ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2006 р.

Справа  № 15/253-06-6771А

   16 год. 28 хв.                                                                              м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                Петрова В.С.

при секретарі                                  Стойковій М.Д.

За участю представників           

        Від позивача –       Батурін С.Є.,

        Від відповідача –   Кругленко Т.В.;

        Від прокуратури  –не з'явився,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України „Південь” до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області про визнання дій протиправними, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень за участю прокурора Овідіопольського району Одеської області,

    ВСТАНОВИВ:  

Державне підприємство Міністерства оборони України „Південь” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання дій Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області протиправними та визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області № 0000031501/0 від 04.07.2006 р. на суму 811 100 грн., № 0000041501/0 від 04.07.2006 р. на суму 579 300 грн., посилаючись на те, що дії відповідача щодо складання акту камеральної перевірки  суперечать нормам законодавства, а також на невідповідність вищезазначених повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10 липня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/253-06-6771А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27 липня 2006 р. закінчено підготовче провадження та справу № 15/253-06-6771А призначено до судового розгляду в засіданні суду на 11 серпня 2006 р.

В засіданні суду від 11.08.2006 р. за клопотанням прокурора Овідіопольського району Одеської області до участі у справі допущено прокурора Овідіопольського району Одеської області з метою захисту інтересів держави.  

Представник відповідача позовні вимоги не визнає, оскільки вважає прийняті  податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, у зв’язку з чим просить  суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, про що зазначено у письмових запереченнях проти позову та у доповненнях до заперечень проти позову.

У зв’язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

26 червня 2006 р. працівниками ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області проведено перевірку декларації з податку на прибуток Державного підприємства Міністерства оборони України „Південь” за 9 місяців 2005 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 479/15-0/24971375 від 26.06.2006 р. „Про результати проведення камеральної перевірки податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2005 року, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000031501/0  від 04.07.2006 р. на суму 811 100 грн. та   № 0000041501/0 від 04.07.2006 р. на суму 579 300 грн.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 65 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” в результаті чого підприємством ненараховано частину прибутку (доходу) за період: 2004 рік –9 місяців 2005 року на суму 772 500 грн., в т. ч. у наступних періодах: 2004 рік – 273 600 грн., І квартал 2005 року –24 100 грн., ІІ квартал 2005 року –163 400 грн., ІІІ квартал 2005 року –311 400 грн.

Проте, на думку суду, вказані повідомлення-рішення прийняті відповідачем неправомірно, тому підлягають визнанню нечинними та скасуванню з наступних підстав.     

Згідно ст. 65 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік”  господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові  компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Частина прибутку  (доходу)  сплачується до Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності 2004 року (крім  результатів фінансово-господарської діяльності у 2004 році, з яких сплачено частину прибутку (доходу) відповідно до статті 72 Закону  України  „Про  Державний  бюджет  України  на 2004 рік” та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році. Для акціонерних, холдингових  компаній та інших суб'єктів господарювання,  у  статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств зазначені  відрахування провадяться з частини  прибутку  (доходу)  відповідно до розміру

державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Так, Державне підприємство Міністерства оборони України „Південь” створено з метою реалізації напрямів організації економічної та господарської діяльності Збройних Сил України” відповідно до Наказу Міністра оборони України від 15.07.1998 р. № 286 „Про створення державного підприємства Міністерства оборони України „Південь”, яким  і затверджено Статут підприємства.

Згідно Статуту ДП Міністерства оборони України „Південь” підприємство створено, зокрема, з метою отримання прибутку, участі у вирішенні соціальних проблем військовослужбовців Збройних Сил України.

Так, ДП МОУ „Південь” –суб’єкт підприємницької діяльності та відповідно до ст. 74 Господарського кодексу України є державним комерційним підприємством.

Згідно ч. 3 ст. 74 Господарського кодексу України статутний фонд державного комерційного підприємства утворюється  уповноваженим органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації цього підприємства як суб’єкта господарювання.

Як зазначено в п. 4.1 Статуту, статутний фонд підприємства становить 50 000 грн.

Однак, як встановлено судом, статутний фонд позивача визначений в розмірі 0,00 грн., про що зазначено також в акті ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області № 63/23-0/24971375 від 27.02.2006 р. „Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державного підприємства Міністерства оборони України „Південь” за період з 01.10.2004 р. по 30.09.2005 р.”    

Згідно листа ДПІ МОУ „Південь” № 60 від 12.05.2005 р. позивач звертався до органу управління майном –Міністерства оборони України з проханням щодо встановлення розміру долі, яка належить державі у статутному фонді підприємства. Проте, доля держави у статутному фонді підприємства не визначена.

Крім того, оцінка корпоративних прав держави у підприємстві відповідно до ст. ст. 169, 171 Господарського кодексу України не визначена та у Реєстрі корпоративних прав не внесена.

Таким чином, у зв'язку з тим, що статутний фонд ДП МОУ „Південь” взагалі не сформований, встановити розмір частини чистого прибутку не має можливості.

Також згідно п. 9 ст. 75 Господарського кодексу України розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законів.

Згідно Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдінгових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, та їх дочірніх підприємств, затвердженого Наказом Міністерства економіки України № 173 від 21.06.2005 р. на виконання розпорядження КМУ № 95-р від 13.04.2005 р., підприємства мають складати фінансові плани, надавати їх до затвердження органу, уповноваженому управляти державним майном. Орган, уповноважений управляти державним майном, подає фінансовий план підприємства на погодження Міністерству фінансів України, після чого затверджує його.

Органом управління майном ДП МОУ „Південь” є Міністерство оборони України. Так,  Міністерством оборони України був затверджений фінансовий план тільки за 2005 рік, що отримано позивачем 05.07.2006 р., тобто після проведення камеральної перевірки.

Крім того, відповідно до листа Департаменту економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України №225\3\2670 від 26.06.2006 р., адресованому  Військовій прокуратурі Південного регіону, фінансові плани позивача за 2003-2004 рр. Міністерство оборони не затверджувало.

Таким чином, не визначивши долі держави у підприємстві та корпоративного права держави у підприємстві, ані позивач, ані відповідач не мають можливості однозначно визначитися у розмірі нарахування та перерахування дивідендів у державний бюджет. Тим більш, позивач не заперечує проти перерахування частину прибутку на користь держави, за умови, якщо держава в особі органу управління майном, сформує статутний фонд підприємства, що є фундаментом для розрахунку розміру прибутку, якщо фінансові плани будуть затверджені у встановленому порядку, та за умови, що у підприємстві буде визначена доля держави.

Таким чином, відповідач неправомірно визначив позивачу суму податкового зобов’язання з частини прибутку (доходу) господарських організацій згідно повідомлення-рішення № 0000031501/0  від 04.07.2006 р.   

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000041501/0 від 04.07.2006 р. про визначення позивачу як емітенту корпоративних прав суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 193 100 грн. та штрафних санкцій в розмірі 386 200 грн., всього на суму 579 300 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.п. 7.8.2. п. 7.8. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних  прав,  який  приймає  рішення  про виплату  дивідендів  своїм  акціонерам  (власникам), нараховує та вносить до бюджету  авансовий  внесок з податку  на  прибуток  у розмірі ставки,  встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму  дивідендів,  призначених  для  виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Оскільки корпоративні права держави у статутному фонді позивача взагалі не визначені, то відповідно підстави для виконання позивачем вимог пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” відсутні.

Більш того, ДП МОУ „Південь” не є акціонерним товариством та рішення про виплату дивідендів акціонерам не приймалось позивачем.

Тому позивачем не були порушені вимоги підпункту 7.8.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, у зв'язку з цим відповідач неправомірно нараховував позивачу суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 193 100 грн. та відповідно штрафні санкції з цього податку.  

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000031501/0  від 04.07.2006 р. на суму 811 100 грн. та № 0000041501/0 від 04.07.2006 р. на суму 579 300 грн., у зв’язку з чим вони підлягають визнанню нечинними та скасуванню на підставі наступних норм закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу Адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.    

Стосовно вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення камеральної перевірки, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки позивачем не надано належних доказів в підтвердження своїх вимог.

Так, позивач посилається на те, що ухвалою господарського суду Одеської області від 21.06.2006 р. по справі № 15/209-06-5744А відповідачу було заборонено проводити перевірку, проте відповідач в порушення вимог зазначеної ухвали здійснив перевірку.

Однак, як вбачається зі змісту ухвали господарського суду Одеської області від 21.06.2006 р. у справі № 15/209-06-5744А, ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області оголошено заборону на проведення саме позапланової виїзної документальної перевірки, але відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення за результатами  проведеної камеральної перевірки, на яку не розповсюджувалась заборона суду.    

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову в частині вимог щодо визнання дій відповідача неправомірними.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

               ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Державного підприємства Міністерства оборони України „Південь” до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області про визнання дій протиправними, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень за участю прокурора Овідіопольського району Одеської області задовольнити частково.

2.          Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області № 0000031501/0 від 04.07.2006 р.

3.          Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області № 0000041501/0 від 04.07.2006 р.

4.          В решті частині позовних вимог відмовити.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 26.10.2006 р.

             Суддя                                                                                 Петров В.С.