ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311     

РІШЕННЯ

Іменем України

12.03.2012Справа №5002-18/506-2007

За позовом - Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», м. Сімферополь (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6)

До відповідача – Феодосійського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, м. Феодосія (98100, м. Феодосія, вул. К. Лібкнехта, 8)

Про стягнення 2182776,39 грн.

                                                                                                                   Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача –  ОСОБА_1 – представник, довіреність від 03.01.2012 року

Від відповідача – ОСОБА_2 – ю/к, довіреність від 04.01.2012 № 14; ОСОБА_3 – головний бухгалтер, дов. від 04.01.2012 № 16; ОСОБА_4 – інженер, довіреність від 13.02.2012 року.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго», м. Сімферополь - позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Феодосійського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, м. Феодосія – відповідача, в якій просило  стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 3262162,71 грн., з яких 2721003,30 грн. - заборгованості за період з 01.11.03 по 01.09.06 р за активну електроенергію, 252830,62 грн. - заборгованості за період з 01.11.03.по 01.09.06 р. за реактивну електроенергію та 288328,79 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані ст. 546, 610, 611, 614 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 05.02.1997р. та 08.07.2004р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 133 на користування електричною енергією. Згідно умов Договору, відповідач був зобов’язаний щомісяця та своєчасно проводити розрахунки за користування електричною енергією. Позивач надав відповідачу відповідні послуги, але відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання, у зв’язку з чим за ним склалася заборгованість, що і стало підставою звернення до господарського суду.

18.10.2006 р. позивач надав суду заяву № 10\2216 (т.2 а.с. 15), в якій у зв’язку з помилковим розрахунком основної суми боргу, збільшив позовні вимоги на суму 32850 грн.. Таким чином, позивач просив  стягнути з відповідача 3295012,71 грн., з яких 3006683,92 грн. заборгованості (2721003,30 грн. + 252830 грн. + 32850 грн.) та 288328,79 грн. пені.

18.01.2008 р. позивач надав суду заяву № 10\125 про збільшення позовних вимог (т.2 а.с. 76), в якій збільшив позовні вимоги на суму 1938128,74 грн. та просить стягнути 1938128,74 грн. та 5233141,45 грн., з яких 3006683,92 грн. – сума заборгованості з 01.11.2003р. по 01.09.2006р., 1460241,97 грн. – сума заборгованості з 01.09.2006р. по 01.12.2007р., 288328,79 грн. - сума пені з 01.11.2003р. по 01.09.2006р., 156427,35 грн. – сума пені з 01.09.2006р. по 01.12.2007р., 47836,72 грн. – сума річних з 01.09.2006р. по 01.12.2007р. та 273622,70 грн. – сума індексу інфляції з 01.09.2006р. по 01.12.2007р.

Заявою № 10\135 від 18.01.2008 р. позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути 5233141,45 грн., з яких 2630316,54 грн. – сума заборгованості за активну електроенергію за період з 01.11.2003р. по 01.09.2006р., 123536,76 грн. - сума по актам про порушення правил користування електроенергією, 252830,62 грн. – сума заборгованості за реактивну електроенергію за період 01.11.2003р. по 01.09.2006р., 1291457 грн. - сума заборгованості за активну електроенергію в період 01.09.2006р. по 01.12.2007р., 168784,97 грн. – сума заборгованості за реактивну електроенергію за період 01.09.2006р. по 01.12.2007р., 288328,79 грн. - сума пені з 01.11.2003р. по 01.09.2006р., 156427,35 грн. – сума пені з 01.09.2006р. по 01.12.2007р., 47836,72 грн. – сума річних з 01.09.2006р. по 01.12.2007р. та 273622,70 грн. – сума індексу інфляції з 01.09.2006р. по 01.12.2007р..

Представники відповідача суму боргу визнали частково в сумі 1180781,47 грн. та зазначили, що вважають неправомірним начислення заборгованості по актам порушень правил користування електроенергією. А саме, по акту № 3888 від 13.01.2005р. при інструментальної перевірці схеми обліку встановлений недооблік по трансформаторам струму індикатором по перевірці працездатності схеми обліку встановлений недооблік (по фазі «А» тт 556\5, по фазі «В» 571\5, по фазі «С» 512\5, розрахунковий електролічильник 441673, трансформатор струму 300\5, пломба 03739.

Відповідач посилається на те, що згідно довідки ЧП «Кримський регіональний науково-виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації» про непридатність вимірювальної техніки № 001089 від 21.03.2005р. погрішність перевищує допустиму (переоблік), у зв’язку з чим, як вважає відповідач, лічильник показував переоблік, а не недооблік електроенергії .

19.06.2008р. позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача:

заборгованість за електроенергію у сумі 3039775,21 грн. за період з 01.11.2003р. по 01.09.2006р., 2786944,56 грн. заборгованість за активну електроенергію, 252830,62 грн. заборгованість за реактивну електроенергію, крім того, 1349566,44 грн. за період з 01.09.2006р. по 01.12.2007р. (активна – 1180781 грн., реактивна – 168784,97 грн.), стягнути з відповідача 123536,76 грн. заборгованість за недообліковану електроенергію у зв’язку з порушенням ПКЕЕ по актам №0000962 від 08.12.2003р. та №388 від 13.01.2005р., пеню у розмірі 288328,79 грн. за період з 01.11.2003р. по 01.09.2006р., та 156427,35 грн. за період з 01.09.2006р. по 01.12.2007р., річні за період з 01.09.2006р. по 01.12.2007р. в розмірі 47836,72 грн. та індекс інфляції за період з 01.09.2006р. по 01.12.2007р. в розмірі 273622,70 грн.

07.08.2008р. ухвалою господарського суду, керуючись ст. 41 ГПК України, суд за клопотанням позивача та відповідача призначив по справі судово-бухгалтерську експертизу, провадження якої доручив ТОВ «Багатопрофільна експертна лабораторія», у зв’язку з чим провадження у справі було зупинено.

09.10.2008р., згідно резолюції заступника голови господарського суду Автономної Республіки Крим Тіткова С.Я., у зв’язку із призначенням судді ГС АР Крим Курапової З.І. на посаду судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду, справа була передана на розгляд судді Осоченко І.К.

Справі привласнений № 2-18/506-2007.

09.01.2009р. господарський суд АР Крим надіслав на адресу експертної установи лист, в якому просив надати інформацію щодо стадії проведення судово-бухгалтерської експертизи, але судом не було отримано відповіді на зазначений лист.

16.06.2009р. та 06.04.2010р. господарський суд повторно звернувся до ТОВ «Багатопрофільна експертна лабораторія», але судом також не було отримано відповіді на зазначені листи.

14.04.2010р. від ВАТ «Крименерго» надійшло клопотання, в якому позивач просив суд доручити проведення судово-бухгалтерської експертизи іншій експертній установі.

За таких обставин, суд вважав необхідним поновити провадження у справі.

Судом встановлено, що на дійсний час суд не має можливості розглянути дану справу по суті в зв’язку з тим, що для вирішення даного спору необхідно проведення судово-бухгалтерської експертизи. Таким чином, суд вважав необхідним доручити проведення судово-бухгалтерської експертизи іншій експертної установі, в зв’язку з чим провадження у дійсній справі зупинив.

Ухвалою господарського суду від 22.06.2010 р. провадження по справі було зупинено.

Ухвалою господарського суду від 20.10.2010 р. провадження по справі поновлено та призначено слуханням на 07.11.2010 р. на  11 годин 00 хвилин.

08.11.2010 р. у судовому засіданні була оголошена перерва до 16.10.2010 р. 12 годин 00 хвилин.

16.11.2010 р. на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач надав обґрунтований розрахунок заборгованості. Суд прийняв надану заяву до свого розгляду.

