АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
- головуючого судді - Заїкіна А.П.;
- суддів - Мизи Л.М., Процик Л.М.;
при секретарі - Трошині К.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 січня 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області (далі - УПФУ в Овідіопольському районі) про визнання протиправною відмови виплатити щомісячну державну допомогу дітям війни, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
01.09.09 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він належить до категорії громадян, які згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" мають право на підвищення пенсії у розмірі 30%. Відповідач виплачує підвищення тільки у розмірі 10% і відмовляє в здійсненні відповідного перерахунку з січня 2006 р по червень 2009 р. включно. Посилаючись на те, що строк для звернення до суду він пропустив з поважних причин, просив позов задовольнити.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, стверджуючи, що позов є необґрунтованим. Вважав, що позивач пропустив строк звернення до суду. Справу просив розглянути за відсутності його представника (а.с.23-а).
Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 20.01.10 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною відмову УПФУ в Овідіопольському районі здійснити відповідний перерахунок та виплату підвищення до пенсії. Зобов'язано УПФУ в Овідіопольському районі перерахувати і виплатити ОСОБА_1 відповідні виплати за період з 22.05.08 р. по 30.06.09 р.. В решті позову відмовлено (а.с.25 - 27).
В апеляційній скарз і УПФУ в Овідіопольському районі просить постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на її необґрунтованість і невідповідність нормам чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус “дитини війни” (а. с. 6 - 7).
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на щомісячне підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, а також, що вказане підвищення повинно бути сплачене за період - з 22.05.08 р. по 30.06.09 р.. Невиплата позивачу за цей період щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є протиправною.
Судова колегія частково погоджується з цими висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний статус дітей війни”, у редакції від 18.11.04 р., дітям війни пенсії підвищуються на 30% розміру мінімальної пенсії за віком.
У 2007 р. позивачу не підвищувалась пенсія на 30% мінімальної пенсії за віком через те, що на підставі Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” і Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” зупинялась дія ст. 6 Закону України “Про соціальний статус дітей війни”.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71, з урахуванням ст. 111, Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Відповідно до п. 41 розділу П Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 р., зазначені положення п. 41 розділу П Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” визнано такими, що не відповідають Конституції України.
За змістом ст. 152 ч. 2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд, задовольняючи позов частково і зобов'язуючи відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з проведенням відповідних виплат за період з 22.05.008 р. по 30.06.09 р. правильно прийняв до уваги вищевикладене, але не врахував вимоги ст. 99, 100 КАС, чинної на час розгляду справи.
За змістом ч. 2 ст. 99 і ч.1 ст. 100 КАС, у редакції чинній на час вирішення спору у суді першої інстанції, для звернення до адміністративного суду встановлювався річний строк і пропущення строку для звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову. Належить врахувати, що річний строк для звернення до суду слід застосовувати у кожному випадку порушення права позивачки, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалось право позивачки на отримання підвищення до пенсії.
Твердження позивача про те, що про порушене право йому стало відомо лише у 2008 р., а також, що суми нарахованої пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, є безпідставними. Так, про те, що щомісячно не нараховується і не виплачується до пенсії 30% мінімальної пенсії за віком, позивачу було беззаперечно відомо ще у 2006 р. Позивач отримує пенсію з 2000 р. (а. с. 7). У 2007 р., при отриманні пенсії позивач знав, що їй не нарахована щомісячна соціальна допомога як “дитині війни”. Доводи позивача щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, а висновок суду першої інстанцій про те, що у даному випадку встановлюється інший строк звернення до суду є хибним. У розумінні ст. 87 Закону України “ Про пенсійне забезпечення”, лише нараховані і не виплачені суми пенсії виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.. Зважаючи на те, що щомісячна соціальна допомога, як “дитині війни”, позивачу у 2006-2008 р. р. не нараховувалась, відсутні правові підстави для ствердження про те, що позивачка має право на судовий захист без обмеження будь-яким строком.
Стосовно позовних вимог за 2009 р., то відповідно до ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 р. встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 р. підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Тому апеляційний суд вважає, що позовні вимоги відносно зобов’язання відповідача в 2009 році здійснювати нарахування позивачу в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, підлягають задоволенню за період з 01.01.09 р. по 01.07.09 року (згідно заявлених вимог у суді першої інстанції).
У зв'язку з цим, вимоги стосовно проведення перерахунку за період з 01.01.06 р. по 01.09.08 р. не підлягають задоволенню, оскільки позивач пропустив строк для звернення до адміністративного суду, передбачений ст. 99 КАС.
За таких підстав судова колегія приходить до висновку, що вимоги про проведення перерахунку у межах річного строку для звернення до адміністративного суду, позов до суду подано 01.09.09 р.(а. с. 2), з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 р. та вимог позову, підлягають задоволенню частково, а саме за період з 01.09.08 р. по 01.07.09 р..
В апеляційній скарзі вказується, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", не застосовується для перерахунку або підвищення пенсії. Судова колегія не приймає цей довід апелянта, оскільки за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно за правилами, встановленими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Отже, положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", згідно якого - мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений аб.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Також, є безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеного підвищення пенсії у вказаному розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни". Такі доводи апелянта не відповідають як нормам національного законодавства, так і міжнародного, зокрема ч. 1 ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, і практиці Європейського Суду з прав людини як джерела права (справа "Качко проти України" (заява №63134/00).
Постанова суду першої інстанції підлягає зміні на підставі п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України. Підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, однак помилково не застосував норми процесуального права стосовно строків звернення до адміністративного суду, колегія суддів, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС, апеляційну скаргу задовольняє частково, постанову суду - змінює, з викладенням резолютивної частини постанови у новій редакції.
Керуючись ст. ст.195, 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області - задовольнити частково.
Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 січня 2010 року - змінити, виклавши резолютивну частину постанови у новій редакції.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду в Овідіопольському районі Одеської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 01 вересня 2008 року по 01 липня 2009 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області нарахувати ти виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 01 вересня 2008 року по 01 липня 2009 року.
В решті позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: Л. М Миза
М. В. Процик