Справа №2-1356/11

Провадження №2/406/231/2012

Р І Ш Е Н Н Я

07 березня 2012 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетрвоської області

в складі:

головуючого - судді Дігтярь Н.В.

при секретарі –Демяненко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»про визнання дій відповідача неправомірними, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

                                                                В С Т А Н О В И В:

         До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ПАТ Комерційний банк «Надра»про визнання дій відповідача неправомірними, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 28 вересня 2011року наказом №441-п він був поновлений на роботі на посаду нанка відділення №43 філії ПАТ КБ «Надра» Дніпропетровського регіонального управління, згідно рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2009року.

         В той же день 28 вересня 2011року наказом №442-п від 28 вересня 2011р він був звільнений з посади начальника відділення №43 філії ПАТ КБ «Надра»з втратою довір и згідно п.2 ст.41 КЗпП України.

         Вважає своє звільнення незаконним, оскільки обслуговування грошових, товарних або культурних цінностей не є змістом його трудових обов’язків як начальника відділення. Перераховані в наказі №442-п від 28.09.2011р про його звільнення, підстави - відкриття кримінальних справ у 2009році, йому невідомі і не можуть служити причиною його звільнення. За три години, які пройшли з моменту його поновлення на роботі до моменту звільнення,  він не мав можливості порушити жодної статті трудового законодавства та посадової інструкції.

         В порушення вимог ст.116 КЗпП України 28 вересня 2011р, при звільненні керівництво банку не розрахувалося з ним за весь час поновлення на роботі. Також відповідно вимог ст.117 КЗпП України відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за час затримки розрахункових по день розрахунку.

         На підставі ст..236 КЗпП України відповідач повинен виплатити йому середній заробіток або різницю в заробітку за час затримки виконання рішення про поновленні на роботі за період 3 23 березня 2009року по 28 вересня 2011року та інфляційні витрати згідно рішення суду 7998грн.05коп.

         Невиконання відповідачем рішення суду про поновлення на роботу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу призвело до душевних страждань, які він зазнав в зв’язку з порушенням прав, більше як два роки він не міг працевлаштуватися, його матеріальне становище різко погіршилося, він не зміг забезпечити сім’ю, в якій двоє малолітніх дітей необхідними коштами для нормального існування, чим йому було завдано моральну шкоду, яку оцінює в 30 000грн.

         В подальшому позивач уточнив позовні вимоги - прохає скасувати наказ №442-п від 28 вересня 2011року про його звільнення, поновити його  на роботі, стягнути з відповідача середню заробітну плату за час затримки виконання рішення суду з 23 березня 2009р по день поновлення на роботі- 28 вересня 2011р в розмірі 68604грн., інфляційні витрати  від вказаної суми в розмірі 7243грн.45коп., середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 28 вересня 2011року або до дня фактичного розрахунку в сумі 3884грн.50коп., інфляційні витрати на вказану суму 5712грн.50коп., моральну шкоду в розмірі 30000грн.

         В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Позивач пояснив, що рішення суду від 21 серпня 2009р  не виконувалося два роки. Потім двічі в серпні 2011року було виконане рішення суду (і заочне і друге, після скасування заочного) в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі 21 серпня 2009р. Він отримав вказані грошові кошти. В частині поновлення на роботі рішення виконане 28 вересня 2011року. Тому відповідач зобов’язаний сплатити йому середній заробіток за час невиконання рішення суду, оскільки після поновлення на роботі в серпні 2009р він не працював, не міг знайти достойної роботи, і тільки в липні 2010року працевлаштувався директором представництва ПАТ СК «Остра». Тому йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в 30000грн. 28 вересня 2011р в день поновлення на роботі його було відразу звільнено за підставами втрати довір’я. Вважає звільнення незаконним, бо йому не було відомо про наявність відносно нього кримінальних справи.

         Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивача було звільнено з роботи 24 липня 2008р. Заочним рішенням Верхньодніпровського районного суду  від 23 березня 2009р позивача було поновлено на роботі, стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу. Позивач отримав виконавчий лист і пред’явив до виконання.

         В подальшому заочне рішення було скасовано і 21 серпня 2009року постановлене нове рішення, яким позивача знову було поновлено на роботі та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Позивач отримав виконавчий лист і пред’явив до виконання.

         Обидва рішення суду і заочне і останнє про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу були виконані в серпні 2009р, а в частині поновлення на роботі - 28 вересня 2011року.

         В той же день 28 вересня 2011р через дві години після поновлення, позивача було звільнено за п.2 ст.41 КЗпП України- за недовіру, підставами чого були постанови слідчого про порушення кримінальних справ. Які розглянуті судом і винесена постанова  про закриття кримінальної справи відносно позивача за актом амністії.

         Позивач згідно договору ніс повну матеріальну відповідальність, він обслуговував грошові кошти як начальник відділення банку.

         При поновленні позивача на роботі 28 вересня 2011р йому була нарахована заробітна плата за період невиконання рішення суду, перерахована на картку, але відразу була стягнута в рахунок погашення заборгованості.

         Тому вимоги позивача в повному обсязі безпідставні.

         Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню підлягають частково за слідуючими підставами:

        З січня 2008р позивач працював на посаді начальника відділення №43 філії ВАТ КБ «Надра»Дніпропетровського регіонального управління (на теперішній час ПАТ КБ «Надра»)

         З 23 липня 2008 його було звільнено за п.3 ст.40 КЗпП України, яке він оспорив в судовому порядку.

         23 березня 2009р Верхньодніпровським районним судом було постановлено заочне рішення по справі №2-79/2009, яким позивач а було поновлено на роботі на вказаній посаді та стягнуто з відповідача  середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 липня 2008р по 23 березня 2009р в сумі 25908грн.36коп. та моральну шкоду в розмірі 2000грн.

         Позивачем було отримано виконавчі листи №2-79/2009р на стягнення грошових коштів та пред’явлено до виконання.

         Ухвалою суду від 28 липня 2009р заочне рішення за заявою відповідача було скасоване.

         21 серпня 2009р по справі №2-1069/2009 було постановлене нове рішення, яким позивача поновлено на роботі, стягнуто з відповідача  середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 липня 2008р по 21 вересня 2009р в сумі 41724грн.51коп. та моральну шкоду в розмірі 4000грн

          Позивачем було отримано виконавчий лист №2-1069/2009 і пред’явлено до виконання.

          За виконавчими листами №2-79/2009р заочне рішення було виконано 23 серпня 2011р в повному обсязі - стягнуто на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу 25908,36грн. та моральну шкоду 2000грн. та винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень з виконання виконавчого документу у повному обсязі.

         Також 23 серпня 2011року було закінчене виконавче провадження  на виконання виконавчого листа №2-1069/2009 про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу 41724грн.51коп, моральної шкоду 4000грн., судових витрат 2000грн., всього на суму 47724грн.51коп.

          Позивач підтвердив отримання вказаних коштів.

          І тільки 28 вересня 2011року було виконано рішення суду від 21 серпня 2009р про поновлення позивача на роботі на посаді начальника відділення №43 філії ВАТ КБ «Надра»Дніпропетровського регіонального управління.

         У вказаний період позивач працевлаштувався до Страхової компанії «Остра»м.Одеси на посаду директора представництва, де працює по теперішній час.

          За вимогами ст.236 КЗпП України- у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

          Тим самим відповідач зобов’язаний виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 21 серпня 2009р, а з липня 2010року- різницю в заробітку за новим місцем роботи в СК «Остра», по 28 вересня 2011року- день поновлення на роботі.

          Так, середньоденний заробіток позивача становив 150грн.63коп., що встановлено і сторонами не оспорюється,  рішенням суду від 21 серпня 2009року

          Всього після постановлення судового рішення 21 серпня 2009р робочих днів в 2009році було: з 22 серпня 2009р по 31 грудня 2009р- 93дні.

          В 2010році- з 1 січня 2010р по 31 грудня 2010р- 253дні.

          З 1 січня 2011р по 28 вересня 2011р- 168днів. Всього 514днів. х  середньоденний заробіток 150грн.63коп. = 77423грн.82коп.

