ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-а-7988/11

 01.03.2012   року                                                                                          м. Сімферополь

01.03.2012  року  Центральний районний суд м. Сімферополя в складі:

головуючого судді                                                                             Гулевича Ю.Г.

при секретарі                                                                                       Іващенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2  до  Сімферопольської міської ради, третя особа ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій та скасування  рішення від 30.06.2011 р. №181 в частині передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки НОМЕР_1, розташованої  по  АДРЕСА_1

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять визнати неправомірними дії    Сімферопольської міської ради в частині ухвалення рішення від 30.06.2011 року №181 про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки, скасувати  рішення від 30.06.2011 р. №181 в частині передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки НОМЕР_1, розташованої  по  АДРЕСА_1.

Вимоги мотивовані тим, що   рішенням 19 сессии Симферопольскої  міськох ради  від  30.06.2011 року  №181 передана ОСОБА_4 у власність земельна ділянка по АДРЕСА_1. Дане рішення ухвалене з порушенням чинного законодавства України, оскільки порушує права позивачів як власників, захист яких гарантований ст. 41 Конституції України і підлягає відміні по наступних підставах:

Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є власниками (по Ѕ частці кожний) домоволодіння АДРЕСА_2, на підставі рішення Центрального районного суду м. Сімферополя  АР Крим від 10.11.2008 року.

Сусіднє домоволодіння № НОМЕР_1 належить третій особі ОСОБА_4  на підставі свідоцтва про право на спадок, виданий 1-ою Сімферопольською Державною Нотаріальною конторою 28.07.2005 року  реєстровий номер 1-726.

У колишні роки власником домоволодіння НОМЕР_1 ОСОБА_5  (після смерті якої ОСОБА_4 прийняла спадок) і її чоловіком шляхом самозахвата частини земель міста була збільшена своя земельна ділянка при тому,  що в користування передавалося  рішенням виконкому в 1959 року 387 кв.м.. у фактичному користуванні знаходиться 428 кв.м.. тобто розмір самозахвата складає 41 кв.м.

На місці самозахвата з одного боку  з одного боку  зайняті землі, де знаходився водостік   для  відведення дощових опадів, яке облаштовувалося через рельєф місцевості, з метою виключення підтоплення домоволодіння НОМЕР_2, оскільки воно знаходиться нижчим по схилу,  забудувавши його самовільними будовами-сараями, з другого боку часткового зайнята земельна ділянка загального призначення  у вигляді  дороги – спуску, який торкається  для проходу і під'їзду до домоволодіння НОМЕР_2, НОМЕР_1,  побудувавши на цьому місці самовільно двоповерхова будова - гараж, сарай, і на цьому рівні були винесені вхідні ворота д. НОМЕР_1.

Дане самовільне збільшення своєї земельної ділянки в колишні роки ОСОБА_5 мотивувала наявністю дозвільних документів на своє збільшення. Проте в 2010 році позивачам стало відомо про те, що самовільне розширення меж земельної ділянки домоволодіння НОМЕР_1 є незаконним, в зв'язку, з чим позивачі  в лютому 2011 року звернулись  з позовом до суду Центрального району в м. Сімферополя  про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відновленні межової споруди у вигляді водостоку, зносі самовільно збудованих будов.

В ході слухання даної справи, відповідачкою ОСОБА_4 було надано суду Висновок №1950 від 17.05.2010 року  про можливість цільового використання земельної ділянки НОМЕР_1, у якому є посилання, що воно розроблене на підставі представлених документів, зокрема згоди суміжних землекористувачів.

Проте ОСОБА_1 є фактичним суміжним землекористувачем з боку меж домоволодіння НОМЕР_2 з 1952 року, що підтверджується даними технічного паспорта і  рішенням суду 1984 р.,  яким був визначений порядок користування, але своєї згоди по межах земельної ділянки ОСОБА_4 не надавала.

У даному Висновку №1950,  яке є підставою при ухваленні рішення органами місцевого самоврядування при передачі громадянам у власність земельної ділянки  на схемі меж земельної ділянки домоволодіння НОМЕР_1 невірно відбиті межі самозахвата земельної ділянки у розмірі 41 кв.м.. при розробці даного висновку не враховані вимоги ДБН-360-92**,  яким передбачений пристрій водостоків для відведення дощових опадів через рельєф місцевості.

У зв'язку з наданням ОСОБА_4 в органи місцевого самоврядування свідомо помилкових відомостей в частині узгодження суміжного землекористування з боку меж земельної ділянки домоволодіння НОМЕР_2. по даному факту ОСОБА_1 звернулася в Прокуратуру  Центрального району м. Сімферополя.  

З відповіді Управління земельних ресурсів від 30.08.2011 г № К-505  позивачам стало відомо, що Рішенням 19 сесії Сімферопольської міської ради VI скликання від 30.06.2011 року №181 ОСОБА_4 передана  в приватну власність земельна ділянка по АДРЕСА_1

 Рішення 19 сесій Сімферопольської міської ради VI скликання від 30.06.2011 року №181 у частині передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки по АДРЕСА_1  площею 428 кв.м.(з урахуванням замозахвата у розмірі 41 кв.м.). прийняте з порушенням чинного законодавства України, в даному випадку має місце узгодження суміжного землекористування з боку домоволодіння НОМЕР_2 неналежною особою, передача у власність ОСОБА_4 даним рішенням земельної ділянки пл. 428 кв.м. з урахуванням самовільних зайнятих земель пл. 41кв.м. спричиняє за собою порушення прав позивачів, як власників домоволодіння НОМЕР_2, оскільки відсутність споруди у вигляді водостоку, що проходив уздовж меж земельних ділянок будинків НОМЕР_2 та НОМЕР_1 в подальшому приведе до спричинення збитку пов'язаного з руйнуванням  домоволодіння  і домоволодіння НОМЕР_1,  оскільки вони розташовані на схилі, на обвальній ділянці і наявність водостоку для відведення дощових опадів є життєво-необхідною спорудою, причому дана споруда передбачається вимогами будівельних норм (ДБН-360-92**) планування і забудов міських і сільських поселень, а передача у власність самовільно зайнятої земельної ділянки з боку ділянки загального призначення у вигляді дороги-спуску, який зменшився з 5 м до 2.9 м позбавляє позивачів можливості підвезення грузу та у випадку необхідності до своїх ворот будинку НОМЕР_2, а також неможливості проїзду машин спецпризначення.

Представник відповідача заперечує проти позову як необгрунтованого.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши сторони, суд вважає позов не обгрунтованим і не підлягаючим задоволенню по наступних підставах.

Діяльність органів місцевого самоврядування здійснюється в строгій відповідності з Конституцією України і Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», які визначають, що органи місцевого самоврядування приймають акти в межах наданих повноважень у відповідності із згаданими законами. Акти органів місцевого самоврядування повинні відповідати вимогам Конституції і законам України.

Відповідно до ст. 14 Конституцій України земля є основним національним багатством, яке знаходиться під особливою охороною держави. Право власності на землю отримується і реалізується громадянами, юридичними особами і державою виключно у відповідності із законом.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері земельних правовідносин на території  сіл,  селищ,  міст  відноситься  надання  земельних ділянок в користування із земель комунальної власності згідно Земельному кодексу України.

Законом України «Про розмежування земель державної і комунальної власності» обумовлено, що правомочність власника по володінню, користуванню і розпорядженню землями комунальної власності, здійснює відповідний орган місцевого самоврядування.

Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження по розпорядженню землями (окрім земель, переданих в приватну власність) в межах населених пунктів, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Зважаючи на ту обставину, що на території м. Сімферополя розмежування земель державної і комунальної власності не проведено, правомочність власника по володінню, користуванню і розпорядженню землями на території м. Сімферополя, окрім земель, переданих в приватну власність, здійснює Сімферопольська міська рада.

Ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що розпорядження землями комунальної власності є власним винятковим повноваженням міської ради. А також дана стаття містить вичерпний перелік питань, які відносяться до компетенції міської ради. Пунктом 34 вказаних статті передбачено - регулювання земельних відносин.

Сімферопольська міська рада - як розпорядник землі є колегіальним органом, який ухвалює рішення на пленарному засіданні сесії більшістю голосів.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів місцевого самоврядування можуть бути визнані недійсними в судовому порядку тільки по мотивах їх не відповідності Конституції України і Законам України.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни і юридичні особи набувають прав власності і права користування земельними ділянками із земель державною або комунальній власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за наслідками аукціону.

У обгрунтування своїх вимог позивачі посилаються на відсутність їх узгодження як суміжних землекористувачів.

