ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
06 березня 2012 р. Справа № 2а/0270/52/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Вільчинського Олександра Ванадійовича,
за участю:
секретаря судового засідання: Оніщенка Петра Анатолійовича
позивача: не з'явився
відповідача: Пастернака Д.О., Лучинського П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: публічного акціонерного товариства "Володарка"
до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство "Володарка" (далі - ПАТ "Володарка", позивач) із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Внаслідок проведеної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, ДПІ у м. Вінниці прийшла до висновків про завищення ПАТ "Володарка" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень-листопад 2010 року, у зв'язку з укладенням нікчемних договорів між ПАТ "Володарка" та ТОВ "Газторг". За результатами перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в загальному розмірі 385 374 грн.
З такими висновками податкового органу позивач не погоджується, вважаючи їх безпідставними, не обґрунтованими та незаконними, оскільки факт виконання умов договору підтверджується актами прийому-передачі вартісних показників природного газу, податковими накладними, виданими ТОВ «Газторг Україна»та платіжними дорученнями, що свідчать про оплату за послуги з постачання природного газу та за газ, а тому зазначене є належним підтвердженням фактичного виконання господарських операцій як з боку позивача так і з боку його контрагентів. Тому висновки податкового органу про відсутність господарських операцій, а відтак і податкове повідомлення-рішення, позивач вважає необґрунтованим та таким, що суперечить законодавству України.
Представник позивача у судове засідання не з'явилась, попередньо надавши заяву про розгляд справи за її відсутності.
Від відповідача до канцелярії суду надійшли письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, так як приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Вінниці, діяла згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у запереченнях та окремо зазначив, що під час проведеної перевірки встановлено, що позивачем та його контрагентом не було виконано умов договору, а надані документи не підтверджували факти здійснення господарської операції за цим договором, а тому адміністративний позов ПАТ «Володарка" не підлягає задоволенню.
Заслухавши думку осіб які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
ПАТ «Володарка» зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 29.03.1996 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії АО1 № 643919, ідентифікаційний код підприємства за ЄДРПОУ 05502381 (а.с.100), відповідно до довідки ЄДРПОУ АА № 235368 від 24.11.2010 року є юридичною особою, місце знаходження: проспект Коцюбинського, 39, Староміський район, м. Вінниця, керівник: ОСОБА_3.
Товариство є платником податку на додану вартість з 22.07.1997 року про що свідчить свідоцтво №100313132 НБ № 398350 від 12.12.2010 року.
На підставі відповідних направлень з 27.01.2011р. по 21.03.2011р. посадовими особами ДПІ у м. Вінниці проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ "Володарка" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у період з 01.09.2009 року по 30.11.2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.08.2009 року по 30.10.2010р. В ході перевірки перевіряючими встановлено порушення ПАТ "Володарка" ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України, п.п.7.7.2, 7.7.10, п. 7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", зокрема завищено заявлену суму бюджетного відшкодування, про що складено акт (а.с.7-18)
Наслідки проведеної перевірки знайшли своє відображення в прийнятому податковому-рішенні № 0000972310 від 21.03.2011р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 385 374 грн. (а.с.6)
До таких висновків посадові особи ДПІ у м. Вінниці прийшли у зв'язку з тим, що ПАТ «Володарка» порушено статтю 228 ЦК України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також вважається таким, що порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.
Також, вказали на те, що проведені господарські операції між ПАТ «Володарка" та ТОВ «Газторг Україна» за договором № 12/09-08/2 від 08.12.2009 року на постачання природного газу відповідно до п. 1,2 ст.215 ЦК України та п.1,5 ст. 203 ЦК України є нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю, а тому ПАТ "Володарка" завищило дозволену суму податкового кредиту у серпні 2010 року на 15 619 грн., у вересні 2010 року на 17 008,03 грн., у жовтні 2010 року на 8 399,89 грн., у листопаді 2010 року на 20 941,05 грн. податку на додану вартість по операціях з придбання газу на підставі податкових накладних ТОВ «Газторг Україна» є неправомірним та завищило заявлену суму бюджетного відшкодування у зв'язку з включенням до її складу сум ПДВ, по яким не проведена оплата постачальникам товарів за серпень 2010 року в сумі 80 138 грн., вересень 2010 року в сумі 70 351 грн., за жовтень 2010 року в сумі 19715 грн., за листопад 2010 року в сумі 150043 грн.
Проте, зазначені вище висновки перевірки ДПІ у м. Вінниці, не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.
Надаючи правову оцінку діям та рішенню відповідача суд виходить з приписів частини 3 статті 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зі змісту актів перевірок та позицію відповідача щодо відсутності господарських операцій по придбанню природного газу, є те, що ДПІ у м. Вінниці встановлено розбіжність між сумою ПДВ, включеною ПАТ «Володарка»до складу податкового кредиту та сумою ПДВ, включеною до складу податкових зобов’язань ТОВ «Газторг Україна». Саме з цих підстав ДПІ у м. Вінниці прийшла до висновку, що ПАТ «Володарка" порушено вимоги статті 228 ЦК України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також вважається таким, що порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.
З такою позицією суд не може погодитися з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” вiд 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі –Закон № 168) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону №168 зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.
Згідно пунктом 1.8 статті 1 Закону №168, передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону №168, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: згідно з пунктом "а" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом "б" залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Суд не може погодитись з обґрунтуваннями відповідача, викладеними у висновках акту перевірки, щодо того, що позивач невірно визначив податковий кредит за періоди, які перевірялись, та включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних отриманих від ТОВ «Газторг України»та виписаних на виконання договору №12/09-08/2 від 08.12.2009 року на постачання природного газу. У зв’язку з чим, завищив дозволену суму податкового кредиту по операціях з вказаним контрагентом порушуючи пп.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.198.3 статті 198 Податкового кодексу України.
