АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                       Головуючий 1-інст.: Муратова С.О.

Провадження № 22-ц/2090/2023/2012

Справа № 2018/2-289/11/08           

Категорія: відшкодування шкоди                                                                Доповідач: Сілантьєва Е.Є.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          20 березня 2012 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області  в складі:

                     головуючого судді –Сілантьєвої Е.Є.,

          суддів: Гальянової І.Г., Бородіна М.М.,

                     при секретарі –Сватенко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про відновлення порушеного права, зобов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

                   У січні 2010 року ОСОБА_2 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди.

          На обґрунтування позивних вимог посилалася на те, що їй на праві власності належать АДРЕСА_1. Відповідач є власником АДРЕСА_2. Останній навмисно створює їй психологічний дискомфорт, постійно провокує сварки та скандали між нею та іншими жителями будинку, в якому вони проживають, а саме, внаслідок чого постійно виникають конфліктні ситуації, активно заперечує роти будь-яких починань щодо поліпшення зовнішнього виду і стану будинку, території, перешкоджає косметичному ремонту під’їзду, ремонту сходів і технічних приміщень.

          Так, відповідачем зруйновано клумбу у дворі будинку, яка була створена на місці старих колодязів, був завезений чорнозем, бордюрні каміння, два дерева, чагарники та квіти. Зазначену клумбу позивачку просили створити сусіди у 2005 році, на той час у дворі автостоянка потрібна не була, оскільки машини ставили у політехнічному інституті. Як тільки автостоянка закрилася, а позивач зробила освітлення двору, відповідач підговоривши сусідів ОСОБА_5, ОСОБА_6, вирішив зробити замість клумби автостоянку на площі двору 9х7 м, знищив два дерева, викопав чагарники та пересадив їх на теплотрасу, також убрав бордюр, який захищав клумбу та під’їзну дорогу. Зруйновану відповідачем клумбу вона та члени її сім’ї доглядали більше трьох років. Внаслідок незаконних дій відповідача вона змушена була звернутися до ТОВ «Макрокап Девелопмент Україна»для укладання договору на надання послуг щодо приведення зруйнованої клумби у попередній стан, у зв’язку з чим понесла матеріальні витрати у сумі 6012 грн.

          Крім того, відповідач незаконно без проекту організував перебудову східців, що вели до запасного виходу з будинку, на нові. Після чого всі атмосферні опади по східцям стікають та потрапляють у лоток теплотраси, покриття руйнується чагарниками. Вода з теплотраси руйнує водопровід до двох будинків, теплопостачання до трьох будинків, каналізаційний колодязь, підвал будинку. У лотку теплотраси постійно знаходиться вода, яка підмиває фундамент будинку та протікає у її підвал, що може призвести до просідання, руйнування будинку, появи тріщин, а внаслідок призведе до неможливості проживання в ньому.

          Зазначені дії відповідача призводять до порушення її права приватної власності на квартири та до порушення її права спільної сумісної власності на допоміжні приміщення і споруди. Завданими діями відповідача житлові умови жителів будинку АДРЕСА_1 значно погіршилися, оскільки відповідач блокує під’їзд до другого під’їзду будинку на транспортних засобах, самовільно перешкоджає використанню території і не дає можливості нею користуватися, зруйнував благоустрій двору.

          Позивач вважала, що неправомірними діями відповідача їй спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, які вона перетерпіла через ці протиправні дії у відношенні до неї та членів її сім’ї, а також через пошкодження клумби. Враховуючи тривалість незаконних дій відповідача протягом декількох років та їх продовження до теперішнього часу, а також враховуючи те, що відповідач є організатором всіляких перешкод у житті позивачки, його дії направлені на одержання грошової винагороди від неї та членів її родини за те, що він і його друзі перестануть створювати їй нестерпні умови життя, та, переслідуючи цю мету він подає скарги й заяви на неї та членів її сім’ї, почавши цілу серію судових процесів проти неї, які є необґрунтованими, незаконними та досить виснажливими для жінки літнього віку, просила суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 5000 грн.

          У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернувся у суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2. та ОСОБА_4 про відновлення порушеного права і зобов’язання вчинити певні дії.

          Як на підставу своїх вимог посилався на те, що на протязі багатьох років між мешканцями будинку АДРЕСА_1 на засадах добросусідства та взаємної поваги до прав та інтересів його мешканців склалися усталені правила користування прибудинковою територією, а саме: мешканці жилого будинку, за загальною згодою, використовували прибудинкову територію внутрішнього двору для обслуговування та експлуатації своїх житлових приміщень, розміщення майданчика для висушування білизни, місця для розвороту автомобілів, забезпечення доступу до будинку пожежних автомобілів, доступу комунальних служб міста до обслуговування технічного коридору підземної мережі теплопостачання і каналізації будинку, ремонту його конструктивних елементів.

          Відповідачі порушили встановлений порядок користування прибудинковою територією за її цільовим призначенням. Самовільно, всупереч порядку, встановленому ч. 3 ст. 42 Земельного кодексу України, без згоди інших мешканців будинку, сином ОСОБА_2  –ОСОБА_4 було зруйноване асфальтне покриття внутрішнього двору, встановлені високі бетонні бордюри, насипаний ґрунт, що зробило неможливим користування мешканцями будинку ділянкою двору, площею 50 м.кв.

          Самоуправні дії відповідачів обговорювалися на загальних зборах співвласників будинку 27 січня 2009 року, на яких запропоновано ОСОБА_4 відновити асфальтне покриття двору та елементів бруківки за власний рахунок в повному обсязі.

          Мешканці будинку зверталися зі скаргами на неправомірні дії ОСОБА_4 до КП «Жилкомсервіс». За участю заступника директора КП «Жилкомсервіс»ОСОБА_7 31 січня 2009 року відбулися збори співвласників квартир жилого будинку АДРЕСА_1, факти порушення прав мешканців будинку на користування прибудинковою територією за її цільовим призначенням підтвердилися, прийнято рішення про проведення заходів, направлених на благоустрій двору.

          ОСОБА_4 відмовився добровільно відновити зруйноване ним асфальтне покриття внутрішнього двору, у зв’язку з чим співвласники квартир жилого будинку на загальних зборах прийняли рішення власними силами відновити своє право користування прибудинковою територією, про що направили відповідну телеграму до органів міліції. Мешканцями будинку були демонтовані бетонні блоки, пересаджено чагарники.

          Крім того, під час проведення суботнику з благоустрою двору 01 травня 2009 року ОСОБА_4 вдруге відмовився виконувати рішення загальних зборів і відновити зруйноване асфальтне покриття внутрішнього двору та забезпечити звільнення внутрішнього двору ґрунту.

          Крім того ОСОБА_3 зазначав, що ОСОБА_2 є власницею квартир АДРЕСА_1, однак зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3. У квартирах, власницею яких вона є, проживає і фактично чинить перешкоди її син ОСОБА_4, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4.

          В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивач за основним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_8, підтримала позовні вимоги ОСОБА_2, проти зустрічного позову ОСОБА_3 заперечувала.

          Відповідач ОСОБА_3 за основним позовом проти позову ОСОБА_2 заперечував, просив у його задоволенні відмовити, свої вимоги за зустрічним позовом підтримав у повному обсязі.

          Відповідач ОСОБА_4 за зустрічним позовом у судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином.

          Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди відмовлено.

          У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про відновлення порушеного права, зобов’язання вчинити певні дії відмовлено.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити та задовольнити її позовні вимоги та відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі.

          Стягнути з ОСОБА_3 на її користь судові витрати, сплачені нею при поданні позову та апеляційної скарги.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про відновлення порушеного права,зобов’язання вчинити певні дії, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновку суду обставинам справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явились у судове засідання, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

          Згідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

          Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що її дії по улаштуванню клумби для квітів, бордюрів суперечать вимогам: ст. 1 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку»якою визначено, що прибудинкова територія –це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку; ч. 5 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»відповідно до якої користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в порядку і на умовах, передбачених Земельним кодексом України; ч. 3 ст. 42 ЗК України, яка визначає, що порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються співвласниками.

          Відповідно до п. 3.8.10 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання будинків та прибудинкових територій», зареєстрованого в Мінюсті України 25 серпня 2005 року № 927, нові посадки, особливо дерев на прибудинкових територіях, слід проводити за проектами в установленому порядку.

          Згідно акту від 16 лютого 2009 року обстеження прибудинкової території по АДРЕСА_1 комісією в складі інженера, майстра, бухгалтера, затвердженого начальником дільниці № 13 КП «Жилкомсервіс», встановлено, що в результаті проведених робіт ОСОБА_4 на території двору жилого будинку улаштована клумба для квітів, встановлені бордюри. Даний факт був також встановлений і в судовому засіданні суду першої інстанції.

          Доказів узгодження таких дій з іншими власниками квартир в будинку АДРЕСА_1 щодо улаштування клумби та встановлення бордюрів на прибудинковій території, та використання у такий спосіб цієї території, отримання згоди на вчинення таких дій з іншими співвласниками багатоквартирного будинку ОСОБА_2 суду надано не було.

          Крім того посилання ОСОБА_2 на укладення нею договору з ТОВ «Макрокап Девелопмент Україна»про надання послуги щодо приведення зруйнованої клумби у попередній стан в розмірі 6012 грн. як на підставу майнової шкоди, спростовані листом ТОВ «Макрокап Девелопмент Україна»№ 389 від 01 вересня 2010 року, відповідно до якого зазначене товариство надало ОСОБА_2 послуги по складанню кошторисно-договірного розрахунку на виконання відновлення теплотраси, розташованої по АДРЕСА_1. За виконання зазначеної послуги ОСОБА_2 сплатила товариству 300 грн. 60 коп., про що свідчить приходний касовий ордер № 424 від 18 грудня 2009 року (а.с. 119).

          Також ОСОБА_2 не було надано доказів, що діями відповідача ОСОБА_3 їй була спричинена моральна шкода, оскільки само по собі звернення ОСОБА_3 в суди з позовами, заявами про забезпечення позову, апеляційними скаргами тощо означає лише реалізацію ним свого права звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, що передбачено ч. 1 ст. 55 Конституції України та ст.ст. 15, 16 ЦК України.

          Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що суду не було надано належних та допустимих доказів щодо факту улаштування клумби у дворі житлового будинку АДРЕСА_1 саме шляхом руйнування відповідачами за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 асфальтобетонного покриття двору на місці улаштування клумби, а також не було надано доказів належності будівельних матеріалів та будівельного сміття відповідачам, тому у суду не було підстав до зобов’язання відповідачів за їх рахунок відновлювати асфальтове покриття ділянки внутрішнього двору площею 50 кв.м по АДРЕСА_1, вивезти з двору ґрунт, будівельні матеріали і будівельне сміття.

          Зазначене підтверджується листами КП «Харківські теплові мережі», Департаменту житлово-комунального господарства та енергетики виконкому Харківської міської ради щодо усунення слідів розриття, що утворилося в результаті ремонту теплового вводу в будинок, ремонту крильця та поновлення асфальтового покриття (а.с. 91-92).

          Із зазначеними висновками суду першої інстанції погоджується й судова колегія та не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду.

          Інші доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.

          Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 315, 317, 319 України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя –

Судді –