ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.03.12 р.                                                                                 Справа № 5006/13/20/2012                               

  Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетта –Сервіс”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж”, м. Донецьк

про: стягнення 441775грн. 76коп.

За участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 08.11.2011р.) – представник;

від відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Бетта –Сервіс”, м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж”, м. Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 427023грн.60коп., пені в розмірі 11582грн.27коп., 3% річних у розмірі 2316грн.45коп., індексу інфляції 853грн.44коп., всього 441775грн. 76коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором № 2011/11-05 від 11.11.2011р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого виникла сума основного боргу у розмірі 427023грн.60коп., яка в тому числі заявлена позивачем до стягнення.

Ухвалою суду від 21.02.2012р. суд порушив провадження у справі, призначив судове засідання на 21.02.2012р.

У зв’язку з неявкою відповідача, з метою надання йому права на захист, враховуючи заявлене останнім клопотання про відкладення розгляду справи, справа слуханням відкладалась на 14.03.2012р., але відповідач у судові засідання не з’явився, витребуваних документів не надав.

12.03.2012р. відповідач повторно надав клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на неможливість забезпечити участь уповноваженого представника в судовому засіданні, призначеного на 14.03.2012р., у зв’язку із знаходженням останнього у відрядженні. У підтвердження суду надана не засвідчена належним чином копія наказу № 25 від 07.03.2012р. про відрядження юрисконсульта до м. Києва з 12.03.2012р. по 19.03.2012р.

Суд відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, суд вважає, що керівник відповідача, у зв’язку з відрядженням свого представника до іншого міста мав можливість згідно вимог ст. 28 Господарського процесуального кодексу України визначити своєчасно іншу особу, яка буде представляти інтереси ТОВ «Донспецмонтаж» в судових засіданнях по даній справі або представляти інтереси в суді особистою участю керівника.

Відповідно до не засвідчених належним чином копій наказів за підписом генерального директора ТОВ „Донспецмонтаж” № 25 від 07.03.2012р. та № 15 від 16.02.2012р. про відрядження юрисконсульта, останній знаходився у відрядженні з 17.02.-28.02.2012р. та з 12.03.-19.03.2012р. Отже, навіть у разі неможливості явки представника відповідача для прийняття участі в судових засіданнях, представник не позбавлений був можливості підготувати витребувані судом документи, письмово викласти свою позицію по суті спору.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установленому порядку. В матеріалах справи є достатні документи для вирішення спору по суті. Про необхідність витребування від сторін будь–яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося. Відповідач був повідомлений судом про дату та час проведення судового засідання належним чином, що унеможливлює порушення його процесуальних прав в цій частині.

В судовому засіданні 14.03.2012р. позивач підтримав позовні вимоги, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору, наполягав на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка представника відповідача не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

11.11.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Бетта –Сервіс”, м. Київ (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж”, м. Донецьк (покупцем) був укладений договір № 2011/11-05, згідно з яким постачальник зобов’язується поставити у власність покупця обладнання (надалі – товар) індивідуальні характеристики якого, кількість та якість визначені в специфікаціях, які додаються до даного договору, а покупець зобов’язується прийняти його та своєчасно оплачувати товар на умовах, які в казані в даному договорі.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна на товар вказується у специфікаціях, які з моменту підписання сторонами становлять невід’ємну частину договору.

Згідно з п. 5.1 договору оплата за товар покупцем здійснюється шляхом оплати грошових коштів на поточний рахунок постачальника наступним чином:

-50% від вартості специфікації оплата протягом трьох днів від моменту підписання видаткової накладної;

- 50% від вартості специфікації протягом 14 календарних днів з дати відвантаження товару, зазначеного у видатковій накладній.

Ціна та загальна вартість товару вказуються у специфікаціях.

Відповідно до п. 8.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе за договором зобов’язань.

На виконання п. 1.1 договору сторони у специфікаціях до договору поставки № 2011/11-05 від 11.11.2011р. встановили предмет поставки, а саме визначили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю та вартість, в результаті чого поставці підлягає перша партія товару загальною вартістю 320782грн.68коп., яка була поставлена позивачем за видатковою накладною № БС – 0000533 від 14.11.2011р.; друга партія товару на суму 106240грн.92коп. була поставлена за видатковою накладною № БС – 0000554 від 14.11.2011р., всього позивач здійснив поставку товару на суму 427023грн.60коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач, отримавши товар за видатковими накладними від 14.11.2011р. №БС-0000533 та № БС-0000544, всупереч умовам договору належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання щодо повної оплати його вартості.

Позивач звертався до відповідача з вимогами сплатити вартість отриманого товару в сумі 427023грн.60коп., попереджаючи про необхідність звернення до господарського суду задля примусовим стягненням суми боргу та нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання зобов’язань.

Позивач вказує на те, що відповідач не надав жодної відповіді на направлені вимоги про сплату суми боргу, сума заборгованості не погашена, товар не повернутий.

       Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суму заборгованості у розмірі 427023грн.60коп., у зв’язку з неналежним виконанням умов договору № 2011/11-05 від 11.11.2011р., що стало підставою для нарахування 3% річних у сумі 2316грн.45коп., пені в сумі 11582грн.27коп. та індексу інфляції у сумі 853грн.44коп.   

