Справа № 6-51/11

УХВАЛА

судового засідання

          "29" серпня 2011 р.          Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:

          головуючого-судді           Бучківської В.  Л.

          при секретарі             Баран Х.З.         

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання судового рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12.04.2011 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,          

                                                           в с т а н о в и в :

          Заявник звернувся до суду з заявою про розстрочку виконання судового рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12.04.2011 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на 72 місяці з жовтня 2011 р. по жовтень 2017 р. в сумі 69,44 грн. щомісячно. В обґрунтування заяви покликається на те, що заочним рішенням суду від 07.11.2008 р. присуджено стягувати з нього аліменти в розмірі 1000 грн. щомісячно. 12.04.2011 р. судом після перегляду вказаного заочного рішення, винесено рішення про стягнення з нього аліментів в розмірі 700 грн. щомісячно. Станом на липень 2011 р. заборгованість по сплаті аліментів складає 26 600 грн. Він повністю погоджується з вказаним судовим рішенням, і зобов’язується виплачувати всі кошти, але на даний час у зв’яку з тяжким фінансовим становищем він не може повністю сплатити всю суму заборгованості. Так, зокрема покликається на тяжку хворобу, стаціонарний курс лікування, який він проходив протягом шести місяців, фінансову світову кризу, відсутність постійного заробітку.

          В судовому засіданні заявник підтримав заяву, дав пояснення аналогічні вищенаведеним, просить заяву задоволити.

          ОСОБА_2. позивач у вказаній цивільній справі заперечила проти заяви відповідача та зазначила, що колишній чоловік практично ніколи не сплачував аліменти, тому у нього виникла заборгованість. Додатково повідомила, що заявник здійснює підприємницьку діяльність, а тому має можливість сплачувати аліменти та погашати заборгованість.

          Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про розстрочку виконання судового рішення не підлягає до задоволення з наступних підстав.

          Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

          За змістом закону розстрочка виконання рішення –це надання боржникові права проводити виконання рішення у частинах і в строки, встановлені судом. Суд, який вирішує це питання повинен виходити із засад доцільності  та необхідності захисту інтересів, насамперед стягувача, права якого пітверджені судовим рішенням, яке є обов’язковим для виконання.

          Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими для виконання на всій території України.

          У статті 9 Конституції України зазначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховно. Радою України, є частиною національного законодавства України.

          Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка таким чином стала частиною національного законодавства. Цим же Законом про ратифікацію Україна визнала обов’язковою «юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції».

          Ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»зобов’язує суди всіх інстанцій застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

          Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін. Рішення, яке зобов’язує державу (в особі відповідного органу чи установи) сплатити заявнику чи заявниці певні суми коштів, і яке стало остаточним, і таким, що підлягає примусовому виконанню, створює право вимоги, достатнім чином встановлене, щоб підлягати задоволенню і вважатися «майном»відповідно до ст.1 Першого Протоколу (рішення у справі "Жовнір проти України" від 29 червня 2004 року, рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року, рішення у справі "Бурдов проти Росії" від 7 травня 2002 року, рішення у справі "Ясіун'єне проти Литви" від 6 березня 2003 р.; та рішення по справі "Руйану проти Румунії" від 17 червня 2003 року).

          У ОСОБА_2 виникло право на майно, а саме грошові кошти (аліменти), які вона повинна отримувати згідно рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07.11.2008 р., та які зобов’язаний сплачувати заявник.

          Як на підставу розстрочки виконання вказаного судового рішення заявник покликався на  відсутність коштів, хворобу та світову фінансову кризу.

          Проте вказані обставини не можуть бути виправданням порушення права особи мирно володіти своїм майном, що гарантується статтею 1 Протоколу до Конвенції та бути підставою для розстрочки виконання судового рішення. Так, у справі "Жовнір проти України" від 29 червня 2004 року (п.38) Європейський суд, нагадує, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням (справа "Бурдов проти Росії"). У такому випадку Суд не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини". Зокрема, Уряд не надав жодного доказу того, що виконання судових рішень у конкретних випадках за цих обставин могло б спровокувати серйозні проблеми суспільного порядку. Він також не подав жодної конкретної програми дій, спрямованої на виплату боргів, підтверджених судовими рішеннями. Таким чином, утримуючись протягом років від вживання необхідних заходів для виконання обов'язкових судових рішень, компетентні органи України порушили положення пункту 1 статті 6 Конвенції.

          Керуючись ст. 373 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

          Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання судового рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

          Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 5 днів з дня її проголошення.

Головуючий-суддя:  В. Л. Бучківська