Викладені вище положення нормативно - правових актів свідчать про те, що Закон України "Про податок на додану вартість" не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Тобто, названий Закон не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб’єктами господарювання. Положення пункту 1.8. статті 1 Закону №168 щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у Постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції.
Крім того, зазначена позиція узгоджується і з рішенням Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності
Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
З акту перевірки перевіряючими жодних порушень позивачем чинного законодавства в процесі формування податкового кредиту не виявлено, що свідчить про правомірність заявленого бюджетного відшкодування.
З приводу висновків податкового органу про нікчемність правочинів, шляхом реальності їх здійснення, суд також зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.
Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 статті 203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів), а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.
Зокрема, відповідно до положень статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до статті 207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Проаналізувавши вказані норми закону, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.
Також, статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
У складі цивільного правопорушення, передбаченого вказаною статтею міститься обов’язкова ознака –специфічна мета –порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов’язковому доведенню.
Крім того, при кваліфікації правочину за цією статтею, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма пов’язує недійсність господарського зобов’язання з наступним:
1) невідповідністю його змісту вимогам закону;
2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;
3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності).
Відповідачем не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочинів конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновку податкових інспекторів, що проводили перевірку, щодо визначення правочинів як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними.
У підтвердження зазначеного слід вказати на наступне.
Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984.
Даний Порядок розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами та нерезидентами), їх відокремленими підрозділами.
Пунктом 6 даного Порядку визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Так, посилання в акті перевірки на ту обставину, що у ТОВ «Газторг Україна» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, лише з наведених обставин висновки акту не можуть бути об’єктивними. Оскільки, здійсненні між підприємствами операції направлені на приведення втрат дохідної частини Державного бюджету України. Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди, несплата до бюджету необхідних податкових платежів, є заволодіння державним майном.
Проте, дані висновки в акті перевірки зазначеним вище вимогам не відповідають. Так, як зазначалось вище, висновок податкового органу щодо нікчемності правочинів, не обґрунтовано жодними фактичними обставинами та базується виключно на аналізі відповідних норм Цивільного кодексу України. При цьому, акт не містить посилань на відсутність тих чи інших документів, які б свідчили про відображення товариством у податковому обліку господарських операцій за відсутності для цього правових підстав.
Отже, обставини, викладені у акті перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених між ПАТ «Володарка»та ТОВ «Газторг Україна», не знайшли свого підтвердження.
В судовому засіданні з’ясовано та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Газторг Україна»на момент укладання Договору №12/09-08/02 на постачання природного газу від 08.12.2009 року зареєстроване в державному реєстрі юридичних осіб 20.10.2008 року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, що підтверджується свідоцтвом Серії А01 №300964 (а.с.43), відповідно до довідки ЄДРПОУ АА 215909 має статус юридичної особи та має ліцензію НКРЕ серії АВ №472067 на постачання природного газу за нерегульованим тарифом. Таким чином, висновки викладені в акті перевірки ДПІ у м. Вінниці спростовуються зазначеним вище документами, з яких вбачається, що ТОВ «Газторг Україна»володіє необхідним обсягом цивільної правоздатності та дієздатності щодо здійснення господарської діяльності.
Водночас, в матеріалах справи наявні первинні документи, на підставі яких відбувались господарські операції між ПАТ «Володарка»та ТОВ «Газторг Україна» щодо постачання природного газу. Податкова звітність ґрунтується саме на наданих позивачем документах на підтвердження всіх господарських операцій, кожна з яких свідчить про фактичну поставку природного газу.
Так, як вбачається з матеріалів справи, факт здійснення господарських операцій та їх реальність між ПАТ «Володарка»та ТОВ «Газторг Україна" підтверджується наступним:
- 08.12.2009 року ПАТ «Володарка»та ТОВ «Газторг Україна» уклали договір № 12/09-08/02 на постачання природного газу, предметом якого є: «1.1. Постачальник зобов’язується передати у власність Споживачу в 2010 році природний газ, надалі газ, а Споживач зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору». Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки газу з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, підписаний директорами товариств та скріплений мокрими печатками (а.с. 20-21);
- 08.12.2009 року між товариствами укладений Договір № 1 про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу (а.с. 22-23);
На підтвердження факту виконання умов договору №12/09-08/02 від 08.12.2009 року укладеного між ПАТ «Володарка»та ТОВ «Газторг Україна», судом досліджувались акти прийому-передачі вартісних показників природного газу за липень-жовтень 2010 рік (а.с.24-31), платіжні доручення на оплату послуг з постачання природного газу (а.с.36-42), податкові накладні (а.с.32-35).
Окремо суд звертає увагу на ту обставину, що посилання представника відповідача на неможливість здійснення відповідних поставок щодо транспортування газу відповідно до договору № 12/09-08/02 від 08.12.2009 року, не можуть братися до уваги, оскільки організація транспортування будь-якого товару не визначена чинним законодавством як істотна умова договору про транспортування природного газу, а відтак, такі посилання податкового органу є необґрунтованими та безпідставними, адже сторонами досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов даних правочинів.
Адже обставини, встановлені даними судовими органами, свідчать про реальне укладання відповідних договорів поставки та транспортування природного газу.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Мотивація та докази, на які посилається представник відповідача не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача, наведеної в ході судового розгляду. За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі із розподілом судових витрат відповідно до ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0000972310 від 21.03.2011р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Володарка" судовий збір (судові витрати) в сумі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп. шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунку Державної податкової інспекції у м. Вінниці.
Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович