ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"21" вересня 2006 р. | справа № 20-10/213-7/337 |
За позовом: | Державної установи “Держгідрографія” в особі філії “Севастопольський район Держгідрографії ім. Л.І. Мітіна” (99008, м. Севастополь, вул. Карантинна, 45) |
до відповідача: | Державного підприємства “Севастопольський морський рибний порт” (99014, м. Севастополь, вул. Рибаків, 5) |
Про | відшкодування заборгованості в сумі 1176,42 грн. |
Суддя Г.П. Ілюхіна |
Представники: |
від позивача | Єлістратов В.І., головний юрисконсульт, довіреність № 45 від 25.12.2005 |
від відповідача | Анікеєва І.А., провідний юрисконсульт, довіреність № 01/82 від 10.01.2006; (Державна установа “Держгідрографія” в особі філії “Севастопольський район Держгідрографії ім. Л.І. Мітіна); Гусєва О.М., бухгалтер, довіреність № 14/1391 від 17.04.2006 (Державне підприємство “Севастопольський морський рибний порт); |
Експерт | Смирнова Я.П., експерт-економіст Севастопольського відділення Харківського науково - дослідницького інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, посвідчення №708 від 22.10.2004. |
Суть спору:
19.07.2005 позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами до відповідача про відшкодування заборгованості в сумі 1176,42 грн. з посиланням на договір № 2/107 від 03.01.2002 на виконання робіт з навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства в акваторії Севастопольського морського рибного порту між Державною установою “Держгідрографія” в особі філії “Севастопольський район Держгідрографії ім. Л.І. Мітіна” та Державним підприємством “Севастопольський морський рибний порт”.
Ухвалою від 02.08.2005 суддею Бакумовою Л.Є. порушено провадження по справі (а.с. 1).
Розпорядженням голови суду № 85 від 29.08.2005 справа передана в провадження судді Ілюхіної Г.П. (а.с. 52).
Ухвалою від 01.09.2005 суддею Ілюхіною Г.П.справа прийнята до провадження, її привласнений №10/213-7/337 (т. 1 а.с. 61).
Позивач (вх.№22306) збільшив позовні вимоги до 1288,80 грн. (т. 1 а.с. 87).
Відповідач у відзиві на позов (вх. № 20475 від 30.08.2005) позовні вимоги не визнав по мотивам, що викладені в ньому, основні з яких полягають в наступному:
– на момент виставлення рахунку № 33 від 03.06.2002 позивач мав перед відповідачем заборгованість в сумі 1288,80 грн. за відпущений безин А-95 кількістю 600 л (несплачені рахунки № 123 від 20.09.2001, № 125 від 26.09.2001, накладні № 01А3, № 987261 від 20.09.2001 та № 01А3 № 987263 від 26.09.2001);
– керуючись статтею 217 Цивільного кодексу УРСР, відповідач при сплаті зазначеного рахунку № 33 здійснив частковий залік однорідних вимог, і до 2005 року протягом трьох років позивач не заперечував проти проведеного заліку;
– крім того, відповідач вважає, що право на позов виникло 06.06.2002, позивач звернувся з позовними вимогами у липні 2005 року за межами трьохрічного загального строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові (т. 1 а.с. 55–60).
Ухвалою суду від 01.11.2005 провадження по справі зупинено у зв’язку з необхідністю призначення судової бухгалтерсько-економічної експертизи, проведення експертизи доручено Севастопольському відділенню Харківського науково - дослідницького інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.
