Справа №2-1088/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2008 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя в складі:
головуючого судді Діденка Д.О.,
при секретарі Олейніковій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ДП „Сімферопольське лісомисливське господарство” про визнання дійсним попереднього договору,
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання договору дійсним, мотивуючи свої вимоги тим, 23.04.2004 р. між ним та відповідачем укладено попередній договір , згідно якому він в строк до 01.05.2004 р. зобов'язався внести на рахунок відповідача 34927,20 грн. у рахунок оплати за придбання будівлі центрального складу та майданчику, що розташовані по АДРЕСА_1, а відповідач зобов'язався оформити всі необхідні документи для відчуження зазначеного майна та укласти з ним договір купівлі продажу цих об'єктів. До теперішнього часу відповідач умов попереднього договору не виконав, посилаючись на його недійсність. В зв'язку з викладеним просить визнати попередній договір дійсним та зобов'язати відповідача укласти з ним договір купівлі-продажу вищевказаних об'єктів.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні за мотивами, наведеними у заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що оспорюваний договір укладений за корисною змовою ОСОБА_1 та його батька, який в той час був директором „Сімферопольського лісомисливського господарства”. Та, крім того, попередній договір є недійсним, бо укладений без дотримання форми нотаріального посвідчення та без погодження з органом приватизації, яке необхідно для відчуження державного майна. Крім того, основний договір всупереч ст.182 ГК України не був укладений сторонами протягом року після укладення попереднього, що є підставою для припинення зобов”язань між сторонами.
Вислухавши сторони та дослідивши матеріали справи суд вважає позов необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає з наступного.
Судовим розглядом встановлено, що 23.04.2004 р. між ОСОБА_1 (Сторона 1) та „Сімферопольське лісомисливське господарство” в особі Мамедова З.І. (Сторона 2) укладено попередній договір, предметом якого згідно п\п.1.1 - є укладення в подальшому (не пізніше 01.05.2007 р.), договору купівлі-продажу будівлі Центрального складу та майданчику, що розташовані по АДРЕСА_1. Згідно п.2 Договору, „Сторона 1” зобов'язалася здійснити передоплату в сумі 34927,20 грн. не пізніше 01.05.2004 р. , а „Сторона 2” - оформити всі необхідні документи для відчуження зазначеного майна та укласти належно оформлений договір купівлі-продажу не пізніше 01.05.2007 р.
П\п 2.3. Договору передбачені наслідки дострокового розірвання договору „Стороною 2” та невиконання нею обов'язків за договором. П.3 Договору передбачена відповідальність сторін за невиконання зобов'язань.
26.04.2004 р. ОСОБА_1 внесено відповідачу 34927,20 грн., що не оспорювалося в судовому засіданні сторонами у справі.
24.04.2007 р. ОСОБА_1 звернувся до директора Сімферопольського ДЛМГ з вимогою про укладення договору купівлі-продажу центрального складу та майданчика, зазначених у попередньому договорі від 23.04.2004 р. Згідно відповіді на цю заяву від 27.04.2007 р. за підписом директора ДП „Сімферопольське лісомисливське господарство”, попередній договір, на його думку, є нікчемним внаслідок недодержання форми договору, а саме - вимоги про нотаріальне посвідчення. Також зазначається, що вказаний право чин порушує публічний порядок згідно ч.1 ст.228 ЦК України, бо дозвіл відповідного органу, до сфери управління якого відноситься підприємство, а також Фонду держмайна України на відчуження нерухомого майна отримано не було, що свідчить про те, що договір направлений на незаконне заволодіння державним майном.
Статтею 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку ( у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі , встановленій для основного договору.
Згідно ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Зазначені вимоги при укладенні оспорюваного договору виконано не було, тому він є нікчемним згідно ч.1 ст.220 ЦК України.
При визначенні підстав нікчемності оспорюваного правочину, судом не приймаються посилання відповідача на той факт, що відсутність погодження на відчуження майна, що передбачене ч.5 ст..75 ГК України, свідчить про те, що договір направлений на незаконне заволодіння державним майном, в зв'язку з чим на підставі ст..228 ЦК України він також є нікчемним. Доказів того, що нерухоме майно, яке мало бути предметом основного договору купівлі-продажу, є загальнодержавною власністю та відноситься до основних фондів підприємства, суду не надано.
Суд не вбачає підстав для визнання правочину дійсним на підставі ч.2 ст.220 ЦК України бо факту ухилення відповідача від його нотаріального посвідчення в судовому засіданні не встановлено, доказами не підтверджено. Відомостей про звернення ОСОБА_1 до відповідача з вимогою про нотаріальне посвідчення попереднього договору суду не надано.
В зв'язку з викладеним, вимоги позивача про зобов'язання ДП „Сімферопольське лісомисливське господарство” укласти з ним договір купівлі-продажу будівлі центрального складу та майданчику задоволенню також не підлягають.
На підставі ст.ст. 220, 657, 635 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 60,84, 88, 213,214,215, ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1до ДП «Сімферопольське лісомисливське господарство» про визнання договору дійсним, зобов'язання до вчинення дій відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Київський районний суд міста Сімферополя протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя