УХВАЛА

19 червня 2025 року

м. Київ

справа № 592/1278/21

провадження № 51-2254 ск 25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року,

встановив:

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перегляд зазначеного судового рішення у касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Суд дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 4, 5 ч. 2 зазначеної статті.

Так, у касаційній скарзі, зокрема, зазначаються: обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; вимоги особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції.

Проте наведених положень процесуального закону засудженим не дотримано.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Оскаржуючи законність судових рішень засуджений серед іншого вказує на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що, з огляду на положення ст. 433 КПК не може бути предметом перевірки судом касаційної інстанції.

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для їх скасування або зміни і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи обґрунтувавши їх.

Обґрунтування доводів касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК, згідно з якими підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Водночас засуджений у касаційній скарзі не зазначає та не обґрунтовує, яких порушень вимог кримінального процесуального закону, з огляду на положення ст. 412-414 КПК, припустилися суди першої та апеляційної інстанцій.

Також засуджений не зазначає, яких саме порушень припустився суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду щодо нього, з огляду на положення статей 370, 404, 405, 412-414, 419 КПК, у їх взаємозв`язку, не вказує, які доводи його апеляційної скарги залишились поза увагою цього суду.

Крім того, засуджений допускає суперечності у касаційній скарзі, оскільки скарга подана ним на рішення апеляційного суду, а у її мотивувальній частині вказує на незаконність судових рішень обох інстанцій. При цьому у прохальній частині скарги просить скасувати судове рішення, а справу направити на додаткове розслідування.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції. Такі вимоги мають узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 436 КПК, за змістом якої, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.

Однак касаційна скарга засудженого у частині вимоги до суду касаційної інстанції не відповідає положенням цієї норми права.

Крім того, засуджений, вказуючи про незастосування судом до нього Закону № 3886-IX за епізодом крадіжки, не обґрунтовує цієї підстави для закриття кримінального провадження, ураховуючи положення вказаного Закону щодо вартості викраденого майна.

Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків.

На усунення недоліків, засудженому слід подати нову касаційну скаргу.

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року залишити без руху, надавши йому п`ятнадцятиденний строк для усунення недоліків із дня отримання ним ухвали.

У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3