АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа № 2-499/11

Провадження: №22-ц-2090/946/2012 р.                                         Головуючий 1 інст. –Колодяжна І. М.

Категорія: стягнення суми                                                                             Доповідач –Сілантьєва Е.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 січня 2012 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Сілантьєвої Е.Є.,

суддів: Гальянової І.Г., Міненкової Г.О.,

при секретарі - Галушко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення грошових коштів та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики, який в подальшому в процесі розгляді справи уточнив, та просив суд стягнути з відповідача на його користь борг у сумі 632 136 грн. та суму інфляційних витрат у розмірі 38 209,64 грн., 3% річних від вищевказаної суми, а саме: 18 860,17 грн., проценти за користування позикою у сумі 48 722, 10 грн., в якості відшкодування збитків 678 684,98 грн., в якості відшкодування моральної шкоди - 250 000 грн., а всього - 1 666 612,88 грн. Також просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

При цьому посилався на те, що 15 липня 2010 року ОСОБА_1 взяв у нього в борг 632 136 грн., що склало за офіційним курсом НБУ на той день 80 000 доларів США на термін до 01 грудня 2010 року. Однак 01 грудня 2010 року ОСОБА_1 борг не повернув і взагалі почав уникати зустрічі. Факт укладання договору позики і передачі грошей підтверджується розпискою.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2011 року позовні вимог ОСОБА_2 задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 632 136 грн. боргу, 18 860 грн. 17 коп. - 3% річних від простроченої суми, сплачений судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього 652 816 грн. 17 коп.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, задовольняючи частково позов ОСОБА_2, та приймаючи рішення про стягнення з відповідача грошової суми за договором позики, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що між сторонами, дійсно, був укладений договір позики, який відповідачем виконаний не був.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та відповідачем не спростовано, що 15 липня 2010 року ОСОБА_1 взяв у позивача у борг кошти в розмірі 80 000 доларів США, які зобов'язався повернути до 01 грудня 2010 року, на підтвердження цього надав розписку (а.с. 89 ).

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною другою ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З огляду на наведене суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність укладеного між сторонами 15 липня 2010 року договору позики.

Згідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошеві кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З розписки вбачається, що строк повернення позики минув. Відповідач борг не повернув.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про стягнення з відповідача боргу за офіційним курсом НБУ, що складає 632 136 грн., а також 3% річних від простроченої суми, що передбачено ст. 625 ЦК України, та судових витрат.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка та правильно визначена юридична природа цивільних відносин, що виникли і закон, який їх регулює.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що зазначена розписка була написана ним під психологічним тиском та під впливом насильства, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки доказів про визнання судом недійсним зазначеного договору ним не надано, так само як не надано доказів про звернення відповідача до правоохоронних органів з цього приводу.

Інші доводи, викладені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду в цій частині.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий суддя

Судді