КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/824/3969/2025

ЄУН: 370/2782/21 Головуючий суддя у суді І інстанції:

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2025 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю

секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 8 квітня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А :

На розглядіКиєво-Святошинського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 12019110210000448за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310КК України.

За змістом наданих матеріалів ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що 12 серпня 2019 року близько 16 год., перебуваючи на дорозі при в`їзді в с. Лозових Бучанського (Макарівського) району Київської області, маючи прямий умисел, направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшов до припаркованого на узбіччі автомобіля, за кермом якого знаходився раніше незнайомий ОСОБА_8 , та на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, скориставшись тим, що вікно водійських дверцят було відчиненим, наніс два удари кулаком правої руки в область лівого ока ОСОБА_8 , чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді контузії 4-го ступеня, субкон`юнктивального розриву склери з випадінням внутрішніх оболонок (кришталика, радужки, скловидного тіла) лівого ока, які призвели до повної сліпоти - гострота зору 0,0. Повна сліпота відповідає постійній втраті 35% загальної працездатності. Ушкодження лівого ока відноситься до тяжкихтілесних ушкоджень за критерієм стійкої втрати загальної працездатності менш ніж на 1/3.

Крім того, 18 листопада 2020 року близько 20 години (більш точно досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , в ході сварки, яка виникла на ґрунті раптово неприязних відносин між ним та потерпілим ОСОБА_9 , маючи прямий умисел на заподіяння смерті останньому, тобто, посягаючи на соціальну цінність - життя людини, усвідомлюючи при цьому суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою вбивства шляхом удушення, сів на ОСОБА_9 зверху, обхвативши його тулуб з обох боків ногами, тим самим перешкоджаючи йому чинити опір, після чого однією рукою схопив потерпілого за шию та почав її здавлювати, а іншою рукою закрив йому рот та отвори носа, таким чином перекривши доступ повітря в дихальні шляхи ОСОБА_9 утримував останнього в такому положенні протягом декількох хвилин до того моменту, поки він перестав чинити опір та подавати ознаки життя.Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_9 помер на місці події від механічної асфіксії внаслідок здавлення шиї в поєднанні з закриттям отворів носа і рота, що має ознаки тяжкого тілесного ушкодження та знаходиться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Закрита травма грудної клітки має ознаки тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Синці верхніх та нижніх мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Крім того, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що 12 серпня 2019 року у вечірній час (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, на ґрунті раптових неприязних відносин між ним та ОСОБА_10 , який працював у нього по усній домовленості, маючи прямий умисел на заволодіння його паспортом громадянина України, примусово відібрав у ОСОБА_10 паспорт, після чого незаконно зберігав у себе за вказаною адресою до 20 травня 2021 року.

Також ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та у невстановленої досудовим розслідуванням особи незаконно для власного вживання без мети збуту придбав наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс загальною масою 16,63 гр, який помістив до скляної ємності та поліетиленового пакетику, які зберігав у металевому вагончику за адресою: АДРЕСА_1 для подальшого власного вживання без мети збуту та який 20 травня 2021 року вилучений працівниками поліції Бучанського РУП ГУ НІ І в Київській області в ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, користувачем якої являється ОСОБА_7 .

Крім того, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що навесні 2021 року (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , помітив дикоростучі рослини коноплі, після чого у нього виник злочинний умисел, спрямований на незаконне вирощування конопель для власного вживання, при цьому достовірно знаючи про те, що вони відносяться до наркотичних засобів, обіг яких заборонено, після чого продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел ОСОБА_7 протягом весняного періоду 2021 року незаконно здійснював догляд за рослинами коноплі шляхом їх прополювання, знищення бур`янів, проривання самих рослин коноплі для їх розрідження, поливу для поліпшення властивостей ґрунту та підв`язування їх до дерев`яних опор, сприяючи при цьому їхньому росту, тобто незаконно без відповідного на те дозволу вирощував 17 рослин коноплі до 20 травня 2021 року, що було виявлено та вилучено під час обшуку.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 8 квітня 2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 6 червня 2025 року включно. Залишено як альтернативу даному запобіжному заходу обвинуваченому заставу, розмір якої зменшено до 650 (шістсот п`ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року, що становить 1968200 (один мільйон дев`ятсот шістдесят вісім тисяч двісті) гривень з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою призначити йому альтернативний вид запобіжного заходу, не пов`язаний з триманням під вартою, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Обвинувачений обґрунтовує вимоги апеляційної скарги тим, що зазначену ухвалу він вважає необ`єктивною, несправедливою та незаконною. Щодо обвинувачення за ч. 1 ст. 121 КК України, то ОСОБА_7 зазначає, що у матеріалах справи наявні заяви від потерпілого про те, що останній не впізнає обвинуваченого та претензій до нього не має. Щодо обвинувачення за ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України, обвинувачений посилається на вичерпання строків судового розгляду через те, що він перебуває під вартою 3 роки 10 місяців 19 днів. Щодо обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України, то ОСОБА_7 наголошує на тому, що обставини злочину спростовуються висновком експерта № 122-К. У кримінальній справі немає заявлених цивільних позовів.

Крім того, як вказує апелянт, у матеріалах справи наявні виписки з Пенсійного фонду стосовно розміру пенсій його батьків, які потребують догляду. ОСОБА_7 звертає увагу на те, що розмір застави не може бути завідомо непомірним для обвинуваченого та призначається з урахуванням майнового та сімейного стану. Обвинувачений вважає, що до нього необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді особистої поруки, домашнього арешту або помірної застави.

Заслухавши доповідь судді, позицію обвинуваченого та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, прокурора, яка заперечувала наявність підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою у зв`язку з наявністю ризиків у провадженні; дослідивши витребувані матеріали, а також долучені стороною захисту під час апеляційного розгляду, обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.

Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до вимог цих норм у сукупності з положеннями ст.199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Розглядаючи питання доцільності продовження запобіжного заходу, суд першої інстанції погодився з доводами прокурора про те, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Так суд обґрунтував прийняте рішення тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, зокрема й у вчиненні особливо тяжкого злочину. Врахувавши в сукупності конкретні обставини цієї справи, характер дій, у вчиненні яких обвинувачується обвинувачений, ступінь тяжкості інкримінованих останньому кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, раніше відбував покарання у виді позбавлення волі, до затримання не мав постійного місця роботи, відновив статус фізичної особи-підприємця лише під час перебування під дією запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, має на утриманні неповнолітню доньку, а також батьків пенсійного віку, дійшов висновку, що на даному етапі розгляду справи об`єктивно доведено продовження існування реальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зменшилися на момент розгляду даного клопотання прокурора. Зокрема, продовжують існувати ризик переховування від суду з метою уникнення покарання, у разі визнання винуватим в інкримінованих йому злочинах, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, з огляду на те, що обвинувачений раніше судимий за вчинення насильницьких злочинів, ризик впливу на свідків та потерпілих, які на даний час у вказаному кримінальному провадженні не допитані. Вказані ризики є доведеними прокурором та не зменшилися на момент розгляду клопотання прокурора.

Враховуючи відсутність даних про неможливість подальшого перебування під вартою обвинуваченого, зокрема і щодо стану здоров`я, належних гарантій, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку, що у цій конкретній справі вказані вище обставини на даній стадії розгляду справи виправдовують обмеження права обвинуваченого ОСОБА_7 перебувати на волі, а в матеріалах провадження відсутні та під час судового засідання не здобуті достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, а тому лише такий запобіжний захід, який хоча і є винятковим, проте спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Крім того, суд дійшов висновку про необхідність залишити як альтернативу даному запобіжному заходу обвинуваченому заставу, розмір якої, з огляду на тривалість дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно зменшити до 650 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що станом на 1 січня 2025 року становить 1968200 (один мільйон дев`ятсот шістдесят вісім тисяч двісті) гривень з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

