ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"21" вересня 2006 р. | справа № 20-7/440 |
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю
Виробничо-комерційна фірма “ВМВ Компані”
(80100, Львівська область, м. Червоноград, пр. Шевченка, 18А)
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства
“Севастопольське автотранспортне підприємство № 14330”
(99040, м. Севастополь, вул. Індустріальна, 3)
про стягнення шкоди в сумі 35924,47грн.
Суддя Г.П.Ілюхіна
Представники:
від позивача Зантарія В.А., представник, довіреність № 7 від 17.04.2006;
від відповідача Кобозева Л.В., інженер безпеки руху, довіреність № 3216/01 від 29.03.2006;
Пасичник О. Є., юрисконсульт, довіреність №650/06 від 19.09.06
Суть спору:
Позивач звернувся до відповідача з позовними вимогами про стягнення шкоди в сумі 35 924,47 грн., що виникла в результаті дорожньо-транспортної події з посиланням на статті 12, 22, 67, 83 Господарського кодексу України.
Відповідач в відзиві (вх.№173) позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в ньому основні з яких полягають в тому, що вина водія Масалітіна В.М. в установленому порядку не підтверджена, постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не виносилась, висновок науково-дослідного експертно-криміналістичного центру немає доказового значення, так як не призначався судом, здійснений по заяві заінтересованої особи: водія Федунець М.А. з посиланням на статті 990, 1194, 1188, 1166 Цивільного кодексу України; вважає, що винним в дорожньо-транспортній події є водій позивача Федунець М.А., позивачу направлялись документи: договір № 32/01-010-00007 від 22.09.2004 для прийняття засобів по отриманню страхових сум від ТОВ СК „Альфа-Гарант” ВАТ „СК „Універсальна” (т.1 а.с. 113-119).
Клопотаннями (вх. № 388, 552, 15980) відповідач та позивач просили суд призначити судові автотранспортні експертизи (т. 1 а.с. 123-124, 127, т. 2 а.с. 91).
Ухвалами від 16-17.01.2006 та 14.06.2006 клопотання задоволені (т.1 а.с.130-131, т. 2 а.с. 93-94).
Висновок Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса № 31 підтвердив вину водія позивача Федунець М.А. (т.2, а.с. 1-5).
Згідно Висновку ТОВ „Науково-дослідницька лабораторія судової експертизи” № 183 від 12.07.2006 в умовах розгляданої події величина швидкості руху технічно справного автопотягу DAF держ.номер 036-38 ТА Va за умовами залишення слідів тільки задніми колесами тягача відповідно до його завантаження визначається рівною значенням в межах від 51 до 57 км/г. У разі, якщо сліди гальмування були залишені також і колесами напівпричепа розрахункове значення швидкості автопотягу буде менше, оскільки буде менше фактична відстань, на якому гальмувався автопотяг.
Вказане значення швидкості руху автопотягу DAF держ.номер 036-38 ТА є мінімальне, оскільки у розрахунку не враховані витрати кінетичної енергії, витраченої на деформацію деталей. Врахувати останнє не вбачається можливим через відсутність науково обґрунтованої та достатньо апробованої методики подібних досліджень.
У дорожньо-транспортній ситуації, яка розглядається, водій автопотягу Федунець М.А. повинен був діяти відповідно до вимог п. 13.1 і п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно яким водій у відповідності від швидкості руху, дорожніх обставин, особливостей перевозимого вантажу та стану транспортного засобу повинен був дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
При виникненні небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно здатний знайти, він повинен негайно прийняти засоби до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників дорожнього руху об’їзду перешкоди.
Технічна можливість запобігання зіткнення для водія Федунець М.А. заключалась у виконанні ним вимог п. 13.1 і п. 12.3 Правил дорожнього руху України у частині вибору безпечної дистанції і своєчасного застосування гальмування або об’їзду автобусу, який зупиняється, для чого перешкод технічного характеру по наданим експерту матеріалах не убачається.
В діях водія автобусу Масалітіна В.Н. невідповідностей з вимогами Правил дорожнього руху України по представленим експерту матеріалам не вбачається. У розглядаємій дорожньо-транспортній події своїми односторонніми діями він не міг запобігти зіткненню.
Дії водія Масалітіна В.Н. відносно до обриву карданного валу можуть бути розглянуті з позиції вимог п. 2.3 Правил дорожнього руху України, відповідно яких для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний:
а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Однак, як вказувалось у дослідній частині, для цього необхідно встановити причину руйнування зчленування карданного валу і можливості водія знайти несправність перед виїздом з гаража та в шляху. За представленими експерту матеріалами справи вирішити це питання не передбачається можливим.
У матеріалах справи відсутні які-небудь ознаки впливу відриву карданного валу на розвиток небезпечної дорожньо-транспортної ситуації, у тому числі і на зміщення автобусу від прямолінійного курсу вліво.
Якщо припустити, що все ж відрив карданного валу привів до заносу задньої частини вліво на 0,8 метрів, як вказувалось у висновку експерту № 31, то оцінка дій водія Федунець М.А. не змінюється. Він також повинен був дотримуватись безпечної дистанції і у разі зниження швидкості автобуса, якій рухався попереду, застосовувати відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України гальмування або безпечний об’їзд. І в цьому разі технічна можливість запобігти зіткнення для водія Федунець М.А. заключалась у виконанні ним вимог п. 13.1 і п. 12.3 ПДРУ, для чого перешкод технічного характеру за представленими експерту матеріалами не вбачається.
Розглядати руйнування карданного валу як наслідок дій непереборної сили у даному випадку з технічної точки зору методично невірно. Технічна оцінка відмови у роботі якого-небудь вузла або механізму транспортного засобу передбачається в першу чергу визначенням причини відмови, потім можливість виявлення несправності перед виїздом з гаражу або в дорозі і, зрештою, визначення причинного зв’язку несправності з технічним випадком дорожньо-транспортної події, який наступив (т. 2, а.с. 98-103).
Розгляд справи продовжувався, зупинявся та поновлювався, відкладався в порядку статей 69, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін суд, -
В С Т А Н О В И В :
З`ясовані наступні обставини:
· 23.02.2005 трапилась дорожньо-транспортна подія за участю автомобіля марки DAF номерний знак 036-38 ТА, який є власністю позивача з автобусом „Ікарус-260” номерний знак 9240-КРН, який є власністю відповідача.
· Автомобіль марки DAF був застрахований страховою компанією ТОВ „Страхова компанія „Кредо” на суму 52 741,26 грн. (т.1 а.с. 23)
· Ремонт автомобіля здійснило ПП „Гроцький Транс Експедиція” м. Київ відповідно до договору про сервісне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 12.03.2006 (т.1 а.с. 102-104).
· Вартість ремонту разом з заміною запчастин склала 61 116,16 грн.
· Різниця в шкоді складає по даним позивача: 35924,47 грн.
Згідно розрахунку позивача (т. 1 а.с. 11) сума шкоди складається з:
1503,62 грн. –сума перераховано ТОВ „Столичное” 12.05.2005 платіжним дорученням № 1280 (т.1 а.с. 31-35);
1009,54 грн. –сума перерахована СПД Колишу А.М. 12.05.2005 платіжним дорученням № 1281 (т. 1 а.с. 38-39);
32 173,00 грн. –сума перерахована ПП „Абер” 03.08.2005 платіжним дорученням № 2141 (т. 1 а.с. 36);
26 430,00 грн. –сума перерахована ПП „Гроцький Транс Експедиція” платіжними дорученнями № 778, 783, 992, 1257, 2085 від 23.03.2005, 11.04.2005, 12.05.2005, 28.07.2005 відповідно (т. 1 а.с. 25-29) за мінусом суми 25191,69 грн. отриманої від страхової компанії „Кредо” (т. 1 а.с. 30).
· 19.04.2005 Червоноградський міський суд Львівської області постановив відмовити в притягненні до адміністративної відповідальності водія ТОВ „Атлант-Транс” Федунець М.А. за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (т. 1 а.с. 22). В постанові та протоколі вказано, що Федунець М.А. є водій ТОВ „Атлант-Транс”, а не ТОВ ВКФ “ВМВ Компані” (т. 1 а.с. 22).
· 29.03.2005 висновком спеціаліста - автотехніка науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВСУ у Львівській області № 277, який складено на прохання Федунець М.А. спеціалістом Шелепінським О.М встановлено, що в даній дорожній ситуації при заданих в заяві вихідних даних, водій автопоїзда ДАФ Федунець М.А. був позбавлений технічної можливості уникнути зіткнення з автобусом „Ікару-260” шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху. При завданих в заяві вихідних даних, з технічної точки зору, причиною настання дорожньо-транспортної пригоди стали невідповідаючі вимогам п.п. 1.5., 2.3.б)., 10.1 та 13.1 чинних ПДРУ дії водія автобуса „Ікару-260” Масалітіна В.М. (т. 2 а.с. 15-21).
· 12.03.2005 між позивачем та ПП „Гроцький Транс Експедиція” укладено договір про сервісне обслуговування та ремонт транспортного засобу (т. 1 а.с. 99-100).
· 24.05.2005, через 2 місяці після ДТП на бланці ПП Бендерович І.В. експерт-оцінювач Рощин В.В. склав звіт № 330/05-П автотоварознавчого дослідження в присутності водія Федунець М.А. (як представника власника), а не водія Масалітіна В.М. про вартість відновлюваного ремонту у сумі 45 618,99 грн. Звіт складено на підставі Акту огляду транспортного засобу від 25.02.2005, складеного Буйненко М.І., копії техпаспорту та фотографій цього транспортного засобу (т. 2 а.с. 61-62, 63-65).
