ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
27 січня 2012 р. 10:52 Справа №2а-15317/11/0170/23
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Алексєєвої Т.В., при секретарі судового засідання Лапшині В.В., розглянув у відкритому судовому засідання адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Центру зайнятості Автономної Республіки Крим
про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - за довіреністю ОСОБА_2
Обставини справи:ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Центру зайнятості Автономної Республіки Крим про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови виплати грошову допомоги в розмірі десяти місячних посадових окладів, зобов’язати відповідача здійснити нарахування і виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних посадових окладів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працювала на посаді начальника відділу сприяння працевлаштування населення Сімферопольського міського центру зайнятості та наказом Центру зайнятості АР Крим № 147о/с від 20.04.2011 року звільнена з посади у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров’я, що перешкоджає продовженню даної роботи, з правом дострокового виходу на пенсію, на підставі довідки ЛКК від 18.04.2011 року № 127 2-ї міської поліклініки м. Сімферополь, п.2 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, ст. 21 Закону України "Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", протоколу засідання профспілкового комітету Сімферопольського міського центру зайнятості від 19.04.2011 року № 104/36. При цьому, при звільнені позивача з посади державного службовця, за наявності у неї стажу державної служби більше 10-ти років, відповідач, всупереч ст. 37 Закону України "Про державну службу", не нарахував і не виплатив їй грошову допомогу у розмірі 10-ти місячних посадових окладів.
Позивача в судовому засіданні наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з підстав викладених у адміністративному позові.
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях. В судовому засіданні пояснив, що позивач не має права на одержання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, оскільки звільнена з посади у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров"я. При цьому представник відповідача не заперечувала, що у позивача був достатній стаж для отримання допомоги та фактично вона мала намір вийти достроково на пенсію.
Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення публічної служби, до якої відноситься діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Судом встановлено, що відповідно до "Положення про Кримський республіканський центр зайнятості", затвердженого постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 04.06.1996 року № 180, Кримський республіканський центр зайнятості входить до системи Державної служби зайнятості України та спільно з підпорядкованими структурами служби зайнятості - міськими, районними центрами зайнятості забезпечує комплексне рішення питань зайнятості населення АР Крим.
Кримський республіканський центр зайнятості, структурні підрозділи, які входять до його складу, підпорядковані Міністерству праці України та Уряду АР Крим, міські та районні центри зайнятості - Республіканському центру зайнятості та місцевим органам державної влади.
Відповідно до п. 13 зазначеного положення та Положення про відділ сприяння працевлаштуванню населення Сімферопольського міського центру зайнятості прийняття та звільнення з посади начальника відділу здійснюється директором Кримського республіканського центру зайнятості.
Відповідно до Наказу № 34 від 16.03.2011 року здійсненого зміни в організації виробництва і праці Кримського республіканського центру зайнятості та його найменування, та перейменовано у Центр зайнятості Автономної Республіки Крим, який є правонаступником Кримського республіканського центру зайнятості.
Таким чином, суд зазначає, що служба в Центрі зайнятості АР Крим відноситься до публічної служби.
Суд встановив, що ОСОБА_1 проходила службу в Сімферопольському міському центрі зайнятості з 22.01.1982 року до 20.04.2011 року, що підтверджується копією трудової книжки позивача.
Згідно трудової книжки 08.07.1994 року ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця, а також позивачу 08.07.1994 року присвоєний 12 ранг та 6 категорія посад державних службовців, 01.08.1996 року присвоєний 11 ранг та 6 категорія посад державних службовців, 11.05.1999 року присвоєний 10 ранг державних службовців, 11.05.2001 року присвоєний 9 ранг 5 категорії державного службовця.
10.02.2011 року призначена переводом на посаду начальника відділу сприяння працевлаштування населенню Сімферопольського міського центру зайнятості.
Отже, служба ОСОБА_1 в Центрі зайнятості АРК являється державною та публічною, тому спір з приводу виплати грошової допомоги при звільненні з публічної служби, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання дій відповідача протиправними у зв’язку із невиплатою грошової допомоги при звільненні в розмірі 10 місячних посадових окладів, який є суб’єктом владних повноважень, суд зобов’язаний встановити: чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.
Судом встановлено, що наказом від 20.04.2011 року №147 о/с позивач звільнена з посади начальника відділу сприяння працевлаштування населенню Сімферопольського міського центру зайнятості у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров"я, що перешкоджає продовженню даної роботи, з правом дострокового виходу на пенсію за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та ст. 21 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”.
Суд зазначає, що наказ прийняти на підставі довідки Лікарсько-консультаційної комісії 2-ї міської поліклініки м. Сімферополь від 18.04.2011 року № 127, ст. 21 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”.
За даними позивача, при оформленні документів для призначення пенсії у вересні 2011 року, службовими особами відповідача її було ознайомлено з листом Державного центру зайнятості від 28.03.2011 року № ДЦ-13-2894/0/6-11 про те, що при виході на пенсію відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України виплата 10-ти місячних посадових окладів не здійснюється, та фактично відмовлено у здійсненні виплаті.
Перевіряючи законність відмови відповідача у виплаті грошової допомоги, суд зазначає наступне.
Приписами частини 2 статті 37 Закону України “Про державну службу” №3723-XII від 16.12.1993 року (із змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, в редакції, яка діяла на час звільнення, з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 18.06.2007 р. № 4-рп/2007, від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008) встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Частиною 13 статті 37 Закону України “Про державну службу” встановлено, що державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Із аналізу зазначеної норми вбачається, що одержання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів державним службовцем безпосередньо пов’язано із наявністю двох обставин - виходом особи на пенсію та наявністю у особи стажу державної служби не менше 10 років.
У відповідності до ст.21 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” №3721-XII від 16.12.1993 року яка поновлена в дії згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (із змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин) особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
Представником відповідача ж в судовому засіданні підтверджено той факт, що ОСОБА_1 звільнена з займаної посади у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я з правом дострокового виходу на пенсію.
Судом встановлено, що однією з підстав звільнення позивача було посилання на ст. 21 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” , що прямо передбачено в наказі від 20.04.2011 року № 147 о/с.
Тобто, відповідачу було відомо, що позивач звільняється, в тому числі для дострокового виходу на пенсію.
Крім того, судом встановлено, що позивач фактично з вересня 2011 року оформила пенсію державного службовця, на підставі ст. 37 Закону України “Про державну службу” , що підтверджується довідкою УПФУ в Київському районі м. Сімферополя АРК від 21.11.2011 року. Відповідно до записів у трудовій книжці позивач має стаж державної служби понад 10 років.
З наведеного вище вбачається, що позивач має право на одержання пенсії за Законом України “Про державну службу”, що мають право на одержання пенсії державних службовців за статтею 37 Закону України “Про державну службу”, оскільки досягла пенсійного віку, має страховий стаж для жінок не менше 20 років, у тому числі стаж державної служби - не менше 10 років.
Наявність додаткових соціальних гарантій з боку держави для певної категорії громадян, а саме –право на достроковий вихід на пенсію, не може бути підставо для позбавлення особи інших належних їй соціальних гарантій, встановлених іншими законами, у тому числі права на встановлену ст. 37 Закону України “Про державну службу” грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів у разі виходу такої особи, у тому числі на дострокову пенсію, за наявності стажу державної служби 10 років.
Аналогічна позиція також викладена в листі Міністерства соціальної політики України від 26.10.2011 року № 771/13/155-11.
Суд не приймає до уваги обґрунтування представника відповідача позиції заперечення проти позову, що викладені письмових запереченнях, що обов’язковою умовою отримання допомоги є звільнення працівникам з посади державного службовця у зв’язку з виходом на пенсію державного службовця, в тому числі у зв’язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі та виходом на пенсію.
Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Підставами для визнання дій протиправним є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який їх вчинив. Обов'язковою умовою визнання дій протиправними є також порушення у зв'язку з їх вчиненням прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
Позивач просить визнати протиправними дії відповідача про відмову у виплаті позивачу грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, та судом встановлено, що протиправними є дії відповідача щодо невиплати позивачу 10-ти місячних посадових окладів, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено, відповідно до довідки відповідача від 24.01.2012 р. № 01244, що посадовий оклад станом на 20.04.2011 року (на день звільнення) становив 1221,00 грн.
Отже, відповідач зобов’язаний нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів при виході на пенсію, як державному службовцю, що складає загальну суму 12210,00 грн., а тому в частині позовних вимог щодо нарахування і виплати грошової допомоги позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд на підставі ст. ст. 94, 98 КАС України вважає можливим стягнути на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 3,40 гривень.
Під час судового засідання, яке відбулось 27.01.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено 01.02.2012 року.
Керуючись ст. ст.11, 94, 98 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Центру зайнятості Автономної Республіки Крим щодо невиплати ОСОБА_1 згідно зі ст. 37 Закону України "Про державну службу" грошової допомоги в розмірі десяти місячних посадових окладів.
3. Зобов’язати Центр зайнятості Автономної Республіки Крим нарахувати і виплатити ОСОБА_1 згідно зі ст. 37 Закону України "Про державну службу" грошову допомогу у розмірі десяти місячних посадових окладів, що становить 12210,00 грн.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Алексєєва Т.В.