ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
26.06.2006 р. Справа № 20/172-8/119
За позовом Прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області, м. Полтава
до Закритого акціонерного товариства "Семенівське АТП-15345", смт. Семенівка
про визнання права власності
Суддя Плеханова Л.Б.
Представники
Від позивача Непорада А.М. дов. № 5 від 20.03.2006р.
Від відповідача Безручко Л.С. дов. № 76 від 14.04.2006р.
від прокуратури: Лимарь А.О.
Суть спору : Розглядається позовна заява Прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області до Закритого акціонерного товариства "Семенівське АТП-15345" про визнання права власності на об"єкт соціально-побутового призначення - їдальню (ін. №00110).
Відповідач у відзив на позов проти позовних вимог заперечує, посилаючись, зокрема на ст.24 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.92р. №2163-ХП; акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого наказом регіонального відділення від 30.07.93р.; акт прийому-передачі майна від 23.09.93р. за яким передано відповідачу будівлю столової залишковою вартістю 77,7 тис. крб.
Прокурор підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
За згодою сторін, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.06.2006р. було оголошено перерву до 26.06.2006р. для виготовлення рішення по справі, яке було оголошено у судовому засіданні 26.06.2006р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
В обгрунтування позову позивач посилається на те, що відповідно до п.п. 2,3,4 договору купівлі-продажу від 21.09.93р. та п.1 акту передачі майна від 23.09.93р. регіональне відділення передало у власність організації орендарів майна Семенівського орендного автотранспортного підприємства 15345 державне майно вартістю 6334,2 тис.крб., тобто тільки те майно, за яке сплачено кошти.
При цьому позивач зазначає, що згідно п.2 Акту передачі майна від 23.09.93р. об"єкт соцкультпобуту - будівлю їдальні - передано безоплатно у відповідності до частини другої ст.24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції від 04.03.92р.) без зазначення щодо передачі даного об"єкта у власність відповідача.
Таким чином, на думку позивача право власності відповідач набув лише на відчужене майно згідно Договору купівлі-продажу від 21.09.1993р., а спірний об"єкт - їдальня - не був викуплений покупцем, не був переданий по акту від 23.09.93р. у власність та залишився у державній власності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали і обставини справи, суд встановив слідуюче.
Згідно наказу регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області №45 від 01.06.93р. було прийнято рішення про приватизацію державного майна Семенівського орендного автотранспортного підприємства 15345.
Наказом регіонального відділення від 30.07.1993р. №108 затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Семенівського орендного автотранспортного підприємства 15345, пунктом 13.3 якого було вилучено вартість майна, для якого встановлено особливий режим приватизації на суму 77,7 тис. крб.
Враховуючи дані відомості розрахунку відновної вартості основних фондів станом на 01.05.93р., об"єкт соціально-культурного призначення - будівля їдальні (інв. №00110) залишковою вартістю 77,74 тис.крб. - не увійшла до статутного фонду товариства.
наказом регіонального відділення від 08.09.93р. №158 за затверджено план приватизації державного майна Семенівського орендного автотранспортного підприємства 15345, згідно п.1 розділу УП, п.3 розділу ХП якого їдальню було запропоновано комісією з приватизації до безоплатної передачі.
Згідно п.2, п.3, п.4 Договору купівлі-продажу від 21.09.93р. та п.1 акту передачі майна від 23.09.93р. регіональне відділення передало у власність організації орендарів майна Семеніського орендованого автотранспортного підприємства 15345 державне майно вартістю 6334,2 тис.крб., тобто тільки те майно, за яке сплачено кошти.
Відповідач у поясненнях (лист №84 від 03.05.06р.), його представник у судовому засідання пояснили, що їдальня була побудована в 1982 році за кошти, які належать підприємству (з фонду соціально-культурного мироприємства. На думку відповідача, вказана обставина підтверджується пунктом 1 розділу УП Плану приватизації цілісного майнового комплексу. На підтвердження своїх доводів відповідач надав копію акту від 05.10.94р. про знищення бухгалтерських документів за період 1980-1991 років, які могли бути підтвердженням участі відповідача у витратах на будівництво будинку їдальні.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності зі ст.43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили (Роз"яснення ВАУ від 10.12.96р. №2-5/433 "Про судове рішення").
Як зазначається в частині першій ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для подальшого вирішення спору.
надані відповідачем документи не підтверджують джерела фінансування (власні кошти підприємства), тому у суду немає будь-яких підстав дійти висновку щодо будування їдальні за кошти підприємства.
Згідно п.2 Акту передачі майна від 23.09.93р. об"єкт соцкультпобуту - будівлю їдальні - передано безоплатно у відповідності до частини другої ст.24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції від 04.03.92р.) без зазначення щодо передачі даного об"єкта у власність відповідача.
Таким чином, право власнсоті відповідач набув лише на відчужене майно згідно Договору купівлі-продажу відж 21.09.93р., а спірний об"єкт - їдальня - не був викуплений покупцем, не був переданий по Акту від 23.09.93р. у власність та залишився в державній власнсоті.
Крім того, згідно ст.ст.1,2 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції від 04.03.92р.) приватизація державного майна на користь недержавних юридичних та фізичних осіб здійснюється на засадах оплатності, а ст.15 зазначеного Закону не визначає безоплатну передачу об"єктів соціально-побутового призначення як спосіб приватизації, при цьому державний орган приватизації, враховуючи вимоги діючого законодавства, може передавати об"єкти соціально-побутового призначення, але передача та прийняття на баланс не обумовлює собою передачу права власності, а лише користування.
Слід врахувати, що ні в Акті прийому-передачі від 23.09.93р., ні в плані приватизації державного майна Семенівського орендного автотранспортного підприємства 15345 (п.1 розділу УП, п.3 розділу ХП), ні в ст.24 Закону України "Про привтаизацію майна державних підприємств" (в редакції від 04.03.92р.) не було зазначено щодо безоплатної передачі спірного об"єкта саме у власність.
На момент підписання Акта прийому-передачі майна від 23.09.93р. спеціальним законодавством про приватизацію процедура безоплатної передачі об"єктів соціально-побутового призначення не була врегульована, тому необхідно керуватись чинними на момент передачі загальними нормами Цивільного кодексу Украни, згідно яких передбачена безоплатна передача майна у власність лише за договором дарування, а в усіх інших випадках безоплатно майно може передаватися лише у користування, а отде в органу приватизації не було законних підстав для передачі спірного приміщення у власність, а об"єкт було передано лише у безоплатне користування.
Суд доходить висновку, що жоден з вищенаведених документів не свідчить про те, що саме спірне майно було передано у власність відповідачеві.
З викладеного вбачається, що право власності відповідач набув лише на відчужене майно згідно договору купівлі-продажу від 21.09.93р., а об"єкт соціально-побутового призначення - будівля їдальні (інв. №00110) залишився у власності держави.
Згідно ст.128 ЦК УРСР, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, право власності у набувача майна виникає з моменту передачі йому вказаного майна, якщо інше не передбачено законом або договором. Статтею 15 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" не визначено безоплатну передачу об"єктів соціально-побутового призначення, як спосіб приватизації. Державний орган приватизації, враховуючи вимоги діючого законодавства, може безоплатно передавати об"єкти соціально-побутового призначення , але безоплатна передача та прийняття на баланс не обумовлює собою передачу права власності, а лише у користування. У ст.ст.1, 2 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" прямо зазначено, що приватизація державного майна на користь недержавних юридичних та фізичних осіб здійснюється на засадах оплатності.
Законодавство України передбачає декілька правових режимів, на підставі яких майно може знаходитись у юридичної особи, а саме: у власності, у повному господарському віданні, в оперативному управлінні, у безоплатному наймі, у оплатному наймі, у спільному користування та інші. Як вбачається із матеріалів справи, жоден із документів на які посилається суд у своєму рішенні не свідчить про те, що сам е спірне майно було передано у власність. Також слід зазначити, що положення ст.128 ЦК УРСР носять загальний характер по відношенню до норм Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".
Зважаючи на вищевикладене, позов Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області до ЗАТ "Семенівське АТП 15345" є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-82 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати право державної власності на об"єкт соціально-побутового призначення (будівлю їдальні інв. №00100), який не увійшов до статутного фонду ЗАТ "Семенівське АТП-15345", смт Семенівка Полтавської області під час приватизації, але знаходиться на його балансі.
3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Семенівське АТП - 15345", 38200, Полтавська область, смт Семенівка, вул.Чапаєва, 170, код 03118191:
- в доход державного бюджету України, отримувач ВДК м.Полтави, ЗКПО 23809520, Банк: УДК в Полтавській області, МФО 831019, р/р 31111095600002, КБК: 22090200 - 85,00 грн. державного мита;
- на користь ДП "Судовий інформаційний центр" (м.Київ, пл.Перемоги, 44), ЄДРПОУ 30045370, Банк: ВАТ "Банк Універсальний" м.Львів, МФО 325707, рахунок 26002014180001 - 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання рішенням чинності.
Суддя Плеханова Л.Б.