Справа №2а-247/07/04

ПОСТАНОВА

 Іменем       України

26 липня 2007 р. Київський районний суд м.  Харкова у складі:

головуючого - судді     Донець О.В.

при секретарі              Муленко К.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.  Харкові справу за адміністративним позовом приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Державної податкової інспекцій у Київському районі м.  Харкова,  третя особа Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м.  Харкова,  про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій,

встановив:

Позивач звернувся з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень про

застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання

Державної   податкової  інспекції  у   Київському  районі   м.    Харкова:   від   10   квітня   2007   року     №0002821701/0 про сплату штрафу у сумі 56, 68 грн.,   від 10 квітня 2007 року №0002831701/0 про сплату штрафу у сумі 100522, 48 грн.,  від 10 квітня 2007 року №0002841701/0 про сплату штрафу у сумі 261968, 66 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те,  що спірні повідомлення-рішення було прийнято на підставі облікових даних,  які не відповідають дійсності,  крім того при нарахуванні штрафних санкцій відповідачем не було враховано строків давності,  встановлених  ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-Ш від 21.12.2000р. (далі - Закону №2181).

Представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали,  посилаючись на те,  що проведеною перевіркою у позивача було встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та незалежної професійної діяльності за період з 22.04.02р. по 03.04.07р.,  тому відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1  СТ. 17 Закону №2181 позивачу були нараховані штрафні санкції. Стосовно строків давності представники відповідача вважають не можливим їх застосування при нарахуванні штрафних санкції.

Представник третьої особи - Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.  Харкова пояснила,  що після переходу позивача як платника податків до Державної податкової інспекції у Київському районі м.  Харкова у 2005 році,  облікова справа приватного нотаріусаОСОБА_1. була передана відповідачу. Позицію відповідача підтримала,  в задоволенні позову просила відмовити. Справа розглядається в порядку КАС України.

Суд,  вислухавши представників сторін,  представника третьої особи,  свідка,  дослідивши матеріали справи,  знаходить позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.

Судом встановлено,  що приватний нотаріус ОСОБА_1 знаходиться на податковому обліку в Київської державної податкової інспекції з 2005 року та є платником податку з доходів фізичних осіб.

У квітні 2007 року відповідачем було проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства приватним нотаріусом ОСОБА_1,  за підсумками якої було складено акт перевірки від 10.04.2007 року №1473 (далі -Акт перевірки),  в якому були розраховані штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за період з 22.04.02р. по 03.04.07р. Відповідно до Акту перевірки начальником ДПІ у київському районі м.  Харкова були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій: від 10 квітня 2007 року №0002821701/0 про сплату штрафу у сумі 56, 68 грн.,  від 10 квітня 2007 року №0002831701/0 про сплату штрафу у сумі 100522, 48 грн.,  від 10 квітня 2007 року №0002841701/0 про сплату штрафу у сумі 261968, 66 грн. за платежем з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності.

Відповідно до ч. 2  ст.  71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення,  дії чи бездіяльності покладається на відповідача,  якщо він заперечує*проти адміністративного позову.

Представник відповідача підтвердив,  що фактичні данні про сплату податкового зобов'язання позивачем при розрахунку штрафних санкцій було взято з картки особового рахунку позивача,  яка була передана до ДПІ у Київському районі м.  Харкова із ДПІ у Дзержинському районі м.  Харкова.

Судом також встановлено,  що облікові данні цієї картки,  що лічилися ще з 1999 року,  розглядалися під час слухання справи за адміністративним позовом приватного нотаріуса Харківського   міського   нотаріального  округу ОСОБА_1 до  Державної

•    податкової інспекції у Київському районі м.  Харкова,  третя особа Державна податкова інспекція у

Дзержинському районі м.  Харкова,  про визнання нечинними рішень-податкових вимог та

зобов'язання звільнити активи з-під застави.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2006 року,  якою було залишено без змін постанову Київського районного

суду м.  Харкова від 27.04.2006 року про задоволення позовних вимог приватного нотаріуса по вищезгаданої справі,  було встановлено,  що «...станом на 01.01.2001 року на обліковій картці позивачки лічився податковий борг 3501, 60 грн.,  несплата якого потягнула нарахування пені. Оскаржувані податкові вимоги було сформовано у 2005 році на підставі облікових даних з картки особового рахунку,  в якої за твердженням відповідача ще починаючи з 1999 року на кінець кожного фінансового року лічилася недоїмка у зв'язку з тим,  що податковий борг погашався попередньо погашенню податкових зобов'язань,  які не є податковим боргом,  у порядку календарної черговості. Судова колегія вважає,  що при розрахунку податкового боргу ДПІ у Дзержинському районі м.  Харкова та. ДПІ у Київському районі м.  Харкова не в повній мірі взято до уваги рішення Дзержинського районного суду м.  Харкова від 21.12.1999р.,  яким задоволено позовОСОБА_1.,  зобов'язано ДПІ у Дзержинському районі м.  Харкова провести перерахунок прибуткового податку за 1997,  1998,  1999 роки,  виходячи із ставки 20%,  а надмірно виплачений прибутковий податок у сумі 4017, 60 грн. вирішено зарахувати в рахунок майбутніх платежів по прибутковому податку. Саме в частині зарахування зазначеної суми в рахунок майбутніх платежів по прибутковому податку рішення суду не виконано». Також вищевказаними судовими рішеннями було встановлено,  що станом на липень 2005 року,  суми узгоджених податкових зобов'язань були сплачені позивачем в повному обсязі.

Відповідно до ч.1  ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини,  встановлені судовим рішенням в адміністративній,  цивільній або господарській справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді інших справ,  у яких беруть участь ті самі особи або особа,  щодо якої встановлено ці обставини.

Судом також було встановлено,  що податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності за підсумками діяльності у 2005 році,  яке було визначене позивачу податковим повідомленням-рішенням №0005801701/0 від 03.04.2006 року в сумі 135586, 23 грн. було сплачено своєчасно платіжними дорученнями №143 від 17.01.20Q5p. та №223 від 10.05.2006р.

' Таким чином,  суд вважає,  "що облікові дані,  на підставі яких відповідачем було здійснено розрахунок сум штрафних санкцій не відповідають дійсності,  тому не можна вважати законними та обґрунтованими оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Крім цього,  суми штрафних санкцій за період з 22.04.02р. по 12.04.04р. взагалі були нараховані відповідачем без врахування строку давності. Твердження відповідача про те,  що до штрафних санкцій строк давності не застосовується не може бути прийнятим судом,  так як відповідно до п.17.3  ст. 17 Закону №2181 сплата (стягнення) штрафних санкцій,  передбачених статтею 17,  прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум,  а тому на стягнення штрафних санкцій розповсюджується строк давності в 1095 днів,  встановлений  ст. 15 цього Закону.

Таким чином оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті всупереч приписам чинного законодавства,  здійснений розрахунок штрафних санкцій не відповідає фактичним обставинам,  а тому не є законним.  За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

• Відповідно до  ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по сплаті державного мита підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного,  керуючись статтями 7,  9,  17,  79,  86,  94,  160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги приватного нотаріуса ОСОБА_1задовольнити. . Визнати нечинними: податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2007 року №000?821701/0 про сплату штрафу у сумі 56, 68 грн. за платежем з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності; податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2007 року №0002831701/0 про сплату штрафу у сумі 100522, 48 грн. за платежем з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності; податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2007 року №0002841701/0 про сплату штрафу у сумі 261968, 66 грн. за платежем з податку з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Харківської області через районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня проголошення постанови та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо таку заяву не було подано.