Договір № 2011/11-05 від 11.11.2011р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

        Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона–постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

        Відповідачем 14.11.2011р. був отриманий за видатковими накладними № БС – 0000533, № БС – 0000554 товар загальною вартістю 427023грн.60коп.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання умов договору № 2011/11-05 від 11.11.2011р.суд робить виходячи з того, що безпосередньо в видаткових накладних є посилання на договір № 2011/11-05 від 11.11.2011р. як підставу здійсненої господарської операції; товар, погоджений сторонами специфікаціями до договору, що є його невід’ємною частиною, про що безпосередньо значиться в п. 2.1 договору, і був поставлений за видатковими накладними відповідачу; довіреністю відповідач уповноважував свого працівника на отримання матеріальних цінностей від позивача саме за договором № 2011/11-05 від 11.11.2011р. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

       Поставлений згідно зазначених накладних товар на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії Д № 1141 від 14.11.2011р. прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов’язань з поставки Товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов’язань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов’язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 2011/11-05 від 11.11.2011р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що оплата за товар покупцем здійснюється на поточний рахунок постачальника наступним чином:

-50% від вартості специфікації оплата протягом трьох днів від моменту підписання видаткової накладної;

- 50% від вартості специфікації протягом 14 календарних днів з дати відвантаження товару, зазначеного у видатковій накладній.

Оскільки дата підписання накладних та відвантаження товару збігається, будь-яких інших відміток спірні накладні не містять, враховуючи, що за видатковими накладними № БС – 0000533, № БС - 0000554 товар був поставлений та відповідно отриманий відповідачем 14.11.2011р., то з урахуванням вимог п. 5.1 договору щодо строків оплати, строк оплати 50% вартості специфікацій, що складає 213511грн.80коп. наступив для відповідача 17.11.2011р., а вже з 18.11.2011р. почалося прострочення виконання зобов’язання; строк оплати решти 50% вартості специфікації наступив 28.11.2011р., а вже з 29.11.2011р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачем.

Однак, відповідач належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов’язання, взагалі не сплативши вартість отриманого товару, внаслідок чого товар на суму 427023грн.60коп. залишився не оплаченим.

В матеріалах справи наявний лист відповідача, яким останній підтверджує факт відвантаження позивачем 14.11.2011р. партії товару на суму 320782грн.68коп., зобов’язуючи оплатити її вартість відповідно умовам договору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення боргу в сумі 427023грн.60коп. суду не представлені, в результаті чого позовні вимоги у розмірі 427023грн.60коп. підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2316грн.45коп. за період з 18.11.2011р. по 28.11.2011р. на суму 213511грн.80коп., за період з 29.11.2011р. по 27.01.2012р. на суму 427023грн.60коп. та індекс інфляції у розмірі 853грн.44коп., нарахований за грудень 2011р.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.  

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині стягнення 3% річних, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство”, встановив, що позивачем вірно визначений момент настання права вимагати від відповідача виконання грошового зобов’язання, однак за підрахунком суду заявлена сума 3% річних 245грн.68коп. перевищує розмір, який може бути нарахований за період з 18.11.2011р. по 28.11.2011р. на суму боргу 213511грн.80коп., обґрунтованою за цей період є сума 3% річних у розмірі 193грн.04коп.; за період з 29.11.2011р. по 27.01.2012р. на суму 427023грн.60коп. заявлена позивачем сума 3% річних не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період. Отже, вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 2263грн.81коп., в частині стягнення 52грн.64коп. суд відмовляє.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, встановив, що наданий позивачем розрахунок є вірним, внаслідок чого вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач на підставі п. 7.7  договору просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 11582грн.27коп., яка заявлена до стягнення за той самий період що і 3% річних, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Нарахування пені здійснюється з врахуванням граничного строку, розміру пені, що передбачено ст. 1,3  Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, однак суд не погоджується з розміром суми пені, нарахованої за період з 18.11.2011р. по 28.11.2011р. на суму боргу 213511грн.80коп., через невірне визначення кількості днів прострочення, у зв’язку з чим суд, зробивши власний розрахунок пені за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство”, за зазначений період, вважає, що обґрунтованою є сума пені в розмірі 997грн.36коп.; за період з 29.11.2011р. по 27.01.2012р. на суму 427023грн.60коп. заявлена позивачем сума пені не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період. Отже, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені на суму 11351грн.21коп., відмовляє в частині стягнення пені в сумі 231грн.06коп.

Законом України „Про судовий збір” від 08.07.2011 р. №3674-VI встановлено, що  із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється ставка судового збору – 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Платіжним дорученням № 129 від 26.01.2012р. позивачем сплачений судовий збір у розмірі 8900грн.00коп., тобто в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством, у зв’язку з чим поверненню підлягає сума судового збору в розмірі 64грн.48коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетта –Сервіс”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж”, м. Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 427023грн.60коп., пені в розмірі 11582грн.27коп., 3% річних у розмірі 2316грн.45коп., індексу інфляції 853грн.44коп. задовольнити частково.

         Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж” (83023, м. Донецьк, вул. Харитонова, 2, ЄДРПОУ 30871714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетта–Сервіс” (юридична адреса: 01014, м. Київ, вул. Струтинського, будинок 6, код ЄДРПОУ 32980408) суму основного боргу в розмірі 427023грн.60коп., інфляційних нарахувань у розмірі 853грн.44коп., 3% річних у розмірі 2263грн.81коп., пені в сумі 11351грн.21коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 8829грн.84коп.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Бетта–Сервіс” (юридична адреса: 01014, м. Київ, вул. Струтинського, будинок 6, код ЄДРПОУ 32980408) зайво сплачений платіжним дорученням № 129 від 26.01.2012р. судовий збір у розмірі 64грн.48коп.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 52грн.64коп., пені 231грн.06коп.

        У судовому засіданні 14.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

        Видати наказ після набрання рішення законної сили.

        Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                                       Повний текст рішення складено та підписано 16.03.2012р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.