ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                У Х В А Л А

"02" березня 2012 р.                                                                                Справа № 2a-637/12/0970

м. Івано-Франківськ  

          Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі:

          Судді  Панікара І.В.

          при секретарі  Богусевич А.С.

  за участю сторін:

  представника заявника: Григоріва В.М., Вуїв Г.Р.,

  представника відповідача: Гливи Л.М.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

          за поданням  Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську      

          до відповідача:  КП "Дорожне ремонтно-експлуатаційне управління"  

          про стягнення податкового боргу в сумі 18755,00 грн.,-   

                                                          В С Т А Н О В И В:

          29.02.2012 року о 16:10 год. Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську (надалі - заявник) звернулася до суду із поданням до КП "Дорожне ремонтно-експлуатаційне управління" (надалі- відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 18755,00 грн.

Ухвалою суду від 29.02.2012 року дане подання залишено без руху, у зв’язку з невідповідністю вимогам статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків до 15:00 год. 01.03.2012 року. Заявник у вказаний строк недоліки усунув.

Вимоги подання мотивовано тим, що відповідачем, в порушення підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16, пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України не погашено податкові зобов’язання з податку на додану вартість за листопад 2011 року в розмірі 18755,00 грн.

Представники заявника в судовому засіданні підтримали  заявлене подання з мотивів викладених безпосередньо у направленому на адресу суду письмовому поданні.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення подання податкового органу заперечив, зазначивши, що заявлене подання являється необгрунотованим з тих мотивів, що сума боргу заявлена ДПІ до стягнення вже сплачена підприємством до бюджету.

Розглянувши матеріали подання, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні та витребувані судом докази, встановлено наступне.

16.12.2011 року КП "Дорожне ремонтно-експлуатаційне управління" подало на адресу ДПІ в м. Івано-Франківську податкову декларацію з ПДВ за листопад 2011 року, визначивши в ній суму податкового зобов"язання з вищевказаного виду податку в розмірі 18755 грн.

При вирішенні зазначеного подання суд виходив зі слідуючого.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України); оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.    

Вищевказана позиція кореспондує роз"ясненню Вищого адміністративного суду України, яке викладене ним у п.9 Листа від 02.02.2011 за N 149/11/13-11.

З урахуванням викладеного, а зокрема того, що представником відповідача заперечується існування податкового боргу з ПДВ за листопад 2011 року, у зв»язку з його повним погашенням, в даному випадку, на переконання суду,  між сторонами наявний спір про право, який не підлягає вирішенню в порядку спеціального провадження, визначеного ст. 183-3 КАС України , у зв"язку з чим у прийнятті подання слід відмовити.  

          Враховуючи наведене, керуючись статтями 183-3, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

                                                               У Х В А Л И В:

Відмовити у прийнятті подання.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 24 годин з моменту її винесення.           

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.           

          Суддя                                                                                                         Панікар І.В.