12.01.2011 року на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути заборгованість за реактивну електроенергію у розмірі 252830,62 грн. за період з 01.011.2003 р. по 01.09.2006 р., 168784,97 грн. за період з 01.09.2006 р. по 01.12.2007 р., всього на суму 421615,59 грн.; інфляційні начислення за реактивну електроенергію – 100880,44 грн.; 3% річних у сумі  21058,77 грн.; пеню у розмірі 31373,57 грн.; заборгованість по актам ППЕЕ у розмірі 123536,76 грн.; інфляційні начислення у сумі 934121,41 грн.; 3 % річних за активну електроенергію у сумі 239804,20 грн.; пеню у розмірі 310385,65 грн., всього на суму 2182776,39 грн. Надана заява була прийнята судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду від 24.01.2011 року по даній справі була призначена судово-економічна експертиза, проведення якої було доручено експерту Жиліної А.Г., свідоцтво № 781, дійсне до 29.05.2012 р., у зв’язку з чим провадження у справі було зупинено.

27.12.2011 року на адресу господарського суду надійшли копії матеріалів дійсної  справи з висновком судово-економічної експертизи № 09/11 від 23.12.2011 року.

Приймаючи до уваги, що обставини, що зумовили зупинення провадження у справі усунено,  суд ухвалою від 10.01.2012 провадження у справі поновив.

06.02.2012 представник позивача у судове засідання не з’явився, проте 06.02.2012 через канцелярію господарського суду надійшло клопотання позивача за вих. № 10/553 від 06.02.2012 про відкладення розгляду справи.

Суд залучив таке клопотання позивача до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 06.02.2012 року у цілях всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи суд у порядку статті 31 Господарського процесуального кодексу України викликав у судове засідання судового експерта Жиліну А.Г. для дачі мотивованого висновку.

У судовому засіданні 16.02.2012 року  представник відповідача надав суду заперечення на висновок експерта. Суд залучив такі заперечення до матеріалів справи.

Експерт надав суду пояснення на заперечення відповідача на Висновок судової експертизи №09/11 від 23.12.2011 р.

У судовому засіданні 16.02.2012 року представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Розгляд справи судом неодноразово відкладався, судом оголошувалися  перерви на підставі  ст. 77  ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення   учасників процесу, суд

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського Кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу та перегріту воду (далі-енергію) споживачеві, який зобов’язаний  оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч.2 ст. 275 Господарського Кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 26, 27 Закону України  “Про електроенергетику” від 16.10.1997. № 575\97 ВР, споживання електроенергії можливо лише на підставі договору з енергопостачальником, правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, самовільне підключення до об’єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку, порушення правил користування енергією.  

05.02.1997 року між   позивачем та відповідачем був укладений Договір № 133 на  користування  електричною енергією  (а/с 31-32 т. 1).

У подальшому,  між сторонами за таким договором  була підписана Додаткова Угода до договору про користування електроенергією – Додаток  № 5 до договору  про користування електроенергією № 133 (а/с 33-34 т. 1), датою підписання такого Додатку  № 5  сторонами  була зазначена наступна  дата -  08  ж о в т н я   1999  р о к у.  

Згідно  статті 181 Господарського  Кодексу України  господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У 2004 році, враховуючи необхідність змінити умови діючого договору на користування електричною енергією, позивач – ВАТ «Крименерго» - звернувся до відповідача - Феодосійського ВПВКГ – з пропозицією   про укладання  н о в о г о   договору на користування  електричною енергією.

На проекті   свого  договору на користування  електричною енергією позивач  зазначив дату – 08.07.2004.

Феодосійське ВПВКГ підписало такий Договір № 133 на користування  електричною енергією   з протоколом  розбіжностей.

Виходячи з приписів частини 5 статті 181 ГК України, ВАТ «Крименерго» звернулось  до  Феодосійського   ВПВКГ  з позовом   про укладання договору у редакції  позивача.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 28.02. -04.04.2005 року у справі № 2-14/3200.1-2005  позовні вимоги були задоволенні  частково; в іншій частині  позову провадження у справі  припинено.

Постановою Севастопольського апеляційного  господарського  суду  у справі № 2-14/3200.1-2005  від  13  к в і т н я  2006 року    рішення господарського суду АР Крим  від  28.02.-04.04.2005  було залишено  без  змін.

З моменту   вступу  у  силу Договору  № 133 на користування  електричною енергією  - 13.04.2006 року Договір  № 133 на користування  електричною енергією   від  05.02.1997 року  втратив свою  силу.

Згідно  пункту  1 договору встановлено, що Постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач оплачує Постачальнику  її вартість та здійснює  інші платежі  відповідно  умов договору та додаткам до Договору, що є  невід’ємною його частиною.

Пунктом 2.2.3  договору передбачено, що споживач зобов’язується сплачувати  постачальнику  вартість електричної енергії на інші нарахування згідно з умовами додатку № 4.1 або № 4.2 «Порядок розрахунків».

Відповідно до п. 1 додатку № 4.2 договору, розрахунки за споживану електричну  енергію здійснюються  відповідно до п. 7.9 такого договору. Повна поточна оплата вартості електричної енергії здійснюється двома платежами з наступними датами та  об’ємами оплат: - 10 числа кожного місяця 50% від заявленого об’єму споживання; - остаточний  розрахунок в дату оплати, встановлену  даним додатком.

Згідно  пункту 2 додатку № 4.2 до договору, розрахункова дата (день, коли споживач надає Акт про об’єми переданої споживачу.

Частиною 2 статті 35 ГПК України передбачено, що  факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час  розгляду однієї справи,   не  доводяться   знову при  вирішенні інших спорів,  в  яких беруть участь   т і     с а м і    с т о р о н и.

Розглядаючи дану справу по суті, та  враховуючи  зауваження відповідача – Феодосійського ВПВКГ -  відносно  відсутності  Додатку  №  5   до договору № 133  від 13.04.2006 року,  суд   зауважує наступне:

Господарським судом АР Крим була розглянута позовна заява ВАТ «Крименерго» до КРП «ВПВКГ м. Феодосія» про стягнення 704 468,90 грн.

Рішенням суду від 05.05.2011 року позовні вимоги позивача були задоволені у повному обсязі (а/с 142-144 т. 6).

Постановою  САГС  від 24.06.2011 року рішення господарського суду АР Крим було змінено, позов був задоволений частково (а/с  133-141 т. 6).

Постановою ВГСУ  від 22.09.2011 року постанова САГС була залишена без  змін (а/с  13—132 т. 6).

У своєму   рішенні  господарський  суд АР Крим  та у своєї постанові  САГС   посилаються   на    д о д а т о к  № 5  до  договору № 133 від 13.04.2006 року.

Тому суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно та   необґрунтовано приводить суду свої заперечення відносно відсутності у природі додатку № 5 до договору № 133 від 13.04.2006 року; такі доводи відповідача спростовуються    матеріалами даної справи.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново - господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана  сторона  повинна   утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання   її  обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір  є обов’язковим для виконання сторонами.

У даний час  позивач просить  суд  стягнути   з  відповідача заборгованість за реактивну електроенергію у розмірі 252830,62 грн. за період з 01.011.2003 р. по 01.09.2006 р., 168784,97 грн. за період з 01.09.2006 р. по 01.12.2007 р., всього на суму 421615,59 грн.; інфляційні начислення за реактивну електроенергію – 100880,44 грн.; 3% річних у сумі  21058,77 грн.; пеню у розмірі 31373,57 грн.;   інфляційні начислення у сумі 934121,41 грн.; 3 % річних за активну електроенергію у сумі 239804,20 грн.; пеню у розмірі 310385,65 грн.

Згідно з п. 7.23 Правил користування електричною енергією,  затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28 в редакції Постанови від 22.08.2002 р. № 928, умови та порядок надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії та розрахунку розміру плати за компенсацію перетікання реактивної електричної енергії як адресного економічного стимулу визначаються електропередавальною організацією згідно з розрахунками, що здійснюються виходячи з параметрів, схеми та характерного режиму роботи електричних мереж, технічних даних електроустановок споживача відповідно до методичних рекомендацій, які затверджуються Мінпаливенерго України у відповідності до наданих законодавством України повноважень зазначеному органу виконавчої влади та зазначаються у договорі.

Розрахунок оплати за перетоки реактивної енергії здійснюється відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 р. № 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 лютого 2002 р. за № 93/6381 (далі –Методика).

Відповідно до п. 3.1. Методики, розрахунки за перетікання реактивної електроенергії з мережі електропередавальної організації та за генерацією в її мережу згідно з відповідними додатками до договорів, передбаченими Правилами користування електричною енергією, здійснюється усіма споживачами (крім населення), які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на даній площадці 5000 кВт х год. та більше.

В  своєму   листі від 17.02.2006 р. № 01/41-217 Державна інспекція України з нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії дає роз’яснення  такого  поняття як  «реактивна енергія»: так, зазначено, що реактивна енергія – це  не  товар. Реактивна електроенергія є шкідлива складова процесів передачі активної електроенергії електричними мережами, яка проявляється в обставинах реактивної незбалансованості електроустановок суспільними збитками через додаткові втрати активної електроенергії та погіршення режимів електронапруги. Плата за перетікання реактивної електроенергії в конкретній точці розділу балансової належності електромереж є адресний економічний стимул до дій, спрямованих на зменшення названих суспільних збитків. Величина плати залежить від схеми, параметрів і режиму електромережі.

Плата за компенсацію перетікання реактивної електроенергії – це плата за послуги, які електропередавальна організація змушена надавати споживачу, якщо він експлуатує електромагнітно незбалансовані електроустановки.

Відсутність додатку до договору не може бути підставою для несплати компенсування перетоків реактивної електроенергії, оскільки як вже зазначено вище, обов’язок оплати реактивної електричної енергії обумовлено самими договорами про постачання електричної енергії та нормами законодавства.

Суд зауважує, що  наявність або відсутність додатку до договору не може бути підставою для несплати компенсування перетоків реактивної електроенергії, оскільки як вже зазначено вище, обов’язок оплати реактивної електричної енергії обумовлено самими договорами про постачання електричної енергії та нормами законодавства.

Суд з метою повного  та всебічного  розгляду даної справи призначив у даній справі судово-економічну експертизу, проведення якої було доручено експерту Жиліній  Аллі Герасимівні (свідоцтво експерта  № 781).

27.12.2011 року на адресу господарського суду надійшли копії матеріалів дійсної  справи з  висновком  судово-економічної  експертизи № 09/11 від 23.12.2011 року.

На вирішення експерта були поставлені наступні  питання:

1.          Чи відповідають розрахунки надані ВАТ «Крименерго» та Кримським республіканським підприємством «Виробничого підприємства водопровідно каналізаційного господарства» реактивної електричної енергії  вимогам методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами?

2.          Яку суму споживач – Кримське республіканське підприємство «Виробничого підприємства водопровідно каналізаційного господарства» зобов’язаний сплатити ВАТ «Крименерго»  за перетікання реактивної електроенергії за період з 01.11.2003р. по 01.12.2007р.

3.          Перевірити правильність розрахунку  коефіцієнтів D-1 та  D-2 (економічний еквівалент) для реактивної електроенергії за період з 01.11.2003р. по 01.09.2006р. та з 01.09.2006р. по 01.12.2007р.?

4.          Перевірити правильність застосування коефіцієнтів D-1 та  D-2  при розрахуванні реактивної електроенергії за період з 01.11.2003р. по 01.09.2006р., та з 01.09.2006р. по 01.12.2007р.?

5.          Перевірити правильність нарахування оплати за реактивну електроенергію з заліком знижки  П-3 за період  з 01.11.2003р. по 01.09.2006р. та з 01.09.2006р. по 01.12.2007р.

6.          Встановити на які об’єкти пред’явлені рахунки ВАТ «Крименерго» по реактивної електроенергії та співпадають лі вони з об’єктами, вказаними в Додатку №5 – Додатковою угодою до договору №133 від 05.02.1997р. та в Додатку №5 Додаткової угоди до Договору №133 від 08.07.2004р.?

7.          Перевірити правильність використання при розрахунку реактивної енергії величини WP (активної електроенергії) без заліку утрати?  

Суд ознайомився  з таким   Висновком судово-економічної експертизи № 09/11 від 23.12.2011 року та вважає   такий   Висновок   обґрунтованим  (а/с 6 - 29 т. 6).

Розглядаючи  дану справу по суті, суд також  звертає увагу на періоди нарахування, за які  позивач просить  стягнути  вищезазначені  суми, та  зауважує, що    відповідно  до ст. 256 Цивільного Кодексу України  позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею  257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом  л и ш е   за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Однак, відповідачем не було заявлено клопотання про застосування строку  позовної давності  відповідно  до ст. 267 ЦК України  до     в и м о г   про стягнення   заборгованості за реактивну електроенергію, суми інфляції,  3%  річних, заборгованості   по актам про порушення ПКЕЕ.

Розглядаючи позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача  вищезазначених сум,  суд приймає до уваги, що позов, на підставі якого і  було порушено  провадження у  даній справі, судом  був отриманий   30   л и с т о п а д а  2006    р о к у.

Згідно   Перехідних Положень Цивільного Кодексу України - пункт  6   -  Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений  законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи, що позов був поданий до суду 30.11.2006  року, суд вважає, що у своїх розрахунках   позивач обґрунтовано  надає  суду розрахунки,  починаючи   з   г р у д н я     2003   року.

Враховуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги  позивача  стягнути   заборгованість за реактивну електроенергію у розмірі 252830,62 грн. за період з 01.11.2003 р. по 01.09.2006 р., 168784,97 грн. за період з 01.09.2006 р. по 01.12.2007 р., всього на суму 421615,59 грн.; інфляційні начислення за реактивну електроенергію – 100880,44 грн. за період з грудня 2003 року по грудень 2007 року; 3% річних у сумі  21058,77 грн.  за період  з  02.12.2003 року по 31.12.2007 року ; пеню у розмірі 31373,57 грн.  за період  з 02.07.2007 року по  31.12.2007 року;   інфляційні начислення у сумі 934121,41 грн. з грудня 2003 року по грудень 2007 року; 3 % річних за активну електроенергію у сумі 239804,20 грн. за  період  з 01.12.2003 року по  31.12.2007 року.; пеню у розмірі 310385,65 грн. за період з 02.07.2007 року по  31.12.2007 року  обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

Крім вищезазначених позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість  по актам про порушення   ПКЕЕ   у    розмірі 123536,76 грн.

Розглянувши такі позовні вимоги, суд  встановив наступне:

Позивачем  відносно  відповідача був складений   Акт  № 00000962  про порушення Правил  користування  електричною енергією   від 08.12.2003 року (а/с 6 т. 3).

Розглянувши такий акт  по суті,  суд звертає увагу на наступне:

Відповідно до Правил  користування  електричною енергією, затверджених Постановою  НКРЕ  31.07.1996 № 28   у редакції Постанови НКРЕ 22.08.2002 № 928, яка діяла  на момент  прийняття   такого  акту,  – а саме  п. 7.31 – визначено, що  у разі виявлення уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує  електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці  оформляється    д в о с т о р о н н і й   акт   порушень за встановленою формою.

Акт складається у   п р и с у т н о с т і    представника   с п о ж и в а ч а     в   двох   примірниках, один з яких передається  або надсилається  споживачеві. Споживач    має право внести до акта  свої зауваження.  У разі відмови   споживача підписати акт   робиться запис  про відмову.

Як  вбачається з  тексту Акту № 00000962 про порушення Правил  користування  електричною енергією від 08.12.2003, такий акт був складений трьома  представниками ВАТ «Крименерго», у той же час  без   представника   споживача, що  є порушенням  Правил  користування  електричною енергією (п. 7.31).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що загальний характер допустимості доказів полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування.

Отже, захист прав та охоронюваних законом інтересів споживачів електричної енергії від порушень з боку енергопостачальних організацій  вимагає від суду повного та всебічного дослідження матеріалів та фактичних обставин справи, з метою недопущення будь-яких   з л о в ж и в а н ь   при виконанні Постачальниками електроенергії своїх  Функцій.

Враховуючи  вищевикладене, суд приходить до висновку, що з боку  позивача   - ВАТ «Крименерго»  - 08.12.2003 року   була   проведена   н е н а л е ж н а   ф і к с а ц і я   фактів  порушення  ПКЕЕ    на об’єкті  відповідача – КОС РП-10  за адресою: м. Феодосія, м. Ілля, 1 секція, РП-10.

А тому суд вважає недоведеним як факт здійснення порушень ПКЕЕ, зазначений у  Акті про порушення ПКЕЕ   № 00000962  від   08.12.2003 року , так  й факт  дійсності    такого   акту   з огляду  на   в і д с у т н і с т ь    на ньому   п і д п и с у     у п о в н о в а ж е н о г о    представника   відповідача.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Причому обов’язковою умовою доказів є їх допустимість, під якою, згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, розуміється, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що загальний характер допустимості доказів полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування.

Отже, зі змісту Правил вбачається, що лише   н а л е ж н и м   чином оформлений  а к т  про порушення ПКЕЕ є підставою для здійснення відповідного розрахунку вартості недоврахованої електроенергії.

Суд надав правову оцінку такому Акту про порушення Правил користування електричною енергією, зазначивши, що такий   Акт  був складений неналежним чином,  а  тому    не може породжувати  ні яких правових наслідків.

Тому в   задоволенні   позовної вимоги   позивача про стягнення  з  відповідача   22304, 09 грн.  на підставі   акту про порушення ПКЕЕ   № 00000962  від   08.12.2003 року   суд відмовляє.

Що стосується Акту № 38888 про порушення Правил користування  електричною енергією   для  юридичних   фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності від  13.01.2005 (а/с 4 т. 3), то розглянувши  такий  акт по  суті, суд вважає його складеним   правомірно  та   у  відповідності  до  вимог, які  зазначені  у Правилах  користування електричною енергією, затверджених Постановою  НКРЕ  31.07.1996 № 28   у редакції Постанови НКРЕ 22.08.2002 № 928, які діяли на момент прийняття   такого  акту.

Тому суд  приходить до висновку, що позовна вимога  позивача про стягнення  з відповідача 101232,76 грн. на підставі Акту № 38888 про порушення Правил  користування електричною енергією для юридичних фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності від  13.01.2005 обґрунтована, а тому підлягає  задоволенню.

Також, розглядаючи дану справу, суд вважає  необхідним  зауважити  наступне:

Згідно п. 5 Заключних та Перехідних Положень Закону України «Про акціонерні товариства» приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі    з м і н а    н а й м е н у в а н н я   акціонерних товариств  з відкритого або закритого на публічне або приватне,   н е    є   п е р е т в о р е н н я м   та не потребує застосування процедури припинення.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України», процесуальне правонаступництво за змістом статті 25 Господарського процесуального кодексу України можливе внаслідок реорганізації підприємства чи організації, внаслідок чого господарський суд здійснює заміну відповідної сторони у справі її правонаступником.

Згідно з ч. 4 ст. 59 Господарського процесуального кодексу України у разі виділення одного або кількох нових суб’єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом у відповідних частках майнові права і обов’язки реорганізованого суб’єкта. Отже, у наведеному випадку допускається процесуальне правонаступництво.

Якщо ж  реорганізація  підприємства чи організації – сторони у справі –  н е        м а л а    м і с ц я,  то процесуальне правонаступництво, про яке йдеться у статті 25 Господарського процесуального кодексу України неможливе.