· З 05.05.2004 по 28.03.2006 водій Федунець М.А. працював в ТОВ „Атлант-Транс”, крім того за ним був закріплений другий автомобіль: марки „Івеко 220-36” № 183-59 ТА н/п „Гроневеген” № 086-05 ТН, а не той яким він управляв і з яким сталася ДТП (т. 2 а.с. 67-69).
· Акт огляду дорожньо-транспортного засобу від 25.02.2005 складено без участі водія відповідача, Акт від 25.02.2005 представник відповідача не підписала, так як не приймала участі при його огляді (т. 2 а.с. 95).
· 04.01.2005 між позивачем та ТОВ „Атлант-Транс” укладено договір оренди автомобіля марки DAF 95 FXстроком до 31.12.2006. Пунктом 7.1 договору передбачено обов’язки Орендаря:
- використовувати автомобіль виключно у відповідності до мети оренди, визначеної у п. 2.1 цього Договору;
- перевірити у присутності Орендодавця справність автомобіля. Якщо Орендар у момент передання автомобіля в його володіння не переконається у його справності, автомобіль вважається таким, що переданий йому у належному стані;
- своєчасно здійснювати орендні платежі і сплачувати витрати, пов’язані з використанням автомобіля, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів;
- підтримувати автомобіль у належному технічному стані і нести витрати, пов’язані з використанням автомобіля, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, якщо такі передбачені законом для орендаря автомобіля;
- здійснювати за власний рахунок заправлення автомобіля паливно-мастильними матеріалами у період використання автомобіля за цим Договором;
- усувати наслідки аварій та пошкоджень автомобіля, які виникли під час експлуатації його Орендарем;
- відшкодувати збитки, завдані у зв’язку із втратою або пошкодженням автомобіля, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (т. 2 а.с. 81-83).
· 28.07.2005 між позивачем та ПП „Гроцький Транс Експедиція” складено Акт виконаних робіт по ремонту автомобіля загальною вартістю 26 430,00 грн. (т.1 а.с. 24).
· Згідно висновку № 31 автотехнічної експертизи Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса від 06.03.2006 в діях водія Масалітина В.М. невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України не вбачається, у діях водія Федунець М.А. вбачаються невідповідності вимогам п.п. 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України (т.2 а.с. 1-5).
· Аналогічно в Протоколі про адміністративне правопорушення серія АВ № 537951 водій ТОВ „Атлант-Транс” Федунець М.А. визнаний винним у ДТП (т.2 а.с. 8).
Спір виник у зв’язку з тим, що позивач вважає, що ДТП відбулася у зв’язку з порушенням правил п. 1.5, 2.3 б, 10.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України водієм відповідача Масалітіним В.М., що підтверджується висновком спеціаліста-автотехніка Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВСУ у Львівській області. Вважає, що вина їх водія відсутня, що підтверджено постановою Червоноградського міського суду від 19.04.2005 справа № 3-692 за 2005 рік.
Відповідач вважає, що відсутні відповідні докази вини водія відповідача Масалітіна В.М., вина його в порушенні Правил дорожнього руху України 23.02.2005 не встановлена, Висновок спеціаліста-автотехніка Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВСУ у Львівської області такою підставою не являється, так як дослідження не призначалося судом, а здійснено за заявою водія Федунець М.А.
Правовідносини сторін регулюються статтями 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України.
Згідно статей 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року N 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяній нею. Питання про відповідальність за шкоду, заподіяну при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожного із їх володільців перед іншим з них, вирішується за правилами ЦК: шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого - відшкодовується винним; при наявності лише вини володільця, якому заподіяна шкода, вона йому не відшкодовується; при наявності вини обох володільців - розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного; при відсутності вини володільців у взаємному заподіянні шкоди - жоден з них не має права на відшкодування.
Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Висновок спеціаліста-автотехніка Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВСУ у Львівській області № 277 від 29.03.2005 щодо визначення причини настання ДТП, наданий за заявою водія позивача, ґрунтувався на матеріалах, поданих лише водієм позивача. Цей висновок не можна оцінювати як висновок судового експерта в розумінні статей 41, 42 Господарського процесуального кодексу України, оскільки його було надано без відповідного доручення суду, тобто оголошення ухвали про призначення експертизи; та спеціаліста, що його надав, не було попереджено про відповідальність, встановлену законом, тому він не має доказової сили і не заслуговує на увагу та прийняття судом, так як є неналежним та недопустимим доказом в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.
Все вище перелічене дає суду право для висновку, що позивач є неналежним позивачем, так як в період ДТП автомобіль знаходився в оренді у третьої особи по договору. Крім того, ДТП сталася з вини водія третьої особи.
Позовні вимоги безпідставні і задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1167, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, ст. 22, 34, 41, 42, 69, 77, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В :
В позові відмовити повністю.
Суддя Г.П.Ілюхіна
Рішення оформлено відповідно
до вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 26.09.2006