УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "13" березня 2012 р.                                                     Справа № 18/5007/1/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді   Соловей Л.А.

при секретарі Лук'янчук Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача:        ОСОБА_1, довіреність №26/05 від 16.01.2010р.;

від І відповідача:  не з'явився;

від ІІ відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1579 від 30.12.2011р.;

     розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Житомирської міської ради (м.Житомир)

до 1) Виконавчого комітету Житомирської міської ради (м.Житомир)

     2) Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (м.Київ)   

 про визнання недійсним свідоцтва про право власності.

Позивачем пред'явлено позов до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності серії САС №106772 на приміщення переговорного пункту в м.Житомирі по вул.Московській, 13, виданого виконавчим комітетом Житомирської міської ради 15.07.2008р. Відкритому акціонерному товариству "Укртелеком" на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради депутатів трудящих від 04.01.1977 року за №2 "Про затвердження акту державної комісії по прийомці в експлуатацію 54-х квартирного п'ятиповерхового житлового будинку з міжміським переговорним пунктом по вул.Московській, 39 в м.Житомир".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що ВАТ "Укртелеком" не було надано жодного документа, який підтверджував би наявність у нього права власності на нежитлове приміщення по вул.Московській, 13, що є порушенням вимог п.8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002р. №7/5 (в редакції Міністерства юстиції України від 28.07.2010р. №1692/5).

Також вказує, що в рішенні від 04.01.1977р. не зазначено, що ВАТ "Укртелеком" було замовником будівництва; приміщення переговорного пункту в м.Житомир по вул.Московській, 13 не віднесено засновниками (учасниками) до статутного фонду ВАТ "Укртелеком". Вважає, що власником спірного приміщення є Житомирська міська рада на підставі рішення від 22.10.1992р. "Про формування комунальної власності міської ради народних депутатів та передачу в управління виконкому майна міської ради".

Ухвалою від 04.01.2012р. залучено до участі у справі як відповідача ВАТ "Укртелеком" (а.с.1), правонаступником якого є ПАТ "Укртелеком".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.1-3) та письмовому правовому обґрунтуванні позову (а.с.51-53). Просить суд поновити строк позовної давності.

Представник першого відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить підпис представника першого відповідача у повідомленні про відкладення розгляду справи, а.с.83). Раніше, представник Виконавчого комітету Житомирської міської ради, який був присутній в судовому засіданні 23.01.2012р., 06.02.2012р., 28.02.2012р. та 06.03.2012р. позовні вимоги визнав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Представник другого відповідача - ПАТ "Укртелеком" в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с.37-39), в якому зокрема вказує, що ПАТ "Укртелеком" є правонаступником Житомирського обласного виробничо-технічного управління зв'язку (ОВТУЗ), яке відповідно до акту державної прийомки будинку за адресою вул.Московська, 39 (нова адреса вул.Московська, 13) було забудовником 54-х квартирного п'ятиповерхового жилого будинку з міжміським переговорним пунктом, а тому рішення виконкому Житомирської міської ради депутатів трудящих від 04.01.1977р. №2 є законною підставою для видачі свідоцтва про право власності ПАТ "Укртелеком" на приміщення переговорного пункту. Також зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо звернення з даним позовом, оскільки листом від 12.11.2008р. №7932/10-01-05 Державний департамент з питань зв'язку Міністерства транспорту та зв'язку України проінформував Житомирську раду про власника приміщень переговорного пункту та існування свідоцтва про право власності від 15.07.2008р. Отже, перебіг строку позовної давності почався у листопаді 2008 року, а закінчився у листопаді 2011 року.

В судове засідання в порядку ст.30 ГПК України викликався представник КП "Житомирське обласне міжміське БТІ", який надав для огляду інвентаризаційну справу на об'єкти нерухомості, які знаходяться за адресою: м.Житомир, вул.Московська, 13.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчим комітетом Житомирської міської ради депутатів трудящих прийнято рішення від 04.01.1977 року за №2 "Про затвердження акту державної комісії по прийомці в експлуатацію 54-х квартирного п'ятиповерхового житлового будинку з міжміським переговорним пунктом по вул.Московській, 39 в м.Житомирі" (а.с.10). Згідно вказаного акту замовником будівництва 54-х квартирного п'ятиповерхового житлового будинку з міжміським переговорним пунктом по вул.Московській, 39 в м.Житомирі було обласне виробничо-технічне управління зв'язку (а.с.11-16).

На підставі вищезазначеного рішення Відкритому акціонерному товариству "Укртелеком" 15.07.2008р. виконавчим комітетом Житомирської міської ради видано свідоцтво про право власності на вбудовані приміщення загальною площею 336,2кв.м., які розташовані в м.Житомирі по вул.Московській, 13 (стара адреса - вул.Московська, 39) (а.с.24).

16.07.2008р. Комунальним підприємством "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради зареєстровано право власності за ВАТ "Укртелеком" на приміщення переговорного пункту, яке розташоване в м.Житомирі по вул.Московській, 13 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно а.с.24 на звороті).

Обґрунтовуючи належність спірного майна ПАТ "Укртелеком", другий відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що він є правонаступником Житомирського обласного виробничо-технічного управління зв'язку (ОВТУЗ), яке відповідно до акту державної прийомки будинку за адресою вул.Московська, 39 (нова адреса вул.Московська, 13) було забудовником 54-х квартирного п'ятиповерхового жилого будинку з міжміським переговорним пунктом, а тому рішення виконкому Житомирської міської ради депутатів трудящих від 04.01.1977р. №2 є законною підставою для видачі свідоцтва про право власності ПАТ "Укртелеком" на приміщення переговорного пункту.

Ухвалами суду ПАТ "Укртелеком" було зобов'язано надати докази на підтвердження правонаступництва ПАТ "Укртелеком" Житомирського обласного виробничо-технічного управління зв'язку ОВТУЗ, який зазначено як забудовник спірного об'єкту згідно Акту державної комісії по прийомці в експлуатацію 54-х квартирного п'ятиповерхового житлового будинку з міжміським переговорним пунктом по вул.Московській, 39 в м.Житомир.

Однак ПАТ "Укртелеком"   не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про факт правонаступництва ПАТ "Укртелеком" Житомирського обласного виробничо-технічного управління зв'язку (ОВТУЗ).

З метою з'ясування питання  чи ввійшов до статутного фонду ВАТ "Укртелеком" під час корпоратизації відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993р. №210/93 "Про корпоратизацію підприємств", житловий будинок з міжміським переговорним пунктом за адресою: м.Житомир, вул.Московська, 13 господарським судом направлено запити до Державного департаменту з питань зв'язку Міністерства транспорту та зв'язку України (а.с.66).

У відповіді на запит суду, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації повідомила, що не брала участі в корпоратизації ВАТ "Укртелеком", а також не здійснювала управління корпоративними правами цього товариства. Додатково зазначено, що відповідно до Закону України "Про Фонд державного майна України" підтвердження факту передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених в процесі приватизації, належить до Фонду державного майна України (а.с.69, 76).

З листа Фонду державного майна України від 29.08.2008р. за №10-21-12349 вбачається, що ФДМУ не приймав участі у формуванні статутного фонду та не надав переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду зазначеного об'єкту  (а.с.22). У вказаному листі також зазначено, що ВАТ "Укртелеком" було створено шляхом корпоратизації відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993р. №210/93 "Про корпоратизацію підприємств"; засновником ВАТ "Укртелеком" є Державний комітет зв'язку та інформатики.

В матеріалах справи міститься лист КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради від 26.03.2010р., в якому зазначено, що право власності на вбудовані приміщення загальною площею 336,2 кв.м., які розташовані по вул.Московській, 13 в м.Житомирі, було зареєстровано за ВАТ "Укртелеком" на підставі свідоцтва про право власності від 15.07.2008р., яке в свою чергу було видане на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 04.01.1977р. за №2 "Про затвердження акту державної комісії про прийняття в експлуатацію" (а.с.25).

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд прийшов до висновку про необґрунтованість позову з огляду на наступне.    

Предметом даного позову є визнання недійсним свідоцтва про право власності.

При цьому в обґрунтування позовних вимог Житомирська міська рада посилається на те, що позов було подано з метою захисту прав територіальної громади м.Житомира, оскільки власником приміщення переговорного пункту, яке розташоване в м.Житомирі по вул.Московській, 13, є Житомирська міська рада (а.с.51-53). Як на доказ наявності права у позивача на спірне майно, останній посилається на  рішення Житомирської міської ради народних депутатів від 22.10.1992 року "Про формування комунальної власності міської ради народних депутатів та передачу в управління виконкому майна міської ради" (а.с.78-81).

Судом досліджено зазначене рішення, проте згідно переліку підприємств комунальної власності міської Ради народних депутатів, що є додатком №1 до цього рішення, відсутні відомості, щодо передачі міжміського переговорного пункту по вул.Московській, 39 в м.Житомирі до комунальної власності міста.

Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, суд враховує наступне.

Кожна особа, згідно з ст. 15 ЦК України, має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Норми статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України розкривають зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно з ч.2 ст.16 ЦК України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами статті 20 ГК України передбачено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до п.1.4 Тимчасового положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Видача свідоцтва про право власності передбачена у п.6 цього Тимчасового положення, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації.

Свідоцтво про право власності не є актом ненормативного характеру, оскільки воно самостійно не породжує певні правові наслідки, а є лише похідним документом від рішення. Свідоцтво про право власності, видане на підставі відповідного акта, не може виступати предметом спору, оскільки не має статусу акта державного чи іншого органу.  

Таким чином, свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, а не документом, на підставі якого набувається чи припиняється право власності.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно з ч.2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності є непорушним (ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України).

Захист відносин власності в Україні здійснюється на загальних засадах, визначених Конституцією України, ЦК України .

Держава, згідно з ч.1 ст.386 ЦК України, забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

У разі, якщо особа вважає себе власником майна, право власності на яке було зареєстровано на іншу особу, вона має обрати способи захисту права власності, що передбачені главою 29 ЦК України, зокрема шляхом пред'явлення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України), про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.392 ЦК України), визнання незаконним правового акта, що порушує право власності (ст.393 ЦК України), під час розгляду якого досліджуватиметься наявність (відсутність) права власності на спірне майно.  

Вважаючи свої права порушеними, позивач зобов'язаний обрати спосіб захисту порушеного права, що відповідає зазначеним нормам законодавства.

Проте, всупереч наведеним положенням законодавства Житомирська міська рада, вважаючи себе власником приміщення переговорного пункту, яке розташоване в м.Житомирі по вул.Московській, 13 та право власності на яке зареєстровано за ВАТ "Укртелеком", обрала спосіб захисту свого порушеного права шляхом звернення з позовом про визнання свідоцтва про право власності недійсним, який не відповідає передбаченим ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України способам захисту цивільних прав та інтересів.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд відмовляє у задоволенні позову.

ПАТ "Укртелеком" у відзиві на позовну заяву просить суд застосувати строк позовної давності, щодо звернення з даним позовом до суду.

Однак, враховуючи те, що підставою відмови у позові є неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, пропуск строку позовної давності, в даному випадку, не впливає на результат вирішення спору, тому не застосовується судом.

Керуючись ст.ст.32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя                                                                     Соловей Л.А.  

                                                                                                                                  Повне рішення складено 19 березня 2012 року

Віддрукувати 2прим.:

1 - до справи;

2 - 1 відповідачу (рекомендованим з повідомленням)