При цьому законотворень зазначає, що від процесуального правонаступництва слід  відрізняти випадки, коли під час розгляду справи   з м і н ю є т ь с я                          н а й м е н у в а н н я     сторони (позивача чи відповідача). У цих випадках реорганізація суб’єкта господарювання не відбувається, оскільки заміна найменування не є підставою для реорганізації.

Якщо після порушення провадження у справі найменування сторони змінилося і цю зміну зареєстровано в установленому порядку, сторона повинна подати суду відповідні документи про державну реєстрацію змін  в установчих документах.

Оскільки підстави для заміни сторони її правонаступником відсутні, суд на підставі поданих документів зазначає про зміну найменування сторони в рішенні  або  ухвалі.

У даному випадку, виходячи з наданих сторонами до матеріалів справи  документів, суд прийшов до висновку,  що відбулася  не реорганізація сторін, а була проведена  зміна  їхнього   найменування, а саме: установчі документи як позивача, так і відповідача  правомірно було приведено  у  належний стан відповідно до вимог діючого законодавства України.

В зв’язку  з  чим   суд  вважає  необхідним зазначити   в своєму рішенні  про      з м і н у     н а й м е н у в а н н я  як позивача, а саме: з ВАТ «Крименерго» на ПАТ  «Крименерго», так і  відповідача: з Феодосійське ВПВКГ на КРП «ВПВКГ м. Феодосії».

Судові  витрати, в тому числі  і витрати за проведення  судової експертизи, суд  відносить на сторони  пропорційно  розміру  задоволених  вимог  на підставі ст. 44, 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення  оголошені  суддею у судовому засіданні   12.03.2012.

Повний текст  рішення складений  та підписаний суддею (з врахуванням  вихідних днів) 19.03.2012.

Керуючись  ст. 44, 49, 82-85  ГПК України,  суд

В И Р І Ш И В :

1.          Змінити  найменування позивача -  Відкрите акціонерне товаристо «Крименерго» на -  Публічне акціонерне товариство «Крименерго».

2.          Змінити  найменування  відповідача  - Феодосійське  ВПВКГ  - на  - Кримське Республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного   господарства м. Феодосії».

3.          Позов  задовольнити  частково.

4.          Стягнути з Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного   господарства м. Феодосії» ( 98100 АР Крим, м. Феодосія, вул. Земська, 8; ОКПО 03348086) на  користь  Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6; ОКПО 00131400)  заборгованість за реактивну електроенергію  421615,59 грн.,   інфляційну суму за реактивну електроенергію 100880,44 грн., пеню за  реактивну електроенергію 31373,57 грн., 3% річних за реактивну електроенергію 21058,77 грн., інфляційну суму за  активну електроенергію 934121,41 грн.,  3%  річних  за  активну електроенергію 239804,20 грн., пеню за активну електроенергію  310385,65 грн., заборгованість по акту  про порушення ПКЕЕ в розмірі 101232,76 грн., державне мито – 25239,48 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення  судового процесу – 116,80 грн.

Видати наказ  після вступу рішення у закону  силу.

5.          В іншій частині  позову  відмовити.

6.          Стягнути з Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного   господарства м. Феодосії» (98100 АР Крим, м. Феодосія, вул. Земська, 8; ОКПО 03348086) на користь експерта – Жиліна Алла Герасимівна  (АР Крим, м. Сімферополь, вул.  К.Маркса, 44 к. 20;  рахунок 26002000150498 у Чорноморському банку розвитку та реконструкції, МФО 384577, ОКПО 1914706185)  витрати за проведення  судово - економічної   експертизи  у розмірі  19488,41  грн.

Видати наказ після вступу рішення у законну силу.

7.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Крименерго»  (м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6; ОКПО 00131400) на користь  експерта - Жиліна Алла  Герасимівна (АР Крим, м. Сімферополь, вул. К.Маркса, 44 к. 20; рахунок 26002000150498 у Чорноморському банку розвитку та реконструкції, МФО 384577, ОКПО 1914706185) витрати за проведення судово-економічної  експертизи   у розмірі  201,19 грн.

Видати наказ  після  вступу рішення  у законну силу.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.