Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/1059/12        Головуючий у суді І-ї інстанції  Бевз О.Ю.

Спори, що виникають із договорів дарування                       Доповідач Авраменко  Т. М.   

РІШЕННЯ

Іменем України

14.03.2012  року  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі:

                                   головуючого судді :Авраменко Т.М.

                                                   суддів : Суржика М.М., Суровицької Л.В.

                                     при секретарі : Липі А.О.

     за участю  відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 і ОСОБА_5  на  рішення Бобринецького районного суду  Кіровоградської області    від 06 лютого 2012 року по справі за  позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 і ОСОБА_2  про визнання недійсними довіреності та договору дарування, та ОСОБА_5 до ОСОБА_7 і ОСОБА_2  про визнання недійсними довіреності та договору дарування.

       Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

                                                                 В С Т А Н О В И Л А :

       В вересні 2011 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_6 про визнання недійсними довіреності та договору дарування (а.с.3-4).

      Посилалася на те, що їй на підставі сертифікату КР №0203133, виданого 08 грудня 1997 року Бобринецькою райдержадміністрацією належало право на земельну частку (пай) в колективній власності КСП «Нива». Заходи до обробітку належної  їй земельної частки (паю) здійснював відповідач ОСОБА_2

       В даний час за нею доглядають ОСОБА_8 і ОСОБА_9, в зв’язку з чим виникло питання щодо обробітку землі цими громадянами.

       Однак в 2011 році їй стало відомо, що право на належну їй земельну частку (пай) належить відповідачу ОСОБА_6 на підставі нотаріально посвідченого 29 травня 2000 року договору дарування. Зазначений договір підписано ОСОБА_2, який діяв від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої 24 травня 2000 року секретарем виконавчого комітету Федіївської сільської ради.

       Просила визнати недійсними довіреність та договір дарування. Підставами їх недійсності є те, що довіреність вона не підписувала і відповідно до ч.1 ст.57 ЦК УРСР угода, укладена внаслідок обману, насильства,погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони  з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин є недійсною.   

       В вересні 2011 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_7 про визнання недійсними з підстав, передбачених ч.1 ст.57 ЦК УРСР, довіреності, посвідченої  24 травня 2000 року секретарем виконавчого комітету Федіївської сільської ради, яку вона не підписувала, та нотаріально посвідченого 29 травня 2000 року договору дарування належної їй земельної частки (паю) ОСОБА_7 (а.с.34-35).

      Справи об’єднано в одне провадження (а.с.53-56).

         Рішенням Бобринецького районного суду  Кіровоградської області від 06 лютого 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_4 та в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено за недоведеністю.

     В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції   та ухвалити нове рішення про  задоволення позовних вимог в повному обсязі.  Посилається на те, що позивачі не підписували довіреності на  розпорядження земельної частки (паю)  та жодним чином не засвідчували свою волю до виникнення правовідносин з приводу дарування на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_6. Також суд першої інстанції не врахував, що угоди вчинено внаслідок обману позивачів, які усно довірили ОСОБА_2 обробляти належні їм земельні частки (паї) з метою отримання від нього матеріальної допомоги, яка їм фактично не надавалася.

        В засіданні апеляційного суду  відповідач ОСОБА_2 просив відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону. Пояснив, що ініціатива в даруванні земельної частки (паю) належала позивачам, довіреності посвідчувалися в сільській раді в його відсутності, після чого передані йому позивачами.

        Позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, їх представник ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином під розписку (а.с.120.121,123), в судове засідання не прибули, клопотання про відкладення розгляду справи не подавали.

        Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

        Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, а обґрунтованим  є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

       Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення  суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

        Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, 24 травня 2000 року по реєстру №45 секретарем виконавчого комітету Федіївської сільської ради ОСОБА_10 посвідчена довіреність, відповідно до якої ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_2 подарувати належне їй право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату КР №0203133, виданому  08 грудня 1997 року Бобринецькою райдержадміністрацією, ОСОБА_6. Довіреність підписана довірителем. В посвідчувальному написі на довіреності зазначено, що довіреність підписана гр.ОСОБА_4 в присутності секретаря, особу її встановлено, дієздатність перевірено (а.с.7).

      29 травня 2000 року по реєстру №1967 приватним нотаріусом Бобринецього районного нотаріального округу посвідчено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_4 належне їй право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату КР №0203133, виданому  08 грудня 1997 року Бобринецькою райдержадміністрацією, подарувала ОСОБА_6 Від імені дарителя ОСОБА_4 договір дарування підписав ОСОБА_2, який діяв по довіреності (а.с.8).

        24 травня 2000 року по реєстру №46 секретарем виконавчого комітету Федіївської сільської ради ОСОБА_10 посвідчена довіреність, відповідно до якої ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_2 подарувати належне їй право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату КР №0203134, виданому 08 грудня 1997 року Бобринецькою райдержадміністрацією, ОСОБА_7. Довіреність підписана довірителем. В посвідчувальному написі на довіреності зазначено, що довіреність підписана гр.ОСОБА_5 в присутності секретаря, особу її встановлено, дієздатність перевірено (а.с.38).

       29 травня 2000 року по реєстру №1965 приватним нотаріусом Бобринецього районного нотаріального округу посвідчено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_5 належне їй право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату КР №0203134, виданому  08 грудня 1997 року Бобринецькою райдержадміністрацією, подарувала  ОСОБА_7 Від імені дарителя ОСОБА_5 договір дарування підписав ОСОБА_2, який діяв по довіреності (а.с.39).

         В суді першої інстанції свідок ОСОБА_10 підтвердила, що в її присутності ОСОБА_5 і ОСОБА_4 підписали довіреності, якими уповноважили ОСОБА_6 подарувати належне їм право на земельну частку (пай)  ОСОБА_6 та ОСОБА_7

         Позивачки зазначали, що довіреності вони не підписували, про наявність договорів дарування дізналися в 2011 році.

         Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (стаття 10 ЦПК України).

         Згідно із ч.3 ст.10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57-60 ЦПК.

        Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст.60 ЦПК України).

       Суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку, що належних та допустимих доказів того, що довіреність від імені ОСОБА_4 та довіреність від імені ОСОБА_5 підписані не ними, а  іншими особами, не надано.

       За клопотанням представника позивача судом призначалася почеркознавча експертиза, яка не була проведена із-за несплати її вартості та ненадання позивачами вільних зразків їх підписів (а.с.82,86-88). З клопотанням експерта про надання зразків представник позивачів був ознайомлений та отримав квитанцію на оплату вартості експертизи 29 листопада 2011 року під розписку (а.с.83-85).

       Позивачі просили визнати недійсними довіреності та договори дарування також з підстав передбачених ч.1 ст.57 ЦК 1963 року. Позивачі зазначали, що їх обманув ОСОБА_2, якому вони усно довірили обробіток земельних часток (паїв).

        Угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

       Відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1992 року №13 з наступними змінами «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»при вирішенні позову про визнання угоди недійсною на підставі ст.57 ЦК суди повинні мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких для сторони обставин і наявності їх безпосереднього зв’язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах. Під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.

        В межах доказів, наданих сторонами, суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що зазначені позивачами  підстави для визнання  угод недійсними не доведено. Інші підстави для визнання угод недійсними позивачі не зазначали.

        Колегія суддів відмічає, що об’єднання справ проведено з порушенням ст. 126 ЦПК України, однак зазначене процесуальне порушення не вплинуло на правильність висновку суду про відмову в позові  ОСОБА_5 та в позові ОСОБА_4  за їх недоведеністю.  

     Судом обставини справи встановлено повно й правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права.

       Однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права (ст.309 ЦПК України). Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

       Відмовляючи в задоволенні позову, суд керувався ст.ст.203,232 ЦК України, проте застосував закон, який не поширюється на спірні правовідносини. Довіреності були посвідчені 24 травня 2000 року, а договори дарування 29 травня 2000 року, тобто в період чинності ЦК УРСР в редакції 1963 року.

        Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, то воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

         На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.307,  п.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314,ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -

В  И  Р  І  Ш  И  Л  А :

        Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 і ОСОБА_5  задовольнити частково.

       Скасувати рішення  Бобринецького районного суду  Кіровоградської області   від 06 лютого 2012 року .

      В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_6 і ОСОБА_2  про визнання недійсними довіреності та договору дарування, та в позові ОСОБА_5 до ОСОБА_7 і ОСОБА_2  про визнання недійсними довіреності та договору дарування відмовити.

        Рішення набирає законної сили  з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

              Головуючий суддя:  

                                      судді: