційні послуги в галузі маркетингу. Вказаний акт підписано особами, що брали участь при його складанні і дають змогу їх ідентифікувати.
Обсягом господарської операції в даному випадку є вартість виконаних робіт.
Вартість виконаних послуг, визначена відповідно до пункту 3.1 договору № б/н від 03.01.2007 року та становить 28 815,60 грн., у т. ч. ПДВ - 4 802,60 грн., та підтверджується Актом здачі-прийому виконаних робіт № 4 від 30.04.2007 року, який повністю узгоджується з вимогами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого валові витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Результат виконаної роботи ФОП ОСОБА_1. за договором № б/н від 03.01.2007 року оформлено Звітом та документом "Расходка на бензин за квітень 2007 року", які передані позивачу.
Відповідачем не надані суду докази того, що у цих документах повинні міститися більш детальний зміст та обсяг господарської операції. А також не надано доказів, які підтверджують та встановлюють спеціальні вимоги по обов'язковому складанню та наявності вказаних вище документів.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом.
Враховуючи викладене, обов'язкова наявність інших документів, окрім тих, які засвідчують факти здійснення господарських операцій, чинним законодавством не передбачена. А тому посилання контролюючого органу на наявність більш детального змісту виконаних робіт та послуг у Звіті, та в документі "Расходка на бензин" є неправомірним.
Матеріали справи свідчать проте, що у квітні 2007 року, позивач отримав від ФОП ОСОБА_1. податкову накладну № 000000015 від 30.04.2007 року на суму 28 815,60 грн., у т. ч. ПДВ - 4 802,60 грн. Вказана податкова накладна містить всі необхідні реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Отже, АТЗТ "ХБФ" має право на включення до складу податкового кредиту квітня 2007 року суми ПДВ у розмірі 4 802,60 грн., на підставі отриманої податкової накладної, яка містить всі необхідні реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" і засвідчує факт придбання платником послуг.
В судовому засіданні представники відповідача не заперечували проти того, що податкова накладна отримана АТЗТ "ХБФ" від ФОП ОСОБА_1. відповідає вимогам чинного законодавства та підтвердили сплату грошовими коштами у повному обсязі.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, суд приходить висновку про те, що позивач правомірно включив суми ПДВ у розмірі 4 802,60 грн. до податкового кредиту квітня місяця 2007 року, по послугам, які використовуються АТЗТ "ХБФ" в господарській діяльності.
Судом також встановлено, що 01 січня 2007 року, між АТЗТ "ХБФ" - "Постачальником" та "Метро Кеш енд кері Україна" - "Метро" укладено договір поставки № 20288, який діє до 31.12.2007 року.
Відповідно до п.1.1 вказаного договору Постачальник постачає і передає у власність Метро, а Метро приймає та оплачує товари, згідно з замовленнями Метро та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору (додаток 2 Бланк замовлення), на умовах цього договору.
Згідно п.1.2. договору, Метро надає Постачальникові рекламні, інформаційні та маркетингові послуги у порядку та згідно з додатками до цього договору та додатками до нього.
У відповідності до п.1.3. додатку № 1 до договору № 20288 від 01.10.2007 року, на підставі додатку № 7 до договору поставки, Метро надає Постачальнику маркетингові, інформаційні, рекламні та інші послуги, серед яких, зокрема (але не обмежуючись лише ними): C01-SBON - послуги по організації просування товарів Постачальника; C02-SGMS - маркетингові послуги стосовно товарів Постачальника; C17-SINF - послуги з організації додаткового інформування Постачальника.
Відповідач та його представники в судовому засіданні посилаються на те, що придбані АТЗТ "ХБФ" послуги у Метро не можуть використовуватися позивачем у господарській діяльності, оскільки на думку податкового органу, відвантажений товар вже не є власністю підприємства.
Проте суд не погоджується із такими доводами, оскільки вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, з огляду на таке.
Договір поставки № 20288 від 01.01.2007 року, містить в собі елементи різних договорів (змішаний договір). Можливість укладення змішаного договору прямо передбачена ч.2 ст. 628 Цивільного кодексу України.
Виходячи із змісту договору і додатків до нього, вказаний договір містить в собі елементи не тільки договору поставки товарів, але і містить деякі риси договору про надання послуг, можливість укладання якого передбачена ст. 901 Цивільного кодексу України. Отже, між АТЗТ "ХБФ" та Метро укладено змішаний договір, положення якого повністю відповідають вимогам законодавства України.
Договір № 20288 від 01.01.2007 року є дійсним і відповідачем не надані суду докази про визнання його недійсним.
Згідно умов вказаного договору, послуги та поставка товару надаються сторонами на постійній основі, при чому надання першої такої послуги хронологічно передує замовленню товарів Постачальника. Сутність послуг полягає в організації передумов для просування товарів Постачальника, внаслідок чого Метро створює попит на товари, які пізніше замовляє на підставі окремих замовлень. Надання послуг із наступною поставкою товарів підтверджується листом Метро від 01.01.2007 року № 1224 (а.с.297).