При цьому, суд, враховуючи майновий стан обвинуваченого, який є фізичною особою-підприємцем, майновий стан його родини (батьки пенсіонери), стадію кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, а також практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатись, дійшов висновку, що застава саме у такому розмірі буде належною гарантією того, що у разі сплати визначеного розміру застави, обвинувачений вирішить не зникати через побоювання втратити заставу, що саме такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, з урахуванням тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Колегія суддів частково погоджується з таким рішенням суду.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Колегія суддів, зважаючи на стадію кримінального провадження та особливості апеляційного перегляду судового рішення даної категорії справ, позбавлена можливості дати оцінку доводам обвинуваченого, викладеним в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду, а також доводам захисника під час апеляційного розгляду в частині необґрунтованості висунутого обвинувачення та недоведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, у тому числі, що обставини, які інкримінуються обвинуваченому, є надуманими, що потерпілий ОСОБА_8 не підтверджує, що саме ОСОБА_7 вчинив відносно нього злочин, що підтвердив і письмово; тощо, оскільки зазначені обставини не можуть бути предметом перевірки в суді апеляційної інстанції під час перегляду ухвали суду першої інстанції про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.176 цього Кодексу.

Судом першої інстанції вказані вимоги закону в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого дотримано, викладені в ухвалі висновки є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Однак, враховуючи тривалість перебування обвинуваченого під вартою, колегія суддів вважає, що встановлені ризики протягом вказаного часу зменшились, з огляду на стадію судового розгляду.

Також судом першої інстанції взято до уваги, що обвинувачений не є особою, щодо якої не може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою. Однак, відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, та, з огляду на положення ч. 5 ст. 182 КПК України, враховуючи майновий стан обвинуваченого, який є фізичною особою-підприємцем, майновий стан його родини (батьки пенсіонери), стадію кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, а також практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатись, суд дійшов висновку про необхідність залишити як альтернативу даному запобіжному заходу обвинуваченому заставу, розмір якої, з огляду на тривалість дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно зменшити до 650 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що станом на 1 січня 2025 року становить 1968200 (один мільйон дев`ятсот шістдесят вісім тисяч двісті) гривень з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, і що застава саме у такому розмірі буде належною гарантією того, що у разі сплати визначеного розміру застави, обвинувачений вирішить не зникати через побоювання втратити заставу, що такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, з урахуванням тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що обвинувачений перебуває під вартою з 2021 року. Захисником під час апеляційного розгляду надані відповідні документи, згідно з якими ОСОБА_7 , перебуваючи у даному кримінальному провадженні під цілодобовим домашнім арештом не допускав порушень; з метою виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 серпня 2021 року про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, звертався самостійно з письмовою заявою до Макарівського РУП; що тривалий час в судовому засіданні не допитана більшість свідків; міцність соціальних зв`язків, наявність на утриманні обвинуваченого неповнолітньої доньки, позицію потерпілого ОСОБА_8 , який у нотаріально завірених заявах зазначив, що він не володіє відомостями про причетність обвинуваченого до вчиненого щодо нього злочину та відмовляється від явки до суду.

Окрім того, колегія суддів враховує, що обвинувачений не має можливості внести заставу у визначеному судом розмірі. Однак, колегія суддів враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.

У рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена, враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням майнового стану обвинуваченого, який з 2021 року перебуває під вартою, ту обставину, за відсутності будь-яких доказів того, що обвинувачений під час перебування під вартою отримує інших видів доходів, відсутність належного рівня доходів у членів сім`ї обвинуваченого, які можуть внести заставу, колегія суддів доходить висновку про можливість зменшення застави, з 650 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2025 року, що становить 1504000 грн.

На думку колегії суддів, застава в такому розмірі буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

За встановлених обставин колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає до задоволення частково, а ухвала суду - зміні в частині визначення розміру застави.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 4221 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 8 квітня 2025 року, якою продовжено обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до

6 червня 2025 року включно, з залишенням як альтернативи даному запобіжному заходу обвинуваченому заставу, розмір якої зменшено до 650 (шістсот п`ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року, що становить 1968200 (один мільйон дев`ятсот шістдесят вісім тисяч двісті) гривень з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, - змінити: зменшити розмір застави до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року, що становить 1504000 грн.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

______________________ _______________ __________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3