ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" червня 2006 р. 10:45 Справа № АС-11/190-06
вх. № 6821/4-11
Суддя господарського суду Харківської області Черленяк М.І.
за участю секретаря судового засідання Хорунжа Є.В.
представників сторін
позивача - Бусуйок К.М., Сиротенко С.Є.
першого відповідача - ШпакВ.В.
другого відповідача - не з"явився
по справі за позовом ТОВ ХЗ "Полімерконтейнер", м. Харків
до Харківської митниці, м. Х-в (перший відповідач), ВДК в м. Харкові (другий відповідач)
про визнання дій та бездіяльності протиправними та стягнення 83288,84 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить визнати протиправними дії та бездіяльність Харківської митниці при здійсненні митного оформлення та митного контролю товару тканина поліпропіленова рукавна ширина рукава 150 см, 185 см, ширина тканини 300 см, 370 см, виробництва ТОВ “ТІССА ТЕКСТИЛЬ” за вантажними митними деклараціями №800000004/5/342646 від 31.05.2005 року, №800000004/5/343449 від 06.07.2005 року, №800000004/5/344143 від 05.08.2005 року, №800000004/5/344816 від 05.09.2005 року, №800000004/5/345706 від 11.10.2005 року, №800000004/5/346044 від 25.10.2005 року, №800000004/5/346607 від 07.11.2005 року, №800000004/5/347557 від 06.12.2005 року, №800000004/6/340450 від 30.01.2006 року та стягнути з відповідних рахунків Державного бюджету України, розпорядником яких є Відділення державного казначейства у місті Харкові, переплати ввізного мита 69407,37 грн., переплати податку на додану вартість 13881,47грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що всупереч чинним судовим рішенням між ним та першим відповідачем, товаросупровідним та іншим документам, які подавалися при митному оформленні товару за вищезазначеними вантажними митними деклараціями, товар оформлювався у митному відношенні за кодом УКТ ЗЕД 5407.20.1100 зі сплатою ввізного мита та податку на додану вартість з обрахунку 5% від митної вартості товару, тоді як ввезений товар за своїми технічними характеристиками відповідає коду УКТ ЗЕД 5407.20.1900, якому відповідає ставка ввізного мита 1%. Вважає, що Харківською митницею було порушено передбачений законодавством порядок здійснення митного контролю та митного оформлення товару за зазначеними вантажними митними деклараціями, оскільки їх прийняттям до митного оформлення з зазначенням коду товару 5407.20.1100 перший відповідач вчинив протиправні дії. Оскільки при цьому також не були враховані встановлені у судовому порядку факти приналежності товару до коду 5407.20.1900, а також не були виконані інші обов’язки, покладені законодавством на митні органи при здійсненні митного оформлення та митного контролю товару, вважає, що перший відповідач вчинив протиправну бездіяльність. Зазначає, що в результаті протиправних дій та бездіяльності першого відповідача ним було вимушено переплачено 69407,37 грн. ввізного мита та 13881,47 грн. податку на додану вартість.
У судовому засіданні позивач наполягає на задоволенні позову у повному обсязі.
Перший відповідач проти позову заперечує, зазначає, що чинні судові рішення стосуються інших поставок ввезеного товару позивача, при прийнятті вантажних митних декларацій до митного оформлення до уваги приймалися відповідні листи ДМСУ, потреба у винесенні класифікаційних рішень, проведенні додаткового митного огляду товару чи зверненні до Центральної митної лабораторії була відсутня. Підтверджує сплату позивачем митних платежів за вищезазначеними вантажними митними деклараціями та перерахування коштів у доход Державного бюджету України.
Представник другого відповідача у судове засідання не з’явився, заперечень проти позову не надав, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Справа розглянута судом згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.
В період часу з 31 травня 2005 р. по 30 січня 2006 р. позивачем згідно вантажних митних декларацій №800000004/5/342646 від 31.05.2005 року, №800000004/5/343449 від 06.07.2005 року, №800000004/5/344143 від 05.08.2005 року, №800000004/5/344816 від 05.09.2005 року, №800000004/5/345706 від 11.10.2005 року, №800000004/5/346044 від 25.10.2005 року, №800000004/5/346607 від 07.11.2005 року, №800000004/5/347557 від 06.12.2005 року, №800000004/6/340450 від 30.01.2006 року (в подальшому – ВМД) на митну територію України ввозилася тканина поліпропіленова рукавна ширина рукава 150 см, 185 см, ширина тканини 300 см, 370 см, виробництва ТОВ “ТІССА ТЕКСТИЛЬ”.
Харківською митницею дані ВМД приймалися до митного оформлення із зазначеним у графі 33 кодом товару 5407.20.1100 й сплатою ввізного мита та податку на додану вартість виходячи з розміру ввізного мита 5%.
За вказаний період вищезазначені ВМД оформлювалися у митному відношенні без винесення класифікаційних рішень, з списанням сум податків і зборів та заповненням граф C із засвідченням записів у них проставленням відбитків номерного штампа. Картки відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів не складалися, запити щодо класифікації товару до підрозділу митного органу вищого рівня або до Центральної митної лабораторії ДМСУ не ініціювалися.
Судом встановлено, що згідно з кодом УКТ ЗЕД 5407.20.1100 (є невід’ємним додатком до Закону України “Про митний тариф України”) класифікується тканина, виготовлена з стрічкових або аналогічної форми ниток з поліетилену або поліпропілену завширшки менш як 3 м, а згідно коду УКТ ЗЕД 5407.20.1900 класифікується тканина, виготовлена з стрічкових або аналогічної форми ниток з поліетилену або поліпропілену завширшки 3 м або більше, тобто віднесення товару позивача до названих кодів залежить від визначення ширини тканини, яка поставлена позивачу.
Відповідно до Закону України “Про митний тариф України” коду 5407.20.1100 відповідає ставка ввізного мита 5%, коду 5407.20.1900 – 1% від митної вартості товару, отже віднесення ввезеного товару до зазначених кодів впливає на величину належних до сплати митних платежів.
Товар ввозився позивачем за договором №3Р від 11.04.2002 р. Згідно графам 44 ВМД при митному оформленні товару Харківській митниці подавалися класифікаційні рішення КТ-133-03 від 06.03.03 р., КТ-428-03 від 11.06.03 р., висновки митної лабораторії №02/498 від 08.04.2003 р., № 02/1106 від 09.07.2003 р., а також довідка експерта Харківської лабораторії з експертного забезпечення митних органів №62-1582 від 11.10.2005 р.
Відповідно до висновків митної лабораторії №02/498 від 08.04.2003 р., № 02/1106 від 09.07.2003 р., досліджених господарським судом Харківської області у рішенні від 07.06.2005 р. по справі №11/228-05, ввезений ТОВ “ХЗ “Полімерконтейнер” товар тканина поліпропіленова рукавна вироблена ткацьким засобом, “вкруговую”, у вигляді нерозрізаного чулка (рукава) загальною шириною 300 см. Відповідно до довідки експерта №62-1582 від 11.10.2005 р. зразки товару, заявленого як “Тканина поліпропіленова рукавна з поліпропіленових стрічок”, являють собою тканини білого кольору у вигляді рукава шириною 150 см, 184 см та 186 см, які виготовлені з комплексних поліпропіленових плоских стрічок шириною 2,5-3,0 мм, без покриття. Таким чином, вищезазначені документи, складені уповноваженими особами та підрозділом Харківської митниці, містять фактичні дані про те, що повна ширина ввезеної позивачем тканини складає не менш як 300 см.
Договір №3Р від 11.04.2002 р., сертифікати якості на поставлений товар свідчать про такі технічні характеристики ввезеного товару як ширина рукава 150 см, 185 см, ширина тканини 300 см, 370 см, про це свідчать також графи 31 ВМД, які першим відповідачем не змінювалися.
Позивачем також подано докази, що підтверджують технічні характеристики товару та віднесення його до коду 5407.20.1900, а саме: лист Управління експертиз та сертифікації товарів Торгово-промислової палати України, лист виробника тканини поліпропіленової рукавної, висновок Федерального державного унітарного підприємства “НДІ синтетичного волокна з експериментальним заводом”, висновок судово-товарознавчої експертизи від 11.01.2002 року по справі № 13579/4-06, а також висновок додаткової судово-товарознавчої експертизи № 5266 від 05.09.2003 р., виконаної щодо того ж товару по господарській справі № А-40/239-03 за участю першого та другого відповідачів.
Як встановлено судом, спори щодо класифікації аналогічного товару за участю позивача та відповідачів розглядалися судами неодноразово у справах №13579/4-06, №А-291/4-33, №20/287-02, №11/19-04, №11/228-05.
Судові рішення у цих справах мотивувалися тим, що за своїми технічними характеристиками товар позивача тканина поліпропіленова рукавна відноситься до коду УКТЗЕД 5407.20.1900, судовими рішеннями встановлювалися факти настання негативних правових наслідків для позивача при заявленні товару за кодом 5407.20.1900.
Незаконність класифікаційних рішень першого відповідача № КТ-133-03 від 06.03.2003 р. та № КТ-428-03 від 11.06.2003 р. була встановлена рішенням господарського суду Харківської області від 15.12.2004 р. по справі № 11/19-04, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2005 р.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2005 р. по справі №11/19-04 було зазначено:
що суд погоджується з висновком управління експертиз та сертифікації товарів Торгово-промислової палати України від 31.07.2001 р. №3511/11.1-5, що правила, які стандартизують способи вимірювання ширини рукавної тканини можна знайти у технічній нормативній документації на відповідну продукцію або технічних умовах контракту;
що ширина тканини, яка є визначальною для цілей класифікації за відповідними кодами і ширина рукава тканини, не є поняттями тотожними, що випливає із сертифікатів відповідності виробника;
що у відповідності з існуючим технологічним процесом тканина виробляється на круглоткацьких станках, у зв’язку з чим вона приймає форму рукава, при цьому ширина тканини визначається як ширина рукава помножена на 2, тобто при ширині рукава 1,5 м ширина тканини становить 3 м;
що судами обгрунтовано відхилено лист Директорату з тарифних та торговельних питань ВМО від 08.07.2002 р. №02NL060E-Case/id через існуючий термінологічний різнобій та нетотожність термінології;
що останній документ не є рекомендаціями в розумінні ст. 3 Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 08.09.2005 р. було відмовлено в допуску до провадження за винятковими обставинами касаційної скарги Харківської митниці на постанову Вищого господарського суду України від 12.07.2005 р. у справі № 11/19-04.
Щодо вищезазначених обставин та встановлених фактів суд приходить до наступного. Згідно ст. 1 Закону України від 17.07.1997 р. про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Україна повністю визнає на своїй території ст. 46 Конве нції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європей ського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Отже, текст Конвенції з Протоколами до неї, а також її тлумачення та засто сування, висловлені у рішеннях Європейського суду з прав людини, є частиною націона льного законодавства і є обов'язковими при правозастосуванні органами правосуддя.
Згідно ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Виходячи з принципу правової певності, закріпленого у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, суд приходить до висновку, що вищезазначені судові рішення є належними, достовірними та достатніми доказами того, що ввезений позивачем на митну територію України товар відповідає коду УКТ ЗЕД 5407.20.1900, а дії та бездіяльність першого відповідача при здійсненні митного оформлення та митного контролю, класифікації цього товару за кодом УКТ ЗЕД 5407.20.1100 є незаконними та не відповідають фактичним обставинам справи.
Як вказав Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Брумареску проти Румунії” від 28.10.1999 року, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який пе редбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів.
Суд вбачає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод і у частині невиконання Харківською митницею вищезазначених судових рішень, якими встановлювалася незаконність дій при визначенні коду товару позивача. Загальнообов’язковість та авторитет судового рішення не обмежується лише його резолютивною або іншою окремою частиною, отже, встановлення судом фактів незаконності дій митного органу є обов’язковим для врахування та виконання при вчиненні аналогічних дій у майбутньому.
У рішенні в справі “Горнсбі проти Греції” від 19.03.1997 р., Європейським судом з прав людини було сформульовано принцип обов’язковості виконання судового рішення адміністративними органами з посиланням на те, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду”.
Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, встановлення у набувших законної сили судових рішеннях фактів незаконності рішень Харківської митниці при визначенні товару позивача коду 5407.20.1100 та встановлення приналежності товару до коду 5407.20.1900 є обов’язковим для врахування та виконання при вчиненні аналогічних дій у майбутньому.
У процесі митного оформлення та здійснення митного контролю щодо аналогічного товару позивача згідно ВМД за період з 31 травня 2005 р. по 30 січня 2006 р. Харківською митницею ці факти враховані не були, ВМД прийняті до митного оформлення за кодом УКТ ЗЕД, незаконність присвоєння якого доведена чинними судовими рішеннями.
При цьому суд виходить з того, що згідно ст. 11 Митного кодексу України митні органи виконують такі основні завдання, як здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. Митним оформленням є виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, а митним контролем є сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку (ст. 1). Митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, що здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів, зокрема, шляхом перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю та перевірки системи звітності та обліку товарів, а також шляхом митного огляду (ст. ст. 40, 41). Метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів та оформлення результатів такого контролю.
Чинним законодавством встановлено відповідний зміст, етапи та порядок дій при здійсненні митним органом митного оформлення та митного контролю.
Відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації (наказ ДМСУ від 20.04.2005 р. №314):
оформлена ВМД свідчить про надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує права й обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій (п. 1.6). При здійсненні митних процедур здійснюються перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами). За відсутності зауважень відбувається списання (справляння) сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у порядку, установленому законодавством України; заповнення графи C ВМД, засвідчення записів у ній проставленням відбитка номерного штампа "Сплачено" і заповненням його; ініціювання проведення митного огляду, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються, або результати перевірки правильності класифікації та кодування товарів потребують проведення такого огляду.
Згідно Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці при вирішенні питань класифікації товарів (наказ ДМСУ від 01.10.2003 р. № 646) на відділ номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці покладається розв’язання спірних питань з класифікації товарів, які виникають при здійсненні митного оформлення товарів і не можуть бути вирішені підрозділом митного органу, а також здійснення контролю за класифікацією товарів під час митного оформлення, включаючи вибіркову перевірку оформлених у митному відношенні вантажних митних декларацій (п. 1.4.). Відділ номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці має право готувати запити щодо класифікації товару до підрозділу митного органу вищого рівня, якщо не може самостійно розв'язати питання класифікації товару через його складність (п. 2.10). Залучення Центральної митної лабораторії, митних лабораторій для вирішення питань класифікації товарів здійснюється у разі виникнення сумнівів щодо відповідності задекларованих у ВМД характеристик товару, визначальних для його класифікації (п. 3.2).
Згідно частині 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, а відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Будь-яких доказів на підтвердження правомірності своїх дій та бездіяльності перший відповідач не надав.
Суд не приймає у якості доказів та нормативно-правових актів листи ДМСУ, якими визначаються правила класифікації тканини поліпропіленової рукавної, додані Харківською митницею до матеріалів справи. Відповідно до Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1863 від 12.12.2002 р., Держмитслужба здійснює розроблення пояснень до товарних підкатегорій УКТЗЕД, які мають рекомендаційний характер; пояснення до УКТЗЕД затверджуються наказом Держмитслужби.
Відповідно до частини 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, Харківською митницею було порушено передбачений законодавством порядок здійснення митного контролю та митного оформлення вищезазначених ВМД, а дії та бездіяльність Харківської митниці при митному оформленні й здійсненні митного контролю товару позивача були вчиненні необґрунтовано, не на підставі, всупереч Конституції та законам України.
Згідно ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на усі правовідносини, що виникають в державі.
Відповідно до розділу XI групи 54 додатку до Закону України “Про митний тариф України” до товару, який ввезений позивачем на митну територію України, повинен бути застосований код 5407.20.1900 зі ставкою мита 1% від митної вартості товару.
Відповідно до п. 4.3. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” для товарів, які ввозяться на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів з урахуванням ввізного мита та інших податків. Відповідно, надмірна сплата позивачем ввізного мита призвела до збільшення бази оподаткування товару податком на додану вартість та часткову переплату останнього.
Оскільки відповідність ввезеного позивачем товару за вищезазначеними ВМД доведена матеріалами справи, суд вважає, що присутній факт надмірної сплати позивачем ввізного мита в сумі 69407,37 грн. та податку на додану вартість в сумі 13881,47грн.
Відповідно до пункту 15.3.1. Закону України “Про порядок погашення заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами” заяви на повернення надміру сплачених податків можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Сума надміру сплаченого позивачем ввізного мита та податку на додану вартість підтверджені наданими розрахунками.
Керуючись статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправними дії та бездіяльність Харківської митниці при здійсненні митного оформлення та митного контролю товару Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський завод “Полімерконтейнер” за вантажними митними деклараціями №800000004/5/342646 від 31.05.2005 року, №800000004/5/343449 від 06.07.2005 року, №800000004/5/344143 від 05.08.2005 року, №800000004/5/344816 від 05.09.2005 року, №800000004/5/345706 від 11.10.2005 року, №800000004/5/346044 від 25.10.2005 року, №800000004/5/346607 від 07.11.2005 року, №800000004/5/347557 від 06.12.2005 року, №800000004/6/340450 від 30.01.2006 року.
Стягнути з рахунку Відділення державного казначейства у місті Харкові поштова адреса: м. Харків, вул. Гуданова, 4/10 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський завод “Полімерконтейнер” поштова адреса: м. Харків, вул. Першої Майовки, 31 (поточний рахунок 26008961052563 у філії Першого Українського Міжнародного банку (ПУМБ) у м. Харкові МФО 350385 ЗКПО 31798300), з рахунку №31110060605002, банк - Управління державного казначейства у Харківській області МФО 851011 код ЗКПО 24134490, переплати ввізного мита 69407,37 грн., з рахунку №31116031605002, банк - Управління державного казначейства у Харківській області МФО 851011 код ЗКПО 24134490 переплати податку на додану вартість – 13881,47грн.
Стягнути з рахунку Державного бюджету України №31113095600002, банк - Управління державного казначейства у Харківській області МФО 851011 код ЗКПО 24134490, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський завод “Полімерконтейнер”, м. Харків, вул. Першої Майовки, 31 (поточний рахунок № 26008961052563 у філії Першого Українського Міжнародного банку (ПУМБ) в м. Харкові МФО 350385 код ЗКПО 31798300) судового збору – 836,29 грн.
Видати виконавчі листи після набрання постановою законної сили.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 26 червня 2006 року 14 год. 00 хв.
Суддя Черленяк М.І.