По результатам проведення експертизи справа була повернена з висновком № 564 судової економічної експертизи від 10.02.2006 (вх. № 7087 від 22.03.2006):
– з питання встановлення наявності чи відсутності по первинним бухгалтерським документам позивача та відповідача відображення спірної заборгованості в сумі 1288,80 грн. –відповідна заборгованість становить 1288,80 грн. (т. 1 а.с. 148);
– з питання встановлення факту відображення відповідачем проведеного в первинних бухгалтерських документах заліку взаємної однорідної заборгованості в червні 2002 року –експерту не надані відповідні первинні бухгалтерські документи, що відображають відповідний залік (т. 1 а.с. 149);
– з питання встановлення по даним бухгалтерського обліку наявності чи відсутності сальдо станом на 21.09.2005 на користь відповідача в сумі 1288,80 грн. – встановлення наявності чи відсутності відповідного сальдо неможливо, оскільки експерту не надані регістри бухгалтерського обліку (а.с. 149), (т. 1 а.с. 145-149).
18.04.2006 ухвалою суду по справі призначено додаткову судово бухгалтерсько-економічну експертизу, проведення якої доручено Севастопольському відділенню Харківського науково дослідницького інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса (т.2 а.с.24-25).
10.08.2006 справу повернено до господарського суду м. Севастополя (вх.№22156) з висновком судово-економічної експертизи № 237 від 01.07.2006, що є підставою для поновлення провадження по справі (т.2 а.с.28-32).
Згідно висновку судово-економічної експертизи № 237 від 01.07.2006 Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса.
На підставі представлених бухгалтерських документів (журналів - ордерів) ДП „Севастопольський морський рибний порт” за вересень 2001 року, за станом на 30.09.2001 заборгованість Державної установи “Держгідрографія” перед ДП „Севастопольський морський рибний порт” по відпустку палива склала 1288,80 грн.
На підставі представлених бухгалтерських документів ДП „Севастопольський морський рибний порт” (журналів - ордерів) за січень-березень 2002 року, погашена заборгованість Державної установи “Держгідрографія” перед ДП „Севастопольський морський рибний порт”, що утворилися станом на 30.09.2001 в сумі 1288,80 грн., за рахунок оплати по рахунку № 33 від 03.06.2002 за роботи по обслуговуванню СНО.
Відповідно до представлених бухгалтерських документів ДП „Севастопольський морський рибний порт” за вересень 2005 року станом на 21.09.2005 сальдо по взаємовідносинах ДП „Севастопольський морський рибний порт” та Державної установи “Держгідрографія” в сумі 1288,80 грн. не встановлено.
Розгляд справи відкладався, строк розгляду справи продовжувався в порядку ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд, -
в с т а н о в и в :
З’ясовані наступні обставини:
– до 31.08.2004 Державна установа “Держгідрографія” мала у місті Севастополі дві філії: “Севастопольський район Держгідрографії ім. Л.І. Мітіна” та “Науково-дослідний центр гідрографії, навігації та океанографії”;
– 31.08.2004 наказом Державної установи “Держгідрографія” № 97 з двох зазначених філій створено одну –“Севастопольський район Держгідрографії ім. Л.І. Мітіна” (т. 1, а.с. 43–44);
– 03.01.2002 між позивачем в особі філії “Севастопольський район Держгідрографії ім. Л.І. Мітіна” та відповідачем укладено договір № 2/107 про виконання робіт з навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства в акваторії Севастопольського морського рибного порту, згідно з яким сторони взяли на себе зазначені зобов’язання: позивач по виконанню робіт, відповідач –по їх своєчасній оплаті в сумі 14851,94 грн. щомісячно; строк дії вказаного договору встановлено до 31.12.2002 з правом пролонгації;
– строк дії вказаного договору продовжено до 31.12.2003, до 31.12.2004 (т. 1, а.с.16–17);
– листами 03.06.2002 сторони за договором підписали Акт про виконання робіт на суму 14851,94 грн. (т. 1 а.с. 19);
– 03.06.2002 позивач виставив рахунок № 33 на суму 14851,94 грн. (т. 1 а.с. 20);
– 10.06.2002 платіжним дорученням № 1729 позивачу перераховано 13563,14 грн. (а.с. 21);
– 18.10.2004 Актом звірки взаєморозрахунків між сторонами за Договором підтверджена заборгованість в сумі 1176,42 грн. позивачем, і не визнана відповідачем (т. 1 а.с. 18);
– 19.10.2004 додатковою угодою № 2 сторони припинили дію вказаного Договору з 01.10.2004 (т. 1 а.с. 15);
– 17.09.2001 та 24.09.2001 позивач звертався до відповідача в рахунок взаєморозрахунків до договору № 7 від 30.08.2001, який знаходиться в стадії узгодження, з проханням виділити для виконання гідрографічних робіт на акваторії порту бензин А-95 в кількості 300 л та 300 л відповідно (т. 1 а.с. 41, 42);
– 20.09.2001 та 26.09.2001 філії позивача, яку було ліквідовано, по накладним №01А3, № 987261 від 20.09.2001 та №01А3 № 987263 від 26.09.2001 відпущено 600 л бензину А-95, в яких зазначено, що бензин відпускається по взаєморозрахунку по договору № 7 від 30.08.2001; вказаний договір сторони не надали, так як згідно пояснень він не був укладений.
