ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "24" жовтня 2006 р.                                                                  Справа №  14/243

Господарський суд Рівненської області у складі судді  Марача В.В. при секретарі судового засідання  Катеринчику А.І.,   розглянувши справу

за позовом        Територіальний центр соціального обслуговування одиноких пенсіонерів і інвалідів

до відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Костопільському районі

про                     стягнення в сумі 5.461 грн. 26 коп.

за участю представників сторін: від позивача      –Рибачук Н.В., Шпікуля Г.Я. (дов.у справі);                

від відповідача  –не з’явився.

Статті  27, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам роз’яснені.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 23 по 25 жовтня 2006 року.

ВСТАНОВИВ:  Позивач просить стягнути з відповідача переплату по страхових внесках на суму 5.461,26 грн. Свої вимоги позивач обгрунтовує наступним.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 2272-ІІІ від 22.02.2001 р. для бюджетних установ та об’єднань громадян страхові тарифи встановлюються в розмірі 0,2 відсотка від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. Відповідно до довідки про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Територіальний центр соціального обслуговування одиноких пенсіонерів і інвалідів є бюджетною установою і страховий тариф має становити 0,2 відсотка. Проте, Фонд встановив завищені страхові тарифи: спочатку в розмірі 0,93 % (повідомлення від 01.05.2006 р.) від суми нарахованої заробітної плати на період з 01.01.2004 р., згодом в розмірі 0,73 % (повідомлення № 1262 від 04.01.2006 р.) від суми нарахованої заробітної плати на період з 01.01.2006 р. по 30.03.2006 р.

Таким чином, за період з 01.01.2004 р. по 31.03.2006 р. територіальний центр соціального обслуговування одиноких пенсіонерів і інвалідів здійснив зайве відрахування коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на суму 5.461,26 грн.

Відповідач у поданих суду письмових запереченнях проти вимог позивача заперечує.

Посилається при цьому на те, що встановлення страхового тарифу здійснюється на підставі Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві” № 1105 від 23.09.1999 р., Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 2272-ІІІ від 22.02.2001 р., Закону України “Про зміни до Закону  України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 660-ІV від 03.04.2003 р.

Конституцією України (частина 2 статті 19) визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження щодо повідомлення страхувальнику класу професійного ризику виробництва та відповідного страхового внеску віднесено до повноважень Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і визначаються Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (п. 4 ч. 1 ст. 24), Статутом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (пп. 9 п. 8), Типовим Положенням про відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення (пп. 25 п. 4).

Таким чином, на думку відповідача, суд позбавлений повноважень перебирати функції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (його відділеннях на місцях).

Також зазначає, що повідомлення є різновидом акту ненормативного характеру індивідуальної дії, який прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції як офіційний письмовий документ, який породжує права і обов’язки тільки у того суб’єкта чи визначеного ними певного кола суб’єктів, якому вони адресовані.

Відповідач вважає, що твердження, є помилковим, оскільки страховий тариф у розмірі 0,93% до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників встановлений для позивача відповідно до повідомлення від 01.05.2003 р. та змінений на 0,73%  відповідно до повідомлення № 1262 від 04.01.2006 р. Вищезазначені повідомлення позивачем у встановленому порядку не оспорювались, недійсними не визнавались, а відтак є чинними для виконання як позивачем, так і відповідачем.

За таких обставин вимоги позивача, на думку відповідача, є безпідставними та необгрунтованими.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини, на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому суд керувався наступним.

Згідно Положення про територіальний центр соціального обслуговування одиноких пенсіонерів і інвалідів, схваленого рішенням Березнівської районної ради від 18.03.1994 р. № 128 та затвердженого в.о. начальника головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації територіальний центр соціального обслуговування одиноких пенсіонерів і інвалідів (далі –Територіальний центр) є спеціальною державною установою і утримується за рахунок коштів, що виділяються із місцевих бюджетів на соціальний захист населення. Територіальний центр, відповідно до вказаного Положення, є юридичною особою і не є прибутковою організацією.

Статтею 2 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетна установа –це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органом державної влади, органами влади АРК чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Отже, виходячи з вищенаведеного, позивач є бюджетною установою.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 2272-ІІІ від 22.02.2001 р. зі змінами та доповненнями (далі по тексту –Закон № 2272-ІІІ) для бюджетних установ страхові тарифи встановлюються в розмірі 0,2 % від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.

З матеріалів справи, зокрема заяви від 25.04.2001 р. та тимчасового свідоцтва, вбачається, що позивач зареєстрований страхувальником у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Відповідачем віднесено позивача до четвертого класу професійного ризику та встановлено страховий тариф 0,2 % (повідомлення № 41).

З 01.05.2003 р. страховий тариф для позивача було змінено на 0,93% внаслідок віднесення установи до 7 класу професійного ризику (повідомлення б/н). Згідно повідомлення № 1262 від 04.01.2006 р. страховий тариф для позивача було знову ж змінено на 0,73 % при тому ж класі професійного ризику –7.

Повідомленням № 1870 від 01.04.2006 р. відповідачем знову ж змінено страховий тариф на 0,2% при тому ж класі профризику.

Таким чином, відповідачем визнано, що тариф 0,73% застосовано до територіального центру помилково, оскільки позивач є бюджетною установою.

Перевіркою використання бюджетних коштів на сплату страхових внесків до ФССНБУ за період з 01.01.2004 р. по 30.07.2006 р. проведеною Контрольно-ревізійним відділом в Березнівському районі Головного КРУ України (акт від 31.08.2006 р. № 15-25), встановлено, що за вказаний період позивачем нараховано та сплачено внесків до Фонду в сумі 7.016,02 грн.

Сплату внесків у вказаному розмірі також підтверджено доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Видатки на сплату внесків проводились позивачем за рахунок бюджетних асигнувань.

Перевіркою також встановлено, що внаслідок застосування позивачем завищених тарифів, доведених відділенням ФССНВУ зайво нараховано та сплачено внесків до ФССНВУ за період з 01.01.2004 р. по 31.03.2006 р. в сумі 5.461,26 грн.

Таким чином, вимоги позивача грунтуються на законі, є правомірними, а відтак підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача на позовну заяву, подані останнім суду, не грунтуються на діючому законодавстві України, що підтверджується наступним.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування  їх посадові особи зобов’язання діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, встановлюючи страхові тарифи для позивача в завищених розмірах, відповідач діяв не на підставі законів України, оскільки Законом України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 2272-ІІІ від 22.02.2001 р. прямо встановлено, що для бюджетних установ страхові тарифи встановлюються в розмірі 0,2 % від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.

Статтею 9 КАС  України встановлено, що:

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В зв’язку з тим, що повідомлення Відділення Фонду, в яких встановлені завищені страхові тарифи для позивача, не відповідають законодавству України, суд не застосовує вказані повідомлення.

На основі наведеного, керуючись ст.ст. 160–163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,–

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Костопільському районі (35000, м. Костопіль, вул. Б.Хмельницького, 15, код ЄДРПОУ 25930496) на користь Територіального центра соціального обслуговування одиноких пенсіонерів і інвалідів (34600, м. Березне, вул. Київська,10-а, код 21093555),–5461 грн. 26 коп. зайво переплачених страхових внесків, які перерахувати на рахунок місцевого бюджету 31114115600006 в ВДК в Березнівському районі, МФО 833017, код 24060300.

3.          Видати виконавчий лист в порядку, передбаченому ст.ст. 258, 259 КАС України.

4.          Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.   

                              

     Суддя                                                           Марач В.В.

Постанова складена в повному обсязі і  підписана суддею  "01" листопада 2006 р.