Під час документальної перевірки, АТЗТ "ХБФ" надало відповідачу первинні документи, зокрема акти приймання (рахунок до сплати) наданих послуг за період з 01.03.2007 року по 31.03.2007 року, що містять зміст послуг, кодування яких передбачено і повністю відповідає положенням договору та додатків до нього, а саме:
- Акт приймання (рахунок до сплати) наданих послуг № SBON 109/07/040809-977712 "послуги по організації просування товарів Постачальника" у сумі 12 886, 54 грн., в т.ч. ПДВ - 2 147, 76 грн.;
- Акт приймання (рахунок до сплати) наданих послуг № SGMS 109/07/040872-977711 "маркетингові послуги стосовно товарів Постачальника" у сумі 20 940,62 грн., в т. ч. ПДВ - 3 490,10 грн.;
- Акт приймання (рахунок до сплати) наданих послуг № SINF 109/07/045052-977710 "послуги по організації додаткового інформування Постачальника" у сумі 966,49 грн., в т. ч. ПДВ - 161,08 грн.
Відповідно до п.1.7. додатку № 1 до договору поставки № 20288 від 01.01.2007 року, акти приймання наданих послуг складаються Метро по факту надання таких послуг у повному обсязі та надсилаються Постачальнику по пошті рекомендованим листом.
Суд зазначає, що акти приймання (рахунки до сплати) наданих послуг містять всі необхідні реквізити передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є первинними документами, що засвідчують факт здійснення певних господарських операцій.
Більш того, як вже зазначалося раніше, в актах приймання (рахунки до сплати) наданих послуг визначено, що ці послуги проводяться Метро саме відносно товарів Постачальника. Тобто, послуги надаються контрагентом позивача щодо товарів Постачальника, які ще не були відвантажені Метро.
Взаємні зобов'язання позивача та Метро за договором поставки № 20288 від 01.01.2007 року є тривалими і здійснюються в хронологічному порядку, вказаному вище.
З огляду на це, посилання відповідача про проведення Метро інформаційних та маркетингових досліджень щодо товару, який вже йому відвантажено, є надуманим.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Виходячи з викладеного, придбання маркетингових, інформаційних та інших послуг у Метро, з наступною поставкою товарів Постачальника, здійснюється позивачем в рамках одного договору і безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача, а саме з метою виконання своїх зобов'язань за договором № 20288 від 01.01.2007 року.
Суд вважає необхідним вказати, що пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318, передбачено, що витрати на збут включають такі витрати, які зв'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), а саме, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).
Тобто, послуги, які передбачені договором № 20288 від 01.01.2007 року є витратами, пов'язаними з реалізацією (збутом) продукції, а саме витратами на дослідження ринку (маркетинг). Вказане свідчить проте, що позивач отримуючи послуги від Метро, використовує їх в межах своєї господарської діяльності, оскільки основними видами його діяльності є оптова торгівля шоколадними та кондитерськими виробами.
Враховуючи вищенаведене, висновки, які були зроблені відповідачем в актах перевірки, і які, як наслідок, призвели до зменшення суми податкового кредиту позивача, є необґрунтованими.
Крім того, матеріали справи свідчать проте, що вказані вище акти приймання (рахунки до сплати) наданих послуг, підписані з боку Метро - 31.03.2007 року, а з боку АТЗТ "ХБФ" - 20.04.2007 року.
Представники відповідача, з посиланням на порушення п.п.7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вказують на те, що Метро не мало права виписувати податкові накладні.
Суд зазначає, що доводи про неправомірність складання Метро податкових накладних не відповідають дійсним обставинам справи, а саме.
Згідно п. 7.2.3. п.7.2. ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.
Відповідно до п.п. 7.3.1. п.7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Тобто, датою виникнення податкових зобов'язань для робіт (послуг) є дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Таким чином, для платника податку Метро датою виникнення податкового зобов'язання є дата складання акту приймання (рахунки до сплати) наданих послуг, що засвідчують факт надання таких послуг у повному обсязі.
Вказані акти, складені Метро по факту надання таких послуг, а саме - 31.03.2007 року, у зв'язку з чим платник податку має усі законні підстави на складання податкових накладних:
- № 7700012234 на суму 966,49 грн., у тому числі ПДВ - 161,08 грн.;
- № 7700012233 на 20 940,62 грн., у тому числі ПДВ - 3 490,10 грн.;
- № 7700012232 на суму 12 886,54 грн., у тому числі ПДВ - 2 147,76 грн.
На момент здійснення господарської операції, контрагент позивача перебував на податковому обліку і в момент виписки податкової накладної у нього виникали податкові зобов'язання, що не спростовується відповідачем.
Отже, посилання відповідача на відсутність у Метро прав на складання податкових накладних не ґрунтується на нормах чинного податкового законодавства України.
Згідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, датою виникнення права позивача на податковий кредит є дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Акти приймання (рахунок до сплати) наданих послуг, підписані з боку АТЗТ "ХБФ" - 20.04.2007 року, а отже послуги від Метро отримані платником податку саме у квітні 2007 року.
Отже, наявність у АТЗТ "ХБФ" актів приймання наданих послуг, підписаних з боку платника податку 20.04.2007 року та наявність податкових накладних № 7700012234, 7700012233 та 7700012232, підтверджує право платника податку на податковий кредит квітня місяця 2007 року у сумі 5 798,94 грн.
Вказані податкові накладні, виписані у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", зокрема містять опис наданих послуг.
Відносно обсягу та об'єму наданих послуг, суд зазначає, що згідно п. 12.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165, у разі, якщо послуги не мають таких показників, як кількість (об'єм, обсяг) послуг, у графі 5 податкової накладної вказується "послуга".
Таким чином, податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано спірний податковий кредит повністю відповідають вимогам чинного законодавства України.
Окрім того, Закон України "Про податок на додану вартість" не містить жодних вимог щодо того, коли саме платник податків може скористатися своїм законним правом на віднесення певних сум до податкового кредиту.
З огляду на викладене, АТЗТ "ХБФ" має право на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту у розмірі 5 798,94 грн., незалежно від того, коли таке право у нього виникло.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку проте, що позивачем правомірно віднесені суми по ПДВ у розмірі 10 602,00 грн. до складу податкового кредиту квітня місяця 2007 року, а відповідно правильно відобразила суму ПДВ у розмірі 337,00 грн. в декларації по ПДВ за травень 2007 року, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками травня місяця 2007 року.
Посилання відповідача на наявність обов'язкового позитивного результату у платника податку від використання придбаних маркетингових, інформаційних та інших послуг у контрагентів, не мають під собою обґрунтованих підстав, оскільки суб'єкти підприємницької діяльності мають право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання й перешкоджання господарської діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їхніх посадових осіб при здійснені ними державного контролю і нагляду забороняються (ст. 19 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі вільного вибору видів підприємницької діяльності, вибору споживачів продукції, що виробляється, комерційного розрахунку і власного комерційного ризику.
Тобто, господарська діяльність здійснюється суб'єктом господарювання на основні вільного вибору і на всій власник ризик, і лише має на меті отримання прибутку, а відповідно господарська діяльність не завжди призводить до позитивного результату та до отримання прибутку.
Закон України "Про податок на додану вартість" не містить жодних посилань на залежність права платника на податковий кредит від позитивного результату використання отриманих послуг платником у власній господарській діяльності.
Більш того, абз. 2 п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Таким чином, посилання відповідача відносно права на податковий кредит із наявністю обов'язкового позитивного результату від використання отриманих послуг є надуманим та неправомірним.
Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином не довів.
Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.
За таких умов, факти вказаних в актах перевірки № 2314/42-051/00377265 від 15.08.2007 року та № 2024/42-051/00377265 від 17.07.2007 року порушень, слід вважати недоведеними.
З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 10 602,00 грн. основного платежу та 530,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Тому податкові повідомлення-рішення № 0000330842/0 від 23.08.2007 року та № 0000330842/1 від 29.10.2007 року є протиправними і підлягають скасуванню.
Викладене вище є підставою для задоволення судом позовних вимог АТЗТ "ХБФ" в повному обсязі.
Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.
На підставі ч.2 ст.89 КАС України, пп.”б” п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „про державне мито” 21.01.1993р. № 7-93 суд повертає сплачене державне мито у розмірі 3,40 грн.
Одночасно суд роз'яснює, що судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 19, 50, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов АТЗТ "Харківська бісквітна фабрика" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000330842/0 від 23.08.2007 року, яким АТЗТ "ХБФ" визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 11 132,10 грн., з яких: 10 602,00 грн. - оснований платіж; 530,10 грн. - штрафні (фінансові) санкції та № 0000330842/1 від 29.10.2007 року, яким АТЗТ "ХБФ" визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 11 132,10 грн., з яких: 10 602,00 грн. - оснований платіж; 530,10 грн. - штрафні (фінансові) санкції задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові № 0000330842/0 від 23.08.2007 року, яким АТЗТ "ХБФ" визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 11 132,10 грн., з яких: 10 602,00 грн. - оснований платіж; 530,10 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові № 0000330842/1 від 29.10.2007 року, яким АТЗТ "ХБФ" визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 11 132,10 грн., з яких: 10 602,00 грн. - оснований платіж; 530,10 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Стягнути з Державного бюджету України на користь АТЗТ "Харківська бісквітна фабрика" (код ЄДРПОУ 00377265, адреса: 61017, України, м. Харків, вул. Лозівська, 8, р/р 26004001961 в АКРБ "Регіон-банк" м. Харкова МФО 351254) державне мито у розмірі 3 грн. 40 коп.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 15.04.2008 року.
Суддя (підпис) Т.С. Перцова