Спір виник у зв’язку з тим, що позивач вважає, що у відповідача існує перед ним заборгованість по договору № 2/107 від 03.01.2002, а отриманий його філією бензин в кількості 600 л не підлягає заліку, оскільки його отримувала ліквідована філія, а відповідач вважає, що заборгованість відсутня у зв’язку з проведенням взаємозаліку.
Сторони підтвердили, що договір № 7 від 30.08.2001 не був укладений у зв’язку з реорганізацією відповідної філії Державної установи “Держгідрографія”. Між сторонами був укладений договір № 2/107 від 03.01.2002 в особі нової філії – “Севастопольський район Держгідрографії ім. Л.І. Мітіна”.
Правовідносини сторін регулюються статтями 161, 162, 217 Цивільного кодексу УРСР, статтями 256, 257, 267 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV.
Відповідно до статті 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Статтею 80 ЦК УРСР передбачено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові, а також те, що у разі, якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
Відповідно до статей 161, 162 Цивільного кодексу УРСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом
Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. При цьому, статтею 257 вказаного Кодексу встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 267 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV передбачені наслідки спливу позовної давності.
Частиною першою вказаної статті передбачається, що особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. При цьому, згідно з частиною даної статті, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Згідно з частинами третьою та четвертою зазначеної статті, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частиною п’ятою статті 267 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV встановлено, що у разі, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідно до статті 217 ЦК УРСР “Припинення зобов'язання зарахуванням”, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. При цьому, для зарахування досить заяви однієї сторони.
Все вищеперелічене свідчить про те, що позивач заявами отримав у відповідача 600 л бензину в рахунок майбутніх взаєморозрахунків. Заборгованість фактично не має місця, оскільки згідно з висновками експерту від 10.02.2006 № 564, № 237 від 07.01.2006 первинні бухгалтерські документи відповідача підтверджують дані про операцію взаємозаліку, заборгованість не рахується в сумі 1288,80 грн. згідно з Актом звірки взаєморозрахунків станом на 21.09.2005.
Позовні вимоги позивача не обґрунтовані, заявлені поза межами трьохрічної позовної давності, що, на думку відповідача, є підставою для відмови в позові, оскільки про її застосування йдеться у відзиві на позов.
Однак, посилання відповідача на пропуск строку позовної давності безпідставно, так як позовна давність застосовується, якщо право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин.
В даному випадку на підставі досліджених доказів та висновку експертизи № 237 від 01.07.2006, встановлено, що право позивача про захист якого він просить, відповідачем не порушено.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При викладених обставинах, підстави для задоволення позову відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 71, 80, 161, 162, 217 Цивільного кодексу УРСР, статтями 256, 257, 267 Цивільного кодексу України, статтями 33, 34, 69, 77, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
в и р і ш и в :
1. У позові відмовити повністю.
Суддя Г.П. Ілюхіна
Рішення оформлено та
підписано в порядку
ст. 84 ГПК України
22.09.2006