Однак, як виходить з матеріалів справи,   оспорюване рішення Сімферопольської міської ради від 30.06.2011 р. ухвалювалося на підставі технічної документації по землеустрою по оформленню документів, що встановлювали право  на земельну ділянку по АДРЕСА_1, в якій були присутні всі передбачені законодавством узгодження, у тому числі і узгодження меж земельної ділянки суміжними землекористувачами.

З кадастрового плану земельної ділянки по АДРЕСА_1 витікає, що суміжними землеволодіннями є землеволодіння по АДРЕСА_1 та землеволодіння по АДРЕСА_2.

У листі узгодження суміжних землекористувачів присутні розписки від імені ОСОБА_6  землеволодіння по АДРЕСА_1 і ОСОБА_7 (землеволодіння по АДРЕСА_2).

Вказані підписи були завірені майстром КП ЖЕО Центрального району ОСОБА_8, тобто у міської ради були відсутні підстави вважати, що згоди суміжних землекористувачів не отримані.

Крім того, діючим законодавством України, а саме ст.118 ЖК України, не передбачена обов'язкового узгодження меж землеволодіння з суміжними землекористувачами, тобто в сенсі ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» немає правових підстав для відміни рішення Сімферопольської міськради.

Посилання  позивачів на ту обставину, що при розробці   висновку №1950 від 17.05.2010 року  про можливість цільового використання земельної ділянки НОМЕР_1, на підставі якого ухвалено рішення Сімферопольської міської ради  не враховані вимоги ДБН-360-92**,  яким передбачений пристрій водостоків для відведення дощових опадів через рельєф місцевості є неспроможними, оскільки позивачами не представлено жодних допустимих доказів, того, що вказані водостоки були передбачені проектною документацією.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №135 від 30.09.2011 року встановлено, що відповідачем змонтована пластикова труба, яка проходить через сарай літ «Д», далі прокладена по криші уборної літ «У»,  сарая літ «Г», край труби повернутий в сторону домоволодіння НОМЕР_1, вода стікає на территорію земельної ділянки домоволодіння НОМЕР_1. Зі слів відповідача виходить, що під час сильних дожчів змонтована пластикова труба не забезпечує належний відвід ливневих опадів, внаслідок чого відбувається підтоплення земельної ділянки домоволодіння НОМЕР_2.

Однак усунення підтоплення земельної ділянки можливо шляхом переобладнання водостока шляхом розширення та інше, і не є підставою для скасування рішення Сімферопольської міської ради від 30.06.2011 р. №181 .

Посилання на порушення планування і забудов міських і сільських поселень, внаслідок передачі у власність самовільно зайнятої земельної ділянки з боку ділянки загального призначення у вигляді дороги-спуску, який зменшився з 5 м до 2.9 м  та позбавляє позивачів можливості підвезення грузу та у випадку необхідності до своїх ворот будинку НОМЕР_2, суд також не приймає до уваги, оскільки на схемі-плані земельної ділянки вказана земельна ділянка загального призначення не позначена як дорога з вказанням її розмірів.  

Згідно таблиці 7.1  гл.7 Державних будівельних норм  360-92 в частині вулиць та доріг місцевого значення, проїзд передбачений  шириною  3,0-3,5 метри.

Суд вважає, що зменшення проїзду до 2,90 метрів, тобто на 10 см. є несуттєвим, та не може бути підставою для скасування рішення від 30.06.2011 р. №181 в частині передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки НОМЕР_1, розташованої  по  АДРЕСА_1.

Таким чином з боку Сімферопольської міської ради норми чинного законодавства при ухваленні рішення від 30.06.2011 р. порушені не були  і у суду відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення від 30.06.2011 р. №181 в частині передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки НОМЕР_1, розташованої  по  АДРЕСА_1.

Керуючись   ст.ст.8-12,159,160 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

           Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2  до  Сімферопольської міської ради, третя особа ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій та скасування  рішення від 30.06.2011 р. №181 в частині передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки НОМЕР_1, розташованої  по  АДРЕСА_1 залишити без задоволення.

          Постанова може бути оскаржена шляхом подачі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду  через Центральний районний суд  м. Сімферополя  в 10 – денний  строк  з дня її проголошення апеляційної скарги.

                        Суддя                                                                      Гулевич Ю.Г.

          Суддя