          Відрахуванню з них підлягає заробітна плата за місцем роботи позивача в СК «Остра»за період з липня 2010р по 28 вересня 2011року - 24726грн.

         Також, оскільки позивачем було надано до виконавчої служби два виконавчі листа про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу по одній і тій же справі за один і той же період:  по заочному рішенню  №2-79 за період з 23 липня 2008р по 23 березня 2009р в сумі 25908грн.36коп.,

та після його скасування по рішенню №2-1069 за період з  23 липня 2008р по 21 вересня 2009р в сумі 41724грн.51коп., тим самим було отримано двічі середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 липня 2008р по 23 березня 2009р в сумі 25908грн.36коп , тому суд вважає можливим врахувати вказану суму в середній заробіток, який підлягає стягненню з відповідача за час затримки виконання рішення суду, зменшивши нарахування та стягнення на 25908грн.36коп., що становитиме всього- 51515грн.46коп. (77423грн.82коп. - 25908грн.36коп.).

          Позовні вимоги про поновлення на роботі суд вважає  такими, що не підлягають задоволенню за тими підставами, що позивача було поновлено на роботі після звільнення в липні 2008р наказом №441-п від 28 вересня 2011р, і в той же день було звільнено наказом №442-п від 28 вересня 2011р у зв’язку з втратою довіри згідно п.2 ст.41 КЗпП України за підставами постанови старшого слідчого СВ Дніпродзержинського МУ про порушення кримінальної справи за фактом привласнення коштів ВАТ КБ «Надра»від 24.09.2009р.

Постановою прокуратури м. Дніпродзержинськ було порушено:

кримінальна справа  №44091049 від 24 лютого 2009р за ознаками злочину, передбаченого ст.191 ч.2 КК України:

кримінальна справа №44091149/1 за ознаками злочину передбаченого ч..2 ст.191 КК України кримінальна справа №44091149/2 за ознаками злочину передбаченого ч..3 ст.191 КК України

кримінальна справа №44091149/3 за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст.191 КК України

кримінальна справа №44091149/4 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

      Згідно п.2 ст.41 КЗпП України ( в редакції станом на 28.09.2011) - трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках: 2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

      Відповідно до посадової інструкції начальника відділення №43 філії ВАТ КБ «Надра»Дніпропетровського регіонального управління -  п.3.5 за довіреністю банку укладає кредитні договори, п.3.9 забезпечує збереження майна, грошових коштів та інших цінностей відділення. З Інструкцією ОСОБА_1 ознайомлений 03 січня 2008року.

       24 лютого 2009року ст.слідчим СВ Дніпродзержинського МУ була винесена постанова про порушення кримінальної справи №44091049 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.191 КК України, що ОСОБА_1, працюючи на посаді начальника відділення №43 ВАТ КБ «Надра»з ціллю привласнення чужого майна, зловживаючи своїм службовим становищем,  15.01.2008 активізував карту на ім’я ОСОБА_2. зняв готівкові кошти шляхом раніше оформленої картки на суму 24800грн через банкомат, завдавши банку майнову шкоду.

       З листа прокурора м. Дніпродзержинськ на ім’я в.о. директора філії ВАТ КБ «Надра»від 28 липня 2011р встановлено, що кримінальні справи №44091049/1, №44091049/2, №44091049/3 порушені відносно інших осіб, а не ОСОБА_1, тому не можуть дані обставини бути підставами для звільнення позивача.

       Але кримінальні справи  №44091049 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.191 КК України та  №44091149/4 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.367 КК України були об’єднані в одне провадження, направлені до суду.

       04 лютого 2011року  Заводським районним судом м.Дніпродзержинськ по кримінальній справі №1-347-11 за звинуваченням ОСОБА_1 в скоєнні злочинів, передбачених  ч.2 ст.191, ч.2 ст.367 КК України було винесено постанову про припинення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 , за його клопотанням, на підставі Закону «Про амністію»від 12 грудня 2008року.

       Тим самим, кримінальна справа була припинена не за реабілітуючими підставами, а на клопотання позивача про застосування до нього акту амністії за наявності у нього двох малолітніх дітей, що і підтвердив суду позивача. Спочатку взагалі заперечуючи, що йому невідомо про наявність відносно нього  кримінальних справ. Тим самим позивач не забажав судового розгляду справи, встановлення відсутності його вини і його виправдання.

      Вказаною постановою було встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується в тім, що він працюючи на посаді начальника відділу №43 філії ВАТ КБ «Надра»ДГУ, будучи посадовою особою згідно посадової інструкції від 03 січня 2008р, зловживаючи своїм службовим становищем. В період з 15 січня 2008 по 17 січня 2008р привласнив готівкові кошти ВАТ КБ «Надра»в сумі 24800грн., використовуючи повноваження, якими він наділений з зв’язку з займаною посадою, маючи в наявності копії документів для оформлення кредитного договору на ім’я ОСОБА_3, посвідчуючи особу останнього, перебуваючи на робочому місці, навмисно активував кредитну карту на ім’я ОСОБА_3 через комп’ютерну програму, до якої мав доступ за родом своєї діяльності.

      Крім цього в період з 10 березня 2008р по 25 липня 2008року, не здійснив належний контроль за підлеглими,  неналежним чином виконав свої службові обов’язки, в результаті чого невстановленими працівниками відділення №43  ВАТ  КБ «Надра»були оформлені та активовані кредитні картки, в результаті чого вказаними працівниками були присвоєні грошові кошти на загальну суму 248 070грн., чим банку було завдано майнову шкоду.

      Таким чином, суд вважає, що вищевказані дії відповідача дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу і звільнення його за п.2 ст.41 КЗпП України як працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності.

      На підставі вищевикладеного не підлягають задоволенню послідуючі вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення 28 вересня 2011р по день постановлення рішення по справі в разі його незаконного звільнення з роботи згідно ст.235 КЗпП України, оскільки звільнення позивача відповідає чинному законодавству, а дії відповідача правомірні.

       Суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково на підставі на підставі ст.237-1 КЗпП України та п.9 постанови  №4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р  /з послідуючими змінами та доповненнями/- розмір відшкодування моральної шкоди суд встановлює в межах заявлених  вимог залежно від характеру та об'єму завданих позивачеві моральних та фізичних страждань, з врахуванням в кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин.

       В первинному позові позивач посилається на завдання йому моральної шкоди саме невиконанням рішення суду про поновлення його на роботі та невиплату заробітної плати, що призвело до душевних страждань. Більше двох років він не міг влаштуватися на роботу,  в зв’язку з чим його матеріальне становище погіршилося, він не міг забезпечити Сімою, в якій двоє малолітніх дітей необхідними коштами для нормального існування. Також звернення до нього в судовому порядку з боку відповідача про стягненню заборгованості по кредитним договорам з вимогами дострокового їх погашення оплати штрафів та пені призвело до нервових зривів.

       Суд, враховуючи характер та тривалість моральних страждань позивача, відносно якого не виконувалося рішення суду протягом двох років як в частині поновлення на роботі так і в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, але який з липня 2010року працевлаштувався, тому посилання його на відсутність роботи, заробітку та неможливістю забезпечити сім’ю протягом більше як двох років не обґрунтовані, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню в сумі 5000грн.

        Згідно ст.81 та ст.88 ЦПК України з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 622грн.45коп. ( судовий збір в частинні вимог майнового характеру 515грн.15коп.- 1% від задоволених позовних вимог про стягнення грошових коштів та 107грн.30коп.- судовий збір в частині вимог про відшкодування моральної шкоди.)

      Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213, 214, 215  ЦПК України, суд-

                                                                   В И Р І  Ш И В :

       Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

       Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 серпня 2009р по 28 вересня 2011р 51515грн.46коп., з послідуючими обов’язковими відрахуваннями, в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000грн.

       ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»про визнання дій неправомірними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28 вересня 2011року- відмовити.

      Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»на користь держави судовий збір в сумі 622грн.45коп.

       Рішення суду  може бути оскаржене  до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

        А особами, які приймали участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення- протягом десяти днів з дня отримання ними копії рішення.

Головуючий-